Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №560/2469/25
Суддя: Сас Є.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 року Київ Справа №560/2469/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до 1) Військової частини НОМЕР_1 , 2) Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а також за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 iз застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а також за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 01.03.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 рокy.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 01.03.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 в розмірі 19882,68 грн відповідно до aбзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 в pозмірі 19882,68 грн відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не НОМЕР_4 та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 21.04.2021 в розмірі 231964,6 грн відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 21.04.2021 в розмірі 231964,6 грн відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, усіх складових грошового забезпечення за період з 29.01.2020 пo 21.04.2021, y тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, спеціальної надбавки ССО, щомісячної премії, індексації, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2021, y тoму числі суми: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу рокiв, надбaвки за особливості проходження служби, спеціальної надбавки ССО, щомісячної премії, індексації, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, визначені з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти розміру прожиткового мінімуму для працездатних ociб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а cамe встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IX станом на 01.01.2020 у розмірі 2102 грн, Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на суму грошового забезпечення невиплаченого у належному розмірі за період з 01.01.2016, за весь чаc затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на суму грошового забезпечення невиплаченого у належному роз ірі за період з 18.06.2018, зa вecь чac затримки виплати - за період з 18.06.2018 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Ухвалою від 19.02.2025 адміністративну справу передано до Київського окружного адміністративного суду
Ухвалою від 26.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Аргументи учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 з 19 квітня 2012 року по 26 травня 2018 року, а з 18 червня 2018 року по 21 квітня 2021 року у військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач стверджує, що військова частина НОМЕР_1 у період з 1 січня 2016 року по 1 березня 2018 року не нараховувала та не виплачувала йому індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а в період з 1 березня 2018 року по 26 травня 2018 року - із застосуванням березня 2018 року як базового місяця. На підтвердження цього посилається на довідку військової частини НОМЕР_1 від 2 жовтня 2024 року № 17913, у якій зазначено, що за період з 1 січня 2016 року по 26 травня 2018 року індексація не нараховувалась і не виплачувалась.
Також позивач вказує, що військова частина НОМЕР_2 не нарахувала та не виплатила йому індексацію грошового забезпечення за період з 18 червня 2018 року по 1 березня 2019 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця. На підтвердження цього посилається на довідку військової частини НОМЕР_2 від 1 жовтня 2024 року № 627/2/ВихЗПП.
Окремо позивач зазначає, що в березні 2018 року сума можливого підвищення його грошового забезпечення була меншою за суму можливої індексації. За його розрахунком, сума можливої індексації становила 4463,15 грн, а грошове забезпечення зменшилося на 2164,41 грн. Тому, на думку позивача, з березня 2018 року йому належала індексація-різниця в розмірі 6627,56 грн щомісяця до звільнення зі служби. Позивач стверджує, що відповідачі не врахували ці обставини під час нарахування індексації.
Крім того, позивач вважає протиправним обчислення військовою частиною НОМЕР_2 складових його грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 квітня 2021 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Посилаючись на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та Закон України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, позивач зазначає, що для розрахунку грошового забезпечення належало застосовувати прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн у 2020 році та 2270 грн у 2021 році. За його твердженням, відповідач 2 продовжував застосовувати прожитковий мінімум, установлений на 1 січня 2018 року, що призвело до заниження посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.
Також позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою належних сум йому має бути виплачена компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”. На його думку, така компенсація підлягає нарахуванню за весь час затримки виплати індексації: військовою частиною НОМЕР_1 з 1 січня 2016 року, а військовою частиною НОМЕР_2 з 18 червня 2018 року, до дня фактичної виплати.
Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 проти позову заперечує з огляду на таке.
Так, відповідач-1 просить залишити позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду, а якщо суд не вбачатиме для цього підстав відмовити в задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 повністю.
Щодо строку звернення до суду відповідач зазначає, що позивач звернувся з позовом у березні 2025 року стосовно виплат за 2016–2018 роки, а грошове забезпечення виплачувалося щомісяця. На думку відповідача, позивач мав дізнаватися про розмір кожної виплати під час її отримання, після чого починався тримісячний строк звернення до суду. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на час звернення до суду, та стверджує, що позивач пропустив строк без поважних причин.
Заперечуючи проти позовних вимог по суті, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 1013 та зазначає, що з 1 грудня 2015 року поняття “базовий місяць” у Порядку № 1078 не застосовується, а для подальшого обчислення індексу споживчих цін його розрахунок розпочинається з січня 2016 року. За позицією відповідача, індексація за період із січня 2016 року по лютий 2018 року мала обчислюватися наростаючим підсумком із січня 2016 року. На підтвердження правильності своїх розрахунків відповідач посилається на доданий до відзиву розрахунок індексів споживчих цін, а також на листи Міністерства соціальної політики України.
Щодо індексації за березень-травень 2018 року відповідач стверджує, що в березні 2018 року індекс споживчих цін не перевищував установленого порогу індексації у 103 відсотки. Крім того, на думку відповідача, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача перевищувало суму індексації, тому підстав для нарахування та виплати індексації-різниці за абзацами 3, 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078 не було.
Відповідач вважає, що грошове забезпечення позивача було нараховане та виплачене відповідно до вимог законодавства, а заявлені до військової частини НОМЕР_1 вимоги є безпідставними й необґрунтованими.
Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі з огляду на таке.
Щодо вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 18 червня 2018 року по 1 березня 2019 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця відповідач зазначає, що індексація за цей період не нараховувалася, оскільки індекс споживчих цін ще не перевищив установлений поріг індексації 103 відсотки. За твердженням відповідача, право на поточну індексацію виникло з березня 2019 року, коли цей поріг було перевищено, і з цього місяця позивачу індексація виплачувалася.
Відповідач також заперечує проти вимоги про виплату індексації-різниці. Він зазначає, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 із 18 червня 2018 року, тобто після встановлення нових розмірів посадових окладів з 1 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704. Оскільки під час проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_2 його посадовий оклад у зв`язку зі змінами законодавства не підвищувався, відповідач вважає, що підстав для нарахування позивачу індексації-різниці за абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 немає.
Щодо вимоги про перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 квітня 2021 року відповідач посилається на зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, внесені постановою № 103, за якими розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися із застосуванням прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня 2018 року. Відповідач вважає, що приписи Закону України № 1774-VIII мають вищу юридичну силу, ніж положення постанови № 704 та примітки до її додатків, і не дають підстав застосовувати для розрахунку грошового забезпечення прожитковий мінімум, установлений на 1 січня відповідного року. Тому відповідач вважає вимогу про перерахунок окладів із застосуванням прожиткового мінімуму за 2020 та 2021 роки необґрунтованою.
Заперечуючи проти перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, відповідач зазначає, що така допомога виплачується в розмірі, визначеному командиром військової частини за рапортом військовослужбовця, та не прив`язана до прожиткового мінімуму чи мінімальної заробітної плати. За твердженням відповідача, позивачу цю допомогу за 2020 та 2021 роки виплачено у визначених командиром розмірах.
Щодо допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки відповідач зазначає, що її розміри визначалися наказами командира військової частини в конкретних сумах, а тому підстав для перерахунку цих виплат із застосуванням іншого прожиткового мінімуму немає.
Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 19 квітня 2012 року по 26 травня 2018 року, а у військовій частині НОМЕР_2 з 18 червня 2018 року по 21 квітня 2021 року.
За період проходження військової служби відповідачі нараховували та виплачували позивачу грошове забезпечення.
Розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення за лютий 2018 року становив 10214, 54 грн (посадовий оклад – 685, 00 грн, оклад за військовим званням – 45, 00 грн, надбавка за вислугу років – 146,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 3343, 05 грн, премія 3527, 75 грн, винагорода за АТО/медаль – 2467, 74 грн). В березні 2018 розмір виплаченого грошового забезпечення позивача становив 8119,44 грн (посадовий оклад – 685, 00 грн, оклад за військовим званням – 45, 00 грн, надбавка за вислугу років – 146, 00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 3482, 79 грн, премія – 3760,65 грн).
Суд звертає увагу, що зазначена у довідці винагорода за участь в АТО у розмірі 2 467,74 грн має разовий характер, а тому відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 не враховується під час визначення розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року.
Отже, для порівняння враховуються щомісячні складові грошового забезпечення: за лютий 2018 року 7 746,80 грн (10 214,54 грн – 2 467,74 грн), за березень 2018 року 8 119,44 грн.
Таким чином, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив 372,64 грн (8 119,44 грн – 7 746,80 грн).
Водночас за довідкою військової частини НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення позивача за період з 1 січня 2016 року по 26 травня 2018 року не нараховувалася. Військова частина НОМЕР_2 не нараховувала індексацію за період з 18 червня 2018 року по лютий 2019 року; з березня 2019 року в довідці відображені її нарахування.
За період з 29 січня 2020 року по 21 квітня 2021 року військова частина НОМЕР_2 обчислювала грошове забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму 1 762 грн.
Не погоджуючись із нарахуванням індексації та грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права та мотиви їх застосування.
Статтею 17 Конституції України закріплено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13 та 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, виклавши пункт 4 у такій редакції: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) її пункт 4 діяв у редакції, внесеній Постановою № 103, відповідно до якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року, тобто з дати набрання законної сили зазначеною постановою, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що діяла до внесення змін Постановою № 103 (у первинній редакції).
Разом із цим, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів.
Відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти.
Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що Кабінет Міністрів України уповноважений визначати умови, порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців, однак не уповноважений встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Водночас Верховний Суд зазначив, що встановлене пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не впливає на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною відповідно до Постанови № 704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата використовується лише для визначення мінімальної межі посадового окладу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.
Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2021.
З матеріалів справи встановлено, що під час обчислення грошового забезпечення позивача за спірний період військова частина НОМЕР_2 застосувала прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, установлений законом станом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103. Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 дійшов висновку, що з 01.01.2020 для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням належить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Отже, у період з 29.01.2020 по 31.12.2020 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали визначенню із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн, а з 01.01.2021 по 21.04.2021 у розмірі 2270 грн, із множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2021 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021.
Оскільки розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат і премії, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, зазначені виплати також підлягають перерахунку за цей період із урахуванням відповідних розмірів прожиткового мінімуму та раніше виплачених сум.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо вимоги до військової частини НОМЕР_1 про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходу (базового місяця) - січня 2008 року.
У випадку поточної індексації право військовослужбовця на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).
З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова № 1013), і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв`язку із цим Постановою № 1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну “базовий місяць” на “місяць підвищення доходу”, а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення “базового місяця”, яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, “місяцем підвищення доходу” є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін “підвищення тарифних ставок (окладів)” для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України № 1294, яка була чинною з 01.01.2008 по 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою № 704, якою підвищено складові грошового забезпечення військовослужбовців.
Надаючи відповідь на заперечення відповідача, суд звертає увагу, що, як неодноразово констатував Верховний Суд у своїх постановах, механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру (постанови від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22, від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21, від 28.04.2025 у справі № 240/10953/23).
Водночас відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Так, у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 09.03.2023 у справі № 160/6645/21, від 17.01.2025 у справі № 160/19515/23 Верховний Суд виснував, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на її право отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів і заснованого на спеціальних нормативно-правових актах, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 , за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховано та не виплачено. Ненарахування та невиплата військовою частиною НОМЕР_1 позивачу індексації грошового забезпечення за цей період із визначенням січня 2008 року місяцем підвищення доходу порушили його право на проведення індексації у визначеному законом розмірі.
Водночас, позивач просить виплатити таку індексацію саме по 01.03.2018, проте з цієї дати у зв`язку з підпищенням розміру грощового забезпечення відбулася зміна місяця підвищення доходу, а тому в цій частині вимога до задоволення не підлягає.
Щодо вимог про нарахування індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 26.05.2018 (до війькової частини НОМЕР_1 ) та з 18.06.2018 по 21.04.2021 (до військової частини НОМЕР_2 ).
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
З 01.12.2015 (дата початку застосування Постанови № 1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 й дотепер діє у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі — Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанови № 1013 та Постанови № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
У справі № 560/752/24 (постанова від 11.04.2025) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10.05.2023 у справі № 260/5461/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 27.07.2023 у справі № 160/12028/22, від 03.08.2023 у справі № 420/23183/21, від 15.08.2023 у справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17.08.2023 у справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 07.09.2023 у справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26.09.2023 у справі № 200/4531/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 09.11.2023 у справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.2023 у справі № 420/616/23, від 06.12.2023 у справі № 160/16075/22, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 20.12.2023 у справі № 560/6693/22, від 21.12.2023 у справі № 420/10945/22, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22, від 18.04.2024 у справі № 280/4812/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23, від 27.06.2024 у справах № 440/1497/22, № 580/602/22 та інших.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним чином: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8% = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року 103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3% = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% = 1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).
Отже, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) – 100% = 253,3%.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762,00 грн.
Відтак сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762,00 грн Ч 253,30% / 100 = 4463,15 грн). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23, від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, від 25.09.2025 у справі № 320/15393/21.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення за лютий 2018 року становив 10 214,54 грн, з яких 2 467,74 грн — одноразова винагорода за АТО/медаль. У березні 2018 року розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення становив 8 119,44 грн.
Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 під час визначення розміру підвищення грошового доходу враховуються складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Тому одноразова винагорода за АТО/медаль у розмірі 2 467,74 грн не враховується при порівнянні грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року.
Отже, для такого порівняння розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 7 746,80 грн (10 214,54 грн - 2 467,74 грн), а за березень 2018 року - 8 119,44 грн. Розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив 372,64 грн (8 119,44 грн - 7 746,80 грн).
Оскільки сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року становила 4 463,15 грн, а розмір підвищення грошового доходу - 372,64 грн, розмір індексації-різниці грошового забезпечення в розрахунку на місяць становить 4 090,51 грн (4 463,15 грн - 372,64 грн).
З огляду на викладене, військова частина НОМЕР_1 протиправно не нарахувала та не виплатила позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 26.05.2018, а військова частина НОМЕР_2 за період з 18.06.2018 по 28.01.2020.
Водночас, у цій справі позивачем заявлено також вимогу про перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 21.04.2021 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Застосування цього способу розрахунку впливає на розмір складових грошового забезпечення позивача, які враховуються при визначенні суми індексації-різниці.
Оскільки перерахунок грошового забезпечення за вказаний період судом здійснюється окремо, визначений позивачем розмір індексації-різниці за період з 29.01.2020 по 21.04.2021 не може бути прийнятий без урахування результатів такого перерахунку.
За таких обставин вимога про нарахування та виплату індексації-різниці за цей період у заявленому розмірі є передчасною та не підлягає задоволенню.
Отже, позовні вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці підлягають частковому задоволенню: за періоди з 01.03.2018 по 26.05.2018 та з 18.06.2018 по 28.01.2020 - підлягають задоволенню; за період з 29.01.2020 по 21.04.2021 - у задоволенні належить відмовити.
Щодо необхідності визначення конкретної суми індексації-різниці, яка має бути нарахована та виплачена позивачу
Суд звертає увагу, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становила 4 463,15 грн, а розмір підвищення його грошового доходу у березні 2018 року - 372,64 грн. Отже, розмір індексації-різниці грошового забезпечення становить 4 090,51 грн на місяць (4 463,15 грн - 372,64 грн).
Сума індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 становить 11 611,77 грн, з яких:
4 090,51 грн Ч 2 повні місяці за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 = 8 181,02 грн;
4 090,51 грн / 31 календарний день травня 2018 року х 26 календарних днів служби у травні 2018 року = 3 430,75 грн.
Сума індексації-різниці за період з 18.06.2018 по 28.01.2020 становить 79 096,38 грн, з яких:
4 090,51 грн / 30 календарних днів червня 2018 року Ч 13 календарних днів служби з 18.06.2018 по 30.06.2018 = 1 772,55 грн;
4 090,51 грн х 18 повних місяців за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 = 73 629,18 грн;
4 090,51 грн / 31 календарний день січня 2020 року х 28 календарних днів за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 = 3 694,65 грн.
Таким чином, сума індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 26.05.2018 та з 18.06.2018 по 28.01.2020 становить 90 708,15 грн.
За період з 29.01.2020 по 21.04.2021 сума індексації-різниці в межах цієї вимоги не визначається, оскільки за цей період суд окремо вирішує вимогу про перерахунок грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму. Після такого перерахунку зміняться складові грошового забезпечення, які враховуються для визначення суми індексації-різниці.
Тому в задоволенні вимоги про її нарахування та виплату за період з 29.01.2020 по 21.04.2021 належить відмовити.
Щодо вимог про нарахування поточної індексації грошового забезпечення із урахуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року..
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити таку індексацію.
Крім того, позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 01.03.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити таку індексацію.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів проводиться у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, який з 01.01.2016 становить 103 відсотки. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Сума індексації визначається відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21 зазначив, що відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 380/11404/21.
Як вбачається з наведених положень, для визначення права на поточну індексацію необхідно встановити, чи перевищив індекс споживчих цін визначений поріг та з якого місяця виникло право на її нарахування. Зміни, внесені до Порядку № 1078 постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, не пов`язують нарахування поточної індексації з установленням базового місяця в його попередньому значенні.
У постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20 наведено висновки щодо застосування правил індексації з урахуванням підвищення грошового доходу та складових, які мають разовий характер. У постанові від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21 Верховний Суд дійшов висновку, що право на поточну індексацію у відповідних правовідносинах виникло з грудня 2018 року.
Отже, за період проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2018 по 26.05.2018 право на поточну індексацію ще не виникло, оскільки поріг індексації було перевищено лише у жовтні 2018 року, а право на її нарахування виникло з грудня 2018 року. Тому підстав для задоволення вимоги до військової частини НОМЕР_1 у цій частині немає.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 18.06.2018. З огляду на перевищення порогу індексації у жовтні 2018 року право на поточну індексацію виникло з грудня 2018 року. З наданої військовою частиною довідки вбачається, що за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року індексацію позивачу не нараховано, тоді як з березня 2019 року її нарахування проводилося.
Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі № 420/3131/22 зазначив, що право на поточну індексацію виникло з грудня 2018 року; у розглянутій справі її щомісячний розмір становив 71,08 грн. У цій справі сума індексації за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року може становити 213,24 грн (71,08 грн х 3 місяці).
Таким чином, вимога про нарахування та виплату поточної індексації за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2018 по 26.05.2018 задоволенню не підлягає. Вимога до військової частини НОМЕР_2 за період з 18.06.2018 по 01.03.2019 підлягає частковому задоволенню за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року в загальному розмірі 213,24 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 15.01.2004 № 44, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.
З урахуванням наведеного правого регулювання, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23, від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24.
З огляду на наведене, одночасна компенсація сум податку з доходів фізичних осіб підлягає нарахуванню та виплаті разом із сумами, право на які суд встановив у цій справі: індексацією грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у військовій частині НОМЕР_1 ; індексацією-різницею за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 у військовій частині НОМЕР_1 та з 18.06.2018 по 28.01.2020 у військовій частині НОМЕР_2 ; поточною індексацією за грудень 2018 року - лютий 2019 року у військовій частині НОМЕР_2 ; а також сумами грошового забезпечення, що підлягають перерахунку за період з 29.01.2020 по 21.04.2021 у військовій частині НОМЕР_2 .
Саме ці періоди відповідають установленим судом періодам виникнення права на відповідні виплати. Період індексації-різниці у військовій частині НОМЕР_2 обмежено 28.01.2020, оскільки з 29.01.2020 розглядається перерахунок грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму. Компенсація податку має виплачуватися одночасно з виплатою належних сум та в розмірі фактично утриманого з них податку.
Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, індексації та інших виплат, що підлягають перерахунку.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2001, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії;
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 15.09.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах № 400/5837/23, № 240/18489/23, від 10.10.2024 у справі № 280/5397/19, від 18.12.2024 у справі № 755/15005/23 та інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.
У вказаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід особи з вини відповідача своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Дія норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх нарахування: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
У постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21 Верховний Суд дійшов наведених вище висновків.
У постановах від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24 та від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд також вказав, що компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 зазначив, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належних сум доходу така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання відповідача здійснити донарахування належних сум.
Наведене вище спростовує доводи відповідачів про передчасність вимог позивача щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, індексації та інших виплат, які підлягають нарахуванню і виплаті за результатами перерахунку.
У постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 20.02.2025 у справі № 2а-14139/12/2670, від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд вказав, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу належні суми грошового забезпечення й індексації за період проходження ним служби у цій військовій частині з 01.01.2016 по 26.05.2018, а військової частини НОМЕР_2 - належні суми індексації та грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 21.04.2021, зокрема за результатами перерахунку за період з 29.01.2020 по 21.04.2021, позовні вимоги про компенсацію втрати частини доходів підлягають задоволенню щодо сум, які підлягають виплаті кожною з військових частин.
Компенсація має бути нарахована за весь час затримки виплати відповідних сум до місяця, у якому буде здійснена їх фактична виплата.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення й індексації виникли у період з 01.01.2016 по 21.04.2021, тобто до 19.07.2022. Отже, позивач не пропустив строк звернення до суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову у цій справі, розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.
Керуючись статтями 242-246, 255 КАС, суд,
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2021 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2021, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн та на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн відповідно, з перерахунком залежних від цих окладів складових грошового забезпечення, зокрема надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, спеціальної надбавки ССО, щомісячної премії, індексації, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.
5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
6. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
7. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 у щомісячному розмірі 4 090,51 грн, а всього 11 611 (одинадцять тисяч шістсот одинадцять) грн 77 коп., відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку № 44.
8. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 28.02.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу.
9. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 28.02.2019, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
10. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 28.01.2020 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
11. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.06.2018 по 28.01.2020 у щомісячному розмірі 4 090,51 грн, а всього 79 096 (сімдесят дев`ять тисяч дев`яносто шість) грн 38 коп., відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
12. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум індексації за весь час затримки їх виплати до місяця фактичної виплати відповідної заборгованості, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
13. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум грошового забезпечення, індексації за весь час затримки їх виплати до місяця фактичної виплати відповідної заборгованості, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
14. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
15. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП).
Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Суддя Сас Є.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua