Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/26353/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/26353/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Лихачова Романа Борисовича інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

26.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Лихачова Романа Борисовича інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо не призначення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153«Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ЄДРПОУ НОМЕР_2 видати наказ, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень згідно із п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153«Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2025 року проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4

Відповідно до довідки №68 від 28.01.2022 року солдат ОСОБА_1 дійсно з 12.05.2021 по 13.08.2021 року безпосередньо брав участь в Операції об`єднаних сил на сході країни ОТУ “Схід” Донецької області, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Операції об`єднаних сил.

Відповідно до довідки №563 від 16.07.2026 року та витягів із журналу бойових дій солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 22.12.2025 по 30.02.2026, з 01.05.2026 по 04.06.2026, з 22.06.2026 по 30.06.2026 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с.Липці Харківського р-н., Харківської обл.

Відповідно до довідки про обставини травми №76 від 05.05.2024 року солдат ОСОБА_1 02.05.2024 року одержав: ВОСП лівої гомілки, правої гомілки та сідниці.

07.08.2026 представником Позивача направлено звернення до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому адвокат просив зокрема: 1) Підготувати та направити до вищого командування пакет документів військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153; 2) Видати наказ про нарахування та виплату військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153. 3) Нарахувати та виплатити військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до «Реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

У листі-відповіді № 25/102/14Л318ЕП від 11.08.2026 року, зазначено: “У ситуації з ОСОБА_1 не дотримана 3 (третя) обов`язкова умова, встановлена пунктом 4 Постанови №153 для надання права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, адже 24.06.2020 року він був призваний на військову службу. Отже, він був прийнятий на військову службу не під час воєнного стану, а РАНІШЕ дати введення воєнного стану в України (24 лютого 2022 року), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64. Отже, правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153, відсутні”.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постанову КМУ від 1 лютого 2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», представник позивача зазначив, що позивач повністю відповідає вимогам п. 3,4 Постанови та має право на виплату відповідної винагороди.

Щодо розміру винагороди, оскільки позивач проходить військову службу та бере безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, проходила службу на дату набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) виплачується у розмірі 1 млн. гривень. Аналогічний висновок міститься у Постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року справа №200/5520/25.

З огляду на наведене, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також належним чином засвідчені копії інших документів, які прийнято до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, а також належним чином засвідчену копію контракту, укладеного з ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 07.10.2026 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати через підсистему «Електронний суд» докази продовження дії Контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу, укладеного 06.04.2021 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (новий контракт про проходження військової служби, наказ про продовження дії Контракту від 06.04.2021, тощо), які наявні в особовій справи ОСОБА_1 , зобов`язано військову частину НОМЕР_5 Національної гвардії України у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати через підсистему «Електронний суд» докази продовження дії Контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу, укладеного 06.04.2021 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (новий контракт про проходження військової служби, наказ про продовження дії Контракту від 06.04.2021, тощо).

16.09.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

Щодо укладення позивачем контракту про проходження військової служби раніше дати введення воєнного стану в Україні (тобто раніше 24 лютого 2022 року) - з доданої до цього відзиву копії контракту вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , 06 квітня 2021 року (06.04.2021) уклав Контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу із Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний контракт згідно його пункту 3 був укладений терміном на 3 (три) роки, тобто до 05 квітня 2024 року.

Пізніше, в зв`язку із введенням в Україні 24 лютого 2022 року воєнного стану та оголошення мобілізації строк дії вказаного Контракту було продовжено до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на дату продовження контракту) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: - з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; - з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Таким чином відбулося продовження строку дії (пролонгація) Контракту до оголошення рішення про демобілізацію, укладеного його сторонами 06 квітня 2021 року, в силу вимог Закону, а не укладення нового контракту.

Отже положення Контракту продовжили свою дію для його сторін до визначеної події – до оголошення в Україні рішення про демобілізацію.

Пізніше відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04.12.2025 №260 мтд солдата ОСОБА_1 з 04 грудня 2025 року було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Починаючи з 04.12.2025 по теперішній час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Таким чином позивач станом на 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану в Україні) уже був діючим військовослужбовцем Національної гвардії України та проходив військову службу за контрактом з 04 квітня 2021 року. Отже позивач був прийнятий на військову службу за контрактом не під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, а раніше дати його введення (раніше 24 лютого 2022 року), а саме – 04 квітня 2021 року. В свою чергу п. 4 Постанови №153 встановлює як один з обов`язкових критеріїв (умов) для призначення та виплати вказаної одноразової грошової винагороди прийняття або призов військовослужбовця на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64 (тобто в період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року).

Ще одним обов`язковим критерієм (умовою), встановленим пунктом 4 Постанови №153, є безпосередня участь військовослужбовця – претендента на вказану виплату у бойових діях під час воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (тобто в період з 24.02.2022 по 13.02.2025), тобто не менше 180 днів (з розрахунку 30 днів у місяці) станом на 13.02.2025.

До такого єдиного вірного висновку можна дійти з аналізу словосполучень, вжитих законодавцем в абзаці другому пункту 4 Постанови №153: «під час воєнного стану» та «станом на дату набрання чинності цією постановою».

Отже визначальним періодом прийняття безпосередньої участі військовослужбовцем у бойових діях для мети застосування пункту 4 Постанови №153 є період з 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану в Україні) по 13 лютого 2025 року (дата набрання чинності Постановою №153). Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_5 НГУ від 28.01.2022 №68 позивач брав безпосередню участь в операції Об`єднаних сил на Сході країни ОТУ «Схід» Донецької області в наступний період: з 12.05.2021 по 13.08.2021 (94 дні). Але вказаний період не входить в період безпосередньої участі в бойових діях, передбачений пунктом 4 Постанови №153 (з 24.02.2022 по 13.02.2025), адже цей період настав раніше дати введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), тому вказаний період не надає позивачу право на нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови №153.

Також відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 16.07.2026 №563 позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій в наступні періоди: з 22.12.2025 по 30.04.2026 (130 днів); з 01.05.2026 по 04.06.2026 (35 днів); з 22.06.2026 по 30.06.2026 (9 днів).

Але вказані періоди також не входить в період безпосередньої участі в бойових діях, передбачений пунктом 4 Постанови №153 (з 24.02.2022 по 13.02.2025), адже зазначені періоди настали пізніше дати набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025), тому вказані періоди також не надають позивачу право на нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови №153.

Проаналізувавши дати та періоди безпосередньої участі позивача в бойових діях можна дійти висновку, що жоден день такої безпосередньої участі позивача не входить календарно до періоду, визначеного пунктом 4 Постанови №153 (з 24.02.2022 по 13.02.2025). Виходячи з викладеного, зазначені періоди безпосередньої участі позивача у бойових діях не можуть братися до уваги з метою врахування їх для прийняття рішення про нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153.

Абзаци другий та четвертий пункту 4 Постанови КМУ №153 як в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови КМУ №942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлюють 6 (шість) ОБОВ`ЯЗКОВИХ УМОВ (критеріїв), в разі дотримання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

приналежність військовослужбовця до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (з 24.02.2022 до 13.02.2025): до 25 років;

Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану (!!!), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64 (тобто в період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року);

Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

Строк безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій: - (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (тобто в період з 24.02.2022 по13.02.2025); - (абз. 4 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (тобто в період з 24.02.2022 по13.02.2025) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон);

Не притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни.

В даному випадку в ситуації позивача не дотримані (не виконані) 3 (третя) та 5 (п`ята) обов`язкові умови, встановлені пунктом 4 Постанови №153 для надання права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, а саме: - вказана особа уклала контракт на проходження військової служби 06 квітня 2021 року, тобто раніше дати введення воєнного стану в Україні (24 лютого 2022 року), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64; - безпосередня участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю становить менше шести місяців (менше 180 днів) станом на дату набрання чинності цією Постановою №153 (тобто за період з 24.02.2022 по13.02.2025), а саме – 0 (нуль) днів.

Таким чином на позивача не розповсюджується дія пункту 4 Постанови КМ №153, тому позивач не може претендувати на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої вказаною правовою нормою.

У листі Головного управління Національної гвардії України № 27/2/1/2-16582-2026 від 13.03.2026 (додається до цього відзиву), яким у межах компетенції розглянуто лист Управління 2 корпусу НГУ «Хартія» щодо практичного застосування підпорядкованими військовими частинами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – постанова) з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2025 року № 387 та від 30 липня 2025 року № 942 зазначено зокрема, що постановою не передбачено (!!!) виплату винагороди особам, які були прийняті на військову службу за контрактом до введення воєнного стану, військову службу яких продовжено за новим контрактом під час дії воєнного стану, а також особам прийнятим (призваним) на військову службу після набрання чинності Постановою.

Навіть з самої назви Постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» вбачається наступна логіка законодавця – впровадити експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час дії воєнного стану.

Тобто вказаним експериментальним проектом було заплановано залучати до проходження військової служби на мотиваційній основі (шляхом виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень) нових військовослужбовців, яких було заплановано залучати до проходження військової служби під час дії воєнного стану, а не тих військовослужбовців, які на дату введення воєнного стану в країні (24.02.2022) уже були діючими військовослужбовцями.

Також відповідач зазначив, що стосовно правомірності правової позиції відповідача свідчить і судова практика в аналогічних спорах, зокрема, у рішеннях у справах №160/33465/25, № 160/7714/26, № 160/12312/26.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.10.2026 військовою частиною НОМЕР_5 на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2026 надано копію Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 05.04.2024 № 104, та зазначено, що особова справа солдата ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_5 відсутня, оскільки з 04 грудня 2025 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ, де на теперішній час і проходить військову службу. У зв`язку з переведенням військовослужбовця до іншого місця служби його особова справа в установленому порядку була направлена за належністю до військової частини НОМЕР_1 НГУ.

13.10.2026 відповідачем на виконання ухвали від 07 жовтня 2026 року надано наявні в особовій справи ОСОБА_1 наступні документи (письмові докази): завірену належним чином копію контракту ОСОБА_1 від 06.04.2021; завірену належним чином копію Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 НГУ (по стройовій частині) від 05.04.2024 № 104 про продовження дії контракту понад встановленні строки до оголошення демобілізації; також зазначено, що інших (нових) контрактів про проходження військової служби між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 НГУ укладено не було з огляду на продовження дії контракту ОСОБА_1 від 06.04.2021 військовою частиною НОМЕР_5 НГУ згідно наказу командира військової частини НОМЕР_5 НГУ (по стройовій частині) від 05.04.2024 № 104 відповідно до пункту 2 частини 9 статті 23 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - понад встановленні строки до оголошення демобілізації, яка наразі ще не оголошувалася.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується паспортом № НОМЕР_6 , витягом з Реєстру територіальної громади від 25.06.2026 № 2026/010582575, посвідченням серії НОМЕР_4 .

06.04.2021 між Міністерством внутрішніх справ України в особі Командира військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження і ромадянамн України військової служби у Національній гвардії України па посадах осіб рядового складу строком на три роки.

В подальшому, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 ЦОТО НГУ від 05.04.2024 № 104 продовжено відповідно до пункту 2 частини 9 статті 23 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дію контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України з нижчепойменованими особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом продовженого понад встановленні строки до оголошення демобілізації: кулеметнику 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону солдату ОСОБА_3 (Г-049013) з « 05» квітня 2024 року.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України від 28.01.2022 № 68 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення солдат ОСОБА_1 дійсно з 12.05.2021 по 13.08.2021 безпосередньо брав участь в Операції об`єднаних сил на сході країни ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Донецької області, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення Операції об`єднаних сил. Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 22.12.2025 – 30.04.2026, 01.05.2026 – 04.06.2026, 22.06.2026 – 30.06.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у с. Липці Харківського району Харківської області. Підстава: журнал бойових дій НОМЕР_7 батальйону оперативного призначення НОМЕР_8 броп НГУ, обліковий № 98 ДСК/Х/6 від 01.06.2026 (початок заповнення 01.06.2026, заповнення журналу не закінчено); наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2026 №39мтд (с/ч) (про убуття особового складу в службове відрядження для участі у заходах), наказ командира в/ч НОМЕР_1 08.07.2026 № 2876 (про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 1000000 грн).

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України (від 05.05.2024 № 6/36/14) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 02.05.2024 одержав ВОСП лівої гомілки, правої гомілки та сідниці за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_5 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 . Під час отримання поранення військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом). Намірів самокаліцтва не було, та не знаходився в стані алкогольного сп`яніння чи під дією лікарських засобів, що зменшують реакцію. Поранення отримав під час проходження військової служби, та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час відсічі збройної агресії рф проти України, в зоні ведення бойових дій. Підстава: бойове розпорядження командира батальйонної групи ЦОТО НГУ в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 04.11.2023 № 120.

Витягом з інформаційно – аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук щодо ОСОБА_1 відсутні.

07.08.2026 адвокат Р.Лихачов звернувся в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зі зверненням, в якому просив підготувати та направити до вищого командування пакет документів військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виплати йому одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, видати наказ про нарахування та виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 зазначеної допомоги, нарахувати та виплатити таку допомогу.

Листом від 11.08.2026 № 25/102/14-Л-318 –ЕП військова частина НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надала адвокату Р.Лихачову відповідь на звернення, зазначивши, що у ситуації з ОСОБА_1 не дотримана третя особов`язкова умова, встановлена пунктом 4 Постанови № 153, для надання права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень, адже 24.06.2020 він був призваний на військову службу. Отже він був прийнятий на військову службу не під час воєнного стану, а раніше дати введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64. Виходячи з цього на військовослужбовця ОСОБА_1 не розповсюджується дія пункту 4 постанови КМУ № 153 так як він станом на 24 лютого 2022 року уже був діючим військовослужбовцем, тому він не може претендувати на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн грн, передбаченої вказаною правовою природою.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року №876-VII (далі – Закон №876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно частини другої статті Закону №876-VII Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №876-VII діяльність Національної гвардії України ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, безперервності, законності, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозорості, відповідальності, централізованого керівництва та єдиноначальності.

Особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом (ч. 1 ст. 9 Закону №876- VII).

Частиною 2 статті 21 №876-VII визначено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII).

Приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України 11.02.2025 прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 визначено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За змістом частини першої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 за №153 набрала чинності 13.02.2025, з дня її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

Таким чином, аналізуючи зміст положень Постанови №153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

- вік призову на військову службу до 25 років;

- бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 у віці до 25 років;

- проходити військову службу;

- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

- мають бути відсутні притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строку дії яких не закінчився.

У цій справі спірним питанням є право позивача на виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153.

Суд зауважує, що єдиною підставою для відмови у виплаті винагороди, зазначеною в листі від 11.08.2026 № 25/102/14-Л-318 –ЕП є те, що він був прийнятий на військову службу не під час воєнного стану, а раніше дати введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64. Виходячи з цього на військовослужбовця ОСОБА_1 не розповсюджується дія пункту 4 постанови КМУ № 153, так як він станом на 24 лютого 2022 року уже був діючим військовослужбовцем, тому він не може претендувати на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн грн, передбаченої вказаною правовою природою.

Суд звертає увагу, що застосовним у спірних правовідносинах є саме пункти 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість пункти 3, 4 Постанови №153 регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

З матеріалів справи встановлено, що 06.04.2021 між Міністерством внутрішніх справ України в особі Командира військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження і ромадянамн України військової служби у Національній гвардії України па посадах осіб рядового складу строком на три роки.

В подальшому, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 ЦОТО НГУ від 05.04.2024 № 104 продовжено відповідно до пункту 2 частини 9 статті 23 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дію контракту про проходження військової служби у Національній гвардії України з нижчепойменованими особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за контрактом продовженого понад встановленні строки до оголошення демобілізації: кулеметнику 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону солдату ОСОБА_3 (Г-049013) з « 05» квітня 2024 року.

Тобто, у перід дії воєнного стану 05.04.2024 ОСОБА_1 у віці 23 років (тобто до 25 років) продовжено дію контракту, укладеного у 2021 році, понад встановлені строки до оголошення демобілізації, що фактичне свідчить про виникнення нових правовідносин.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн з посиланням на те, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу не під час воєнного стану, а раніше дати введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, тому на нього не розповсюджується дія пункту 4 постанови № 153.

Інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 - підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з підстав, зазначених у листі від 11.08.2026 № 25/102/14-Л-318 –ЕП, є протиправною і позовні вимоги в цій частині належать до задоволення.

Разом з тим, у відзиві відповідач зазначає про наявність інших підстав для відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за постановою № 153.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, від 23.11.2023 у справі № 360/5184/19 суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).

У зв`язку з наведеним суд не приймає посилання представника відповідача, викладені у відзиві, на наявність інших підстав для відмови у виплаті позивачу спірної винагороди, оскільки зазначені обставини не була наведена у листі – відповіді на рапорт та не слугували підставою для відмови у виплаті винагороди.

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ЄДРПОУ НОМЕР_2 видати наказ, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень згідно із п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153«Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» є передчасною, оскільки при розгляді рапорту позивача відповідачем не досліджено питання щодо відповідності ОСОБА_1 іншим критеріям, визначеним пунктом 4 постанови № 153.

Відповідачем не надано витягу з протоколу Комісії чи рішення командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, в яких було б досліджене питання відповідності ОСОБА_1 іншим критеріям, визначеним пунктом 4 постанови № 153, при визначенні його права на нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, лист від 11.08.2026 № 25/102/14-Л-318 –ЕП не містить таких відомостей, що свідчить про неналежний розгляд рапорту ОСОБА_1 та невідповідність відмови, оформленої листом від 11.08.2026 № 25/102/14-Л-318 –ЕП, критеріям, встановленим пунктами 3, 4, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України.

У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Тобто, вирішення питання щодо наявності права у військовослужбовця ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової винагороди на підставі постанови № 153, встановлення наявності чи відсутності умов, передбачених пунктом 4 цієї постанови, відноситься до повноважень військової частини НОМЕР_1 НГУ, а суд перевіряє правильність прийнятих в ході реалізації таких повноважень рішень, вчинених дій або допущеної бездіяльності.

З огляду на наведене належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає його об`єкту, є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення адвоката Лихачова Романа Борисовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , від 07.08.2026, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Лихачова Романа Борисовича інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з підстав, зазначених у листі від 11.08.2026 № 25/102/14-Л-318 –ЕП.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути звернення адвоката Лихачова Романа Борисовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , від 07.08.2026, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська