Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №160/25892/26
Суддя: Секірська Анжела Геннадіївна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25892/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Мудрака Михайла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
24.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Мудрака Михайла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 18.10.2024 року із застосуванням для розрахунку індексації базового місяця березня 2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 18.10.2024 року із застосуванням для розрахунку індексації базового місяця березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також усіх залежних від його розміру щомісячних та одноразових виплат за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 25.08.2026 відкрито провадження в справі за позовом адвоката Мудрака Михайла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також:
- підтверджену належними доказами інформацію щодо періоду проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
- картки особового рахунку ОСОБА_1 за період з 10.03.2022 по 18.10.2024;
- грошовий атестат ОСОБА_1 та всі додатки до нього за період проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ;
- довідку з помісячною розбивкою всіх нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 18.10.2024 року, із зазначенням окремо: посадового окладу; окладу за військовим званням; надбавки за вислугу років; надбавки за особливості проходження служби; премії; додаткових винагород; індексації; інших щомісячних та одноразових виплат;
- документи та розрахунки щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період з 10.03.2022 по 19.05.2023, із зазначенням: тарифного розряду; тарифного коефіцієнта посадового окладу; тарифного коефіцієнта за військовим званням; розрахункової величини, яка застосовувалася при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням; нормативно-правового акта, на підставі якого застосовувалася відповідна розрахункова величина;
- помісячний розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.03.2022 по 18.10.2024, із зазначенням: місяця, з якого здійснювалося обчислення індексу споживчих цін; величини приросту індексу споживчих цін за кожен місяць; розміру доходу, який підлягав індексації; суми нарахованої індексації за кожен місяць; суми фактично виплаченої індексації за кожен місяць; розрахунково-платіжні відомості, відомості на виплату грошового забезпечення та інші бухгалтерські документи, що підтверджують нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 18.10.2024;
- копії наказів по стройовій частині та витягів з наказів, які впливали на розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у спірний період, зокрема щодо: зарахування до списків особового складу; призначення на посади; переміщення між військовими частинами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ; встановлення премій; встановлення надбавок; інших виплат, що входили до складу грошового забезпечення;
- довідку про всі одноразові виплати, нараховані та виплачені ОСОБА_1 у період з 10.03.2022 по 19.05.2023 зокрема: грошову допомогу для оздоровлення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки; інші виплати, розмір яких визначався виходячи з місячного грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 27.08.2026 позовні адвоката Мудрака Михайла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії роз`єднано, у провадженні справи № 160/25892/26 залишено позовні вимоги адвоката Мудрака Михайла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також усіх залежних від його розміру щомісячних та одноразових виплат за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано таким.
ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України.
У період з 10 березня 2022 року по 18 жовтня 2024 року позивач проходив військову службу у складі ввірених підрозділів військової частини НОМЕР_1 , зокрема військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 . У подальшому Позивача було переміщено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення виплачується за місцем проходження військової служби.
Під час проходження військової служби та переміщення між військовими частинами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та в подальшому до військової частини НОМЕР_4 Позивачу не було видано грошового атестата, довідок про розміри нарахованих основних та додаткових видів грошового забезпечення, карток особових рахунків, розрахунково-платіжних відомостей, помісячних розрахунків індексації та інших документів фінансового характеру. За таких обставин Позивач не мав об`єктивної можливості перевірити правильність визначення посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, інших щомісячних і одноразових виплат, а також повноту нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
З метою отримання документально підтвердженої інформації представником Позивача — адвокатом Мудраком Михайлом Миколайовичем — 17 липня 2026 року направлено до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит вих. №17/07-1.
Станом на день звернення до суду військова частина НОМЕР_1 відповіді на адвокатський запит не надала, витребувані документи не направила та будь-яких пояснень щодо причин їх ненадання не повідомила.
Позивач оскаржує неправильне застосування розрахункової величини при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням військовою частиною НОМЕР_1 виключно за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 включно, а також дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі.
З посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, постанови Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.
16.09.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
В періоді проходження Позивача військової служби пункт 4 Постанови № 704, було викладено у двох редакціях і відповідно до вимог чинного законодавства і здійснювались нарахування та виплати. В періоді з 11.03.2022 по 19.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 був викладена у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 рок у, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 р. № 2246-VIII, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. Тобто, при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовця, на підставі діючого законодавства, в обох календарних роках була за основу використана сума, що становить 1762 грн. та у відповідності встановленого порядку відбувалось множення на коефіцієнти.
У своїй позовній заяві Позивач посилається на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 (надалі за текстом – Постановою суду), як на підставу для визнання порядку обчислення протиправним. У справі № 826/6453/18 оскаржується пункт Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.03.2018 р. (далі – Постанова № 103). Судом повністю та всебічно було розглянуто та досліджено правовідносини, що не тільки виникають під час реалізації положень Постанови № 103, а також інших нормативно – правових актів, що мають відношення до спірних правовідносинах, що виникли. Постановою суду було внесені зміни до положень яким не окремо врегульовано питання щодо прав певної категорії осіб та відносин щодо їх соціального забезпечення (як зазвичай), а ним передбачено внесення змін до інших постанов Кабінету Міністрів України, та які стосуються різного кола як технічних (процедурних) так і соціальних питань.
Постановою суду були внесенні зміни до Постанова № 103, а не безпосередньо до Постанови № 704. Внесення змін до суміжних правовідносин, не може слугувати підставою для зміни порядку в інших, якщо це не буде встановлено належним чином. Предметом розгляду у справі № 826/6453/18 є колізія деяких нормативно правових актів щодо здійснення перерахунку пенсійного забезпечення певної категорії осіб. Вирішення цього питання прямо або опосередковано не впливає на питання грошового забезпечення Позивача.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.09.2026 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що після постановлення ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 про роз`єднання позовних вимог предметом розгляду у справі №160/25892/26 є виключно правомірність визначення Відповідачем розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача та, як наслідок, залежних від них виплат за період з 10.03.2022 по 19.05.2023.
Основним аргументом відзиву є твердження про те, що у спірний період пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 передбачав визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, тобто 1762,00 грн. Зазначений довід є необґрунтованим. Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції передбачав визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зміна цієї розрахункової величини на прожитковий мінімум, встановлений станом на 01.01.2018, відбулася саме внаслідок внесення змін пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 визнано протиправним та скасовано.
Отже, з 29.01.2020 відсутні правові підстави для застосування при визначенні посадових окладів та окладів за військовими званнями незмінної розрахункової величини — прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018. Саме такий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.
Відповідач зазначає, що предметом розгляду справи №826/6453/18 були правовідносини щодо перерахунку пенсій, а тому рішення у цій справі нібито не впливає на порядок визначення грошового забезпечення діючих військовослужбовців. Такий довід ґрунтується на неправильному розумінні правових наслідків судового рішення у справі №826/6453/18. Предметом судового контролю у відповідній частині був пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким безпосередньо були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704. Отже, скасування пункту 6 постанови №103 має значення не лише для правовідносин конкретного позивача у справі №826/6453/18, а безпосередньо для нормативного регулювання порядку визначення розмірів грошового забезпечення за постановою №704. Відповідач фактично намагається розмежувати постанову №103 та постанову №704, незважаючи на те, що саме пунктом 6 постанови №103 було змінено редакцію пункту 4 постанови №704. Більше того, правові наслідки постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 вже були предметом правової оцінки Верховного Суду. У постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд безпосередньо пов`язав скасування внесених постановою №103 змін із неможливістю подальшого застосування прожиткового мінімуму, зафіксованого станом на 01.01.2018. Тому доводи Відповідача у цій частині не лише не спростовують позовних вимог, а фактично зводяться до незгоди з уже сформованим Верховним Судом підходом до застосування пункту 4 постанови №704.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови №704 та встановлено інший механізм визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями. Саме тому спірний період у позовній заяві свідомо та юридично обґрунтовано обмежений датою 19.05.2023 включно. Отже, Позивач не поширює правовий режим, який існував до набрання чинності постановою №481, на період після зміни нормативного регулювання.
07.10.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, на який представником позивача подано відповідь на відзив 09.10.2026.
Суд погоджується з доводами представника позивача, викладеними у відповіді на відзив від 09.10.2026, та не враховує відзив від 07.10.2026, оскільки його подано поза межами строку, встановленого ухвалою суду від 25.08.2026.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю № 3225212 від 25.08.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, військовим квитком.
17.07.2026 адвокат Мудрак М.М. звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію та підтверджуючі документи, чи нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індексація грошового забезпечення (з помісячним розрахунком) за період з 10.03.2022 по 18.10.2024, відомостей/розрахунків/наказів, що підтверджують проведення або не проведення індексації грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 18.10.2024, довідку про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за період служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у складі частин та підрозділів в/ч НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_2 ).
Матеріали справи не містять доказів надання відповіді відповідачем на адвокатський запит.
Картками особового рахунку за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 підтверджується, що розміри посадового окладу та окладу за військовим звання позивача за спірний період були визначені військовою частиною НОМЕР_1 із врахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 1762 грн.
Спірним у цій справі є правомірність обчислення у спірний період посадового окладу позивача та окладу за військове звання, і як наслідок нарахування та виплата інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, обчислених відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови № 103, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 гривні.
З огляду на надання відповідачем карток особового рахунку позивача, наявних матеріалів справи достатньо для вирішення цього спору.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що “служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо”.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”
Отже, з 01 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Тобто, з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін - розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період військова частина НОМЕР_1 при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувалася Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право військовослужбовців на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
При визначенні періоду, в якому позивачу неправильно обчислювали та виплачували грошове забезпечення, суд враховує таке.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022, 2023 роки не містить.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року – набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі - 2684 гривні.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» визначено внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Суд зазначає, що постанова КМУ від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.
Тобто, починаючи з 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачав застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Підсумовуючи викладене вище, правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, змінились саме після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.
Таким чином, позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з 10.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 підлягають задоволенню у спосіб застосування прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року.
При цьому, відповідач має здійснити перерахунок всіх надбавок, доплат, премій, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення позивача за період з 10.03.2022 по 19.05.2023, розрахунок яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, надбавок, доплат, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення, розрахунок яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, виплачених за період з 10.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач від сплати судового збору звільнений, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов адвоката Мудрака Михайла Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.03.2022 по 19.05.2023 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, надбавок, доплат, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення, розрахунок яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, виплачених за період з 10.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua