Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №120/9682/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2026 р. Справа № 120/9682/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гайдая Олега Васильовича до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гайдая Олега Васильовича до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду скарги від 09.01.2026 року на рішення військово-лікарської комісії, викладене у довідці №2513 від 04.12.2024 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про звернення громадян", скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Зазначили, що позивачем пропущено не лише спеціальний місячний строк, встановлений для оскарження рішення після ознайомлення з ним, а й граничний річний строк, визначений частиною першою статті 17 Закону України "Про звернення громадян".

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, так як звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення, вжито потрібних заходів щодо його виконання, а заявника повідомлено про результати розгляду звернення та прийняте рішення.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначили, що позивач був ознайомлений із довідкою ВЛК 04.12.2024 року, про що свідчить його власноручний підпис, тоді як зі скаргою до 11 РВЛК звернувся лише 19.01.2026 року.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Довідкою військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону № 2513 від 04.12.2024 року солдата ОСОБА_1 , визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони на підставі статей 39-б, 61-б графи II Розкладу хвороб.

Не погоджуючись із результатом медичного огляду, позивач подав скаргу від 09.01.2026 року до 11 Регіональної військово-лікарської комісії про перегляд та скасування довідки ВЛК від 04.12.2024 року.

Листом 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 23.01.2026 року №112 повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про звернення громадян", скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду скарги від 09.01.2026 року, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402, у редакції, чинній на момент оформлення довідки ВЛК.

Це Положення №402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З огляду на пункт 1.2. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза це, зокрема, медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ.

Пунктом 1.3. глави 1 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам).

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

- до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

- військовослужбовців до військової служби;

- військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

- військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення;

- кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;

- кандидатів до військової служби за контрактом;

- кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;

- військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

- військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах.

Згідно з пунктом 2.1. глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Пунктом 2.2. глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно з підпунктом 2.5.1 пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, серед інших, госпітальні ВЛК.

Отже, військово-лікарська комісія Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону провела медичний огляд позивача і за його результатами склала довідку ВЛК №2513 від 04.12.2024 року.

Так, відповідно до пункту 3.3. глави 3 розділу І Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Згідно з пунктом 3.4 глави 3 розділу І Положення №402, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Відповідно, вказаними приписами чітко визначено, порядок подання відповідних скарг на постанови позаштатних ВЛК.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2026 року представник позивача звернувся зі скаргою на рішення ВЛК Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 04.12.2024 року №2513 з вимогами скасувати вказану довідку, вирішити питання щодо направлення на контрольне обстеження та провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 .

Листом 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 23.01.2026 року №112 повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про звернення громадян", скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

При цьому, судом з`ясовано, що у довідці ВЛК Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 04.12.2024 року №2513 міститься власноручний підпис позивача про ознайомлення з її змістом в день прийняття, тобто 04.12.2024 року.

Водночас зі скаргою до 11 Регіональної військово-лікарської комісії позивач звернувся лише 09.01.2026 року, тобто більше ніж через один рік після ознайомлення із довідкою ВЛК.

Згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу І Положення №402 скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР встановлено термін подання скарги, а саме, що скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Судом встановлено, що представник позивача у скарзі просив поновити строк для перегляду довідки ВЛК №2513 від 04.12.2024 року, однак жодних причин пропуску такого строку не наведено.

Таким чином, позивач належним чином не обґрунтував процесуальну можливість, передбачену статтею 17 "Про звернення громадян", щодо ініціювання питання поновлення строку та обґрунтування поважності причин його пропуску.

За таких умов у відповідача були відсутні правові підстави для поновлення строку в порядку статті 17 Закону України «Про звернення громадян», оскільки реалізація такого повноваження можлива виключно за наявності обґрунтованого звернення заявника.

При цьому, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду скарги від 09.01.2026 року на рішення військово-лікарської комісії, викладене у довідці №2513 від 04.12.2024 року.

Вирішуючи питання допущення відповідачем протиправної бездіяльності, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові №826/6233/15 від 26 квітня 2023 року, згідно з якою протиправну бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Судом встановлено, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на скаргу позивача відреагував та вчинив управлінські дії, внаслідок розгляду яких надано відповідь листом від 23.01.2026 №112 про залишення скарги без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження.

Таким чином, у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не допущено бездіяльності, адже листом від 23.01.2026 року №112 відповідач залишив без розгляду скаргу позивача з підстав пропуску місячного терміну для оскарження, тобто вчинив активну форму поведінки.

Разом із цим, суд вважає доцільним застосувати правовий висновок сформований Верховним Судом у публічно-правових відносинах щодо оскарження та визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який полягає у тому, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки (постанова Верховного Суду № 120/14148/21-а від 25 липня 2022 року).

Отже, судом встановлено активну форму поведінки суб`єкта владних повноважень відповідача при розгляді скарги позивача, яка виразилась у направленні листа, що виключає можливість встановлення факту допущеної бездіяльності, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Інша позовна вимога є похідною, а тому також не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права за власним зверненням до командира військової частини НОМЕР_1 , де він проходить військову службу, та з подальшим направленням останнього, пройти повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби, відповідно до абз. 4 п.3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: 11 Регіональна військово-лікарська комісія (вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, 21018, ЄДРПОУ 24979848).

Суддя Свентух Віталій Михайлович