Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №280/8587/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8587/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів позивача, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 за період з 09.04.2021 по 17.07.2026;

стягнути з відповідача на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців”, компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з 09.04.2021 по 17.07.2026 у розмірі - 58 928,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. На виконання рішення рішення Запорізького окружного суду від 23 квітня 2026 року у справі №280/1521/26 відповідачем проведено виплату належного грошового забезпечення, а саме ндексація грошового забезпечення, лише лише 17.07.2026 року, тобто з порушенням строків, що складає 5 років, 3 місяці, 9 днів з моменту звільнення. Вважаючи, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому заперечує проти позову, посилаючись на правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 200/14472/19, від 11 грудня 2020 року справі № 200/10820/19 вказує, що позовна заява в частині стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягає поверненню Позивачу на підставі пункту 4 частини 4 статті 169 КАС України. Також зазнчає. Що відповідачем було обґрунтовано правомірність своєї поведінки, а вимоги та твердження Позивача свого належного підтвердження не знайшли. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а від так такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду роз`яснила, що невиплата компенсації у місяці погашення боргу свідчить про відмову в її виплаті; оформлення окремого рішення не потрібне. Лист у відповідь на звернення особи є лише додатковою формою повідомлення про відмову. Цей підхід застосовано до затримки виплати індексації військовослужбовцю у постанові Верховного Суду від 22.05.2025 у справі № 160/19149/23. У пунктах 35–45 Суд розглянув та відхилив посилання військової частини, зокрема, на постанови від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а та від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а — ті самі рішення, на яких побудовано цей відзив. Суд пояснив відступ від попередньої правової позиції та залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення. Таким чином, посилання відповідача на практику 2020–2022 років без урахування наведеного розвитку практики не обґрунтовує ані передчасність позову, ані вимогу отримати письмову відмову. Разом із цим, зазначає, що відзив не містить контррозрахунку компенсації, конкретних заперечень щодо використаних позивачем індексів або доказів погашення спірного зобов`язання. Водночас відсутність контррозрахунку не звільняє суд від перевірки суми за доказами у справі. Заявлена вимога про стягнення 58 928,98 грн підлягає оцінці по суті, а не відхиленню через посилання на відсутність письмової відмови. За частиною другою статті 77 КАС України відповідач повинен довести правомірність оскаржуваної бездіяльності. Подання документів щодо його статусу і представництва цього обов`язку не виконує. Таким чином, представник позивача просить суд відхилити доводи відповідача щодо обов`язкового досудового врегулювання спору, передчасності звернення до суду та наявності підстав для повернення позову та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України у заявленому обсязі.

З урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що у період з 28.03.2016 по 09.04.2021 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що не заперечується сторонами.

Не погоджуючись із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати, в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.03.2016 по 09.04.2021 включно, позивач звернувся до суду.

Рішенням від 23 квітня 2026 року у справі №280/1521/26, яке набрало законної сили 26 трвня 2026 року, Запорізький окружний адміністративний суд позовну заяву задовольнив частково, а саме:

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.03.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 28.03.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовив.

На виконання рішення суду відповідачем 17.07.2026 було нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення в розмірі 74956,12 грн., що підтверджується скриншотом з банківського додатку позивача.

Після перерахунку та доплати грошового забезпечення на виконання вище вказаного рішення суду, відповідач не здійснив виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з невчасно виплаченим грошовим забезпеченням.

Як вказано у позовній заяві, 20.07.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати однак, звернення позивача було проігноровано.

Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статей 1, 2 Закону України № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Статтею 7 Закону України № 2050-ІІІ передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З метою реалізації Закону України № 2050-ІІІ, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до п. 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у п. 3 Порядку № 159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Пунктом 4 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати.

Водночас, суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (касаційне провадження № К/990/129/22) вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.

У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, вказав, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

За висновком судової палати, зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що відступаючи від раніше сформованих висновків у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, Суд може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем проведено позивачеві перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 28.03.2016 по 28.02.2018 включно на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №280/1521/26 17.07.2026 (що відповідачем не заперечується), у зв`язку із чим порушено строки виплати пенсії позивача, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Щодо позовних вимог у частинні стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходу в розмірі 58 928,98 грн., у зв`язку із порушенням строку його виплати, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Суд зауважує, що не може підміняти визначений орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку його виплати, оскільки вказане є виключною компетенцією відповідача, та на свій розсуд розраховувати суми такої компенсації, відтак вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів позивачу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 28.03.2016 по 28.02.2018 включно; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 28.03.2016 по 28.02.2018 включно.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації втрати частини грошових доходів, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 28.03.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 28.03.2016 по 28.02.2018 включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.10.2026.

Суддя А.В. Сіпака