Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/18807/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/18807/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням ухвали про роз`єднання позовних вимог, просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2023 року по 18.02.2025 року, із врахуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення;

зобов`язати здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період 13.01.2023 року по 18.02.2025 року - березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В обгрунтування позову зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача, нарахування та виплата Позивачу поточна індексація нарахована та виплачена невірно і не в повному обсязі. Місяць підвищення доходу позивача за яким необхідно здійснювати з наростаючим підсумком обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення слід вважати саме березень 2018 року для обчислення індексації грошового забезпечення позивача з 13.01.2023 року по 18.02.2025 року.

Відповідач у відзиві вказав, що відповідачем здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення позивача відповідно до вимог чинного на відповідний період законодавства. Сам по собі факт незгоди позивача із визначеним відповідачем розміром індексації не свідчить про протиправну бездіяльність військової частини та не є підставою для проведення перерахунку за запропонованим позивачем способом. Законодавче регулювання індексації у 2023, 2024 та 2025 роках передбачало особливості обчислення індексу споживчих цін, які безпосередньо впливають на порядок та розмір індексації грошового забезпечення. Зазначені положення законів України про Державний бюджет України на відповідні роки є чинними та підлягали застосуванню відповідачем при здійсненні нарахування грошового забезпечення. навіть якщо виходити з того, що березень 2018 року мав значення місяця підвищення доходу для визначення індексу споживчих цін за відповідними правилами, це не означає можливості безумовного та безперервного застосування березня 2018 року як початкової точки обчислення індексу споживчих цін у всьому заявленому позивачем періоді, незалежно від змін законодавства. Відповідач, здійснюючи нарахування грошового забезпечення та його складових, у тому числі індексації, зобов`язаний діяти виключно відповідно до вимог законодавства, чинного на момент здійснення відповідних нарахувань. Військова частина не наділена повноваженнями самостійно обирати спосіб проведення індексації, відмінний від встановленого законодавством, у тому числі здійснювати обчислення індексу споживчих цін із березня 2018 року всупереч спеціальним положенням законів про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки. За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2023 року по 18.02.2025 року із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на застосуванні способу обчислення індексації, який не враховує чинні у відповідні періоди положення законодавства. Враховуючи викладене, підстави для визнання дій чи бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправними та покладення на відповідача обов`язку здійснити додатковий перерахунок індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період із застосуванням березня 2018 року відсутні. У зв`язку з цим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 11.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №52 від 18.02.2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Листом від 04.07.2026 року відповідач повідомив представника позивача, що виплата індексації грошового забезпечення здійснювалась у відповідності до вимог законодавства, які діяли протягом 2023-2025 років. Закон України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинив на 2023 рік дію Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», який затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Відповідно, індесація за період жовтень – грудень 2023 року не проводилась. Згідно із вимогами статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для індексації розпочалося наростаючим підсумком з 1 січня 2024 року. Відповідно, ОСОБА_1 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня по грудень 2024 року на загальну суму 775,15 грн. Згідно із вимогами статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», обчислення індексу споживчих цін для індексації розпочалося наростаючим підсумком з 1 січня 2025 року. Відповідно до даних Держстату вперше право на індексацію доходів виникало в липні 2025 року, а ОСОБА_1 був виключений зі списків частини в лютому 2025 року.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, яка наявна в матеріалах справи, позивачу у 2023 році індексація грошового забезпечення не нараховувалась; у 2024 році нараховано індексацію грошового забезпечення, зокрема, з серпня по листопад по 130 грн. 20 коп., у грудні – 254 грн. 35 коп.; у 2025 році індексація грошового забезпечення позивачу також не нараховувалась.

Змістом спірних правовідносин є бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 13.01.2023 року по 18.02.2025 року, із врахуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення.

Розглядаючи спір, суд застосував наступні норми законодавсвта та виходив з таких мотивів.

Преамбулою Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

У частині першій статті 5 Закону України №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виходячи з наведеного, можна дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У постанові від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

У спірний період позивачу не нараховувалась різниця між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року.

Відтак, він набув право на виплату поточної індексації грошового забезпечення.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року № 2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 1 січня 2023 року.

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

За наведених обставин суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період із 01.01.2024 по 18.02.2025 включно із урахуванням березня 2018 року як базового місяця є протиправними.

Відтак, на переконання суду, позовні вимоги у даному випадку у цій частині є обгрунтованими.

При цьому, з урахуванням уже згаданої обставини з приводу зупинення на 2023 рік дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" позовні вимоги, які стосуються періоду за 2023 рік задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то судом враховано правові висновки Верховного Суду у постановах від 27.09.2023 справа №420/23176/21, від 31.01.2024 справа №320/6441/22, від 18.04.2024 справа №160/10789/22 та від 30.04.2024 справа №360/700/23, згідно яких нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не підлягає стягненню із сторін.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 18.02.2025 року із врахуванням березня 2018 року, як місяця підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період 01.01.2024 року по 18.02.2025 року - березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович