Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №140/6482/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6482/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії щодо обмеження розміру виплати мені пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ №1778 від 30.12.2025 р.

Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок щомісячної виплати моєї пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 січня 2026 року і без обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-XII у розмірі 85% грошового забезпечення. У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, що призвело до обмеження розміру пенсійної виплати.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення щодо обмеження максимального розміру пенсії, передбачене статтею 43 Закону №2262-XII, визнано неконституційним. Крім того, на думку позивача, Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями самостійно встановлювати обмеження розміру пенсій, оскільки питання пенсійного забезпечення належать до законодавчого регулювання.

З огляду на викладене позивач стверджує, що застосування до його пенсії понижуючих коефіцієнтів суперечить положенням Конституції України та Закону №2262-XII і порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати здійснювати виплату пенсії без застосування зазначених обмежень.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-XII.

На думку представника відповідача, вимоги позивача щодо нарахування та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром є безпідставними, оскільки статтею 2 Закону України №3668-VI передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. При цьому представник відповідача зазначає, що положення цього Закону поширюються також на осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262-XII, якщо її розмір перевищує встановлене обмеження.

Крім того, представник відповідача вказує, що позивач до звернення до суду не подавав заяви щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, а тому між сторонами відсутній спір із цього питання. Також відповідач вважає, що вимога про зобов`язання здійснювати виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778, стосується можливих порушень прав позивача в майбутньому.

З огляду на викладене представник відповідача вважає, що пенсія позивача призначена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

В поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відповідача про відсутність спору є безпідставними, оскільки незвернення до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України №1778-25 не свідчить про відсутність порушення його прав.

Позивач наголошує, що правова позиція судів щодо протиправності застосування постанови Кабінету Міністрів України №1-25 є відомою відповідачу, а постанова №1778-25, на його думку, за змістом і правовим регулюванням не відрізняється від зазначеної постанови. Водночас відповідач у відзиві намагається обґрунтувати правомірність застосування постанови №1778-25, не враховуючи судову практику щодо неправомірності застосування постанови №1-25.

З огляду на викладене позивач вважає доводи відповідача такими, що не відповідають чинному законодавству та судовій практиці, і просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

З витягу про перерахунок пенсії слідує, що з 01 січня 2026 року ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивача, в результаті якого її розмір становить 33 460,93 грн. Однак фактично пенсійна виплата з урахуванням максимального розміру пенсії становить 25 950,00 грн. Водночас понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778, під час розрахунку пенсії позивача не застосовувалися.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Публічно-правовий спір у цій справі виник щодо правомірності дій відповідача щодо обмеження перерахованої пенсії позивача, призначеної на підставі Закону №2262-XII, максимальним розміром.

Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” частину п`яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень”.

Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей”, частина п`ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.

Поряд з тим Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон №1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри “у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року” (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

Проте буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та ін.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI.

Положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимальним розміром пенсії та зазначив, що у такому разі підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Ці висновки надалі застосовані Верховним Судом у постановах від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20, від 18 травня 2022 у справі №380/12337/20, від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21.

Тож застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Також Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Аргументи відповідача у листі від 13.04.2026 року про існування законних підстав для обмеження пенсії ОСОБА_2 не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.

На думку суду, відповідач не довів, що обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв відповідно до закону. Тому такі його дії є протиправними.

Щодо вимоги позивача про протиправними дії щодо обмеження розміру виплати мені пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ №1778 від 30.12.2025 р суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо застосування до його пенсії понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778, та фактичного обмеження розміру пенсійної виплати.

Водночас судом установлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою щодо застосування зазначених понижуючих коефіцієнтів та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром. Також позивачем не надано доказів прийняття відповідачем рішення або вчинення дій за результатами такого звернення, які б свідчили про порушення його прав у заявлений спосіб.

Крім того, з розрахунку пенсії позивача з 01 січня 2026 року вбачається, що її розмір становив 25 590 грн та був обмежений десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Водночас понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1778, під час розрахунку пенсії позивача не застосовувалися.

Отже, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факту застосування відповідачем до пенсії позивача спірних понижуючих коефіцієнтів. При цьому позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про їх незастосування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, за результатами розгляду якої відповідач відмовив би у задоволенні відповідних вимог або вчинив інші дії, що могли б бути предметом судового оскарження.

Суд зауважує, що саме по собі нормативне передбачення можливості застосування понижуючих коефіцієнтів не свідчить про їх фактичне застосування до пенсії позивача. Відсутність доказів такого застосування та доказів звернення позивача до відповідача з відповідною заявою не дає підстав для висновку про протиправність дій відповідача в оскаржуваній частині.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту застосування до його пенсії понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778, а відтак відсутні підстави для визнання відповідних дій відповідача протиправними. У зв`язку із цим у задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, в межах позовних вимог суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії, з обмеженням максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статі 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії, з обмеженням максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Ю.Ю. Сорока