Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/22733/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22733/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

29.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 , про взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також щодо постановки на військовий облік ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2026 року про взяття на військовий облік та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 поставити на військовий облік ОСОБА_1 у .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_2 ). 22 чеврня 2026 року звернувся до відповідача із заявою щодо постановки його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`зку із зміною місця проживання. 25.06.2026 відпоідач йому відмовив, оскільки він діяв через адвоката та не з`явився до ТЦК особисто. Вважає такі дії відповідача протиправними. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 06 черпня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/22733/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 26.08.2026 року надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов та просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначив, що заяву позивача від 22 червня 2026 року було розглянуто та повідомлено представника Позивача, що останній має з`явитись особисто щоб стати на військовий облік у відповідача.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний та резервіст, що підтверджується відповідним витягом із системи «Резерв+».

22 червня 2026 року ОСОБА_1 через представника було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпрі заяву про взяття на військовий облік за новим місцем проживання у зв`язку з переміщенням із АДРЕСА_4 , а також щодо реалізації права на відстрочку від призову на військову службу у зв`язку з інвалідністю матері. До заяви було додано відповідні документи, зокрема довідку внутрішньо переміщеної особи.

25 червня 2026 року за вих. №244/3287 ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відповідь, що ОСОБА_1 слід з`явитись особисто для постановки його на військовий облік особисто.

30 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно через свого представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про взяття на військовий облік за новим місцем проживання у зв`язку з переміщенням із Донецької області до міста Дніпра.

09.07.2026 року вих. №244/3515 ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Дніпрі, надав відповідь, у якій зазначено про необхідність особистої присутності ОСОБА_1 з паспортом громадянина України та військово-обліковим документом для внесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і вирішення питання щодо взяття його на військовий облік.

Водночас за результатами розгляду поданої заяви відповідачем не було вирішено по суті порушене заявником питання про взяття на військовий облік за новим місцем проживання та реалізацію права на відстрочку від призову на військову службу, а необхідність подальших дій була обґрунтована потребою особистої явки заявника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

26.08.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначив, що заяву позивача від 22 червня 2026 року було розглянуто листом №244/3287 від 25 червня 2026 року. Позивачеві відмовлено у постановці на військовий облік за новим місцем проживання, оскльки він не з`явився особисто.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів і здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Пунктом 22 зазначеного Порядку передбачено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас пунктом 23 Порядку № 1487 установлено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів у разі зміни адреси місця проживання або інших персональних даних особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, у яких вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у передбачених законодавством випадках через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що взяття на військовий облік здійснюється уповноваженим органом у визначеному законодавством порядку, а військовозобов`язана особа зобов`язана виконувати передбачені законодавством вимоги, необхідні для здійснення відповідних облікових процедур.

Разом із тим наведені положення не звільняють територіальний центр комплектування та соціальної підтримки від обов`язку належно розглядати звернення громадян, які стосуються питань, віднесених до його компетенції, та надавати обґрунтовані відповіді за результатами такого розгляду.

Як установлено судом, 22.06.2026 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про взяття на військовий облік за новим місцем проживання у зв`язку з переміщенням із Донецької області до міста Дніпра. До заяви було додано відповідні документи, зокрема довідку внутрішньо переміщеної особи.

25.06.2026 року відповідач надав відповідь № 244/3287, у якій повідомив про необхідність особистої явки позивача для взяття на військовий облік.

30.06.2026 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про взяття на військовий облік за новим місцем проживання, на що 09.07.2026 року отримав відповідь № 244/3515 про необхідність особистої присутності з паспортом громадянина України та військово-обліковим документом для внесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і вирішення питання щодо взяття на військовий облік.

Таким чином, відповідач фактично підтвердив отримання звернень позивача та повідомив про необхідність його особистої присутності для проведення відповідних облікових дій.

Однак зі змісту зазначених листів убачається, що відповідач обмежився повідомленням про необхідність особистої явки позивача, не вирішивши по суті порушене ним питання щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву також посилається виключно на те, що позивач мав особисто з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а його звернення через представника не є достатнім для взяття на військовий облік.

Суд погоджується з тим, що процедура взяття на військовий облік може передбачати необхідність особистої присутності військовозобов`язаної особи. Проте сама по собі ця обставина не свідчить про належне вирішення поданої заяви та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити її розгляд у межах наданих повноважень.

Суд зазначає, що необхідно розмежовувати обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути звернення та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення, з одного боку, і виконання заявником установлених законодавством вимог для вчинення певних дій - з іншого.

Позивач звернувся до відповідача з питанням щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання та надав документи на підтвердження викладених обставин. Відповідач, натомість, не навів результатів розгляду поданих документів, не визначив правових підстав для відмови у вирішенні питання по суті та не прийняв відповідного рішення за результатами розгляду заяви.

За таких обставин суд доходить висновку, що направлення позивачу листів із повідомленням про необхідність особистої явки не є достатнім підтвердженням належного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо розгляду заяви.

Посилання відповідача на необхідність особистої присутності позивача не спростовує встановленого судом факту, що питання, порушене у зверненні, залишилося невирішеним по суті. При цьому суд не заперечує права відповідача вимагати виконання процедурних вимог, установлених законодавством, однак таке право має реалізовуватися з дотриманням принципів законності, обґрунтованості та належного адміністративного розгляду.

Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що за результатами розгляду заяви позивача від 22.06.2026 року було прийнято рішення щодо взяття його на військовий облік за новим місцем проживання або належним чином вирішено питання про неможливість здійснення відповідних дій до виконання позивачем установлених законодавством вимог.

Отже, суд вважає доведеним факт неналежного розгляду відповідачем заяви позивача від 22.06.2026 року, що свідчить про протиправну бездіяльність у цій частині.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд ураховує положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання його вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконано всі визначені законом умови і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо ж прийняття рішення передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує його вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи суд зазначає, що питання взяття позивача на військовий облік потребує здійснення відповідачем передбачених законодавством процедур та перевірки необхідних відомостей. За таких умов суд не може підміняти уповноважений орган і безпосередньо вирішувати питання про взяття позивача на військовий облік, оскільки відповідне питання не було належним чином розглянуте відповідачем по суті.

Водночас ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 22.06.2026 року про взяття на військовий облік за новим місцем проживання, надати оцінку поданим документам, урахувати вимоги чинного законодавства та правову оцінку, надану судом у цій справі, і прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення.

При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач не позбавлений права вимагати від позивача виконання передбачених законодавством процедурних дій, якщо їх необхідність випливає з відповідних нормативно-правових актів. Однак за результатами розгляду відповідач повинен забезпечити вирішення порушеного питання в межах своєї компетенції, а не обмежуватися повторним повідомленням про необхідність особистої явки без належного розгляду заяви.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача безпосередньо поставити ОСОБА_1 на військовий облік суд зазначає, що її задоволення означало б вирішення судом питання, яке відповідно до законодавства належить до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки та потребує здійснення встановленої процедури.

Оскільки на момент розгляду справи відповідач не провів належного розгляду заяви по суті, а обставини, необхідні для безпосереднього взяття позивача на військовий облік, не були встановлені в межах відповідної адміністративної процедури, підстав для зобов`язання відповідача негайно поставити позивача на військовий облік суд не вбачає.

Отже, належним способом захисту в цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо належного розгляду заяви позивача та зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву з урахуванням правової оцінки суду. Вимога про безпосереднє зобов`язання поставити позивача на військовий облік задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогамистатті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1094,96 грн, що підтверджується квитанцією 1245-4721-7398-0388 від 29.07.2026.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати відповідно до результатів розгляду справи та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі, що підлягає відшкодуванню згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 червня 2026 року про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 червня 2026 року про взяття на військовий облік за новим місцем проживання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 094 грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук