Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №640/16031/21 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 640/16031/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Гармаша Михайла Юрійовича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов адвоката Гармаша Михайла Юрійовича в інтересах Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – позивач, ПрАТ «УПСК) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – відповідач, Департамент), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту № 174 від 01.02.2021 про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції групи приміщень №1 (літ. «А») на бульв. Шевченка Тараса, 27 у Шевченківському районі м. Києва;

- зобов`язати Департамент надати ПрАТ «УПСК» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта реконструкції групи приміщень №1 (літ. «А») на бульв. Шевченка Тараса, 27 у Шевченківському районі м. Києва;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2021 він звернувся до відповідача із заявою вих. № 4484 про надання містобудівних умов та обмежень, до якої додав усі документи, визначені частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №31131739 від 17.12.2014, що підтверджує його право власності на об`єкт нерухомого майна. Отже, посилання відповідача на відсутність копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, є безпідставним.

Щодо другої підстави відмови («відсутність зазначених намірів») позивач вказує, що вимога про подання містобудівного розрахунку, який визначає інвестиційні наміри замовника, відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу ІІ Закону України від 17.01.2017 № 1817-VIII діяла лише до 01.01.2019, тоді як заяву подано у січні 2021 року. Крім того, частина четверта статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить такої підстави для відмови, як «відсутність зазначених намірів».

Оскільки законних підстав для відмови немає, а повноваження відповідача щодо надання містобудівних умов та обмежень не є дискреційними, позивач вважає, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 відкрито провадження у справі та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з огляду на таке.

Із заяви про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» вбачається, що останній просить надати містобудівні умови та обмеження для реконструкції «групи приміщень № 1 (літ. А) м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27», тоді як за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі (літ. А), об`єкт житлової нерухомості: Ні.

На думку відповідача, це свідчить про недостовірність відомостей у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна.

Також відповідач вказує, що під час розгляду поданих документів встановлено відсутність намірів щодо функцій нежитлових приміщень після реконструкції, тому у наданні містобудівних умов та обмежень відмовлено обґрунтовано.

10.08.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що недостовірність відомостей у документах не було покладено в основу оскаржуваного рішення, а відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Будь-яких доказів недостовірності поданих документів відповідач не надав.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено з 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На виконання зазначеного рішення справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу визначено для її розгляду суддю Свергун І.О.

Ухвалою суду від 07.09.2026 справу прийнято до провадження та запропоновано учасникам справи протягом 15 днів з дати отримання ухвали надати письмові пояснення по суті заявленого позову з урахуванням спливу часу від дати подання позову, а позивачеві – надати інформацію щодо актуальності спору.

Станом на дату ухвалення рішення додаткових пояснень від учасників справи до суду не надійшло.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов такого.

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) є власником земельної ділянки площею 0,0564 га, кадастровий номер 8000000000:88:194:0027, цільове призначення – 03.08 для експлуатації та обслуговування будівлі з закладами громадського харчування, офісними та торговельними приміщеннями, розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, земельна ділянка 27 літ. А. Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М. за реєстровим № 6879, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 (номер запису про право власності 8112066).

Також позивач є власником нежитлової будівлі (літера «А») загальною площею 629,2 кв. м, розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 417309880000). Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 (номер запису про право власності 8111086), підставою для державної реєстрації є договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М. 17.12.2014 за реєстровим №6878. Обтяжень, іпотек та заборон відчуження щодо зазначених об`єктів не зареєстровано.

14.01.2021 позивач звернувся до Департаменту із заявою вих. № 4484 про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проведення реконструкції «групи приміщень №1 (літ. А) м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, будинок 27» за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, 27 (літ. А), земельна ділянка площею 0,0564 га, кадастровий номер 8000000000:88:194:0027. У заяві зазначено перелік доданих документів: договір купівлі-продажу земельної ділянки; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером № 31131739 від 17.12.2014; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру.

Заяву зареєстровано Центром надання адміністративних послуг 21.01.2021 (справа № 69015-005500098-013-16), термін виконання – 05.02.2021. Згідно з описом документів, наданих до ЦНАП, позивачем подано: заяву про надання містобудівних умов та обмежень (1 арк.); копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (3 арк.); копію документа – витяг з ДРРП, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (1 арк.); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (2 арк.); лист (1 арк.).

Під час розгляду заяви посадовою особою Департаменту 25.01.2021 сформовано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 241706635 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:194:0027) та № 241706767 (щодо нежитлової будівлі літ. «А», реєстраційний номер 417309880000), якими підтверджено право власності позивача на земельну ділянку та нежитлову будівлю.

Рішенням Департаменту, затвердженим наказом від 01.02.2021 № 174, позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції групи приміщень № 1 (літ. «А») на бульв. Шевченка Тараса, 27 у Шевченківському районі м. Києва в порядку пункту 1 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з поданням неповного пакету документів, який визначено частиною третьою статті 29 Закону, а саме відсутністю:

- зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, або згоди його власника, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Повторну заяву позивача від 30.03.2021 вих. № 5543 про надання містобудівних умов та обмежень (адміністративна справа №69007-005700199-013-16) Департамент залишив без розгляду з посиланням на частину сьому статті 26-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У відповідь на адвокатський запит від 14.05.2021 № 14/05/21/1 Департамент листом від 27.05.2021 № 055-12688 повідомив, що на заяву ПрАТ «УПСК» від 14.01.2021 № 4484 (адміністративна справа № 69015-005500098-013-16 від 21.01.2021) прийнято рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, затверджене наказом Департаменту від 01.02.2021 № 174, а пакет документів, доданих до заяви (крім самої заяви), відповідно до Порядку, затвердженого наказом Департаменту від 12.08.2020 № 864, повернуто замовнику разом із результатом розгляду.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі – Закон № 3038-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Частиною другою статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно з частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Відповідно до частини шостої статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Аналіз наведених норм свідчить, що перелік документів, які замовник додає до заяви про надання містобудівних умов та обмежень, і перелік підстав для відмови у їх наданні визначені законом вичерпно. Уповноважений орган містобудування та архітектури не вправі вимагати документів, не передбачених частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI, та відмовляти з підстав, не визначених частиною четвертою цієї статті. При цьому з наведених положень прямо випливає, що копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку та право власності на об`єкт нерухомого майна, подаються лише у разі, якщо такі права не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; в іншому разі відповідну інформацію орган містобудування та архітектури отримує самостійно.

Щодо першої підстави відмови – відсутності копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, або згоди його власника, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що право власності позивача як на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:194:0027, так і на нежитлову будівлю (літ. «А») на бульв. Шевченка Тараса, 27 у м. Києві зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014. Така інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підтверджена відповідним витягом, який зробила посадова особа відповідача.

За таких обставин, з огляду на пункти 1, 2 абзацу першого частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI, позивач взагалі не був зобов`язаний додавати до заяви копії правовстановлюючих документів, а відповідач мав отримати відповідну інформацію самостійно.

Відповідач отримав таку інформацію самостійно. Так, 25.01.2021, тобто ще до прийняття оскаржуваного рішення, посадовою особою Департаменту сформовано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 241706635 та № 241706767, які підтверджують, що позивач є одноосібним власником земельної ділянки та розташованої на ній нежитлової будівлі літ. «А». Крім того, згідно з описом документів, наданих до ЦНАП 21.01.2021, позивач додав до заяви і копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на об`єкт нерухомого майна.

Оскільки позивач є власником усієї нежитлової будівлі літ. «А», реконструкцію групи приміщень у якій він має намір здійснити, згода іншого власника на проведення реконструкції не вимагалася.

Отже, висновок відповідача про неподання позивачем копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, або згоди його власника суперечить матеріалам справи та наявній у відповідача інформації.

Щодо другої підстави відмови – відсутності «зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень» - суд зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17.01.2017 № 1817-VIII частину третю статті 29 Закону № 3038-VI викладено в новій редакції, одним з абзаців якої передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Водночас абзацом другим пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1817-VIII встановлено, що абзац сьомий підпункту 2 пункту 7 розділу І цього Закону діє до 1 січня 2019 року. Саме зазначеним абзацом Закону № 1817-VIII передбачено вимогу щодо подання замовником містобудівного розрахунку, що визначає інвестиційні наміри замовника, а отже, дія відповідного абзацу частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI обмежена 1 січня 2019 року.

Таким чином, станом на час звернення позивача із заявою (січень 2021 року) вимога щодо подання містобудівного розрахунку, який визначає інвестиційні наміри замовника, не підлягала застосуванню, а тому його відсутність не могла бути підставою для відмови з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI.

Суд також враховує, що оскаржене рішення не містить посилання на конкретний документ, передбачений частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI, якого бракує, а вказує на відсутність «зазначених намірів», що не є документом у розумінні наведеної норми. Свій намір позивач чітко зазначив безпосередньо в заяві – проведення реконструкції групи приміщень № 1 у нежитловій будівлі літ. «А» на АДРЕСА_1 із зазначенням адреси, площі та кадастрового номера земельної ділянки. Наведене у відзиві посилання на відсутність «намірів щодо функцій нежитлових приміщень після реконструкції» не ґрунтується на жодній нормі закону, оскільки подання такої інформації частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI не передбачено.

Щодо доводів відповідача про недостовірність відомостей у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, суд зазначає, що така підстава (пункт 2 частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI) не була покладена в основу оскарженого рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень перевіряється судом виходячи з тих підстав і мотивів, які наведені в самому акті. Обґрунтування рішення новими підставами під час судового розгляду не усуває його протиправності, оскільки особа була позбавлена можливості знати справжні мотиви відмови та реагувати на них під час адміністративної процедури.

Крім того, такі доводи є необґрунтованими й по суті. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності позивача на нежитлову будівлю літ. «А» відповідачем не спростовані, будь-яких доказів їх недостовірності не надано. Зазначення у заяві об`єкта реконструкції як групи приміщень №1 у будівлі літ. «А» стосується опису наміру забудови, а не відомостей у документах, що посвідчують право власності, тому не може свідчити про їх недостовірність. До того ж у самому оскарженому рішенні відповідач без будь-яких застережень визначив об`єкт як «об`єкт реконструкції групи приміщень №1 (літ. «А») на бульв. Шевченка Тараса, 27».

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на особливій важливості принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема коли справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, пункт 70).

За викладених обставин суд дійшов висновку, що оскаржене рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та з порушенням частин третьої, четвертої статті 29 Закону №3038-VI, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і зобов`язання відповідача прийняти рішення або вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень прийняти рішення, враховуючи його оцінку суду.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Містобудівні умови та обмеження надаються на підставі містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідно до частини п`ятої статті 29 Закону № 3038-VI вони містять, зокрема, відомості про відповідність на дату їх надання цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд, максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки, мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови тощо), охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій. Визначення цих умов належить до виключної компетенції уповноваженого органу містобудування та архітектури. Однією з підстав для відмови у їх наданні є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 3 частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI).

Із оскарженого рішення вбачається, що відповідач питання відповідності намірів забудови позивача вимогам містобудівної документації на місцевому рівні по суті не досліджував і зміст містобудівних умов та обмежень не визначав.

Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та перебирати на себе повноваження відповідача щодо оцінки відповідності намірів забудови містобудівній документації і формування змісту містобудівних умов та обмежень.

Крім того, з часу звернення позивача із заявою минуло понад п`ять років, протягом яких містобудівна документація на місцевому рівні могла змінитися, що також унеможливлює встановлення судом виконання всіх визначених законом умов для надання містобудівних умов та обмежень.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який гарантує дотримання його прав, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.01.2021 вих. № 4484 про надання містобудівних умов та обмежень з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У решті вимог щодо зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04) зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Суд надав оцінку всім доводам сторін, які мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Згідно з частиною третьою цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн (платіжне доручення № 20 від 02.06.2021).

Оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 1135,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 05.04.2021 № 05/04/21/1, укладений з Адвокатським об`єднанням «Брати Федорови»; додаткову угоду № 1 від 05.04.2021 до цього договору, якою визначено фіксований гонорар у розмірі 15000,00 грн за супроводження судової справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; рахунок-фактуру № 1 від 05.04.2021; платіжне доручення від 13.05.2021 про сплату 15000,00 грн; ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Гармаша М.Ю.

Водночас детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та акта приймання-передачі наданих послуг, передбаченого пунктом 4.1 договору, позивачем не надано. Погоджений сторонами фіксований гонорар охоплює правничу допомогу в судах трьох інстанцій, тоді як у межах цієї справи послуги надавалися лише в суді першої інстанції. Обсяг фактично виконаної адвокатом роботи в суді першої інстанції полягав у складенні адвокатського запиту, позовної заяви та відповіді на відзив; справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, не потребувала дослідження значного обсягу доказів і належить до категорії справ, щодо яких існує усталена судова практика. Крім того, позов задоволено частково.

З урахуванням наведеного, критеріїв реальності, розумності та співмірності витрат, суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код за ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код за ЄДРПОУ 26345558, місцезнаходження: вул. Хрещатик, буд. 32, м. Київ, 01001) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене наказом від 01.02.2021 № 174, про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції групи приміщень №1 (літ. «А») на бульв. Шевченка Тараса, 27 у Шевченківському районі м. Києва.

Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» від 14.01.2021 вих. № 4484 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції групи приміщень № 1 (літ. «А») на бульв. Шевченка Тараса, 27 у Шевченківському районі м. Києва та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1135,00 грн (одна тисяча сто тридцять п`ять грн 00 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун