Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №320/13390/25
Суддя: Скрипка І.М.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 року Київ справа № 320/13390/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання у Київському індустріально-педагогічному технікумі з 1973 по 1977 роки на підставі диплома серії НОМЕР_1 та нездійснення перерахунку пенсії за віком протягом тривалого часу на найбільш вигідних умовах, передбачених законодавством;
- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання у Київському індустріально-педагогічному технікумі з 1973 по 1977 роки на підставі диплома серії НОМЕР_1 , а також здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням найбільш сприятливих умов, починаючи із часу звернення із заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй протиправно не зараховано до страхового стажу період навчання у Київському індустріально-педагогічному технікумі з 1973 по 1977 роки на підставі диплома серії НОМЕР_1 та не здійснено перерахунок пенсії за віком протягом тривалого часу на найбільш вигідних умовах, передбачених законодавством.
Ухвалою суду від 24.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
За змістом відзиву від 20.08.2025, відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Позиція мотивована тим, що пенсія позивачці виплачується у належному розмірі.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 37 років 4 місяці 2 дні та заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.01.1973 по 31.12.1977, з 01.07.2000 по 30.06.2005, з 01.05.2006 по 30.06.2009.
Коефіцієнт страхового стажу- 0.37333; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1.07456.
Розмір пенсії з 01.04.2024 складає:
Розмір пенсії за віком (ст.27) (8590,54 * 0,37333) 3207,11.
Доплата 65-річним до 3370 грн 162,89.
Доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1. абз.2) (за 17 років) 401,37.
Загальний розмір пенсії 3771,37.
Згідно із дипломом НОМЕР_1 від 24.06.1977 позивач у період з 1973 до 1977 навчалась у Київському індустріально-педагогічному технікумі.
За записами у трудовій книжці позивача у період з 02.10.1972 до 19.09.1983 вона працювала у Будівельному проєктно-конструкторському і технологічному бюро реле.
Відповідно до інформації із відзиву, пенсію позивачці обчислено з урахуванням страхового стажу 37 років 4 місяці 2 дні та заробітної плати, визначеної, зокрема за період роботи з 01.01.1973 по 31.12.1977.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із урахуванням усіх обставин, які мають значення для правильного розрахунку розміру її пенсії.
Листом від 23.12.2024 відповідач повідомив про порядок розрахунку та розмір пенсії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-XII).
За нормами частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За визначенням у статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, за правилами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).
Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
За нормами пункту 8 Порядку період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановлено із диплому про закінчення позивачем технікуму АТ № 620829, у ньому не зазначено повний період навчання, тільки рік вступу та закінчення, а також відомостей щодо денної форми здобуття освіти.
Довідка про повний період та форму здобуття освіти не надана.
Окрім того, як встановлено із трудової книжки, а також відомостей із відзиву, період навчання у технікумі повністю охоплений періодом трудової діяльності з 01.01.1973 по 31.12.1977, який зарахований до страхового стажу позивача і заробітна плата за вказаний період включена до розрахунку розміру пенсії.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позову у цій частині.
Що ж стосується вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з урахуванням найбільш сприятливих умов, починаючи із часу звернення із заявою, то така вимога задоволенню також не підлягає.
Позивач не сформулювала чітких вимог щодо способу відновлення права, яке вона вважає порушеним, і у чому саме полягають найбільш сприятливі умови для перерахунку пенсії на її погляд.
Суд наголошує, що позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. При цьому, у досліджуваному випадку суд при вирішенні питання про відкриття провадження в ухвалі від 25.03.2025 пропонував позивачу конкретизувати, які саме для неї є найбільш сприятливі умови перерахунку пенсії та на підставі яких норм законодавства, а також із конкретизацією періоду, з якого такий перерахунок слід здійснити. У той же час, позивач не скористалася цим і не вказала відповідних найбільш сприятливих умов. Жодних правових обґрунтувань вимог з цього питання позовна заява не містить. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
За відсутності чітко сформульованих вимог суд позбавлений можливості перевірити та встановити наявність чи відсутність порушеного права.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua