Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №320/58793/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Київ №320/58793/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ВАН МЕДИКАЛ» про стягнення штрафу,

в с т а н о в и в:

Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ВАН МЕДИКАЛ» у якому просить стягнути з відповідача штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі: 2550,00 грн згідно рішення № 46 від 06.08.2024 р.; 1 700 грн 00 коп. згідно рішення № 47 від 06.08.2024 р.

В обґрунтування позову суб`єкт владних повноважень зазначив, що Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області виявлено розповсюдження зовнішньої реклами Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ВАН МЕДИКАЛ». Посадовими особами відповідача встановлено порушення законодавства. Керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу» позивачем було прийнято Рішення від 06.08.2024 №47 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн та Рішення від 06.08.2024 №46 про накладення штрафу у розмірі 2550,00 грн за порушення вимог законодавства про рекламу. Оскільки станом на листопад 2024 року штраф за рішеннями від 06.08.2024 №46 та №47 не сплачено, позивач звернувся до суду про його стягнення в судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції за адресою місцезнаходження, однак кореспонденція не була вручена відповідачу та була отримана уповноваженим представником підприємства.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31.05.2024 посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області виявлено розповсюдження зовнішньої реклами такого змісту: «медичний центр РОДОВІД Нам не байдуже * Декларація з педіатром * довідки в школу * медичні огляди * вакцинація * виклик лікаря додому * електронні лікарняні на рецепти м. Боярка, вул. Незалежності, 10 +38 096 69 070 69 самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров?я» за адресою: Київська обл., м. Боярка, сул. Седова, 20-22 (навпроти входу до Боярського академічного ліцею «Гармонія») з ознаками порушення вимог частини 7 статті 21 Закону України «Про рекламу».

Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області на адресу відповідача скеровано вимогу у відповідності до частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» від 07.06.2024 року № 10-5.5/4917-24 про надання письмових пояснень за фактом виявлених порушень, виписку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами (договір з виробником та/або рекламодавцем реклами, акти виконаних робіт, платіжні доручення про сплату за розміщення/виготовлення рекламних засобів тощо), дозвіл на розміщення реклами, контрольний макет реклами, а також наявну інформацію про замовника, виробника, рекламодавця та/або розповсюджувача зазначеної реклами.

Як зазначає у позовній заяві позивач та не заперечується відповідачем, на вказану вимогу відповідачем надано письмове пояснення від 07.06.2024 в якому зазначено що підприємством уже проводиться демонтаж вказаної реклами, проте жодних документів про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушення вимог рекламного законодавства, всупереч вимог статей 26, 27 Закону України «Про рекламу» Головному управлінню Держпродспоживслужби у Київській області не надав та на розгляд справи про порушення законодавства «Про рекламу» не з`явився.

11.07.2024 головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області складено протоколи про порушення законодавства про рекламу відповідачем, зокрема частини 2 статті 26 та частини 7 статті 21 Закону України «Про рекламу».

06.08.2024 на підставі вказаних протоколів Головним управлінням Держпродспоживслужби у Київській області прийнято рішення:

- №46, яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами та замовлення розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту (частини 7 статті 21 Закону України «Про рекламу»), у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ВАН МЕДИКАЛ» штраф у розмірі 2 550,00 грн.

- 47, яким за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», у відповідності до вимог частини 2 та 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ВАН МЕДИКАЛ» штраф у розмірі 1700,00 грн.

Доказів оскарження даного рішення та/або добровільної сплати штрафу до суду не надано.

Несплата відповідачем вказаної суми штрафу зумовила звернення позивача з даним позовом до суду про його стягнення у примусовому порядку, з приводу чого суд зазначає таке.

Законом України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 (в редакції, чинній на час виникнення спору, надалі - Закон № 270/96-ВР) визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

За приписами частини 1 статті 26 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламою), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами (частина 2 статті 27 Закону України «Про рекламу»).

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про рекламу», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Частиною 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004, якою затверджений Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі Порядок №693), підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів.

Відповідно до пункту 16 Порядку №693 у разі наявності підстав для накладення штрафу за результатами розгляду справи уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Пунктом 22 Порядку №693 визначено, що не сплачений у добровільному порядку штраф стягується в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що відповідач відзиву на позов із запереченнями щодо позову не надав, і не оскаржував винесене суб`єктом владних повноважень рішення.

Частиною 11 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 20 Порядку, накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 по справі №812/1234/18 висловила позицію, що «на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку».

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що у справах за позовами про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій не може надаватися оцінка законності постановам про їх застосування, оскільки це виходить за межі предмету доказування та повинно вирішуватися у справі щодо їх оскарження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.09.2018 по справі №2a-1465/10/0470, суд дійшов висновку, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Вимогою заявленого позову є стягнення суми санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення такої суми в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому питання правомірності застосованих контролюючим органом санкцій не охоплюється предметом доказування даного позову, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні санкції застосовано, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі №826/18379/14 та постанові від 18.06.2018 по справі №805/3284/17-а.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач під час розгляду справи обставин наявності у нього спірної заборгованості, не сплаченої у встановлені законом строки, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, не спростував.

За наведених обставин у сукупності, оскільки відповідачем не надано суду доказів дотримання вимог Закону України «Про рекламу», вимог позивача що надання інформації, і сплати до державного бюджету штрафу у сумі 4250,00 грн., які були визначені суб`єктом владних повноважень рішеннями від 06.08.2024 №46 та №47, тому з урахуванням встановлених обставин по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у розмірі 4250,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ВАН МЕДИКАЛ» (ЄДРПОУ 43941785, адреса: 08121, Київська область, с. Крюківщина, вул. Щастя 1, офіс 403) на користь державного бюджету штрафні санкції у загальному розмірі 4250,00 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень згідно рішень Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 06.08.2024 №46 та №47.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.