Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №160/27159/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 160/27159/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року належного перерахунку (індексації) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, який безпосередньо враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт 1,121 з урахуванням зазначених попередніх коефіцієнтів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та на коефіцієнт 1,121 з 01 березня 2026 року, з урахуванням усіх раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З наданого Пенсійним фондом розрахунку заробітку для обчислення пенсії вбачається, що при її призначенні застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. Після оптимізації заробітку індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 2,18888.

У протоколі/розпорядженні щодо перерахунку пенсії, сформованому 27.02.2026 для перерахунку з 01.03.2026, зазначено: коефіцієнт страхового стажу - 0,45167; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 26 348,36 грн; основний розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV - 11 900,76 грн; доплата за понаднормовий стаж - 193,40 грн; загальний розмір пенсійної виплати - 12 094,16 грн.

Той самий розрахунок заробітку прямо фіксує, що відповідач збільшив вихідний показник 10 846,37 грн лише на сукупний коефіцієнт 1,109806, який визначений як 1,046 х 1,061, унаслідок чого отримав показник 12 037,37 грн. Саме від цього показника та індивідуального коефіцієнта 2,18888 відповідач визначив заробіток 26 348,36 грн, використаний для пенсії з 01.03.2026.

26.07.2026 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій просив роз`яснити порядок індексації пенсії за 2023-2026 роки та здійснити з 01.03.2026 перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,121 з урахуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115, які мали бути послідовно застосовані в попередні роки.

27.08.2026 відповідач повідомив позивача електронним листом, що змістовна відповідь містить конфіденційну інформацію і тому направлена на поштову адресу, зазначену у зверненні. Станом на дату подання цього позову паперову змістовну відповідь позивач не отримав.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву та всі докази, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, відомості із зазначенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії позивача.

23.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи матеріалів пенсійної справи позивача, які долучено судом до матеріалів справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не надав, про поважність причин його неподання не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , |перебуває на обліку в Криворізькому північному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України (структурному підрозділі відповідача) та з 15.06.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з рішенням про призначення пенсії № 046050013114 від 23.06.2022 та розрахунком заробітку для обчислення пенсії, які містяться в матеріалах пенсійної справи, пенсію позивачу обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн та індивідуального коефіцієнта заробітної плати (після оптимізації) 2,18888; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 23741,40 грн (10846,37 х 2,18888), коефіцієнт страхового стажу - 0,43833, розмір пенсії за віком - 10406,57 грн, загальний розмір пенсії з доплатою за понаднормовий стаж - 10561,29 грн.

Відповідно до рішення про перерахунок пенсії № 046050013114, сформованого 27.02.2026 (вид перерахунку - «Індексація заробітку (масовий)»), з 01.03.2026 пенсію позивачу визначено із середньомісячного заробітку 26 348,36 грн та коефіцієнта страхового стажу 0,45167; розмір пенсії за віком (стаття 27 Закону № 1058-IV) становить 11 900,76 грн, доплата за понаднормовий стаж - 193,40 грн, загальний розмір пенсії - 12 094,16 грн.

У розрахунку заробітку для обчислення пенсії, сформованому відповідачем при перерахунку з 01.03.2026, зазначено: «Середній заробіток за 3 попередні роки: 10846.37 за (2019-2021 роки)»; «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП: 1,109806 (1,046 * 1,061)»; «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП: 12037.37»; «Індивідуальний коефіцієнт для обчислення: 2.18888 (після оптимізації)»; «Середньомісячний заробіток для обчислення: 26348.36».

Таким чином, з наявних у справі доказів, наданих самим відповідачем, вбачається, що станом на 01.03.2026 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача (10 846,37 грн), збільшено відповідачем лише на коефіцієнти 1,046 (з 01.03.2025) та 1,061 (з 01.03.2026). Будь-яких доказів збільшення цього показника станом на 01.03.2023 та 01.03.2024 на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 відповідно матеріали справи не містять; навпаки, добуток 23 741,40 грн (заробіток на дату призначення) х 1,109806 = 26 348,36 грн свідчить про те, що у 2023-2024 роках показник середньої заробітної плати, врахований для обчислення пенсії позивача, не збільшувався.

26.07.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив роз`яснити порядок індексації його пенсії у 2023-2026 роках та здійснити з 01.03.2026 перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,121 з урахуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115.

Відповіді матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із розміром проіндексованої з 01.03.2026 пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком залежить, зокрема, від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, який для кожного пенсіонера визначається з урахуванням року призначення пенсії. Для позивача, якому пенсію призначено у 2022 році, таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2019-2021 роки - 10 846,37 грн.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124), пунктом 5 якого визначено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розміри коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у спірний період встановлено:

- з 01.03.2023 - 1,197 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», далі - постанова № 168);

- з 01.03.2024 - 1,0796 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», далі - постанова № 185);

- з 01.03.2025 - 1,115 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», далі - постанова № 209);

- з 01.03.2026 - 1,121 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», далі - постанова № 236).

Водночас підпунктами 6 пунктів 2 постанов № 209 та № 236 для пенсій, призначених (перерахованих) із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховувалися для обчислення пенсії у 2021-2024 (2021-2025) роках, передбачено знижені коефіцієнти збільшення; зокрема, для пенсій, призначених у 2022 році, - 1,046 з 01.03.2025 та 1,061 з 01.03.2026. Саме ці знижені коефіцієнти застосовано відповідачем до пенсії позивача.

Щодо показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню, та незастосування коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 у 2023-2024 роках суд зазначає таке.

Верховний Суд у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 та в низці інших постанов сформулював правовий висновок, відповідно до якого під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV; збільшенню на коефіцієнти, визначені Кабінетом Міністрів України, підлягає той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи. Встановлення пенсіонерам замість такого збільшення фіксованих щомісячних доплат не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд також зазначив, що індексація пенсій у 2023-2024 роках повинна проводитися відповідно до постанови № 168, постанови № 185, Порядку № 124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197 та 1,0796 відповідно, а кожен наступний перерахунок має проводитися з урахуванням коефіцієнтів, які мали бути застосовані під час індексації пенсії в попередніх роках.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пенсію позивачу призначено з 15.06.2022, тобто до 01.03.2023, а отже, вона підлягала індексації (перерахунку) з 01.03.2023 та з 01.03.2024 в порядку частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 10 846,37 грн на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 відповідно. Натомість, як встановлено судом, у 2023-2024 роках зазначений показник відповідачем не збільшувався.

Щодо застосування у 2025-2026 роках знижених коефіцієнтів 1,046 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121 суд зазначає таке.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV прямо визначено критерії, з урахуванням яких щороку збільшується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, що враховується для обчислення пенсії, - 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за відповідні три календарні роки. Закон не пов`язує розмір цього коефіцієнта з роком призначення пенсії та не передбачає можливості встановлення для окремих категорій пенсіонерів коефіцієнта, меншого за визначений відповідно до наведеної формули.

Кабінет Міністрів України, реалізуючи надані йому повноваження щодо визначення розміру та порядку збільшення, у пунктах 1 постанов № 209 та № 236 визначив коефіцієнти збільшення 1,115 та 1,121 відповідно. Встановлення ж підпунктами 6 пунктів 2 цих постанов знижених коефіцієнтів (1,046 та 1,061) для пенсіонерів, пенсії яким обчислено із застосуванням показників середньої заробітної плати за інші роки, не ґрунтується на приписах частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та фактично призводить до зменшення визначеного Законом розміру щорічного збільшення показника середньої заробітної плати для частини пенсіонерів.

Суд враховує, що прикінцевими положеннями законів про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки передбачено застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, така норма не скасовує і не зупиняє дію частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, не змінює визначеного нею об`єкта індексації (показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії) та не встановлює критеріїв, які дозволяли б диференціювати розмір коефіцієнта збільшення залежно від року призначення пенсії. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначив, що закон про Державний бюджет України не може змінювати (вносити зміни), доповнювати, зупиняти дію чи скасовувати інші закони України, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачене іншими законами.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок збільшення має реалізовуватися в межах та з дотриманням вимог закону, а не всупереч його приписам. Підзаконний механізм не може нівелювати основне призначення індексації - підтримання купівельної спроможності пенсії в умовах зростання цін.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що положення підпунктів 6 пунктів 2 постанов № 209 та № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для пенсій, призначених у 2022 році, не відповідають частині другій статті 42 Закону № 1058-IV та не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 мав проводитися із застосуванням коефіцієнта 1,115, а з 01.03.2026 - коефіцієнта 1,121, визначених пунктами 1 постанов № 209 та № 236 відповідно.

Щодо меж позовних вимог суд зазначає, що предметом спору є правомірність визначення розміру пенсії позивача з 01.03.2026. Оскільки відповідно до пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, правильне визначення показника, який підлягає застосуванню з 01.03.2026, можливе лише за умови послідовного збільшення вихідного показника 10 846,37 грн на всі коефіцієнти, які мали бути застосовані у попередніх роках (1,197; 1,0796; 1,115), а з 01.03.2026 - на коефіцієнт 1,121. При цьому позивач не заявляє вимог про виплату недоотриманих сум пенсії за період до 01.03.2026, а застосування попередніх коефіцієнтів необхідне саме для правильного визначення поточного розміру пенсії.

Позов подано 01.09.2026, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, обчисленого з урахуванням правил статті 120 КАС України щодо порушення права з 01.03.2026.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував та не довів правомірності визначення розміру пенсії позивача з 01.03.2026 без послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

Отже, бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу з 01.03.2026 перерахунку (індексації) пенсії у спосіб, визначений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, є протиправною.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Оскільки перерахунок пенсії є обов`язком відповідача, який він виконує за умови настання визначених законом обставин, і дискреційних повноважень у цьому випадку відповідач не має, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та з 01.03.2026 - на коефіцієнт 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за наявності достатньої правової підстави у національному законодавстві право на соціальну виплату може становити «майно» або «законне сподівання» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи та підтверджені доказами, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 01.09.2026 № 9581-5911-1627-7031. Зазначена сума належить до стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року перерахунку (індексації) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, який безпосередньо враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти 1,197; 1,0796; 1,115 та з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт 1,121 з урахуванням зазначених попередніх коефіцієнтів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун