Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №280/6315/26
Суддя: Чернова Жанна Миколаївна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
22 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6315/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) щодо формування та направлення до органів Національної поліції України звернення від 22.04.2026 про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) сформувати та направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до абзацу 17 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 травня 2026 року під час формування електронного військово-облікового документа (надалі ВОД) у мобільному застосунку «Резерв+» Позивач виявив наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису «Порушення правил військового обліку», а також відміток: «Причина звернення до Нацполіції: Не стали на військовий облік за новою адресою», дата звернення 22.04.2026. Ініціатором внесення зазначених відомостей та автоматичного взяття Позивача на облік є ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі Відповідач). ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 17.06.2026 №ЩТ/3017 у відповідь на адвокатський запит адвоката Золотопупа С.В. від 08.06.2026 підтвердив факт направлення Відповідачем 22.04.2026 електронного звернення до органів Національної поліції України, а також факт автоматичного взяття Позивача на військовий облік на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932. Водночас у вказаному листі Відповідач письмово підтвердив, що Позивач до адміністративної відповідальності не притягувався, протоколи про вчинення адміністративного правопорушення не складалися, адміністративні провадження відносно нього відсутні. Внесення Відповідачем вищевказаних відомостей до Реєстру та ініціювання розшуку об`єктивно створює для Позивача стан правової невизначеності, порушує його права на вільне пересування (унеможливлює вільний в`їзд на територію України, вільне пересування територією України та виїзд за межі України до місця постійного проживання), а також створює загрозу обмеження його особистої свободи шляхом можливого затримання з боку органів Національної поліції України. За цих умов побоювання Позивача щодо можливості застосування примусових заходів поза належною правовою процедурою є обґрунтованими і підлягають судовому захисту. Позивач вважає дії Відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру як про порушника та направлення звернення до органів Національної поліції України такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, законних підстав для внесення вказаних записів у Відповідача не було, і тому Позивач змушений звернутися з цим позовом до суду. Позивач після розпаду СРСР залишився проживати у Республіці Молдова за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав і до розпаду СРСР, та ніколи не проживав і не мав зареєстрованого місця проживання та місця перебування на території України. Позивач постійно проживає за кордоном за вказаною адресою, з 22.02.2011 перебуває на постійному консульському обліку в Посольстві України в Республіці Молдова, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Позивач не є внутрішньо переміщеною особою. Під час тимчасового в`їзду на територію України на пункті пропуску через державний кордон Позивач вказував адресу до якої він слідував в Україні: АДРЕСА_2 . Метою тимчасового в`їзду Позивача на територію України було проходження стаціонарного медичного обстеження щодо наслідків перенесеного інфаркту міокарда та гострого порушення мозкового кровообігу (інсульту) для подальшого направлення на експертизу з оцінки повсякденного функціонування особи та встановлення статусу особи з інвалідністю без наміру щодо зміни місця проживання. Згідно з абз.5 п. 2 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону, взяттю на військовий облік підлягають військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей або з-за кордону на нове місце проживання. Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», поняття «місце проживання» та «місце перебування» чітко розмежовані. Згідно абз.4 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги. Згідно абз.5 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. Позивач не змінював вказане вище своє постійне місце проживання на території Республіки Молдова на інше місце проживання на території України, не має на території України зареєстрованого/задекларованого місця проживання, не набував статусу внутрішньо переміщеної особи, а отже, обов`язок ставати на військовий облік «за новою адресою» в розумінні вищевказаних норм у нього не виникав. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 29 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дата уточнення даних 07.10.2024 р. Адреса проживання: АДРЕСА_2 . В ході реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , автоматично, рішенням вищого штабу, взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_6 рішень, щодо взяття ОСОБА_1 , 08.04.1970, на військовий облік не приймалося. с статтею 8 Закону № 1951-VIII визначено окрему категорію службових даних, до яких належать, зокрема, відомості про виконання особою військового обов`язку. Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військовий обов`язок включає, серед іншого, дотримання правил військового обліку. Отже, законодавець чітко розмежовує персональні дані про притягнення до адміністративної відповідальності та службові відомості щодо виконання військового обов`язку, які використовуються для ведення військового обліку та наповнення Реєстру. При цьому внесення до Реєстру службових відомостей щодо стану виконання військовозобов`язаним обов`язків військового обліку саме по собі не є тотожним притягненню особи до адміністративної відповідальності та не свідчить про встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відсутність складеного щодо позивача протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП свідчить лише про те, що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, однак сама по собі не виключає можливості внесення відповідачем до Реєстру службових відомостей, пов`язаних із веденням військового обліку, у межах наданих законом повноважень. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача наголосив, що позивач жодним чином не оспорює конституційний обов`язок громадян щодо захисту Вітчизни та правомірність введення в Україні воєнного стану. Водночас наявність загального конституційного обов`язку не наділяє органи державної влади, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, правом діяти без встановлених законом підстав, поза межами повноважень і способом, не встановленими Конституцією і законами України, ігнорувати процесуальні гарантії особи та порушувати презумпцію невинуватості. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні посилання Відповідача на стан війни не можуть слугувати юридичним виправданням для внесення до державних реєстрів недостовірних відомостей про вчинення особою правопорушення без належної правової процедури. Твердження Відповідача є внутрішньо суперечливими та підтверджують правову позицію Позивача. Відповідно до абзацу 4 пункту 17-1 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 932, взяття на військовий облік громадян, у яких місце проживання не зареєстровано, здійснюється автоматично. Якщо Позивача було взято на облік автоматично в рамках електронної взаємодії реєстрів, і сам Відповідач підтверджує, що він рішень про взяття на облік не приймав, то Відповідач без законних підстав самостійно встановлює факт порушення Позивачем вимог абз. 2 п. 1 Правил військового обліку (щодо обов`язку особисто прибувати для взяття на облік). Автоматичне взяття на облік виключає наявність у діях особи складу правопорушення у вигляді «не взяття на військовий облік за новою адресою». Здійснення реєстраційних дій державою в автоматичному режимі не створює статусу правопорушника у Позивача. Крім того, не приймаючи рішень про взяття на облік, Відповідач тим не менше вважає себе уповноваженим органом для внесення статусу «порушника» щодо Позивача та ініціювання його розшуку органами поліції, що свідчить про перевищення повноважень. Постійним місцем проживання позивача є Республіка Молдова ( АДРЕСА_1 ), де він перебуває на постійному консульському обліку з 22.02.2011, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Адреса в місті Одеса, яку Відповідач вважає «новим місцем проживання», була вказана Позивачем під час перетину державного кордону виключно як місце тимчасового перебування з метою проходження стаціонарного медичного обстеження. Позивач не реєстрував місце проживання за цією адресою та не отримував статусу внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до абзаців 4 та 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ці поняття розмежовані. Частина третя статті 37 Закону № 2232-ХІІ, на яку посилається Відповідач, встановлює обов`язок ставати на облік саме після прибуття до «нового місця проживання». Оскільки зміни постійного місця проживання не відбулося, обов`язок ставати на військовий облік «за новою адресою» у Позивача об`єктивно не виник, а відтак у його діях відсутні ознаки порушення правил військового обліку. Відповідач не надав суду жодного доказу (витягу з реєстру територіальної громади, довідки ВПО, іншого допустимого і належного доказу, тощо), який би підтверджував факт реєстрації Позивачем місця проживання у місті Одеса чи будь-якому іншому місці на території України.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданим 18.11.2016. Відповідно до відмітки у паспорті для виїзду за кордон НОМЕР_3 (сторінка 5) з 22.02.2011 ОСОБА_1 прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Республіці Молдова постійно. Матеріалами справи підтверджено, що постійним місцем проживання позивача є Республіка Молдова ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дата уточнення даних 07.10.2024. Наявна відмітка про порушення правил військового обліку. Причина звернення до Нацполіції: не стали на військовий облік за новою адресою. Дата звернення 22.04.2026. Адреса проживання: АДРЕСА_2 .
На відповідне звернення представника позивача, відповідач листом від 17.06.2026 №ЩТ/3017 повідомив, що в ході реалізації постанови КМУ від 16.08.2024 №932 позивача автоматично, рішенням вищого штабу взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до даних позивач є військовозообов`язаним. ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме абз.2 пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених в додатку 2 до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абз.8 ч.3, абз.5 ч.10, ст.1 та ч.3 ст.37 Закону №2232. Відносно ОСОБА_1 22.04.2026 було направлено електронне звернення до органів поліції. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався. Повідомлено, що позивачу необхідно стати на військовий облік за фактичним місцем проживання (згідно довідки ВПО) до ІНФОРМАЦІЯ_7 , так як згідно частини 3 статті 33 Закону №2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх мешкання, п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232 взяттю на військовий облік підлягають військовозобов`язані, які прибули з інщих місцевостей України, або з-за кордону на нове місце проживання. Та згідно п.23 Постанови КМУ від 30.12.2022 №1487 тільки після цього ОСОБА_1 буде знятий, як порушник правил військового обліку.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, серед яких: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Частиною 3 ст. 33 Закону №2232-XII передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно з ч. 1 ст. 34 цього Закону персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону №2232-XII, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
У відповідності до ч. 11 ст. 38 цього Закону призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану” у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII.
У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (далі - Порядок №1487).
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).
Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;
10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).
За приписами статті 5 частин 8, 9 Закону України № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У свою чергу, за змістом частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Стаття 210 та стаття 210-1 КУпАП регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, із вищевикладених правових приписів слідує, що до повноважень відповідача як територіального центру комплектування та соціальної підтримки належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданим 18.11.2016.
Відповідно до відмітки у паспорті для виїзду за кордон НОМЕР_3 (сторінка 5) з 22.02.2011 ОСОБА_1 прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Республіці Молдова постійно.
Матеріалами справи підтверджено, що постійним місцем проживання позивача є Республіка Молдова ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дата уточнення даних 07.10.2024. Наявна відмітка про порушення правил військового обліку. Причина звернення до Нацполіції: не стали на військовий облік за новою адресою. Дата звернення 22.04.2026. Адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Матеріалами справи підтверджено, що позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
За даними Єдиного державного демографічного реєстру судом встановлено, що позивач не реєстрував місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до відмітки у паспорті для виїзду за кордон НОМЕР_3 (сторінка 5) з 22.02.2011 ОСОБА_1 прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Республіці Молдова постійно. Матеріалами справи підтверджено, що постійним місцем проживання позивача є Республіка Молдова ( АДРЕСА_1 ).
Частина третя статті 37 Закону № 2232-ХІІ, на яку посилається відповідач, встановлює обов`язок ставати на облік саме після прибуття до «нового місця проживання».
Оскільки зміни постійного місця проживання не відбулося, обов`язок ставати на військовий облік «за новою адресою» у позивача об`єктивно не виник, а відтак у його діях відсутні ознаки порушення правил військового обліку.
Відповідач не надав суду жодного доказу (витягу з реєстру територіальної громади, довідки ВПО, іншого допустимого і належного доказу, тощо), який би підтверджував факт реєстрації позивачем місця проживання у місті Одеса чи будь-якому іншому місці на території України.
Відтак, внесення до Реєстру інформації про те, що позивач змінивши місце проживання, не став на військовий облік до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання є очевидно необґрунтованим (доказів іншого матеріали справи не містять).
Крім того, у відповідності до ч. 8 статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 9 статті 5 Закону № 1951-VІІІ органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв + надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.
При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону № 1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв +.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний у відповідача, в реєстрі містяться відомості про порушення позивачем правил військового обліку, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, військово-обліковим документом Резерв +.
Як було зазначено вище, твердження відповідача про те, що позивач був зобов`язаний стати на облік за новою адресою, чим порушив правила військового обліку, є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому, оцінюючи доводи позивача про відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності як підстави для визнання дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення ним правил військового обліку протиправними, суд зазначає, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та про розшук є формою фіксації стану виконання громадянином покладеного на нього конституційного та законодавчо визначеного військового обов`язку.
Наявність у системі «Оберіг» (що відображається у застосунку «Резерв+») запису «У розшуку» зазвичай свідчить про те, що територіальним центром комплектування та соціальної підтримки вжито передбачених законом заходів щодо розшуку особи, яка ухиляється від виконання військового обов`язку, зокрема, не з`являється за викликами (повістками) до ТЦК та СП.
Відповідно до ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, якщо його складання є обов`язковим, порушник може бути доставлений поліцейським до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання і доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Таким чином, внесення інформації про розшук до Реєстру є наслідком реагування суб`єкта владних повноважень на факт неявки військовозобов`язаного за викликом та має процесуальний, а не каральний характер.
Відсутність на момент внесення такого запису постанови про накладення адміністративного стягнення не свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки сама процедура притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, розгляд справи) потребує присутності особи, для забезпечення якої і здійснюється розшук та доставлення.
Зазначені процесуальні заходи та внесення запису про розшук є правомірними лише за умови наявності факту правопорушення.
Оскільки в межах цієї справи відповідач не надав жодних доказів на підтвердження необхідності позивачу стати на облік за новою адресою, сам факт порушення відсутній, а отже, і підстави для ініціювання розшуку та внесення відповідних відомостей до Реєстру відсутні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наданих до матеріалів справи письмових доказів, суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір на надання правничої допомоги від 08.06.2026 №08/06/2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2026. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2026 надано послуги зі: складання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в Запорізький окружний адміністративний суд (кількість годин надання послуги – 2 год. 00 хв.; вартість однієї години - 3000,00 грн; загальна вартість наданої послуги – 6000,00 грн); складання адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_8 (кількість годин надання послуги – 20 хв.; вартість однієї години - 3000,00 грн; загальна вартість наданої послуги – 1000,00 грн); всього – 7000,00 грн.
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, у якій зазначено, що «КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».
Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі №922/2685/19 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінюючи подані документи, якими позивач обґрунтовує обсяг витрат на професійну правничу допомогу, складність даної справи, обсяг доказів, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 правил військового обліку.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 правил військового обліку.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо формування та направлення до органів Національної поліції України звернення від 22.04.2026 про здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 сформувати та направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 відповідно до абзацу 17 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua