Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №240/1094/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №240/1094/26

Суддя: Єфіменко Ольга Володимирівна

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/1094/26

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:

- визнати протиправною бездіяльність Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області у відмові ОСОБА_1 щодо встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за померлим Захисником - її чоловіком ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відділ з питань Ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за померлим Захисником - її чоловіком ОСОБА_2 .

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - відповідач) у встановлені статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII), у зв`язку із поданням неповного пакету документів. Вважає, що відповідачем проігноровано долучені до заяви документи, а тому отримана відмова стала наслідком порушення легітимних її очікувань.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

23.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області не може бути суб`єктом спірних правовідносин, - належним відповідачем у справі, так як не розглядала спірне питання та будь-яких відмов не надавала. Звертає увагу суду, що позивачкою оскаржується лист № 01-16/352 від 22.10.2025 відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, на бланку якого зазначено ЄДРПОУ органу.

Відповідно до ухвали суду від 18.09.2026 залучено до участі у даній справі, як другого відповідача - відділ з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (надалі - відділ) та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.10.2026 від представника відділу надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, огляду на їх безпідставність. Наголошує, що відділ розглядав заяву ОСОБА_1 виключно в межах заявлених нею вимог, а саме на відповідність критеріям п. 5 ч. 1 ст. 101 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суб`єкт владних повноважень не мав правових підстав оцінювати документи позивачки на предмет відповідності п. 2 ст. 10 вказаного Закону, тому що відповідна заява з такою підставою до відділу не надходила. Вважають, що позовні вимоги обґрунтовані нормою права (п. 2 ст. 10), яка не була предметом розгляду під час подачі первинної заяви до відділу, а дії відділу є повністю правомірними та законними, а звинувачення у протиправній бездіяльності є безпідставними.

08.10.2026 відділ надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що долучена заява ОСОБА_1 від 17.10.2025 беззаперечно доводить, що відділ не вчиняв жодної протиправної бездіяльності, оскільки розглянув звернення позивачки строго в межах поданої нею заяви.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує наступне.

ОСОБА_2 , був чоловіком позивачки, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.01.2023, копія якого наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_2 проходив військову службу, наказом № 87-РС від 06.07.2023 командира Військової частини НОМЕР_2 звільнений з військової служби у відставку відповідно до пп. "б" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та виключений відповідно до наказу № 209 від 13.07.2023 командира Військової частини НОМЕР_3 виключений зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.

Після звільнення з військової служби ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок війни.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 24.07.2025, копія якого наявна в матеріалах справи.

У свою чергу, ОСОБА_1 звернулася до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської областііз заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до Закону №3551-XII.

Листом № 01-16/352 від 22.10.2025 відділ з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області відмовив позивачці у наданні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України передбаченого п.5 ч.1 ст.10-1 Закону № 3551-XII.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом № 3551-ХІІ.

Статтею 4 Закону №3551-XІІ встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша).

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (частина друга).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XІІ, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, визначено, що: учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій"; інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід"; учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".

За вимогами п.2 ст.9 Закону № 3551-ХІІ учасниками війни вважаються, особи, які в період Другої світової війни працювали в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радгоспах, індивідуальних сільських господарствах, на спорудженні оборонних рубежів, заготівлі палива, продуктів, переганяли худобу, навчались у цей період у ремісничих, залізничних училищах, школах і училищах фабрично-заводського навчання та інших закладах професійно-технічної освіти, на курсах професійної підготовки або під час навчання в школах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах працювали в народному господарстві та на відбудові об`єктів господарського і культурного призначення.

Як вже зазначалося, ОСОБА_2 , чоловіку позивачки, за життя встановлено 3 групу інвалідності внаслідок війни, про що свідчить копія посвідчення НОМЕР_5 від 25.08.2023, яке долучене до матеріалів справи.

Відповідно до положень ст.10 Закону № 3551-ХІІ, до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

До сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (п.6 ч.1ст.10-1 Закону № 3551-ХІІ).

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2024 № 416, чинної на момент звернення позивачки, далі - Порядок).

Статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 101 Закону (п.3 Порядку).

Підстави для надання заявникам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначені п.4 Порядку, зокрема для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону: свідоцтво про смерть та довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.

Підставою для надання членам сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є довідка про безпосередню участь такої особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими така особа брала безпосередню участь у здійсненні зазначених заходів (абз. 1 пп."в" п.6 ч.1 ст.10-1 Закону № 3551-ХІІ).

З метою отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за померлим Захисником позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою, втім листом № 01-16/352 від 22.10.2025 відділ з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області відмовив позивачці у наданні їй статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, передбаченого п.5 ч.1 ст.10-1 Закону № 3551-XII з підстав відсутності повного пакету документів.

Тобто, відмову у встановленні певного статусу позивачка отримала саме від відділу, який є самостійним структурним підрозділом Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області із статусом юридичної особи публічного права, утворюється головою Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (п.1 Положення затвердженого розпорядженням Коростенської РДА №127 від 14.07.2025, далі Положення).

Відповідно до абз.2 пп.2 п.2 Положення відділ відповідно до визначених повноважень виконує завдання із забезпечення реалізації державної ветеранської політики, а саме з питань: надання, позбавлення статусу та видачі посвідчень ветеранам війни ("Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки), членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України ("Посвідчення члена сім`ї загиблого", "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України").

Таким чином, саме відділ з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області уповноважено здійснювати реалізацію державної ветеранської політики, в частині надання/позбавлення спірного статусу.

За позицією відділу відсутність постанови ВЛК та довідки за формою згідно з додатком 1 свідчить про відсутність підстав для надання позивачці спірного статусу.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим, ОСОБА_2 . На момент смерті ОСОБА_2 вже відносився до осіб з інвалідністю внаслідок війни, про що свідчить відповідне посвідчення, копія якого наявна в матеріалах справи. Причина інвалідності померлого військовослужбовця: поранення (контузії, каліцтво), отримане при захисті Вітчизни, згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 2006 від 25.07.2023, копія якої міститься в матеріалах справи. Вказані факти, у свою чергу свідчить про наявність у позивачки права на встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, відповідно до вимог ст. 10 Закону № 3551-XII, а тому Відділ неправомірно відмовив у задоволенні її заяви.

Таким чином, позивачка, як член сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, має право на встановлення їй відповідного статусу.

У даних спірних правовідносинах оскаржується бездіяльність Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області щодо встановлення відповідного статусу, однак, на думку суду, належним способом захисту прав, з метою їх відновлення буде саме визнання судом протиправними дії відділу (суб`єкта владних повноважень, який розглядав заяву позивачки від 17.10.2025 щодо статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до п.5 ч.1 ст.10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розглянута, за результатами розгляду якої проінформовано про відсутність підстав для її задоволення. При цьому, бездіяльність є пасивною формою поведінки.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, суть наведених рішень зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як свідчать положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями, оскільки вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відтак, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки, оскаржувані дії відділу з питань Ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, зважаючи, що право позивача на отримання статусу члена сім`ї померлого Захисника України, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та достатніми доказами, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача встановити позивачу такий статус та видати відповідне посвідчення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та з метою належного захисту порушених прав, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Грушевського, 60/2, м. Коростень, Житомирська область,11501. ЄДРПОУ: 04053513), Відділу з питань Ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 60/2, м. Коростень, Житомирська область,11500. ЄДРПОУ: 45388604) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу з питань Ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 встановити статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за померлим Захисником - її чоловіком ОСОБА_2 .

Зобов`язати Відділ з питань Ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за померлим Захисником - її чоловіком ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 23 жовтня 2026 р.

23.10.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua