Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №120/16613/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2026 р. Справа № 120/16613/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та зобов`язання вчинити дії.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що пенсійним органом необґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії, не враховано періодів її роботи на Вінницькому заводі «Кристал», зокрема за професією огранувальника алмазів у діаманти, а також інших періодів трудової діяльності, відображених у наданих нею документах. За позицією позивача, відомості трудової книжки та документи підприємства дають підстави для належного врахування стажу, а недоліки ведення документації роботодавцем не повинні позбавляти її права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що за результатами опрацювання заяви від 08.10.2025 загальний страховий стаж позивачки становить 23 роки 5 місяців 17 днів, а пільговий стаж не підтверджений. Зокрема, не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 16.06.1988 через відсутність дати видачі диплома; період роботи з 24.09.1988 по 27.09.2000 через розбіжність найменування підприємства під час прийняття на роботу та відбитка печатки при звільненні; періоди роботи в Російській Федерації з 02.10.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002, з 01.12.2002 по 31.10.2005 у зв`язку з позицією відповідача щодо припинення дії міжнародної угоди, відсутності підтвердження страхових внесків і належного оформлення окремих іноземних документів. Щодо пільгового стажу відповідач послався на необхідність підтвердження умов праці та атестації робочих місць.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.10.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. З матеріалів позову вбачається, що позивач оскаржує рішення від 31.10.2025 № 023830036125. Позивач також посилається на попереднє рішення пенсійного органу від 16.10.2025, яке згадується в її матеріалах.

З матеріалів вбачається, що спір стосується окремих періодів страхового стажу, зокрема роботи на Вінницькому заводі «Кристал» та на підприємствах Російської Федерації, а також підтвердження спеціального стажу на роботах, передбачених Списком № 2. Зокрема, суд оцінює документи про виконання робіт огранувальника алмазів у діаманти, дані трудової книжки НОМЕР_1 та доводи сторін щодо підтвердження роботи в особливих умовах праці.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками №1 та №2 наказом Мінпраці від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Положення пункту 1.5 Інструкції вказують, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, не може впливати на його особисті права.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки, бухгалтерських документів на підприємстві. У свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Відповідно, висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду в подібних правовідносинах наведеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд виходить із підстав, які безпосередньо покладені пенсійним органом в основу відмови у призначенні пенсії, та перевіряє, чи надано належну правову оцінку кожному з періодів, зазначених у документах заявниці.

Так, стосовно періоду навчання з 01.09.1987 по 16.06.1988 пенсійний орган послався на відсутність дати видачі диплома та зазначив про необхідність подання диплома або довідки навчального закладу. Разом із тим відомості про навчання містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Самої вказівки на відсутність дати видачі диплома недостатньо для висновку про те, що період навчання взагалі не мав місця чи не підлягає врахуванню. Орган, що призначає пенсію, повинен дослідити зміст і взаємну узгодженість поданих документів та, за потреби, запропонувати подати додаткові документи або перевірити відповідні відомості у встановленому порядку. Оскаржуване рішення не містить обґрунтованої оцінки наявних відомостей про навчання в їх сукупності.

Щодо періоду роботи з 24.09.1988 по 27.09.2000 суд встановив, що підставою його неврахування визначено виключно невідповідність назви підприємства при прийнятті на роботу назві організації, зазначеній на печатці при звільненні, та ненадання окремої довідки про перейменування підприємства. Водночас відомості про період роботи внесені до трудової книжки позивачки, яка згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом для підтвердження стажу. Обов`язок належного оформлення записів про зміну найменування підприємства покладається на роботодавця, а не на працівника. Сама по собі відмінність найменувань, без встановлення недостовірності відповідних записів або спростування факту роботи, не є достатньою підставою для неврахування всього цього періоду. При цьому відповідач не навів у рішенні результатів перевірки правонаступництва, перейменування чи інших доступних відомостей, які дозволяли б об`єктивно встановити обставини трудової діяльності заявниці.

Окремо суд оцінює неврахування періодів роботи на території російської Федерації з 02.10.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002 та з 01.12.2002 по 31.10.2005. Як зазначив пенсійний орган, причиною такого неврахування є припинення участі російської Федерації та України в Угоді від 13.03.1992 про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, а у відзиві додатково наведено доводи щодо відсутності підтвердження сплати страхових внесків та апостиля на іноземних документах.

Разом із тим усі зазначені періоди трудової діяльності передують припиненню участі держав в Угоді від 13.03.1992. Отже, для їх належної оцінки необхідно з`ясувати правове регулювання, чинне саме на час набуття відповідного стажу, а також визначити, чи вплинуло припинення дії Угоди на вже набуті права. Саме по собі посилання на припинення участі в міжнародному договорі у 2023 році без аналізу правових наслідків для стажу, набутого у 2000–2005 роках, не є належним і достатнім мотивуванням відмови. Застосування статті 24-1 та частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV потребує розмежування правил, що діяли у період роботи, і правил, чинних на дату звернення за пенсією.

Щодо посилання відповідача на несплату або непідтвердження страхових внесків суд зауважує, що відповідні твердження мають супроводжуватися оцінкою документів щодо кожного окремого періоду, з урахуванням того, що робота здійснювалася за межами України. У рішенні необхідно зазначити, які саме документи перевірено, яких відомостей не вистачає та яка норма права встановлює необхідність відповідного підтвердження для конкретного періоду. Загальне посилання на відсутність відомостей у системі персоніфікованого обліку України саме собою не розкриває правових підстав неврахування трудової діяльності, здійсненої в іншій державі у відповідний час.

Так само посилання у відзиві на відсутність апостиля підлягає оцінці з огляду на вид кожного документа, час його складення та застосовні на відповідний момент правила визнання документів. При цьому суд перевіряє насамперед обґрунтованість мотивів, викладених у самому спірному рішенні. Додаткові доводи відзиву не можуть замінити відсутнього у рішенні індивідуалізованого аналізу поданих документів.

Суд зауважує, що предметом оскарження у цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.10.2025 №023830036125 про відмову у призначенні пенсії, а відтак судова перевірка його правомірності здійснюється насамперед у межах тих фактичних обставин та правових підстав, які були покладені пенсійним органом в основу прийняття оскаржуваного рішення. При цьому суд оцінює обґрунтованість наведених у такому рішенні мотивів відмови, їх відповідність вимогам чинного законодавства та наявним у матеріалах справи доказам. Водночас доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, які не були покладені в основу спірного рішення, не можуть самі по собі слугувати додатковим обґрунтуванням його правомірності, оскільки суб`єкт владних повноважень не вправі змінювати чи доповнювати підстави прийнятого ним індивідуального акта вже під час судового розгляду справи.

Суд звертає увагу, що згідно з оскаржуваним рішенням страховий стаж позивачки визначено у розмірі 23 роки 5 місяців 17 днів, а пільговий стаж - як непідтверджений. Водночас відмова у призначенні пенсії з мотивів недостатності стажу повинна ґрунтуватися на повному, конкретному й послідовному аналізі всіх поданих документів та періодів роботи із зазначенням правових і фактичних підстав їх зарахування або незарахування. Без належної оцінки спірних періодів неможливо визнати висновок пенсійного органу щодо загальної тривалості страхового та пільгового стажу таким, що відповідає критеріям обґрунтованості, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.

Водночас суд не підміняє собою пенсійний орган у виконанні первинного розрахунку стажу та не встановлює замість нього обставин, які не отримали належної адміністративної оцінки. Наведені недоліки розгляду заяви свідчать про необхідність її повторного розгляду із врахуванням правової оцінки суду щодо кожної із зазначених у рішенні підстав відмови, а не про безумовну наявність усіх передбачених законом умов для негайного призначення пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В іншому випадку суд зобов`язує відповідача вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Враховуючи викладене, належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 08.10.2025, із наданням належної оцінки всім документам і спірним періодам відповідно до висновків суду. Підстав для безпосереднього зобов`язання призначити пенсію за наявних обставин суд не встановив.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності такого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на задоволення вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання повторно розглянути заяву, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.10.2025 № 023830036125 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)

Суддя Чернюк Алла Юріївна