Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №340/4024/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4024/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 14.03.2024 по 14.04.2026 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4090,51 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4090,51 гривень за період з 14.03.2024 по 14.04.2026 включно із відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що у період з 14.03.2024 по 14.04.2026 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де перебувала на грошовому та інших видах забезпечення.

Стверджує, що відповідачем протягом зазначеного періоду не здійснювалося нарахування та виплата їй у належному розмірі індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі – Порядок №1078).

Вказує, що в березні 2018 року у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців виникло право на отримання індексації-різниці, передбаченої абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в розмірі 4090,51 грн щомісячно. При цьому зміна місця проходження військової служби не припиняє раніше набутого права на отримання такої індексації.

Вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй у повному розмірі індексації грошового забезпечення у вказаний період такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже є протиправною.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-XII), Порядку №1078 та положень законів України про Державний бюджет на відповідні роки.

Вказує, що у 2023 році дію Закону №1282-XII було зупинено, а статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024. У зв`язку з цим відповідач вважає, що для проведення індексації у 2024 році базовим місяцем є грудень 2023 року.

Стверджує, що протягом 2024 року посадовий оклад позивача не підвищувався, тому після перевищення порогу індексації у червні 2024 року з серпня 2024 року їй здійснювалися нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.

Крім того, посилається на статтю 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», відповідно до якої обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, що склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Оскільки поріг індексації було перевищено у травні 2025 року, відповідач із липня 2025 року здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.

Щодо 2026 року відповідач зазначає, що статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком із січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Оскільки до дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а саме до 05.05.2026, поріг індексації у розмірі 103 відсотків не було перевищено, індексація грошового забезпечення за цей період не нараховувалася та не виплачувалася.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

15.06.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №340/3878/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій. Розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України).

Ухвалою суду від 15.06.2026 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_4 та виділено у самостійне провадження позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою від 17.06.2026 справу №340/4024/26 прийнято судом до свого провадження. Продовжено розгляд справи №340/4024/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.10.2026 ухвалою суду витребувано докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.04.2024 №95 капітана ОСОБА_1 , яка прибула з військової частини НОМЕР_3 , з 02.04.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , надано 15 діб для прийняття справ та посади начальника служби технічних засобів розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 (а.с. 43).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2024 №103 позивача визнано такою, що з 10.04.2024 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків за посадою. Цим же наказом позивачу встановлено посадовий оклад за 23 тарифним розрядом у розмірі 4930,00 грн на місяць, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 87,8%, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 450% посадового окладу та спеціальну надбавку військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 50% від п`ятикратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с. 43зв).

Надалі наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2026 №130 майора ОСОБА_1 , призначену наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 15.04.2026 №97 на посаду старшого офіцера служби авіації та протиповітряної оборони озброєння логістики військової частини НОМЕР_5 , визнано такою, що справи та посаду здала, та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_5 . Із 05.05.2026 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (а.с. 44).

Із наданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки від 25.06.2026 №627/1091 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.04.2024 по 05.05.2026 вбачається, що у спірному періоді позивачу здійснювалося нарахування грошового забезпечення та поточної індексації. Зокрема, у серпні – листопаді 2024 року позивачу нараховано індексацію в розмірі 130,20 грн щомісячно, у грудні 2024 року – 254,35 грн; у січні – червні 2025 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася, а в липні – грудні 2025 року її розмір становив 133,23 грн щомісячно; у січні – травні 2026 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася. Відомості про нарахування позивачу щомісячної індексації-різниці відустні (а.с. 45).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 2-3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції у період спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 6 Закону №1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Пунктом 1-1 Порядку №1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Тобто, з урахуванням наведених вище норм, вбачається, що фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.

Починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі — постанова №704) було затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, постановою №704, яка набрала чинності з 01.03.2018, визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078, березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.03.2018.

Так, під час розгляду адміністративної справи встановлено, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 02.04.2024 по 05.05.2026 включно.

Статтею 39 Закону України “Про Державний бюджет на 2024 рік” установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” у зазначеній частині не конституційними не визнавалися.

За результатами червня 2024 року індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком із січня 2024 року, перевищив поріг індексації 103 відсотки та становив 104,3 відсотка. Оскільки відповідний індекс опубліковано у липні 2024 року, поточна індексація грошового забезпечення підлягала нарахуванню із серпня 2024 року.

Разом з тим, відповідно до Зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2024 роки, у 2024 році індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком із січня 2024 року, перевищив поріг індексації 103 відсотки та становив 104,3 відсотка. Відтак до серпня місяця підстави для нарахування позивачу індексації були відсутні. У серпні – листопаді 2024 року позивачу нараховано індексацію в розмірі 130,20 грн щомісячно, у грудні 2024 року – 254,35 грн.

Таким чином, поточну індексацію грошового забезпечення за 2024 рік позивачу розраховано та виплачено у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі – Закон №4059-IX) обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації грошового забезпечення з огляду на положення статті 34 Закону №4059-IX буде січень 2025 року.

Враховуючи, що відповідно до Закону №4059-IX ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав: у січні 2025 року - 101,2; у лютому 2025 року - 100,8; у березні 2025 року - 101,5; у квітні 2025 року - 100,7; у травні 2025 року - 101,3; у червні 2025 року - 100,8.

Оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації слід провадити з лютого 2025 року, то індекс споживчих цін не перевищував 103 % до червня 2025 року.

У червні 2025 року індекс споживчих цін склав 104,4 % (1,008*1,015* 1,007*1,013).

З урахуванням положень Порядку №1078, оскільки індекс споживчих цін у червні 2025 року складав 104,4 %, то у липні 2025 року грошове забезпечення підлягало індексації.

З вище викладеного судом установлено, що до липня 2025 року у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.

Приймаючи до уваги, що у період з липня по грудень 2025 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, суд доходить висновку, що поточну індексацію грошового забезпечення у 2025 році було здійснено відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідно до статті 41 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

За офіційними статистичними даними величина індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком за лютий – березень 2026 року, не перевищила встановленого порогу індексації 103 відсотки.

Перевищення відповідного порогу відбулося за результатами квітня 2026 року, індекс споживчих цін за який опубліковано у травні 2026 року. Відтак право на поточну індексацію відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 виникало з червня 2026 року.

Водночас із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2026 №130 вбачається, що позивача з 05.05.2026 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення у зв`язку з переведенням до іншої військової частини.

З огляду на викладене суд встановив, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалося нарахування позивачу поточної індексації грошового забезпечення у визначених законодавством розмірах.

Щодо застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, тобто виплати так званої індексації-різниці, право на яку виникає у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) у разі, якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналізуючи вищевказані положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.

Порядок №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141, яка набула чинності 15.03.2018) не пов`язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20, від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21.

При цьому, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №380/11404/21.

У даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.

Тобто, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Отже, для вирішення заявлених позовних вимог позивача має значення розмір індексації грошових доходів, який обчислюється з урахуванням базового місяця та міг би бути виплачений останньому у лютому та березні 2018 року.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 31.01.2024 у справі №320/12968/21 та від 05.02.2024 у справі №360/383/23.

Як установлено судом, у березні 2018 року позивач проходила військову службу у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка на посаді командира взводу.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення посадовий оклад позивача у лютому 2018 року становив 685,00 грн, у березні 2018 року – 2910,00 грн. Загальний розмір нарахованого грошового забезпечення за лютий 2018 року становив 7917,84 грн, за березень 2018 року – 8312,43 грн.

Таким чином, розмір збільшення грошового доходу позивача в березні 2018 року становить 394,59 грн (8312,43 грн - 7917,84 грн).

Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін — 253,30%.

Сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762 грн * 253,30% /100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 394,59 грн = 4068,56 грн.

Разом із тим суд зазначає, що для вирішення спору щодо обов`язку військової частини НОМЕР_1 здійснювати відповідну виплату у 2024– 2026 роках необхідно врахувати подальші обставини проходження позивачем військової служби.

Як установлено судом, у березні 2018 року позивач проходила військову службу на посаді командира взводу з посадовим окладом 2910,00 грн, що підтверджується довідкою про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення.

Водночас із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2024 №103 вбачається, що у спірному періоді позивач приступила до виконання службових обов`язків за іншою посадою – начальника служби технічних засобів розвідки озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , за якою їй установлено посадовий оклад за 23 тарифним розрядом у розмірі 4930,00 грн.

Отже, у спірному періоді позивач проходила військову службу на іншій посаді з іншим посадовим окладом, ніж у березні 2018 року, коли внаслідок нормативного підвищення посадових окладів військовослужбовців визначалися умови виникнення права на індексацію-різницю.

Верховний Суд у постанові від 07.07.2026 у справі №200/8295/24 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про можливість застосування положень абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 до грошового забезпечення військовослужбовця за тією самою посадою, за якою відбулося підвищення посадового окладу, та про відсутність підстав для подальшого нарахування індексації-різниці, визначеної за попередньою посадою, до грошового забезпечення за іншою посадою.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що індексація-різниця, визначена за результатами підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року за посадою командира взводу, не підлягає застосуванню до грошового забезпечення за іншою посадою, яку позивач обіймала у військовій частині НОМЕР_1 у спірному періоді.

Відтак правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці в заявленому розмірі за період з 14.03.2024 по 14.04.2026 відсутні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК