Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №300/5538/26
Суддя: Микитюк Р.В.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2026 р. справа № 300/5538/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), 31.07.2026 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта -1,11 та з березня 2022 року із застосуванням коефіцієнта - 1,14 та з березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта - 1,197 та з березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта - 1,0796 та з березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта -1,115 та з березня2026 року із застосуванням коефіцієнта - 1,121;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 26.06.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта - 1,11 та з березня 2022 року Із застосуванням коефіцієнта - 1,14 та з березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта - 1,197 та з березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796, з березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта 1,115, з березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком з 2020 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV“. Вказує, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії за 2017-2019 роки у позивача при її призначенні складав 7 763,17 грн. Згідно з пунктами 1 Постанови КМУ від 22.02.2021 №127, Постанови КМУ від 16.02.2022 №118, Постанови КМУ від 24.02.2023 №168, Постанови КМУ від 23.02.2024 №185, Постанови КМУ від 25.02.2025 №209 та Постанови КМУ від 25.02.2026 №236 з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідно. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області після перерахунку пенсії на виконання вказаних постанов встановлено доплати до пенсії, а не застосовано вищенаведені коефіцієнти збільшення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки порушують її право на отримання пенсійного забезпечення в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.59-60).
Від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області 21.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву за №0900-1003-8/46448, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Відповідач вказує на відсутність підстав для проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах визначених у позовній заяві. У зв`язку із цим, на думку відповідача, пенсія позивача обчислена та перераховується відповідно до норм законодавства, а тому представник просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.51-54).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 з 2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
26.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, на яку листом від 24.07.2026 отримав відповідь згідно якої надана інформація щодо розміру та розрахунку пенсійної виплати позивача (а.с.23-26).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1, 115 та 1,121 для забезпечення індексації пенсії, представник позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" було викладено в новій редакції.
Так, частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%
К=_________+ 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 2023 рік зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". У свою чергу пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року № 168, проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону); показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Так, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію "якості закону".
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2025 роках згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсії у 2019 році" від 20 лютого 2019 №124, "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 01.04.2020 №251, "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22 лютого 2021 року № 127, "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року № 118, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року № 168, "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 24 лютого 2024 №185, "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25 лютого 2025 року № 209 та "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" від 25.02.2026 за № 236.
Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
У контексті вищенаведеного, суд зазначає, що відповідно до копії протоколів і розрахунків із пенсійної справи позивача, які подані нею до позовної заяви, у графі розрахунок заробітку для обчислення, середній заробіток за 3 попередні роки вказані саме роки 2017-2019 однак сума зазначена – 3764,40 грн, а не 7763,17 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у проведенні індексації його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 у 2021 році, 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році та 1,121 - у 2026 році.
Суд звертає увагу, щодо заявлених позивачем позовних вимог, зокрема в частині, зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, то суд вказує таке.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Судом встановлено,що для обчислення середньої плати при призначенні пенсії застосовано середню плату в Україні за три останні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017-2019 роки.
Тому з огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивача, враховуючи положення частини 2 статті 9 КАС України, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у такий належний спосіб: визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта -1,11 та з березня 2022 року із застосуванням коефіцієнта - 1,14 та з березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта - 1,197 та з березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта - 1,0796 та з березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта - 1,115 та з березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта - 1,121 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 31.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта - 1,11 та з березня 2022 року із застосуванням коефіцієнта - 1,14 та з березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта -1,197 та з березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796, з березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта 1,115, з березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем сплачено 1 331,20 гривень судового збору, що підтверджується квитанцією від 31.07.2026 (а.с.17).
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 1 331,20 грн.
Щодо вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, суд зазначає таке.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
При вирішенні цього питання, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, згідно із Рішенням ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучив підписаний сторонами ТОВ «Центр правової допомоги Галичина» та замовником послуг Латишевським С.Р.) договір про надання правової допомоги від 29.07.2026 №29072607 із фіксованою ціною за послуги - 10 000 грн, (а.с. 33 та зворотна сторона), 09.07.2026 (а.с.31).
Також позивачем додано Акт приймання-передачі наданих послуг надання послуг від 31.07.2026 із вказаною сумою на правову допомогу у розмірі 10 000 грн (зворотна сторона а.с.34).
Враховуючи наведене, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховий Суд у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 зауважив, що на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, представником позивача не долучено.
З огляду на викладене, у даній справі розрахунок правничої допомоги дещо завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг та з урахуванням того, що розгляд справи проводився у письмовому провадженні.
Відтак, суд доходить висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
Отже, з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) Головного Управління Пенсійного фонду України фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта -1,11 та з березня 2022 року із застосуванням коефіцієнта - 1,14, з березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта - 1,197, з березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта - 1,0796, з березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта - 1,115 та з березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта - 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 26.06.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта - 1,11, з березня 2022 року із застосуванням коефіцієнта - 1,14, з березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта - 1,197, з березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796, з березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта 1,115 та з березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок та частину витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 1 000 (одну тисячу) гривень.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua