Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №300/6016/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. справа № 300/6016/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в інтересах якої діє Гаврилюк Ірина Олександрівна до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № ПЗ/ІФ/8773/024369/НП/48-ФС від 22.07.2026,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № ПЗ/ІФ/8773/024369/НП/48-ФС від 22.07.2026.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності складу правопорушення, позаяк на момент прибуття інспекторів відповідача, ні позивача, ні його уповноважених осіб за місцем провадження господарської діяльності, не було. Зазначає, що з боку позивача жодних активних дій спрямованих на перешкоджання проведенню заходу контролю не вчинялось, а навпаки, з метою сприяння проведенню такого заходу, позивач направила відповідачу повідомлення про продовження терміну надання витребовуваних документів. Наведене в свою чергу, спростовує також висновок відповідача щодо ненадання документів. Крім того, вказує на допущення відповідачем порушень при складанні акта перевірки в частині зазначення підстав проведення заходу контролю, фіксації факту перешкоджання, незазначення обов`язкових реквізитів, а також невручення такого акта позивачу. Окремо, зазначає, що при обранні стягнення, відповідачем неправильно застосовано положення частини 2 статті 265 КЗпП України. В зв`язку із наведеним представник позивача вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

27.08.2024 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, яка залишена без задоволення згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 27.08.2026. Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте на підставі та в межах повноважень наданих управлінню, прав позивача не порушувало, тому просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив, поданій представником позивача до суду 01.09.2026 позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача своїм правом на подання заперечення, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, судом встановлено таке.

Наказом Південно-Західного Міжрегіонального управління Державної служб з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) від 16.06.2026 за №143/ПЗ-ЗК доручено головним державним інспекторам відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області в період з 18 по 24 червня 2026 року провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин та оплати праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.93).

Так, на виконання наведеного наказу, на підставі направлення від 16.06.2026, 18.06.2026 посадові особи Міжрегіонального управління прибули за адресою урочище Вишні, 354 а, с. Поляниця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська область для проведення заходу контролю, під час якого відібрали письмові пояснення у працівників, які були присутні за місцем здійснення господарської діяльності позивача та встановили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відсутня на об`єкті контролю (а.с.94, 98).

З метою вручення направлення на проведення позапланового заходу контролю та отримання документів, необхідних для його проведення, посадовою особою Міжрегіонального управління надіслано позивачу Вимогу про надання документів від 18.06.2026 за № ПЗ/ІФ/8773/024369/НД у строк до 12 год. 00 хв. 19.06.2026, з одночасним направленням такої вимоги на офіційну електронну адресу позивача (а.с.94-96).

Станом на 12 год. 00 хв. 19 червня 2026 року ФОП ОСОБА_1 документи необхідні для проведення заходу державного нагляду (контролю) не надано, що послугувало підставою для складення акта про неможливість проведення заходу державного контролю № ПЗ/ІФ/8773/024369/НП від 19.06.2026, який надіслано на адресу позивача (а.с.99-102).

Водночас, судом встановлено, що 19.06.2026 о 13 год. 29 хв. позивач надіслала на електронну адресу відповідача лист про продовження строків надання документів (а.с.31, 32).

19.06.2026 о 17 год. 47 хв. позивачем направлено на електронну адресу відповідача пакет документів на виконання вимоги про надання документів, який зареєстровано в Міжрегіональному управлінні 22.06.2026 (а.с.33-35, 103-130).

Листом від 24.06.2026, Міжрегіональне управління повідомило позивача про те, що уповноваженою особою отримано Акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 19.06.2026, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 8 статті 265 КЗпП України та листом від 24.06.2026 запрошено на розгляд справи про накладення штрафу на 15.07.2026 (а.с.130, 131).

15.07.2026 позивачем подано до Міжрегіонального управління клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з неотриманням Акта про неможливість проведення заходу державного контролю засобами поштового зв`язку та необхідністю подання додаткових документів та пояснень (а.с.136).

У зв`язку з наведеним, відповідач переніс розгляд даної справи на 22.07.2026, про що повідомлено позивача за допомогою надсилання запрошення на розгляд справи на офіційну електронну адресу (а.с.137).

На розгляд справи, який відбувся 22.07.2026 позивач не з`явилася, однак направила додаткові пояснення, в яких вказала, що перешкод у проведенні позапланового заходу контролю не створювала (а.с.134-136).

За наслідками розгляду справи, у зв`язку з виявленими порушеннями, заступником начальника Міжрегіонального управління, як уповноваженою особою, 22.07.2026 винесено постанову про накладення штрафу № ПЗ/ІФ/8773/024369/НП/48-ФС у розмірі 138 352 грн (а.с.138).

Не погоджуючись з вказаною постановою, представник позивача звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V.

Дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Згідно з частиною 10 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до частини 11 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Стаття 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" № 1985-IV від 08.09.2004 року) передбачає, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

- безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

- проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

- здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

- наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

- вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

- зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

- вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;

- за рішенням суду;

- звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.

Як зазначено судом вище, проведення позапланового заходу призначено у відповідності до до вимог абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782 "Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану", про що видано відповідний наказ.

Згідно з абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Обґрунтовуючи заявлений позов, представник позивача вказує на те, що 19.06.2026 о 13 год. 29 хв. позивач надіслала на електронну адресу відповідача лист про продовження строків надання документів, а о 17 год. 47 хв. цього ж дня, позивачем направлено на електронну адресу відповідача пакет документів на виконання вимоги про надання документів (а.с.31-35, 103-130).

Водночас, слід зазначити, що Вимогою про надання документів від 18.06.2026 за № ПЗ/ІФ/8773/024369/НД зобов`язано позивача надати документи у строк до 12 год. 00 хв. 19.06.2026.

Тобто, і лист про продовження строків надання документів і пакет документів на виконання вимоги відповідача, надіслані позивачем поза межами встановленого строку на виконання вимоги.

Отже, у встановлені терміни позивачем не виконана вимога про надання документів від 18.06.2026 за № ПЗ/ІФ/8773/024369/НД.

Таким чином, через ненадання позивачем витребуваних документів, відповідач не реалізував наявне в нього повноваження щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), що є створенням перешкод у проведенні перевірки та є підставою накладення на позивача штрафу відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Як наслідок, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до допущених позивачем порушень законодавства про працю в частині недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, що в свою чергу спростовує доводи представника позивача про те, що відповідачем неправильно застосовано положення частини 2 статті 265 КЗпП України

Доводи представника позивача щодо того, що з боку позивача жодних активних дій спрямованих на перешкоджання проведенню заходу контролю не вчинялось, спростовуються тим, що у зв`язку з ненаданням документів, визначених вимогою про надання документів, посадовими особами відповідача не можливо було провести позаплановий захід державного нагляду (контролю).

З приводу твердження представника позивача про те, що в акті про неможливість проведення заходу державного контролю, не заповнені усі графи, зокрема графа щодо надсилання копії акта об`єкту відвідування, то суд зазначає, що оскільки зазначений акт надсилався поштою, то відомості про його надіслання зазначаються лише на примірнику акта, який залишається у відповідача, що підтверджується долученою копією примірника акта (а.с.99, 100).

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

У рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за № ПЗ/ІФ/8773/024369/НП/48-ФС від 22.07.2026 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.