Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №160/14825/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуСправа №160/14825/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 01 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2025 роки за 42 календарних дні, що передбачена Законом України “Про відпустки” обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

-зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2025 роки за 42 календарних дні, що передбачена Законом України “Про відпустки” обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку з 2023 по 2025 роки у кількості 45 календарних діб, що передбачена статтею 6 Закону України “Про відпустки” обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

-зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку з 2023 по 2025 роки у кількості 45 календарних діб, що передбачена статтею 6 Закону України “Про відпустки” обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що розрахунок невикористаної частини відпустки при звільненні має здійснюватися із включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн, визначеної постановою КМУ №168. Наголошує, що відповідач при нарахуванні компенсації невикористаної відпустки не включив до складу місячного грошового забезпечення визначену постановою №168 щомісячну додаткову грошову винагороду. Вважаючи свої права порушеними, звернулася за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 червня 2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю. Вищезазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25. Відповідач вважає, що дії командування військової частини НОМЕР_1 є правомірними, здійсненими в межах законодавства України, у військової частини НОМЕР_1 немає обов`язку здійснювати перерахунок та виплату грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, а тому в позові слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2025 № 32 солдата ОСОБА_1 звільнено на підставі пп. б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У зв`язку з тим, що при звільненні відповідачем не було включено додаткової грошової винагороди до складу компенсації за невикористані дні відпустки та додаткової відпустки, позивач через свого представника звернулася із заявою до військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 17.03.2026 № 3688 військова частина НОМЕР_1 зазначила про те, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану не враховується у розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невключення до складу компенсації за невикористану відпустку додаткової винагороди за постановою № 168, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Відтак, в контексті вирішення питання наявності підстав для задоволення цієї частини позовних вимог визначальним є з`ясування питання, який характер (разовий чи постійний) має додаткова грошова винагорода, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону № 2011-XII та пункт 3 постанови КМУ №704).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать (на момент виникнення спірних правовідносин): винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» Порядок №260 з 01.02.2023 доповнено новим розділом, а саме: розділом XXXIV, яким впорядковано особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Системний аналіз Закону №2011-ХІІ, постанов КМУ №704, №168 та Порядку №260 свідчить про те, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану не має постійного характеру та фіксованого розміру, розраховується пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань, не залежить ані від посади, ані від військового звання чи вислуги років та виплачується при дотриманні певних умов та за наявності чітко визначених підстав.

Відтак, додаткова винагорода на період дії воєнного стану є окремим видом додаткової винагороди, запровадженої на час дії воєнного стану. Вона не входить до структури основного забезпечення, а нараховується за фактом виконання завдань.

Судом встановлено, що станом на день звільнення позивача з військової служби визначена постановою Кабінету Міністрів №168 додаткова винагорода віднесена Порядком №260 до одноразового виду грошового забезпечення, що виключає її врахування при розрахунку грошового забезпечення в цілях нарахування компенсації за невикористані дні відпустки.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №160/13876/22 дійшов висновку, що визначена постановою КМУ №168 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної відпустки та додаткової відпустки з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, суперечитиме чинному законодавству.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність вчинених дій.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон