Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/17624/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/17624/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду у встановленому законодавством порядку та строки рапорту ОСОБА_1 від 06 серпня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06 серпня 2026 року про звільнення з військової служби, надати належну правову оцінку поданим разом із рапортом документам та обставинам, перевірити наявність передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами та за результатами розгляду прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване рішення по суті рапорту;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 письмово повідомити ОСОБА_1 про прийняте за результатами розгляду його рапорту рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Повідомляє, що 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 склав та направив командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Однак станом на день звернення до суду належного рішення за результатами розгляду рапорту позивачу не надано, про результати його розгляду позивача не повідомлено.

Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує право позивача на належний та своєчасний розгляд поданого ним рапорту та прийняття компетентною посадовою особою рішення по суті порушеного питання, відтак просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований зокрема тим, що позивач не вказує в своїй позовній заяві, що рапорт із додатками він направив до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку, який надійшов до Військової частини 22.08.2026, що підтверджується роздруківкою трекінгу.

Детально проаналізувавши поданий рапорт з додатками до нього, 31.08.2026 ОСОБА_1 було надано через його командира відповідь про те, що рапорт не підлягає до задоволенню по причині того, що до нього надано незавірені копії документів та не повний пакет документів, що передбачений чинним законодавством.

Оскільки позивач не повідомляє суд, про те що йому доведено причини відмови в задоволенні його рапорту 31.08.2026, то відповідач 17.09.2026 листом на адресу позивача надіслав письмову відповідь про причини відмови в задоволенні рапорту.

Враховуючи наведене вище, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

06.08.2026 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача рапорт про звільнення з військової служби від 06.08.2026, що підтверджується квитанцією №2187204 від 06.08.2026 поштової служби «Е-Пост» та інформацією щодо стану доставки відправлення №2187204. Вказане відправлення вручено одержувачу 22.08.2026.

Не погоджуючись з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду у встановленому законодавством порядку та строки рапорту від 06.08.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, позивач 21.08.2026 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно з п. 3 Указу встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У зв`язку з веденням воєнного стану також прийнято рішення щодо проведення загальної мобілізації в Україні.

Отже, у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на момент винесення даного рішення.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

У частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України №2232-ХІІ).

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі -Положення № 1153/2008).

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі – Інструкція №170).

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008.

За змістом пункту 225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі – Порядок №531).

Згідно з п. 2 Розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, – до наступного прямого командира (начальника).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Згідно з п.п. 1-4 Розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує:

найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт;

заголовок «Рапорт»;

суть порушеного питання;

перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби);

найменування займаної посади;

військове звання, власне ім`я та прізвище;

дату;

особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

При цьому, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІІ Порядку №531 усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 визначено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що рапорт про звільнення з військової служби від 06.08.2026, який позивач направив засобами поштового зв`язку, прибув до пересувного відділення у с. Дубровиця Яворівського району Львівської області 11.08.2026 та лише 22.08.2026 був вручений відповідачу, що підтверджується квитанцією №2187204 від 06.08.2026 поштової служби «Е-Пост» та інформацією щодо стану доставки відправлення №2187204.

До суду з цим позовом позивач звернувся 21.08.2026, тобто станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом не пройшло 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту. При цьому датою подання рапорту у розумінні пункту 8 розділу ІІІ Порядку №531 є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу (11.08.2026).

Більше того, станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом (21.08.2026), відповідач ще навіть не отримав його рапорту.

Враховуючи вищенаведене, судом не встановлено, що станом на 21.08.2026 права позивача якимось чином були порушеними відповідачем, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду у встановленому законодавством порядку та строки рапорту ОСОБА_1 від 06 серпня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії у цій справі є явно передчасними та задоволенню не підлягають.

До того ж, в ході розгляду справи судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 в подальшому розглянула рапорт позивача від 06.08.2026 та надала письмову відповідь на нього листом від 17.09.2026.

При цьому суд критично оцінює аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив, щодо протиправності відмови відповідача у звільненні з військової служби, викладеної у листі від 17.09.2026 та несвоєчасності такої відмови, оскільки дані правовідносини не стосуються предмету спору та виникли вже після звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна