Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №160/25587/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25587/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 :

– копії офіційного запиту Відповідача до Пенсійного фонду України щодо ініціювання обробки пенсійної справи ОСОБА_1 за допомогою модуля «макетна обробка»;

– листа-відповіді (дозволу) Пенсійного фонду України на проведення ручної (макетної) обробки пенсійної справи ОСОБА_1 ;

– повної виписки з модуля «Історія макетної обробки» електронної пенсійної справи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 :

- належним чином засвідчену копію офіційного запиту Відповідача до Пенсійного фонду України щодо ініціювання обробки пенсійної справи ОСОБА_1 за допомогою модуля «макетна обробка»;

– належним чином засвідчену копію листа-відповіді (дозволу) Пенсійного фонду України на проведення ручної (макетної) обробки пенсійної справи ОСОБА_1 ;

– належним чином засвідчену повну виписку з модуля «Історія макетної обробки» електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), що містить інформацію про всі операції та дії, здійснені з її пенсійною справою в ручному режимі, а саме: дату і час кожної операції, тип параметра, зміст операції (редагування або видалення), назву кожного параметра, його попереднє та нове значення, а також код користувача, який вніс відповідні зміни, — за весь період ведення електронної пенсійної справи по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на офіційні запити позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Належним чином сповіщений відповідач, правом на надання відзиву не скористався.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є пенсіонеркою з 21.11.2005 (пенсія за віком, особовий рахунок електронної пенсійної справи (далі — «ЕПС») № 912410181598, відкритий 02.11.2005). З 07.06.2006 довічно їй встановлено другу групу інвалідності. 27.10.2007 позивачка виїхала до Держави Ізраїль на постійне місце проживання, внаслідок чого виплату пенсії було припинено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 0440/6765/18 (з виправленням описки ухвалою від 30.09.2019), зміненим постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, відповідача зобов`язано здійснити поновлення та виплату пенсії за віком позивачці з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком. Рішенням суду від 17.03.2020 у справі № 160/179/20 відповідача зобов`язано виплатити на визначений позивачкою банківський рахунок усі пенсійні виплати з 15.11.2019.

У зв`язку зі зміною розміру пенсійної виплати, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 10.01.2026 вих. № 13390, поданою через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України двома зверненнями: ВЕБ-04001-Ф-С-26-019845 від 11.01.2026 (вх. Відповідача № 3081/М-0400-26 від 12.01.2026) та ВЕБ-04001-Ф-С-26-037817 від 19.01.2026 (вх. Відповідача № 6096/ М-0400-26 від 20.01.2026). У заяві прямо витребувано три документи:

– копію офіційного запиту Відповідача до Пенсійного фонду України щодо ініціювання обробки пенсійної справи Позивачки за допомогою модуля «макетна обробка»;

– лист-відповідь (дозвіл) Пенсійного фонду України, на підставі якого таку обробку було дозволено;

– витяг з ЕПС Позивачки — «Історія макетної обробки» з повною інформацією: дата і час подій, тип змінних параметрів, зміст проведених операцій, назва кожного параметра, його попереднє та нове значення, а також ім`я (код) користувача, який вніс відповідні зміни.

Відповідач надіслав відповіді від 10.02.2026 № 14081-3081/М-01/8-0400/26 та від 18.02.2026 № 17577-6096/М-01/8-0400/26, однак на думку позивача жодного запитуваних документів не надав, що і слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Враховуючи норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», якщо документа не існує як окремого об`єкта, розпорядник фактично ним не володіє.

Суд зазначає, що модуль «Історія макетної обробки» є внутрішнім технічним інструментом інформаційної системи пенсійного фонду України, призначеним для службового використання. Він не є офіційним джерелом документів, які підтверджують права чи обов`язки застрахованої особи.

Суд зазначає, що позивач вимагає видати документ з модуля «Історія макетної обробки», який не існує як окремий сформований документ і не передбачений нормативними актами та функціоналом інформаційної системи Пенсійного фонду України.

Більше того, суд вказує на те, що вимога позивача спрямована на створення нового документа, що перевищує повноваження розпорядника інформації, та не відповідає способу реалізації права на доступ до публічної інформації, визначеному законодавством.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 11.07.2024 року у справі № 990/11/24, зазначила, що у правовідносинах, пов`язаних з доступом до публічної інформації, остання, окрім того, що має бути зафіксована на матеріальних носіях, також має перебувати у володінні розпорядника публічної інформації. Тобто доступ до публічної інформації передбачає отримання тієї інформації, яка існує (створена) - у задокументованій (об`єктивованій) формі або має існувати (бути) у володінні розпорядника, якщо це передбачає (охоплює) обсяг його компетенції (повноважень).

З цих міркувань доступ до публічної інформації не повинен використовуватися як спосіб (механізм) для створення [змістовно нової] інформації (за винятком ситуацій, коли певна інформація мала б бути у володінні розпорядника), а так само для з`ясування / встановлення певних обставин (даних, відомостей). Тому якщо інформаційний запит - навіть за умови, що він відповідає вимогам щодо свого оформлення, - передбачає створення чогось нового, невластивого чи такого, що виходить за межі правового статусу (компетенції) розпорядника публічної інформації, то йдеться вже не про «доступ» до публічної інформації, порядок здійснення якого покликаний регламентувати Закон № 2939-VI, а про «створення» затребуваної (бажаної) інформації, що подекуди може охоплювати також встановлення додаткових обставин (відомостей, фактів). Останнє за своєю суттю підміняє поняття «доступ» до публічної інформації на її «продукування», що в такому разі спонукає вдаватися до таких методів і способів, які не властиві для правовідносин, пов`язаних з публічною інформацією, надто коли зважити на мету їх нормативного регулювання, яка визначена в Законі № 2939-VI.

Оскільки позивач не конкретизував, яку саме інформацію він бажав отримати, не вказавши жодного реквізита, даних документа (який би мав існувати на час запиту) чи відомостей (інформація мала б бути у володінні розпорядника), то вказане свідчить про невідповідність запиту на інформацію позивача вимогам, визначеним Законом № 2939-VI, а саме пункту 2 частини п`ятої статті 19 цього Закону

Отже, якщо запит на інформацію передбачає створення чогось нового, що виходить за межі повноважень розпорядника – це вже не доступ до публічної інформації, а фактично запит на створення інформації, що не підпадає під дію вищевказаного Закону.

Таким чином, оскільки запитуваний документ із модуля «Історія макетної обробки» не існує як окремий сформований документ і не передбачений нормативними актами та функціоналом інформаційної системи Пенсійного фонду України, вимоги позивача спрямовані на створення нової інформації, що законодавством не передбачено.

Суд також враховує практику Верховного Суду, зокрема постанови від 18.03.2021 року у справі № 826/3858/18, від 12.05.2020 року у справі № 640/15264/19 та від 22.09.2022 року у справі №520/10427/20, де суд наголосив, що внутрішні журнали та службові модулі органів влади не є належними доказами, а доступ до них може бути обмежений у зв`язку із захистом персональних даних третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право отримати інформацію про стан пенсійної справи у вигляді належним чином засвідчених документів (виписка з пенсійної справи, довідка про призначення пенсії тощо), але вимога надати технічну історію внутрішніх операцій виходить за межі його прав.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 ст.77 КАС України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно статті 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна