Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №380/14519/26
Суддя: Грень Наталія Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 рокусправа № 380/14519/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. у письмовому провадженні розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність,
у с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 04 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 04 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 04 липня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 04 липня 2023 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у відповідача. За період з 04 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. На звернення представника позивача відповідач листом від 05 березня 2026 року повідомив про відсутність правових підстав для проведення індексації у зв`язку із зупиненням дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, посилаючись на те, що законом про державний бюджет не можуть скасовуватися чи зупинятися гарантії, передбачені спеціальними законами, а індексація є обов`язковою державною соціальною гарантією, яка підлягала виплаті із застосуванням базового місяця – березня 2018 року, одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб та нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 17.07.2026 відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (вх.№67023 від 29.07.2026) у якому зазначає, що абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказана правова норма є чинною, не визнавалася неконституційною в установленому законом порядку, а тому протягом усього 2023 року роботодавці були звільнені від обов`язку нараховувати та виплачувати індексацію грошових доходів громадян, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, а підстави для функціонування підзаконного нормативно-правового акта – Порядку № 1078, прийнятого на реалізацію зазначеного Закону, були відсутні. З огляду на зазначене, військова частина діяла виключно на підставі та в межах повноважень, передбачених законодавством України, що виключає протиправність її дій чи бездіяльності, а похідні вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів також не підлягають задоволенню. Позицію відповідача підтверджено практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , фінансове забезпечення якої здійснюється Військовою частиною НОМЕР_1 , та на теперішній час виключений зі списків особового складу військової частини.
З наданої відповідачем картки особового рахунку вбачається, що в період з 04 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 04 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року з установленням базового місяця березня 2018 року.
Листом від 05 березня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік зупинено, у зв`язку з чим підстави для нарахування та виплати індексації за вказаний період відсутні.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII). Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регулюються Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 цього ж Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та нарахування сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).
Водночас Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі – Закон № 2710-IX) врегульовано правовідносини щодо функціонування бюджетної системи України протягом 2023 року.
Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 6, ст. 53; 2014 р., № 6-7, ст. 80; 2016 р., № 5, ст. 50) зупинено на 2023 рік. Вказана законодавча норма набрала чинності 01 січня 2023 року, діяла протягом усього 2023 року та у встановленому законом порядку неконституційною Конституційним Судом України не визнавалася, а тому підлягала безумовному застосуванню як обов`язковий до виконання акт вищої юридичної сили.
Зупинення дії Закону № 1282-XII на 2023 рік означає, що протягом 2023 року обов`язок державних органів, підприємств, установ та організацій нараховувати та виплачувати громадянам індексацію грошових доходів (у тому числі військовослужбовцям – індексацію грошового забезпечення як у фіксованому розмірі, так і індексацію відповідно до підвищення споживчих цін) на рівні спеціального закону було прямо призупинено законодавцем. Оскільки дія спеціального матеріального закону була зупинена вищою законодавчою волею Верховної Ради України, відсутніми були й правові передумови для реалізації підзаконного акта – Порядку № 1078, прийнятого Кабінетом Міністрів України саме на виконання вказаного Закону, адже підзаконні нормативно-правові акти застосовуються виключно в межах функціонування відповідного законодавчого акта.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» викладено Верховним Судом у постанові від 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23, у якій суд касаційної інстанції погодився з висновком про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати військовослужбовцю індексації грошового забезпечення у 2023 році та зобов`язання нарахувати та виплатити таку індексацію, саме з огляду на імперативне зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік положеннями Закону № 2710-IX.
Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання сторони позивача на неможливість зупинення дії положень соціальних законів законом про Державний бюджет України з покликанням на рішення Конституційного Суду України судом відхиляються, оскільки норма абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинною, не скасована та не визнана неконституційною в порядку конституційного судочинства.
Крім того, Верховний Суд як найвищий судовий орган у системі судоустрою України у вищевказаній правозастосовчій практиці дійшов чіткого висновку про правомірність ненарахування індексації у 2023 році через пряму дію приписів Закону № 2710-IX.
Враховуючи, що спірний період охоплює проміжок часу виключно з 04 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року, тобто в межах дії прямої заборони на проведення індексації, встановленої абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, у відповідача не виникло передбаченого законом обов`язку нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Відтак, Військова частина НОМЕР_1 діяла у відповідності до вимог чинного законодавства, без протиправної бездіяльності, що унеможливлює задоволення позовних вимог як у частині визнання бездіяльності протиправною, так і в частині зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березня 2018 року та компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб згідно з Порядком № 44.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за період з 04 липня 2023 року по день фактичної виплати та зобов`язання здійснити її нарахування і виплату, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та пунктів 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.
Право на отримання компенсації безпосередньо пов`язане із фактом наявності протиправно невиплаченого нарахованого або належного до нарахування доходу. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 04 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року, вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів є похідними від основної вимоги та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірність своєї поведінки з огляду на приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 242-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
у х в а л и в :
У адміністративному позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua