Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №320/11731/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Київ справа № 320/11731/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправними та скасування довідки, обґрунтованого висновку,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1. Визнати протиправною та скасувати складену Національним агентством з питань запобігання корупції Довідку від 23.01.2026 року № 58/26 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , членом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лікарем онкологом-гінекологом КНІЇ “Житомирський обласний онкологічний диспансер”.

2. Визнати протиправним та скасувати Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, складений Національним агентством з питань запобігання корупції за результатами проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , членом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лікарем онкологом-гінекологом КНП “Житомирський обласний онкологічний диспансер”.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.04.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Від Головного управління Національної поліції в Житомирській області витребувано докази.

21.04.2026 відповідач на адресу суду направив клопотання про закриття провадження у справі.

28.04.2026 відповідачем подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.07.2026 повторно витребувано від Головного управління Національної поліції в Житомирській області: інформацію що перебуває в провадженні слідчих ГУ НП в Житомирській області, підпорядкованих територіальних підрозділів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2026 на підставі обгрунтованого висновку Національного агенства з питань запобігання корупції щодо результатів повної перевірки декларації ОСОБА_1 , а саме: номер кримінального провадження та його правову кваліфікацію, орган досудового розслідування, а також повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення конкретним особам (у разі здійснення такого).

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2026 витребував від відповідача: копію обґрунтованого висновку, складеного за результатами проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 , а також матеріалів такої перевірки.

Аргументи учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25 березня 2025 року на виконання вимог Закону України “Про запобігання корупції” ОСОБА_1 , як член експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП “Житомирський обласний онкологічний диспансер” Житомирської обласної ради, подала щорічну декларацію за 2024 рік, унікальний ідентифікатор документа – 66766c6f-eadf-4f6a-8127-0301f33dfb8c.

На підставі абзацу четвертого частини першої статті 51-3 Закону України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 № 1700-VII та підпункту 3 пункту 1 розділу V Порядку № 26/21 проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національним агентством з питань запобігання корупції проводилася повна перевірка зазначеної декларації (далі – НАЗК, Національне агентство) від 29.01.2021 № 26/21, у період з 06.10.2025 по 22.01.2026 НАЗК.

За результатами перевірки НАЗК складено Довідку від 23.01.2026 № 58/26 (далі – Довідка) про результати проведення повної перевірки декларації за 2024 рік, поданої ОСОБА_1 .

Позивач не погоджується з висновками, викладеними у зазначеній Довідці, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 26/21 у довідці про результати проведення повної перевірки зазначаються, зокрема, підстави для її проведення.

Водночас у пункті 2.2 розділу ІІ Довідки від 23.01.2026 № 58/26 відповідач зазначив лише абзац четвертий частини першої статті 51-3 Закону України “Про запобігання корупції” та підпункт 3 пункту 1 розділу V Порядку № 26/21, не зазначивши конкретних відомостей, обставин та інформації, які стали підставою для проведення повної перевірки декларації позивача за 2024 рік, а також джерела отримання такої інформації.

Аналогічно, у повідомленні про початок повної перевірки, направленому позивачу через Єдиний державний реєстр декларацій, конкретні фактичні підстави проведення перевірки також не зазначені.

Таким чином, з оскаржуваної Довідки та повідомлення неможливо встановити, яка саме інформація стала підставою для проведення повної перевірки, що не відповідає вимогам щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Крім того, 17.05.2025 позивач самостійно повідомила Національне агентство про виявлені помилки у декларації за 2024 рік та надала відповідні пояснення і підтвердні документи. Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України “Про запобігання корупції” такі відомості підлягали розгляду Національним агентством під час повної перевірки.

Однак у пункті 2.3 розділу ІІ Довідки інформація про звернення позивача від 17.05.2025 та надані нею документи відсутня.

Також відповідачем не вжито заходів для з`ясування обставин щодо відомостей, зазначених позивачем стосовно її чоловіка. Зокрема, не встановлено факту звернення до нього для отримання пояснень та документів щодо паспортних даних, нерухомого майна, транспортних засобів та доходів, відомості про які були предметом перевірки.

При цьому повна перевірка була розпочата 06.10.2025 та завершена 22.01.2026, тобто на 109-й день її проведення, за встановленого пунктом 17 розділу V Порядку № 26/21 строку до 120 днів. Отже, відповідач мав можливість отримати додаткові пояснення та документи до завершення перевірки.

Окремо позивач не погоджується з висновком відповідача про наявність в її діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.

Вказана норма передбачає умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей. Водночас позивач ще до завершення перевірки добровільно повідомила НАЗК про виявлені помилки та надала підтвердні документи. При цьому у Довідці не наведено обставин, які б підтверджували умисний характер дій позивача.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач не відобразила у розділі 14 декларації видаток у розмірі 816 756,50 грн на придбання транспортного засобу. Разом з тим сам відповідач у Довідці підтвердив, що відповідний транспортний засіб був зазначений позивачем у розділі 6 “Транспортні засоби”.

Відповідно до частини дев`ятої статті 46 Закону України “Про запобігання корупції” відомості вважаються зазначеними у декларації, якщо вони відображені хоча б в одному її розділі, а невнесення таких відомостей до інших розділів не вважається поданням завідомо недостовірних відомостей.

Таким чином, зазначення позивачем придбаного транспортного засобу у розділі 6 декларації підлягає врахуванню при оцінці повноти відображення відповідних відомостей у декларації, незалежно від їх окремого відображення у розділі 14.

З огляду на викладене, під час проведення повної перевірки відповідачем не було зазначено конкретної фактичної підстави її проведення, не враховано звернення позивача від 17.05.2025, не забезпечено повного з`ясування обставин щодо відомостей про її чоловіка, а також не враховано положення частини дев`ятої статті 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Зазначені обставини є підставою для визнання Довідки від 23.01.2026 № 58/26 протиправною та її скасування.

Оскільки обґрунтований висновок складений за результатами повної перевірки на підставі зазначеної Довідки, вимога про його визнання протиправним та скасування є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування Довідки від 23.01.2026 № 58/26.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог зазначає, що відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону України “Про запобігання корупції” та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21 № 26/21 Національним агентством проведено повну перевірку щорічної декларації ОСОБА_1 за 2024 рік. За результатами перевірки 23.01.2026 складено Довідку № 58/26, якою встановлено недостовірні та неточні відомості у декларації на загальну суму 2 514 810,08 грн, що стало підставою для висновку про наявність у діях суб`єкта декларування ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Перевірка проведена відповідно до Порядку № 26/21 № 26/21, який передбачає аналіз відомостей декларації та їх зіставлення з даними державних реєстрів, баз даних, судових рішень та інших джерел. За необхідності Національне агентство може звертатися за поясненнями та підтвердними документами до суб`єкта декларування, членів його сім`ї та інших осіб.

При цьому, такі звернення не є обов`язковими у кожному випадку, оскільки п. 4 розділу V Порядку № 26/21 № 26/21 прямо передбачає їх здійснення у разі необхідності. Відтак відсутність запиту до чоловіка позивача сама по собі не свідчить про порушення процедури проведення перевірки.

Саме на суб`єкта декларування покладається обов`язок зазначати достовірні відомості у декларації та, у разі проведення перевірки, за необхідності підтверджувати їх документально. Посилання лише на відсутність умислу приховати інформацію не спростовує встановлених розбіжностей.

Щодо доводів позивача про нерозкриття джерела інформації, яка стала підставою для відбору декларації на повну перевірку, слід зазначити, що у Довідці зазначено передбачену законом підставу абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21 № 26/21. Законодавство не зобов`язує Національне агентство розкривати у Довідці інформацію про адресата та зміст відповідного повідомлення.

Отже, доводи позивача фактично зводяться до незгоди з результатами перевірки та відсутністю у Довідці інформації, яку законодавство не вимагає в ній зазначати. Такі обставини не свідчать про порушення Національним агентством встановленої процедури чи протиправність Довідки № 58/26.

Щодо встановлених під час повної перевірки недостовірних та неточних відомостей

За результатами повної перевірки Національним агентством встановлено низку розбіжностей між відомостями, зазначеними ОСОБА_1 у декларації за 2024 рік, та інформацією з офіційних джерел.

Розділ 2.1 “Інформація про суб`єкта декларування”.

Позивач зазначила свою посаду як “лікар онкогінеколог”, хоча на момент декларування входила до складу експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно, у декларації мала бути зазначена інформація про належність до експертної команди, чого зроблено не було. Таким чином, порушено вимоги п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Розділ 2.2 “Інформація про членів сім`ї”.

Позивач зазначила недостовірні відомості щодо документів для ідентифікації свого чоловіка за межами України, а також реквізитів його паспорта та унікального номера запису в ЄДДР. Водночас відповідні дані були наявні в офіційних державних реєстрах. Зазначені обставини підтверджують недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону. При цьому для встановлення цих обставин Національному агентству було достатньо інформації з офіційних джерел, тому направлення окремого запиту чоловіку позивача не було необхідним.

Розділ 3 “Об`єкти нерухомості”.

Позивач не зазначила квартиру площею 91,1 мІ вартістю 1 430 042 грн, яка з 03.09.2024 належить її чоловікові та перебуває у користуванні позивача у зв`язку з фактичним проживанням. Посилання на те, що квартира є власністю чоловіка, не спростовує обов`язку її декларування, оскільки Закон вимагає зазначати не лише майно у власності декларанта, а й майно членів сім`ї та об`єкти, якими декларант користується. Отже, порушено п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Розділ 6 “Цінне рухоме майно, транспортні засоби”.

Позивач не зазначила автомобіль BMW 320I, який з 11.01.2022 перебуває у власності її чоловіка, вартістю 250 000 грн. Крім того, у декларації щодо автомобіля TESLA MODEL Y були неправильно зазначені дата набуття, VIN-код та вартість, хоча відповідні відомості підтверджувалися даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Таким чином, вимоги п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції” не були дотримані.

Розділ 11 “Доходи, у тому числі подарунки”.

Позивач не зазначила доходи свого чоловіка у вигляді заробітної плати на загальну суму 512 581,42 грн, що підтверджується відомостями відповідних державних реєстрів. Отже, порушено п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Розділ 12 “Грошові активи”.

Позивач не зазначила кошти, розміщені на її банківських рахунках в АТ КБ “ПриватБанк”, у загальному розмірі 18 011,58 грн, що підтверджується інформацією банку. Таким чином, порушено п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Розділ 12.1 “Банківські та інші фінансові установи”.

Позивач зазначила про відсутність відповідних об`єктів декларування, хоча у неї та її чоловіка були відкриті рахунки в АТ КБ “ПриватБанк”. Це підтверджено інформацією банку та свідчить про порушення п. 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Розділ 14 “Видатки та правочини”.

Позивач не зазначила видаток у розмірі 816 756,50 грн, здійснений 26.11.2024 за договором купівлі-продажу автомобіля TESLA MODEL Y. Оскільки сума видатку перевищувала встановлений законом поріг, така інформація підлягала обов`язковому декларуванню відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”. Відображення самого автомобіля у розділі 6 не звільняло позивача від обов`язку окремо зазначити відомості про відповідний видаток у розділі 14, оскільки ці розділи містять різні за змістом відомості.

При цьому, посилання позивача на необізнаність із вимогами законодавства або відсутність умислу не спростовують встановлених розбіжностей. Суб`єкт декларування перед поданням декларації підтверджує ознайомлення з попередженням про відповідальність за подання недостовірних відомостей, а тому зобов`язаний вжити необхідних заходів для належного та достовірного заповнення декларації.

Саме по собі зазначення позивачем про відсутність наміру приховати відповідні об`єкти не є підставою для скасування Довідки, оскільки завданням Національного агентства під час повної перевірки є встановлення відповідності задекларованих відомостей дійсним даним, а не встановлення умислу чи вини як елементів складу кримінального правопорушення.

Крім того, під час повної перевірки позивач мала можливість надати пояснення та документи на підтвердження достовірності поданих відомостей. Надані нею пояснення не спростували встановлених Національним агентством розбіжностей.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що Національне агентство діяло в межах повноважень та відповідно до Закону і Порядку № 26/21 № 26/21, а наведені позивачем доводи не спростовують висновків, викладених у Довідці № 58/26, та не дають підстав для її скасування.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації та обґрунтований висновок є актами індивідуальної дії, оскільки прийняті НАЗК стосовно конкретної особи, містять владні приписи та породжують для позивача юридичні наслідки. Отже, правовідносини між сторонами мають публічно-правовий характер та підлягають розгляду в Порядку № 26/21 адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, відповідно до якої довідка про результати повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, яке може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Також необґрунтованими є доводи відповідача про необхідність закриття провадження у зв`язку з наявністю кримінального провадження. Повна перевірка декларації позивача була розпочата та проведена НАЗК на підставі абзацу четвертого частини першої статті 51-3 Закону України “Про запобігання корупції” та відповідного Порядку № 26/21, тобто у зв`язку з отриманням інформації про можливе відображення в декларації недостовірних відомостей, а не на запит органу досудового розслідування.

При цьому, кримінальне провадження № 12026060000000055 було внесено до ЄРДР 03.02.2026 року, тобто після завершення повної перевірки декларації позивача. Тому наявність такого кримінального провадження не змінює правової природи спору між позивачем та НАЗК і не є підставою для закриття адміністративного провадження.

Щодо підстав проведення повної перевірки, то оскаржувана довідка не містить конкретної інформації, яка стала підставою для її проведення, а також відомостей про джерело її отримання. Самого посилання на відповідні положення Закону та Порядку № 26/21 недостатньо, оскільки підставою перевірки є не лише норма права, а конкретні відомості чи обставини, які обумовили необхідність її проведення.

Відсутність у довідці таких відомостей позбавляє позивача можливості перевірити законність початку повної перевірки, достатність та достовірність інформації, на якій вона ґрунтувалася, а також надати належну оцінку діям НАЗК.

Крім того, індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень має бути належним чином обґрунтованим і вмотивованим, тобто містити конкретні фактичні та юридичні підстави його прийняття. Відсутність таких відомостей у спірній довідці свідчить про її необґрунтованість та порушує право позивача на ефективний судовий захист.

Таким чином, доводи відповідача щодо неналежної юрисдикції, наявності підстав для закриття провадження та правомірності оформлення результатів повної перевірки, на думку позивача, є необґрунтованими.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач щодо відсутності правових підстав для оскарження Довідки та Обґрунтованого висновку в Порядку № 26/21 адміністративного судочинства зазначає, що за результатами повної перевірки декларації позивача встановлено розбіжності на суму 2 514 810,08 грн та ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. У зв`язку з цим НАЗК склало Обґрунтований висновок та направило його разом із матеріалами перевірки до Національної поліції України. За цим фактом розпочато кримінальне провадження № 12026060000000055.

Отже, матеріали повної перевірки, у тому числі Довідка та Обґрунтований висновок, стали частиною доказової бази кримінального провадження. Тому оцінка встановлених у них обставин має здійснюватися в межах кримінального провадження, а не паралельно в адміністративному судочинстві.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в Порядку № 26/21 кримінального судочинства.

Ця позиція прямо підтверджена Верховним Судом у постановах від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24. Верховний Суд зазначив, що Довідка та Обґрунтований висновок, які є частиною доказової бази кримінального провадження, не можуть бути самостійним предметом оскарження в Порядку № 26/21 КАС. Їх скасування в адміністративному процесі не призводить до закриття кримінального провадження та не змінює правового становища особи, а тому не забезпечує ефективного захисту її прав.

Таким чином, оскільки за результатами перевірки встановлено ознаки кримінального правопорушення, а на підставі Обґрунтованого висновку розпочато кримінальне провадження, Довідка та Обґрунтований висновок не можуть бути предметом окремого оскарження в адміністративному суді. У зв`язку з цим провадження в адміністративній справі підлягає закриттю.

НАЗК вважає, що повна перевірка декларації позивача проведена відповідно до вимог Закону та Порядку № 26/21 № 26/21, із використанням інформації з державних реєстрів, від державних органів, установ та інших джерел.

Відповідач заперечує наявність процедурних порушень, зазначаючи, що закон не зобов`язує НАЗК у кожному випадку розкривати джерело інформації чи звертатися за поясненнями до члена сім`ї декларанта, якщо наявних відомостей достатньо для проведення перевірки.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не довела протиправності дій НАЗК, а її незгода з результатами перевірки не є підставою для скасування Довідки та Обґрунтованого висновку.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

25.03.2025 ОСОБА_1 , як член експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства “Житомирський обласний онкологічний диспансер” Житомирської обласної ради, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, унікальний номер документа: 66766c6f-eadf-4f6a-8127-0301f33dfb8c (далі – Декларація).

Не є спірним, що виправлена декларація позивачем у встановлений строк не подавалась.

17.05.2025 позивач, у зв`язку із внесенням до Декларації помилкових відомостей звернулась до НАЗК із листом, яким надала пояснення щодо внесення таких відомостей.

До вказаного листа долучила копії документів, зокрема: паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків, договору купівлі-продажу квартири від 03.09.2024, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Tesla, моделі Model Y, 2023 року випуску, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки BMW, моделі 320i, а також відомості щодо доходів ОСОБА_2 та копію Декларації.

Зазначені письмові пояснення та додані до них документи направлені рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, номер поштового відправлення 1000815072506, а також в електронній формі, шляхом подання відповідного звернення через персональний кабінет декларанта в Єдиному державному реєстрі декларацій.

Відповідачем через електронний кабінет Єдиного державного реєстру декларацій надіслано позивачу повідомлення від 06.10.2025 про початок повної перевірки Декларації.

У межах проведення повної перевірки Національне агентство листом від 25.11.2025 № 41-01/96077-25 звернулося до позивача із вимогою надати письмові пояснення та підтвердні документи щодо причин невідображення або неповного відображення у Декларації відомостей про суб`єкта декларування та членів її сім`ї, об`єкти нерухомості, транспортні засоби, доходи, грошові активи та банківські рахунки.

01.12.2025 ОСОБА_1 надала Національному агентству письмові пояснення щодо обставин, встановлених під час проведення повної перевірки, у яких визнала факт невідображення у декларації необхідних відомостей.

23.01.2026, за результатами проведення повної перевірки щорічної декларації ОСОБА_1 за 2024 рік, Національним агентством складено довідку № 58/26, якою зафіксовано результати проведеної перевірки та встановлені у її ході обставини.

У Довідці зазначено:

Повна перевірка проведена у період: з 06.10.2025 по 22.01.2026.

Підстави проведення повної перевірки: абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону України “Про запобігання корупції”, п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21 проведення повної перевірки декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національним агентством з питань запобігання корупції від 29.01.2021 № 26/21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2021 № 158/35780.

Згідно зі змістом Довідки, за результатами повної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 при поданні Декларації зазначила недостовірні та неточні відомості, чим, за висновком відповідача, не дотрималася вимог підпунктів 1, 2, 3, 7, 8, 8-1, 10 ч. 1 ст. 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Встановлено, що недостовірні відомості, зазначені у Декларації, відрізняються від достовірних відомостей на загальну суму 2 514 810,08 грн.

За результатами проведеної перевірки Національним агентством встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України.

23.01.2026, у зв`язку з виявленням зазначених ознак кримінального правопорушення, відповідачем, на виконання вимог ч. 7 ст. 12 Закону України “Про запобігання корупції”, складено та затверджено Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак кримінального правопорушення.

Листом від 28.01.2026 № 41-01/5041-26 зазначений Обґрунтований висновок разом із матеріалами повної перевірки направлено до Національної поліції України.

28.01.2026 позивача повідомлено про завершення повної перевірки її Декларації та про складення за результатами такої перевірки Довідки. Одночасно її повідомлено про можливість подання декларації з достовірними відомостями у період з 01.02.2026 по 10.02.2026.

Листом Національної поліції України від 06.02.2026 № 19483/2026, відповідача повідомлено, що за результатами розгляду Обґрунтованого висновку, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026060000000055 від 03.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

29.01.2026 ОСОБА_1 подала декларацію при звільненні.

04.02.2026 позивачем подано виправлену щорічну декларацію за 2024 рік.

Не погоджуючись із Довідкою, а також з Обґрунтованим висновком, позивач звернулася з цим позовом.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

“На підставі” означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у Порядку № 26/21, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

“У спосіб” означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регламентовані Законом України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII)

Статтею 4 Закону № 1700-VII визначено статус Національного агентства з питань запобігання корупції, яке є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Перелік повноважень НАЗК встановлено ст. 11 Закону № 1700-VII, серед яких здійснення в Порядку № 26/21, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Відповідно до абз 3 ч. 7 ст. 12 Закону № 1700-VII у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 51-1 Закону № 1700-VII, НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

НАЗК проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством (ч. 3 с. 51-1 Закону № 1700-VII).

Повна перевірка декларацій НАЗК здійснюється відповідно до положень ст. 51-3 Закону № 1700-VII.

Частиною 1 ст. 51-3 Закону № 1700-VII регламентовано, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Процедуру проведення НАЗК повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначає Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 29.01.2021 № 26/21 (далі – Порядок № 26/21).

Згідно з абз. 5 п. 2 розділу I цього Порядку № 26/21, недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування;

неточні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім`ї суб`єкта декларування чи об`єкт декларування (абз. 6 п. 2 розділу I цього Порядку № 26/21);

Складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з`ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів (п. 1 розділу ІІІ Порядку № 26/21).

Відповідно до п. 4 розділу V Порядку № 26/21, повна перевірка декларації передбачає такі дії:

-аналіз відомостей про об`єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно- комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування;

-створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку № 26/21;

-звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку № 26/21;

-звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку № 26/21.

Пунктом 5 розділу V Порядку № 26/21 зазначено, що під час повної перевірки декларації НАЗК використовує такі джерела інформації:

- відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

- документи та/або інформація, що надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;

- документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

- відомості із медіа, мережі “Інтернет”, інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї, містять інформацію про ринкову вартість (ціну) об`єктів декларування та інші фактичні дані, що можуть бути перевірені;

- всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі:

отримані Національним агентством під час проведення перевірок інших декларацій, поданих суб`єктом декларування та/або членами його сім`ї, іншими особами;

зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою програмних засобів Реєстру, моніторингу способу життя суб`єкта декларування, спеціальної перевірки;

зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб`єктів звернення;

отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;

- інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з п. 8 розділу V Порядку № 26/21, з метою здійснення повної перевірки декларації уповноважена особа Національного агентства має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.

Під час проведення повної перевірки уповноважена особа має право вимагати та одержувати документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені суб`єктом декларування у відповідних розділах декларації відповідно до Закону та необхідні для проведення повної перевірки, у тому числі для з`ясування дотримання суб`єктом декларування вимог статей 23, 25 Закону, а також перевірки на точність оцінки задекларованих активів, незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Згідно з п. 12 розділу V Порядку № 26/21, достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.

Відповідно до п. 16 розділу V Порядку № 26/21, у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб`єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов`язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв`язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки.

Оформлення результатів проведення повної перевірки декларації регламентовано розділом VI Порядку № 26/21.

Так, відповідно до п. 1 цього розділу, за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до п. 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.

Пунктом 2 розділу VI Порядку № 26/21 встановлено, що довідка містить таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки.

У довідці також зазначаються відомості, які не були перевірені, із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.

Пунктом 6 вказаного розділу Порядку № 26/21 визначено, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем погодження довідки складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

Обґрунтований висновок містить таку інформацію: підстави для проведення перевірки; дату початку та завершення строку перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); виявлені порушення, обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення перевірки.

Обґрунтований висновок одразу після підписання уповноваженою особою передається на погодження керівнику відповідного рівня, який погодив довідку, або особі, яка виконує його обов`язки.

Керівник відповідного рівня, який погодив довідку, або особа, яка виконує його обов`язки, погоджує обґрунтований висновок в строк не пізніше 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем його підписання уповноваженою особою.

Після погодження обґрунтованого висновку його затверджує Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства. Затверджений обґрунтований висновок разом із відповідними матеріалами надсилається органу досудового розслідування або прокурору з урахуванням положень статей 216, 480, 480-1, 482-2 Кримінального процесуального кодексу України.

Пунктом 9 цього ж розділу Порядку № 26/21 визначено, що у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування.

Відповідно до п. 10 розділу VI Порядку № 26/21, на офіційному веб-сайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження.

Пунктом 11 розділу VI Порядку № 26/21 вказано, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв`язку.

Відповідно до п. 12 розділу VI Порядку № 26/21 Національне агентство забезпечує можливість суб`єкту декларування за результатами проведення повної перевірки його декларації ознайомитись з усіма матеріалами перевірки та отримати їх копії. У разі якщо за результатами проведення повної перевірки розпочато кримінальне провадження, ознайомлення із матеріалами перевірки та надання їх копій здійснюється з дотриманням вимог статті 222 Кримінального процесуального кодексу України.

Копії матеріалів за результатами проведення повної перевірки надаються Національним агентством на письмовий запит суб`єкта декларування протягом 7 робочих днів з дня його отримання.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначив, що Довідка не підлягає окремому оскарженню в порядку адміністративного судочинства, оскільки за результатами повної перевірки декларації встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, та розпочато відповідне кримінальне провадження. Відповідач зазначає, що після початку кримінального провадження матеріали повної перевірки стають його складовою, а Довідка та Обґрунтований висновок не можуть бути самостійним предметом адміністративного оскарження. У зв`язку з цим відповідач просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС.

У запереченнях на подане клопотання, позивач зазначає, що Довідка про результати повної перевірки декларації є актом індивідуальної дії, оскільки складена НАЗК у межах владних управлінських повноважень, стосується безпосередньо прав та інтересів конкретного суб`єкта декларування та породжує для нього юридичні наслідки, зокрема обов`язок подати виправлену декларацію. Спірна Довідка та Обґрунтований висновок безпосередньо стосуються прав та законних інтересів позивача, а їх оприлюднення та висновки про недостовірність відомостей можуть негативно впливати на її ділову репутацію та право на повагу до приватного і сімейного життя. Оскільки Довідка є результатом завершення процедури повної перевірки та містить владні приписи щодо конкретної особи, між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, позивач вважає доводи відповідача про відсутність підстав для оскарження Довідки в адміністративному суді необґрунтованими, а клопотання про закриття провадження безпідставним.

Дослідивши подане клопотання, суд зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У контексті визначених ч. 1 ст. 2 КАС завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів позивача. Права, свободи та інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас за правилами ч. 1 та 2 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21 констатував, що у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта декларування у вигляді виникнення обов`язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Окрім того, у справах №640/29515/21, №240/24844/21 та № 160/4098/22 Верховний Суд зазначив, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у Порядку № 26/21 адміністративного судочинства.

Суд зауважує, що питання щодо можливості оскарження Довідки досліджувалось Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 420/3078/25.

Так, у постанові від 03.07.2026 відступлено від висновків Верховного Суду про те, що у разі наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК перевірки декларації особи, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо в Порядку № 26/21 адміністративного судочинства, та сформувала такі юридичні (правові) висновки: “Складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування довідка є результатом реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері антикорупційного контролю та має ознаки індивідуального акта, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України. Така довідка безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси й обов`язки суб`єкта декларування, зокрема покладає обов`язок подати виправлену декларацію, створює репутаційні наслідки, може впливати на проходження публічної служби, кадрові рішення та ініціювати подальші форми юридичної відповідальності. Отже, з огляду на її правову природу як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та відсутність спеціального Порядку № 26/21 судового контролю за законністю дій НАЗК при здійсненні повної перевірки декларації, така довідка може бути самостійним предметом судового контролю в Порядку № 26/21 адміністративного судочинства на предмет її відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Сам факт наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації особи та складання довідки НАЗК, не змінює правової природи такої довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, та, з урахуванням частини вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, зобов`язує адміністративні суди здійснювати контроль за законністю адміністративних актів НАЗК.

Межами розгляду справи в адміністративному суді є з`ясування того, чи були дії (рішення) НАЗК правомірними в реалізації владних управлінських функцій та чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС. Саме тому конкуренція судових юрисдикцій у такому випадку - відсутня, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання”.

Відповідно до ч. 5 статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, Довідка складена НАЗК за результатами повної перевірки Декларації в межах реалізації визначених законом владних управлінських повноважень.

Довідка стосується безпосередньо ОСОБА_1 , містить висновки щодо достовірності відомостей, зазначених нею у декларації та породжує для неї відповідні юридичні наслідки, зокрема, за результатами повної перевірки виник обов`язок щодо подання декларації з достовірними відомостями.

Отже, Довідка не є виключно внутрішнім документом НАЗК або інформаційним матеріалом, який не впливає на правове становище особи. Вона є результатом здійснення НАЗК владних повноважень щодо конкретного суб`єкта декларування та може безпосередньо впливати на його права, законні інтереси, репутацію та проходження публічної служби. Саме тому така Довідка відповідає ознакам індивідуального акта суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС, а тому може бути предметом оскарження в Порядку № 26/21 адміністративного судочинства.

Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026060000000055 не змінює правової природи Довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень.

Відтак, оцінивши доводи відповідача, заперечення позивача та наведені у клопотанні правові підстави для закриття провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначив, що адміністративна справа № 320/11731/26 не є справою незначної складності та потребує розгляду за правилами загального позовного провадження з огляду на характер спірних правовідносин, складність предмета доказування, значення справи для сторін та наявність суспільного інтересу.

Спір у цій справі стосується реалізації Національним агентством повноважень у сфері фінансового контролю, зокрема проведення повних перевірок декларацій суб`єктів декларування, результати яких є складовою формування та реалізації державної антикорупційної політики. Практика оскарження довідок за результатами таких перевірок має системний характер, а скасування їх результатів може негативно вплинути на ефективність заходів із запобігання корупції. Отже, справа має значення не лише для її учасників, а й становить суспільний інтерес.

Крім того, за результатами повної перевірки декларації ОСОБА_1 . Національним агентством встановлено зазначення недостовірних відомостей на загальну суму 2 514 810,08 грн, що, на думку відповідача, містить ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Вирішення спору потребує дослідження достовірності задекларованих відомостей, оцінки набутих активів, джерел походження коштів на їх придбання, а також фінансової спроможності суб`єкта декларування та його близьких осіб, що свідчить про складність предмета доказування.

З огляду на наведене, повне та всебічне з`ясування обставин справи потребує детального дослідження доказів і заслуховування усних пояснень учасників справи. Проведення судового засідання забезпечить сторонам можливість повноцінно викласти свою позицію, надати додаткові докази та спростувати доводи опонента, сприятиме дотриманню принципів змагальності сторін та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Таким чином, з метою забезпечення повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи, належного дослідження доказів та реалізації процесуальних прав учасників справи, Національне агентство просить суд задовольнити клопотання та постановити ухвалу про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач заперечень на вказане клопотання до суду не надав.

Розглянувши вказане клопотання та матеріали справи, суд зазначає таке.

Статтею 12 КАС визначено форми адміністративного судочинства: загальне або спрощене позовне провадження.

Частинами другою, третьою цієї статті передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У частинах четвертій, шостій статті 12 КАС наведено перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а також справ незначної складності, а в частині п`ятій цієї ж статті вказано, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до частин першої - третьої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина 4 статті 257 КАС встановлює перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, ця справа не віднесена до категорії справ, яка підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, однак ця справа не підпадає й під категорію справ незначної складності.

Суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, а також обґрунтування позовних вимог та заперечень відповідача виключно письмовими доказами, не вимагають проведення підготовчого судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд в цілому відзначає загальний характер доводів відповідача.

Відповідач покликається на суспільний інтерес, не наводячи конкретних доводів на підтвердження цієї обставини, а дані, які свідчать про значний суспільний інтерес до цієї справи, відсутні.

Необхідно підкреслити, що рішення про розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження обумовлена не стільки її незначною складністю скільки потребою в її швидкому вирішенню, яке об`єктивно є ускладненим під час розгляду справи у судовому засіданні в умовах пов`язаних з воєнним станом.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд не встановив підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Щодо підстав проведення перевірки.

Статтею 3 Закону № 1700-VII встановлений виключний перелік осіб, що є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1700-VII, суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а”, “в”-“ґ” пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану” від 20.09.2023 №3384-IX, із змінами, внесеними Законами “Про внесення змін до деяких законів України про визначення Порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану” № 3621-IX від 21.03.2024 та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” № 4170-IX від 19.12.2024, внесено зміни до ст. 3 Закону № 1700-VII.

Такими змінами розширено коло осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з пп. ґ) п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, до таких осіб належать також голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

В звітній період (2024 рік), позивач обіймала посаду члена експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП “Житомирський обласний онкологічний диспансер” Житомирської обласної ради, а тому була зобов`язана подати Декларацію, що сторонами не заперечується.

Водночас, зазначену посаду позивач також обіймала на час проведення перевірки, тобто дії Національного агентства узгоджується з приписами ч. 1 ст. 51-3 Закону № 1700-VII щодо можливості повної перевірки декларації у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Щодо нерозкриття Національним агенством джерела інформації, яка слугувала підставою для проведення перевірки.

З усталеної практики Верховного Суду вбачається, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність Довідки, зазначає, що в ній наведено лише посилання на абзац четвертий частини першої статті 51-3 Закону № 1700-VII та підпункт 3 пункту 1 розділу V Порядку № 26/21.

На думку позивача, зазначене не відповідає критеріям обґрунтованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, оскільки у довідці не конкретизовано, яка саме інформація стала підставою для проведення повної перевірки, від кого вона надійшла, яким чином була отримана, а також не зазначено конкретні документи, дати, номери та інші реквізити, на підставі яких було встановлено можливе відображення позивачем у Декларації недостовірних відомостей.

Пунктом 2 розділу VI Порядку № 26/21 встановлено, що довідка містить таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки.

При цьому, пунктом 2 розділу VI Порядку № 26/21 розмежовано підстави для проведення повної перевірки та джерела інформації, що були використані під час її проведення, визначивши їх як окремі складові довідки.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону № 1700-VII Національне агентство проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Водночас п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21 передбачено, що повна перевірка проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, зокрема, у разі отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, у тому числі у декларації, щодо якої наявна довідка про результати проведення автоматизованої перевірки декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Отже, суд дійшов висновку, що саме отримання інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей є передбаченою законом підставою для проведення повної перевірки.

Відтак, для визначення правомірності проведення повної перевірки визначальним є встановлення факту наявності передбаченої законом підстави для її проведення.

У даному випадку такою підставою є отримання інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Саме цю правову підставу чітко визначено у довідці від 23.01.2026 № 58/26, шляхом посилання на абз. 4 ч. 1 ст. 51-3 Закону № 1700-VII та п.п. 3 п. 1 розділу V Порядку № 26/21.

Дослідивши оскаржену довідку, суд дійшов висновку, що її зміст дає можливість однозначно встановити як правову, так і фактичну підставу проведення повної перевірки, а саме отримання інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, відтак, відсутність додаткових відомостей щодо джерела первинної інформації сама по собі не свідчить про невідповідність довідки критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості.

Аналогічний підхід передбачено Порядком № 26/21 і щодо повідомлення суб`єкта декларування про початок проведення повної перевірки.

Так, відповідно до абз. 2 п. 17 розділу V Порядку № 26/21 про початок проведення повної перевірки уповноважена особа не пізніше наступного робочого дня за днем її початку через персональний електронний кабінет інформує суб`єкта декларування шляхом надсилання відповідного повідомлення.

При цьому Порядком №26/21 прямо визначено зміст такого повідомлення. Зокрема, воно містить декларацію, що перевіряється, підстави для проведення повної перевірки, у тому числі повторної, та дату початку строку проведення повної перевірки.

Отже, і на стадії повідомлення суб`єкта декларування про початок повної перевірки Порядок №26/21 вимагає зазначення саме підстави проведення перевірки, а не обов`язкового розкриття джерела інформації, яка стала підставою для її проведення, його реквізитів чи особи, від якої така інформація надійшла.

З повідомлення відповідача про початок повної перевірки декларації вбачається, що НАЗК з 06.10.2025 розпочало повну перевірку відібраної декларації відповідно до статті 51-3 Закону № 1700-VII.

Таким чином, суб`єкт декларування був належним чином поінформований як про факт початку повної перевірки, так і про її правову підставу.

З огляду на це посилання позивача на відсутність у повідомленні конкретного джерела інформації не може свідчити про порушення вимог Порядку № 26/21, оскільки такі відомості не визначені п. 17 розділу V Порядку № 26/21 як обов`язковий елемент повідомлення про початок повної перевірки.

Отже, зміст повідомлення про початок повної перевірки та зміст Довідки в відповідають установленим Порядком №26/21 вимогам: у них зазначено передбачену нормативними положеннями підставу проведення повної перевірки. Вимога про додаткове зазначення конкретного джерела первинної інформації не випливає зі змісту наведених норм та не може сама по собі свідчити про порушення процедури проведення повної перевірки.

Назагал суд відзначає, що втілена в наведених законодавчих приписах ідея анонімності викривача переслідує легітимну мету та є виправданою в демократичному сусіпільстві.

Щодо покликання на неврахування листа-пояснення позивача від 17.05.2025.

Так, абз. 1 ч. 4 ст. 45 Закону № 1700-VII передбачено, що упродовж 30 днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 45 Закону № 1700-VII вказаної норми у разі самостійного виявлення суб`єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб`єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб`єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.

Позивач покликається на неврахування Національним аґентством листа-пояснення позивача від 17.05.2025, оскільки посилання в Довідці на цю обставину, як на підставу для проведення повної перевірки декларації, відсутнє.

Суд звертає увагу позивача, що підстави для проведення перевірки Декларації в Довідці сформульовано загально, що не виключає її проведення на підставі зазначеного повідомлення позивача.

Зазначена обставина в будь-якому разі не свідчить про відсутність підстав для проведення перевірки.

Що стосується оцінки відповідачем в заявах по суті справи причин, які спонукали позивача направленням такого листа як несамовиявлених, суд відзначає, що це питання перебуває за межами предмету спору.

Так, у Довідці відсутні відповідні обґрунтування, які містяться у відзиві, а саме те, що позивач вже отримав виклик від Управління стратегічних розслідувань у Житомирській області щодо надання пояснень за фактом декларування недостовірних відомостей.

У зв`язку з цим, суд не вважає за необхідне перевіряти доводи відповідача в цій частині.

Більше того суд підкреслює, що зазначене питання пов`язане із з`ясуванням форми (виду) вини правопорушника під час вирішення питання про притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Водночас, питання вини не вливає на питання достовірності, повноти внесення відомостей в декларацію, тобто на висновки Довідки в цілому, а також на підстави для проведення повної перевірки.

Щодо покликання на невитребування пояснень від члена сім`ї позивача.

Суд відхиляє доводи позивача про протиправність дій НАЗК у зв`язку з ненаправленням члену сім`ї (чоловіку) запиту щодо надання пояснень та підтвердних документів стосовно відомостей, зазначених у Декларації.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 26/21 проведення повної перевірки декларації НАЗК має право звертатися до суб`єкта декларування, а також до інших осіб для отримання пояснень і документів, необхідних для проведення перевірки. Аналогічні повноваження передбачені статтею 12 Закону № 1700-VII.

Водночас наведені норми не встановлюють безумовного обов`язку НАЗК направляти запити кожному члену сім`ї суб`єкта декларування.

Необхідність отримання додаткових пояснень визначається з огляду на обставини перевірки та наявні відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, НАЗК встановило обставини щодо паспортних даних чоловіка позивача, належної йому квартири та транспортного засобу, отриманих доходів і банківських рахунків на підставі інформації з офіційних джерел.

Крім того, 25.11.2025 відповідач направив позивачу запит про надання пояснень і документів.

Також, позивачем не наведено змістовного обґрунтування необхідності витребування пояснень від чоловіка для проведення повної перевірки Декларації, а також негативних наслідків, які така неповнота призвела.

За таких обставин, відсутність окремого запиту до чоловіка позивача сама по собі не свідчить про порушення процедури повної перевірки, оскільки законодавство не покладає на НАЗК обов`язку отримувати пояснення від членів сім`ї декларанта за наявності достатніх відомостей з офіційних джерел.

Отже, суд доходить висновку, що в цій частині доводи є також необґрунтованими.

Щодо достовірності відомостей, зазначених у розділі 2.1 Декларації.

Зі змісту Довідки вбачається, що в розділі III, пункті 1, який стосується розділу 2.1 “Інформація про суб`єкта декларування” декларації, НАЗК встановило зазначення позивачем недостовірних відомостей щодо займаної посади.

Зокрема, позивач зазначила посаду “Лікар онкогінеколог”, тоді як, на думку відповідача, мала вказати “Член експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лікар-гінеколог-онколог”, оскільки наказом КНП “Житомирський обласний онкологічний диспансер” від 04.12.2024 № 84/ОД її включено до переліку лікарів, уповноважених проводити відповідне оцінювання.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. “ґ” п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи належать до осіб, на яких поширюються вимоги цього Закону.

Водночас п. 1 ч. 1 ст. 46 зазначеного Закону передбачає обов`язок зазначення в декларації відомостей про місце роботи та займану посаду суб`єкта декларування.

Обов`язок подання декларації виник саме у зв`язку з її включенням до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а не з виконанням професійних лікарських обов`язків.

За таких обставин, суд погоджується з висновком відповідача про зазначення позивачем недостовірних відомостей щодо займаної посади та недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Щодо достовірності відомостей, зазнаених у розділі 2.2 Декларації.

Зі змісту Довідки вбачається, що за результатами повної перевірки Декларації НАЗК встановило зазначення позивачем недостовірних відомостей у розділі 2.2 “Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування”.

Зокрема, незазначення відомостей щодо паспорта громадянина України для виїзду за кордон її чоловіка, помилкове зазначення реквізитів його паспорта громадянина України та незазначення унікального номера запису в ЄДДР.

На підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, відповідач дійшов висновку про недотримання позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що підпункти 2.1– 2.2 пункту 2 розділу III вказаної довідки не встановлюють порушень, які впливають на загальний висновок за результатами повної перевірки декларації.

Оскільки, суд відхилив доводи позивача щодо протиправності дій НАЗК у зв`язку з ненаправленням її чоловіку запит про надання пояснень і підтвердних документів, а також встановив, що позивач не надала заперечень щодо висновку НАЗК про зазначення недостовірних відомостей ані в позовній заяві, ані в поданих до суду запереченнях, а також не надала відповідних пояснень у відповіді від 01.12.2025 на запит НАЗК від 25.11.2025.

За таких обставин, суд погоджується з висновком відповідача про зазначення позивачем недостовірних відомостей щодо членів сім`ї та недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Щодо достовірності відомостей у розділі 3 Декларації.

Зі змісту Довідки вбачається, що за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування НАЗК встановлено факт незазначення у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації відомостей про квартиру загальною площею 91,1 м. кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 430 042 грн.

Зазначена квартира з 03.09.2024 належить на праві приватної власності члену сім`ї суб`єкта декларування, зокрема її чоловіку, водночас перебуваючи у користуванні суб`єкта декларування у зв`язку з фактичним проживанням за вказаною адресою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, зокрема спільної власності, або перебувають у їхньому володінні чи користуванні на умовах оренди або на іншому праві користування, незалежно від форми правочину, на підставі якого набуте відповідне право. Такі відомості, зокрема, охоплюють дані про вид та характеристики майна, його місцезнаходження, дату набуття права власності, володіння або користування, а також вартість майна на відповідну дату.

Як встановлено НАЗК під час проведення повної перевірки Декларації, спірна квартира набута чоловіком позивача на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2024 № 13992. При цьому, вказаним договором передбачено надання суб`єктом декларування згоди на придбання відповідного об`єкта нерухомості.

У межах проведення повної перевірки Декларації позивачу направлено запит від 25.11.2025 № 41-01/96077-25 щодо надання документів і пояснень стосовно причин незазначення відомостей про окремі об`єкти декларування, зокрема про квартиру, яка належить на праві власності її чоловікові.

У письмових поясненнях від 01.12.2025 позивач зазначила, що під час заповнення декларації порадниками їй було роз`яснено відсутність необхідності декларування зазначеної квартири, оскільки вона перебуває у власності її чоловіка.

Крім того, позивач наголосила, що в розділі 2.1 “Інформація про суб`єкта декларування” відобразила відомості про фактичне проживання її та чоловіка за адресою розташування спірної квартири.

Однак, на думку Національного агентства, сам факт належності квартири на праві власності чоловікові не звільняв позивача від обов`язку зазначити відомості про цей об`єкт нерухомості в декларації за наявності в неї права користування ним.

При цьому НАЗК виходило з того, що вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII поширюються не лише на об`єкти нерухомості, які належать суб`єкту декларування особисто, а й на майно членів його сім`ї, а також на об`єкти, якими суб`єкт декларування фактично володіє або користується на відповідній правовій підставі.

Відтак, на переконання Національного агентства, відображення адреси фактичного проживання в іншому розділі декларації не усувало обов`язку належним чином заповнити розділ 3 “Об`єкти нерухомості”.

Також НАЗК зазначило, що необізнаність суб`єкта декларування з вимогами законодавства або отримання ним помилкових роз`яснень щодо порядку заповнення декларації не є підставою для звільнення від установленого законом обов`язку декларувати достовірні відомості.

Водночас під час оцінки наведених обставин суд звертає увагу на положення ст. 9 Закону № 1700-VII, відповідно до яких відомості, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються зазначеними в декларації, якщо вони відображені хоча б в одному її розділі.

Виняток становлять відомості про зареєстроване місце проживання, місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, відображення яких не вважається зазначенням відомостей про об`єкти декларування.

У такому разі невнесення відповідних відомостей до інших розділів декларації не вважається поданням суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або неподанням таких відомостей.

Отже, наведена норма передбачає спеціальне правове регулювання щодо відображення відомостей у декларації та визначає випадки, коли зазначення інформації в одному розділі декларації має правове значення для оцінки повноти її заповнення.

Водночас відомості про місце фактичного проживання прямо виключені з переліку інформації, відображення якої може вважатися зазначенням відомостей про відповідний об`єкт декларування.

У зв`язку із цим суд зазначає, що кожен розділ електронної декларації має самостійне призначення та повинен заповнюватися з урахуванням встановлених законом вимог до відповідної категорії відомостей.

Зазначення суб`єктом декларування адреси фактичного проживання в розділі 2.1 декларації не свідчить про належне декларування об`єкта нерухомості, розташованого за цією адресою, у розділі 3 “Об`єкти нерухомості”.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві та поданих до суду запереченнях позивач не навела аргументів, які б спростовували висновок НАЗК щодо необхідності відображення відомостей про спірну квартиру саме в розділі 3 декларації.

За таких обставин, суд погоджується з висновком Національного агентства про те, що відображення адреси фактичного проживання в іншому розділі декларації не замінює декларування відповідного об`єкта нерухомості.

Відповідно, необізнаність із відповідними законодавчими вимогами або помилкове тлумачення порядку декларування не усувають установленого законом обов`язку зазначати достовірні відомості.

Також, суд звертає увагу, що позивач, у разі виникнення будь-яких сумнівів або труднощів під час заповнення та подання декларації, не була позбавлена можливості звернутися до інформаційно-роз`яснювальних ресурсів НАЗК, які містять відповіді на понад 200 актуальних запитань щодо порядку та особливостей декларування.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що незазначення об`єкта нерухомості свідчить про недотримання позивачкою вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Щодо достовірності відомостей у розділі 6 Декларації.

Зі змісту Довідки вбачається, що за результатами повної перевірки декларації у розділі 6 “Транспортні засоби” встановлено факт незазначення суб`єктом декларування відомостей про автомобіль марки BMW 320i, 2014 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 250 000 грн, який із 11.01.2022 перебуває у власності члена її сім`ї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII в декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема, дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування. Дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості

Як вже зазначалося судом, під час оцінки обставин щодо незазначення відомостей про об`єкт нерухомості, сам факт належності майна на праві власності чоловіку позивача не звільняв її від обов`язку відобразити відповідні відомості в декларації за наявності передбачених законом підстав для їх декларування.

Такий підхід поширюється і на транспортні засоби, які належать членам сім`ї суб`єкта декларування, з урахуванням установлених законом особливостей їх декларування.

У межах проведення повної перевірки декларації позивач пояснила, що під час її заповнення сторонніми порадниками їй було роз`яснено відсутність необхідності зазначати відомості про автомобіль, оскільки він належить на праві власності її чоловікові.

Крім того, позивач не заперечувала обізнаності про існування автомобіля, однак не зазначила відомостей про нього в декларації, посилаючись на належність транспортного засобу її чоловікові.

За таких обставин, наведене пояснення не спростовує встановленого факту його наявності та належності члену сім`ї суб`єкта декларування.

Отже, з огляду на те, що автомобіль марки BMW 320i, 2014 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , належав на праві власності чоловіку позивача, яка була обізнана про його наявність, суд погоджується з висновком НАЗК про необхідність відображення відомостей щодо цього транспортного засобу в розділі 6 “Транспортні засоби” декларації.

Крім того, під час перевірки розділу 6 “Транспортні засоби” декларації НАЗК встановлено, що суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості щодо дати набуття у власність, ідентифікаційного номера (VIN-коду) та вартості належного йому автомобіля марки TESLA MODEL Y, 2023 року випуску, обравши відповідні позначки “Не застосовується”.

Водночас, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів та документами, наданими суб`єктом декларування, зокрема додатком № 1 до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26.11.2024 № 43, ідентифікаційний номер (VIN-код) зазначеного автомобіля 7SAYGAEE2PF688882, його вартість становить 816 756,50 грн.

Таким чином, обрання позначки “Не застосовується” за наявності документально підтверджених відомостей про дату придбання, VIN-код і вартість автомобіля призвело до відображення в декларації інформації, яка не відповідає фактичним обставинам щодо відповідних характеристик транспортного засобу.

При цьому, в позовній заяві позивач не навела аргументів або доказів, які б спростовували встановлені НАЗК обставини щодо зазначення недостовірних відомостей про автомобіль TESLA MODEL Y, 2023 року випуску, або підтверджували правомірність обрання позначки “Не застосовується” за наявності відповідної інформації.

За таких обставин, суд погоджується з висновком НАЗК про те, що суб`єкт декларування під час заповнення розділу 6 “Транспортні засоби” декларації не забезпечив належного відображення відомостей про дату набуття у власність, ідентифікаційний номер та вартість автомобіля TESLA MODEL Y, 2023 року випуску.

Відтак, позивач порушила вимоги законодавства під час заповнення розділу 6 “Транспортні засоби” декларації та не дотрималася вимог п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Щодо достовірності відомостей у розділі 11 Декларації.

Як встановлено судом, у Декларації позивач зазначила відомості про отримані нею доходи, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі 429 542 грн, джерелом якої є Комунальне некомерційне підприємство “Житомирський обласний онкологічний диспансер” Житомирської області (код ЄДРПОУ 01991470), а також інший дохід у розмірі 137 грн, отриманий від Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII в декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Водночас зі змісту Довідки вбачається, що за результатами повної перевірки декларації в розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” НАЗК встановило факти незазначення відомостей про доходи члена сім`ї позивача, зокрема її чоловіка.

Національне агентство, згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб платників податків встановило, що позивач не зазначила в декларації відомостей про отриману чоловіком заробітну плату в розмірі 253 813,02 грн, джерелами якої були ТОВ “Медичний центр Асклепій Плюс” (код ЄДРПОУ 36004607) та заробітну плату в сумі 258 768,40 грн, отриману у КП “Лікарня № 1” Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 42788614).

У відповідь на запит НАЗК від 25.11.2025 позивач у поясненнях від 01.12.2025 зазначила, що не була обізнана з необхідністю декларування доходів чоловіка.

Водночас суд не вбачає підстав вважати наведене пояснення достатнім для спростування встановлених обставин, оскільки доводи щодо необізнаності з вимогами законодавства вже оцінювалися судом вище.

Крім того, у позовній заяві позивач не навела конкретних заперечень щодо висновків НАЗК у частині заповнення розділу 11 “Доходи, у тому числі подарунки” та не надала доказів, які б спростовували відомості про отримання її чоловіком відповідних доходів.

Також, позивач не заперечувала своєї обізнаності про отримання чоловіком доходів, відомості про які не були належним чином відображені в декларації.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та відсутність належних доказів на спростування висновків Національного агентства, суд погоджується з висновком НАЗК про недотримання позивачем вимог п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII під час заповнення розділу 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації за 2024 рік у частині відображення відомостей про доходи члена її сім`ї.

Щодо достовірності відомостей у розділі 12 “Грошові активи” Декларації.

Зі змісту Довідки вбачається, що за результатами повної перевірки декларації в розділі 12 “Грошові активи” НАЗК встановило факт незазначення позивачем відомостей про кошти, розміщені на її банківських рахунках в АТ КБ “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570), у загальному розмірі 18 011,58 грн, що підтверджується інформацією, наданою банківською установою.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року;

З аналізу вказаної норми, суд дійшов висновку, що зазначена норма передбачає, що грошові активи не підлягають декларуванню, якщо їх сукупна вартість не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Як встановлено судом, у Декларації, позивач зазначила наявність у неї готівкових коштів у розмірі 20 000 доларів США.

Відповідно до повідомлення Національного банку України “Про офіційний курс гривні щодо іноземних валют” від 01.01.2024, офіційний курс долара США станом на 1 січня 2024 року становив 38,0020 грн за 1 долар США.

Отже, сукупна вартість її грошових активів перевищувала встановлений законом поріг у 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у зв`язку із чим виник обов`язок декларування відповідних грошових активів, зокрема коштів, розміщених на банківських рахунках.

Таким чином, кошти у розмірі 18 011,58 грн, які перебували на банківських рахунках позивача в АТ КБ “ПриватБанк”, підлягали відображенню в розділі 12 “Грошові активи” Декларації.

У поясненнях, наданих на запит НАЗК, позивач зазначила, що кошти в розмірі 18 011,58 грн, які перебували на її рахунку станом на 31.12.2024, були залишком заробітної плати, отриманої в КНП “Житомирський обласний онкологічний диспансер” Житомирської обласної ради. При цьому, позивач пояснила, що відобразила в декларації відомості про загальний розмір отриманих за 2024 рік доходів, до складу яких входили зазначені кошти, однак не знала про необхідність окремого зазначення залишку коштів на банківському рахунку в розділі 12 “Грошові активи”.

Оцінюючи наведені пояснення, суд виходить із того, що відображення в декларації відомостей про отримані доходи не замінює обов`язку декларування наявних грошових активів за наявності передбачених законом підстав.

Зазначення заробітної плати в розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” та відображення залишку коштів на банківському рахунку в розділі 12 “Грошові активи” стосуються різних категорій відомостей, які підлягають декларуванню.

Водночас суд зазначає, що в позовній заяві позивач не навела конкретних аргументів на спростування висновків НАЗК щодо незазначення коштів у розмірі 18 011,58 грн у розділі 12 декларації та не надала доказів, які б спростовували відомості, отримані від банківської установи.

Доводи щодо необізнаності про порядок заповнення декларації вже були предметом оцінки суду вище, а тому самі собою не спростовують встановлених обставин.

За таких обставин, суд погоджується з висновком НАЗК про недотримання позивачем вимог Закону № 1700-VII.

Щодо достовірності відомостей у розділі 12.1 Декларації.

Відповідно до п. 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII в декларації зазначаються відомості про банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, в яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім`я суб`єкта декларування або членів його сім`ї, крім рахунків, на яких обліковуються некомпенсовані грошові заощадження громадян України в установах акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України) або зберігаються кошти, інше майно.

Такі відомості включають дані про банківську або іншу фінансову установу, осіб, які мають право розпоряджатися принаймні одним таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфа в такій установі, осіб, які відкрили принаймні один рахунок на ім`я суб`єкта декларування або членів його сім`ї в такій установі.

Як встановлено судом, у Декларації позивач зазначила про відсутність об`єктів, які підлягають декларуванню у відповідному розділі.

Зі змісту Довідки вбачається, що за результатами здійснення контролю НАЗК встановило, що позивач зазначила в декларації недостовірні відомості щодо відсутності об`єктів для декларування в розділі 12.1 “Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб`єкта декларування або членів його сім`ї”.

Зокрема, позивач не відобразила відомостей про АТ КБ “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570), у якому відкрито рахунки як їй, так і члену її сім`ї, зокрема чоловікові, що підтверджується інформацією, наданою банківською установою.

Отже, зазначення позивачем інформації про відсутність відповідних об`єктів для декларування не узгоджується з відомостями, отриманими НАЗК від банку.

У поясненнях, наданих на запит НАЗК, позивач зазначила, що рахунки відкриті лише в АТ КБ “ПриватБанк”, однак їй не було відомо про необхідність відображення в декларації відомостей про всі наявні рахунки в банківських установах.

Проте, суд виходить із того, що доводи щодо необізнаності з вимогами декларування вже були предметом оцінки суду вище.

Крім того, у позовній заяві позивач не навела конкретних аргументів на спростування висновків НАЗК щодо незазначення відомостей про відкриті рахунки у відповідному розділі декларації та не надала доказів, які б спростовували інформацію про наявність у неї та її чоловіка рахунків у зазначеній банківській установі.

За таких обставин, суд погоджується з висновком НАЗК про те, що позивач, зазначивши в розділі 12.1 декларації відомості про відсутність об`єктів для декларування, відобразила інформацію, яка не відповідає фактичним обставинам, чим не дотримала вимог п. 8-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Щодо достовірності відомостей у розділі 14 Декларації.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII в декларації зазначаються відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті.

Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб`єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента.

Як встановлено судом, у Декларації позивач зазначила про відсутність об`єктів для декларування у відповідному розділі декларації.

Водночас зі змісту Довідки вбачається, що за результатами повної перевірки НАЗК встановило факт незазначення позивачем відомостей про видаток, здійснений 26.11.2024 у розмірі 816 756,50 грн на придбання автомобіля TESLA MODEL Y, 2023 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26.11.2024 № 43, укладеного з ТОВ “ТЕСЛАКИЇВ”. Оскільки розмір зазначеного видатку перевищує встановлений законом поріг у 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відомості про нього підлягали відображенню у відповідному розділі декларації.

Заперечуючи проти висновків НАЗК, позивач у позовній заяві послалася на положення ч. 9 ст. 46 Закону № 1700-VII, відповідно до яких відомості, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються зазначеними в декларації, якщо вони відображені хоча б в одному її розділі, за винятком прямо передбачених законом відомостей про місце проживання та поштову адресу. У такому разі невнесення відповідних відомостей до інших розділів декларації не вважається поданням завідомо недостовірних відомостей або неподанням таких відомостей.

Оцінюючи наведений аргумент, суд виходить із того, що кожен розділ електронної декларації має самостійне призначення та передбачає відображення певної категорії відомостей відповідно до вимог законодавства.

Відтак, зазначення інформації в одному розділі декларації не в усіх випадках замінює обов`язок відображення відомостей в іншому розділі, якщо йдеться про різні за змістом об`єкти декларування.

Зокрема, розділ 6 “Транспортні засоби” призначений для відображення відомостей про транспортні засоби, які належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї чи перебувають у їхньому володінні або користуванні.

Натомість розділ 14 “Видатки та правочини суб`єкта декларування” передбачає відображення інформації про відповідні видатки та правочини, вчинені у звітному періоді, за наявності встановлених законом підстав для їх декларування.

Таким чином, зазначення в розділі 6 декларації відомостей про автомобіль TESLA MODEL Y не свідчить про належне відображення інформації щодо видатку в розмірі 816 756,50 грн, здійсненого на його придбання. Відомості про характеристики транспортного засобу та відомості про видаток, понесений у зв`язку з його придбанням, мають різний зміст і виконують різні функції в системі фінансового контролю.

Крім того, як вже зазначалося судом, під час заповнення розділу 6 “Транспортні засоби” декларації позивач не забезпечила належного відображення відомостей про дату набуття у власність, ідентифікаційний номер (VIN-код) та вартість автомобіля TESLA MODEL Y, 2023 року випуску.

За таких обставин посилання позивача на ч. 9 ст. 46 Закону № 1700-VII саме по собі не спростовує висновку НАЗК про необхідність відображення відомостей про відповідний видаток у передбаченому для цього розділі декларації.

Отже, з огляду на встановлені обставини та відсутність належних доказів на спростування висновків Національного агентства, суд погоджується з висновком НАЗК про недотримання позивачем вимог п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII.

Покликання на недослідження питання наявності умислу в позивача.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд виходить із того, що НАЗК наділене повноваженнями щодо проведення повної перевірки декларацій, встановлення достовірності та повноти відображених у них відомостей, а також реагування на виявлені ознаки правопорушень у порядку, визначеному Законом № 1700-VII.

Зміст наведених положень свідчить, що за результатами повної перевірки декларації НАЗК не лише встановлює наявність або відсутність порушень вимог вказаного закону, а й зобов`язане оформити результати перевірки, навести фактичні обставини, які стали підставою для відповідних висновків, зазначити джерела отриманої інформації та врахувати пояснення суб`єкта декларування.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення Національне агентство також уповноважене скласти обґрунтований висновок і направити його разом із відповідними матеріалами компетентному органу.

Отже, правомірність складення довідки за результатами повної перевірки та обґрунтованого висновку залежить від наявності в НАЗК відповідних повноважень, дотримання встановленої процедури та обґрунтованості викладених у цих документах висновків.

Щодо обґрунтованого висновку.

Суд не вважає за необхідне глибоко вдаватись в з`яування природи обґрунтованого висновку.

Зазначене питання не досліджувалось Верховним Судом у вже згаданій справі 420/3078/25.

За усталеною практикою скасування обґрунтованого висновку пов`язане із визнанням протиправною відповідної довідки Національного агенства, тобто така вимога розглядається як похідна.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами повної перевірки Декларації НАЗК також складено Обґрунтований висновок.

За результатами перевірки НАЗК встановило, що суб`єкт декларування у Декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних, на загальну суму 2 514 810,08 грн.

Диспозицією ч. 1 ст. 366-2 КК України передбачено відповідальність за умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 3 028 грн на місяць.

Таким чином, сума недостовірних відомостей у розмірі 2 514 810,08 грн у перерахунку на прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 2024 рік, становить 830,33 прожиткового мінімуму (2 514 810,08 грн/3 028 грн = 830,33).

Листом від 28.01.2026 № 41-01/5041-26 зазначений обґрунтований висновок разом із матеріалами повної перевірки направлено до Національної поліції України.

Дослідивши зміст Довідки та матеріали справи, суд встановив, що висновки НАЗК ґрунтуються на відомостях, отриманих під час перевірки, зокрема з державних реєстрів, від банківських установ та інших джерел, а також на поясненнях, наданих позивачем у відповідь на запит Національного агентства.

Водночас суд звертає увагу, що встановлення НАЗК ознак кримінального правопорушення не є тотожним установленню вини особи у його вчиненні.

Зокрема, питання про наявність вини суб`єкта декларування (її форми, виду) перебуває в площині повноважень компетентних суб`єктів під час притягнення правопорушника до адміністративної чи кримінальної відповідальності та не вирішується на стадії складання довідки та/або обґрунтованого висновку.

Саме по собі складення обґрунтованого висновку та направлення його до органу досудового розслідування не означає визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Разом із тим, предметом розгляду цієї адміністративної справи є не встановлення наявності складу кримінального правопорушення в діях позивача, а перевірка правомірності дій НАЗК під час проведення повної перевірки декларації, обґрунтованості викладених у довідці висновків та дотримання процедури оформлення результатів перевірки.

За таких обставин, суд оцінює, чи діяло Національне агентство в межах наданих йому повноважень, чи ґрунтувалися його висновки на фактичних даних та чи надано позивачем переконливі аргументи й докази, які б спростовували встановлені відповідачем обставини.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 28.01.2026 позивача повідомлено про завершення повної перевірки її Декларації та складення Довідки.

Одночасно повідомлено про можливість подання декларації з достовірними відомостями в період із 01.02.2026 до 10.02.2026.

Скориставшись такою можливістю, 04.02.2026 позивачем подано виправлену щорічну декларацію за 2024 рік.

Суд враховує зазначену обставину як таку, що підтверджує надання позивачу можливості відреагувати на результати перевірки, шляхом подання виправленої декларації.

Оцінивши доводи сторін у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд зазначає, що позивачем не наведено належних аргументів та не надано доказів, які б спростовували встановлені НАЗК обставини щодо незазначення окремих відомостей у Декларації або свідчили про необґрунтованість висновків, викладених у Довідці.

Так само матеріали справи не містять достатніх підстав вважати, що відповідач порушив встановлену процедуру проведення повної перевірки або вийшов за межі наданих йому повноважень.

Отже, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що Довідка та Обґрунтований висновок складені в межах повноважень НАЗК та за результатами проведення передбаченої законом перевірки.

Підстав для визнання дій відповідача протиправними з наведених позивачем мотивів суд не встановив.

З урахуванням викладеного, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд робить висновок, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Беручи до уваги результати судового розгляду, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС судом не здійснюється.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: Національне агенство з питань запобігання корупції, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Миколи Міхновського, буд. 28; код ЄДРПОУ 40381452.

Суддя Сас Є.В.