Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №260/6058/26
Суддя: Дору Ю.Ю.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/6058/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), в якому просить:
-Визнати протиправним та скасувати з дня прийняття рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.08.2026 про скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
-Визнати протиправним та скасувати з дня прийняття наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
-Визнати протиправним та скасувати з дня прийняття наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
-Визнати протиправним та скасувати з дня прийняття наказ (розпорядження) уповноваженого командира (начальника) в частині направлення (відрядження) ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 для проходження навчання.
-Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1
В обгрунтування вказує, що 15.05.2026 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було подано заяву та пакет документів для оформлення відстрочки від мобілізації з підстав, передбачених п.13 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується скріншотом мобільного додатку «Резерв+» , за результатами розгляду якої, рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивачу було надано відстрочку від мобілізації, що підтверджується скріншотом екрану монітору. Однак, Рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.08.2026 Позивачу скасовано відстрочку від мобілізації, щ підтверджується скріншотом мобільного додатку «Резерв +». В подальшому керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 Позивача було мобілізовано для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 НОМЕР_7 окрема бригада Сил безпілотних систем Збройних Сил України. Відразу після мобілізації, Позивача було відкомандировано для проходження навчання до в/ч НОМЕР_2 355-й навчальний механізований полк.
Представник позивача, зазначає, що мобілізація Позивача стала юридично можливою виключно внаслідок попереднього скасування наданої йому відстрочки, оскільки до моменту такого скасування Позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. При цьому встановлені законом обставини, які були підставою для надання Позивачу відстрочки, на момент її скасування та подальшого призову не припинилися та не змінилися. Відтак протиправне скасування відстрочки стало необхідною та визначальною юридичною передумовою видання наказу про призов Позивача, а тому наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про мобілізацію Позивача, прийнятий як безпосередній наслідок незаконного усунення законодавчо встановленої перешкоди для його призову, є похідним від протиправного рішення про скасування відстрочки, не має самостійної законної правової підстави та підлягає визнанню протиправним скасуванню.
Відповідач 1 не погоджуючись із позовними вимогами просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи 11 групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Відомостей, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є особою з інвалідністю; сама потребує постійного догляду; перебуває під арештом; відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі Позивачем не надано. Тому, твердження Позивача на думку відповідача, стосовно відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ). є необгрунтованими та безпідставними.
Відповідач 2 також, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до поданого відзиву на позовну заяву вказує, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №229 від 07.08.2026 солдат ОСОБА_4 який прибув із військової частини НОМЕР_1 для проходження базової загальновійськової та фахової підготовки, з "07" серпня 2026 року зарахувати до числа курсантів військової частини та закріпити прибулий особовий склад за підрозділами відповідно до підготовки за військово-обліковою спеціальністю (ВОС), на продовольче забезпечення за нормою №1 (загальновійськова) зарахувати зі сніданку "08" серпня 2026 року. Отже, солдат ОСОБА_5 прибув до військової частини НОМЕР_2 у відрядження, являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та зарахований до списків особового складу даної частини. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Також, було витребувано докази.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року було відмовлено у задоволенні про витребування доказів.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року було витребувано докази.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року було накладено штраф за неподання доказів.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено, рішенням комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.08.2026, яке оформлено протоколом № 132, було скасовано ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У примітці протоколу № 132 було вказано причину скасування : наявність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_3 ..
Відповідно до наказу начальника (3 питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2026 № 14 (по стройовій частині) було зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2026 № 14 було наказано: « 2. Вважати такими що вибули: 2.1. У відрядження: « 08» серпня 2026 року: до військової частини НОМЕР_8 АДРЕСА_2 з 08 серпня 2026 до окремого розпорядження, з метою проходження адаптації та курсу « ІНФОРМАЦІЯ_7 »: солдата ОСОБА_1 , механіка 1 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу безпілотних авіаційних комплексів 4 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_9 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 частиною 1 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, якій діє до теперішнього часу.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі по тексту Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;- надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку, а отже призов на військову службу за мобілізацією є військовим обов`язком.
У разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які: придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “;Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (пункт 3 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації, -відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 59 Порядку № 560).
Таким чином сукупний аналіз наведених норм права, повноважень відповідачів, свідчить, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка відстрочує мобілізацію військовозобов`язаного на строк наданої відстрочки та позбавляє права РТЦ та СП на документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
В контексті наведеного, статтею 23 Закону України № 3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Статтею 23 частиною 7 Закону України № 3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 23 частини 3 пункту 13 Закону України №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
У цій справі позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що під час мобілізації він мав оформлену відстрочку відповідно до статті 23 частити 3 пункту 13 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку”, відповідно не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
При цьому, відповідач у відзиві на позов не заперечує наявність у позивача відстрочки від військової служби під час мобілізації на підставі статті 23 частити 3 пункту 13 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку”, однак у відповідача виникли підозри стосовно її законності.
Судом встановлено, що 06 серпня 2026 року рішенням Комісії, оформленим протоколом №132, скасовано надану позивачу відстрочку від призову на військову службу . У примітці вказано причину скасування : наявність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_3 ..
При цьому, жодного доказу, який би підтверджував позицію відповідача 1 щодо наявності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати ОСОБА_1 не надано.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до матеріалів справи, 11.03.2026 ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності, а його дружини ОСОБА_2 згідно висновку з протоколу КНП «Іршавський центр первинної медичної допомоги» від 15.05.2026 № 125 має хронічні захворювання, які не дозволяють вести сторонній догляд за іншими особами.
Також, позивачем долучено довідку від 04.05.2026 року про те, що ОСОБА_1 є єдиним сином в сім`ї.
У відповідності до пункту 60 Постанови № 560 у разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.
Відповідно до пункту 59 абзацу 2 Постанови №560 у разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.
Отже, станом на момент мобілізації позивача підстави, що передбачені п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ для надання позивачу відстрочки від мобілізації не втратили чинності та фактично не припинили свого існування, оскільки батько Позивача ОСОБА_3 продовжує бути особою з інвалідністю ІІ групи, а позивач залишається його єдиним сином, а обставини щодо відсутності інших осіб, здатних забезпечувати його утримання, не змінилися.
Тобто жодної нової юридично значущої обставини, яка б свідчила про припинення права позивача на відстрочку, не виникло.
Суд приходить до висновку, що у позивача була наявна законна відстрочка на підставі статті 23 частити 3 пункту 13 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку”, що свідчить про те, що він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому
рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.08.2026, яке оформлено протоколом № 132, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправними.
У зв`язку з наведеним, наказ Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, оскільки винесений відповідачем не на підставі, не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1, пункту 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2026 № 14 , яким позивача з 07 серпня 2026 року зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу про призов на військову службу під час мобілізації від 07.08.2026 № 14 .
Протиправна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 19 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що працівниками відповідача 1 під час мобілізаційних дій стосовно позивача по справі, не було проведено повної перевірки щодо наявності у позивача відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу на підставі статті 23 частини 3 пункту 13 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відбулася ціла низка порушень чинного законодавства.
Тому, при виданні наказу військової частини від 6 серпня 2026 року № 14, військова частина не мала підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.
За таких обставин, виданий на підставі мобілізації позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2026 № 14 про зарахування до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення підлягає скасуванню, оскільки він покладає на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.
Також, відповідно як похідна вимога є протиправною та підлягає скасуванню наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2026 № 14, яким наказано: « 2. Вважати такими що вибули: 2.1. У відрядження: « 08» серпня 2026 року: до військової частини НОМЕР_8 АДРЕСА_2 з 08 серпня 2026 до окремого розпорядження, з метою проходження адаптації та курсу « ІНФОРМАЦІЯ_7 »: солдата ОСОБА_6 , механіка 1 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу безпілотних авіаційних комплексів 4 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_9 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 17 частини 1 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.
Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.
В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину плодів отруйного дерева (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справахаfgen v. Germany,de Castro v. Portugal, Шабельник проти України (№2), Балицький проти України, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України.
Суть доктрини плодів отруйного дерева полягає у тому, що, якщо доказове дерево є отруйним, то те ж саме стосується і його плода. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.
Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії відповідача 1 стали наслідком мобілізації позивача, винесення наказу щодо призову позивача на військову службу та включення його до наказу командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу військової частини.
Протиправна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.
Хоч, Законом України « Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Також необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Поряд з цим, оскільки в судовому порядку встановлено, що позивача було протиправно мобілізовано на військову службу, то суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.08.2026, яке оформлено протоколом № 132, яким скасовано ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника (3 питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Визнати протиправним та скасувати з дня прийняття наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2026 № 14 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2026 № 14, яким наказано: « 2. Вважати такими що вибули: 2.1. У відрядження: « 08» серпня 2026 року: до військової частини НОМЕР_8 АДРЕСА_2 з 08 серпня 2026 до окремого розпорядження, з метою проходження адаптації та курсу « ІНФОРМАЦІЯ_7 »: солдата ОСОБА_6 , механіка 1 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу безпілотних авіаційних комплексів 4 роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_9 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЮ.Ю.Дору
Оригінал: reyestr.court.gov.ua