Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №300/9158/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. справа № 300/9158/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), через систему "Електронний суд" звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача, який проходить військову підготовку у навчальному центрі військової частини НОМЕР_1 , 06 жовтня 2025 року призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , згідно довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 10235 від 16.12.2025. 03 грудня 2025 року позивач подав на розгляд командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 "Про військовий обов`язок та військову службу" через сімейні обставини, відповідно до абзацу 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", за сімейними обставинами через виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

11.12.2025 у листі № 18534/2 відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби у зв`язку із тим, що дитині військовослужбовця встановлена інвалідність. В обґрунтування відмови відповідач вказує, оскільки сину позивача ОСОБА_2 встановлено інвалідність, то військова частина НОМЕР_1 не має правових підстав для звільнення позивача з військової служби за зазначеною в рапорті підставою.

Враховуючи наведене, просить визнати протиправною відмову відповідача про звільнення позивача з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, визначеними абзац 9 пункт 3 частини 12 стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби", зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби у запас у зв`язку із сімейними обставинами на підставах, визначених абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати, а також зобов`язати відповідача виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби позивача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №300/9157/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій – відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін (а.с.38-39).

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначено, що з аналізу вищезазначених норм законодавства та поданих до рапорту документів вбачається, що довідка №10112 від 27.11.2025, видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про отримання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на дитину не відповідає визначеній пп.21 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України довідці про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність. Таким чином, оскільки дитині ОСОБА_2 встановлено інвалідність, подані до рапорту документи не відповідають вимогам, визначеним Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, то військова частина НОМЕР_1 не має правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за зазначеною ним в рапорті підставою. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.42-45).

Представник позивача скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій, зокрема зауважила, що ключовим, є наявність дитини хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги і відсутність працездатних осіб, які можуть утримувати таку дитину. Позивачем надано до рапорту довідку про захворювання дитини позивача на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, та довідку про встановлення дружині позивача інвалідності. Те, що дружина позивача з інвалідністю не може здійснювати догляд та утримувати дитину хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, Відповідачем не оскаржується. Оскаржується лише вид державної допомоги від держави на дитину, до якої військова частина жодної відношення не має. Представник позивача також звернула увагу на те, що відповідно до наказу Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, довідка про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, видається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій (військової адміністрації), виконавчим органом міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центром з нарахування та здійснення соціальних виплат (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , з 06.10.2025 проходить військову службу під час мобілізації в особливий період та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , згідно довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 10235 від 16.12.2025.

03 грудня 2025 року позивач подав на розгляд командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 "Про військовий обов`язок та військову службу" через сімейні обставини, відповідно до абзацу 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", за сімейними обставинами через виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

11.12.2025 у листі № 18534/2 відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби у зв`язку із тим, що дитині військовослужбовця встановлена інвалідність. В обґрунтування відмови відповідач вказує, оскільки сину позивача ОСОБА_2 встановлено інвалідність, то військова частина НОМЕР_1 не має правових підстав для звільнення позивача з військової служби за зазначеною в рапорті підставою (а.с.22-23).

Вважаючи рішення відповідача про відмову у звільненні з військової служби протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу та виконання військового обов`язку в запасі (ч.2).

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч.2 ст.2 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ видом військової служби є зокрема військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

24.02.2022 указом Президента України №69/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (п.1).

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.4 Закону № 3543-XII визначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно зі ст. 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" містить перелік підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби.

Однією з підстав для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є: г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частина 12 статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу" містить підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема: - виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 виданого Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 02.12.2019. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - дружина) є дружиною позивача (а.с.26).

У цьому шлюбі згідно із свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 виданий Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) від ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дитина - ОСОБА_2 , який є сином позивача та ОСОБА_3 (а.с.25).

21 жовтня 2025 року КНП "Коломийська ЦРЛ" КМР структурний підрозділ "ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ" видало довідку № 8 про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 має захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (а.с.24).

У довідці № 10112 від 27.11.2025 виданій Пенсійним фондом України Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, значиться, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 21.10.2025 по 31.10.2038 (а.с.28).

У підтвердженні відсутності інших осіб зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати таку дитину, позивачем долучено копію паспортного документу дружини та копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) №212130 серія 12 ААГ в котрій значиться, що дружина позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю (а.с.29-32).

Відповідач не заперечує та не є спірним питання щодо документального підтвердження наявного захворювання у сина позивача таке як захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги.

Водночас, відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорту, зазначив, що оскільки сину позивача ОСОБА_2 встановлено інвалідність то відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби за зазначеною в рапорті підставою.

Також відповідачем у відмові на звільнення позивача зазначено, підставою звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, визначено також виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивач не подавав рапорт на звільнення саме з цієї підстави, а саме виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати, котра також передбачена ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як підставі для звільнення, а позивачем подано рапорт на звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 "Про військовий обов`язок та військову службу" через сімейні обставини, відповідно до абзацу 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону та надано всі необхідні документи, а саме: довідка форма № 080-3/о та довідка про отримання державної допомоги на дитину №10112 від 27.11.2025.

Згідно Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170 для звільнення з військової служби за відповідною підставою разом з рапортом мають подаватися документи, перелік яких визначено Додатком 19 до зазначеної інструкції.

Відповідно до пп.21 п.5 Додатку 19 до зазначеної інструкції для звільнення за вищевказаною підставою, разом з рапортом мають бути подані, зокрема: для підтвердження захворювання дитини - довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (форма первинної облікової документації № 080-3/о , затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132); для підтвердження виховання дитини - довідка про отримання державної допомоги на дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, видана структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій (військової адміністрації), виконавчим органом міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центром з нарахування та здійснення соціальних виплат (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги).

У наказі Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" значиться про затвердження форми первинної облікової документації № 080-3/о "Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги" та порядку її заповнення (надалі Інструкція).

Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-3/о "Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги" передбачає, крім вищевказаних захворювань наявність у дитини статусу інвалідності.

Оскільки, як значиться у самій Інструкції Довідка надається законному представнику дитини з інвалідністю або дитини, якій не встановлено інвалідність, але яка є хворою на тяжкі захворювання, розлади, травми, стани.

Згідно п.11 Інструкції дітям із строком інвалідності до досягнення повноліття довідка видається до досягнення ними 18 років. Дітям, яким інвалідність встановлена на певний строк, довідка видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців з дати видачі. Дітям, яким не встановлено інвалідність, але які хворіють на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, довідка видається на 12 місяців з дати видачі.

Щодо дружини позивача, суд зазначає таке.

Поняття "непрацездатні громадяни" визначається статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058 IV як - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Аналогічне визначення непрацездатної особи визначено в частині 3 статті 75 Сімейного кодексу України, зокрема, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

З аналізу вищевикладених норм законодавств, суд приходить до висновку, що документами, які підтверджують статус непрацездатної особи можуть бути пенсійне посвідчення, довідка МСЕК про встановлення особі відповідної групи інвалідності або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціоналу особи.

На переконання суду, позивач подав всі необхідні документи, котрі передбачають звільнення із військової служби саме на підставі - виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Однак, відповідач вирішив, що позивач повинен звільнятися саме по причині, а саме виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю до 18 років.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява про визнання протиправною відмову відповідача про звільнення позивача з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, визначеними абзац 9 пункт 3 частини 12 стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби", є такою, що підлягає до задоволення.

Щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача за сімейними обставинами, суд враховує такі обставини.

Прийняття рішення про звільнення з військової служби передбаченої абзацом 9 пункт 3 частини 12 стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби" належить до повноважень Військової частини НОМЕР_1 , які є дискреційними.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Таким чином, суд зазначає, що позовна вимога у цій частині не може бути задоволена у спосіб, обраний позивачем, а підлягає задоволенню шляхом зобов`зання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення у запас у зв`язку із сімейними обставинами на підставах, визначених абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати, з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставини, адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1937,92 гривень, згідно квитанції про сплату №9199-1821-1004-4478 від 18.12.2025 (а.с. 33).

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 1356,54 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, визначеними абзац 9 пункт 3 частини 12 стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про звільнення у запас у зв`язку із сімейними обставинами на підставах, визначених абзацом 9 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 1 356 (одну тисячу триста п`ятдесят шість) гривень 54 копійки.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.