Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №175/12972/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 175/12972/25 Головуючий у 1 інстанції: Федорів О.П.

Провадження № 22-ц/811/357/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 січня 2026 року в справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,

встановив:

У липні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , надміру виплачену пенсію за період з 06.05.2024 року по 30.11.2024 року в розмірі 20379 грн. 35 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.06.2024 року ОСОБА_1 через «Портал Електронних послуг» Пенсійного фонду України звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності, до заяви долучила виписку з акта огляду Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Бахмут, серії 12 ААВ №787743 від 14.05.2024 року. Зазначила, що пенсію по інвалідності їй призначено з 06.05.2024 року відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У подальшому, на адресу Головного управління Пенсійного фонду України надійшов лист від Національної поліції України від 10.04.2025 №53816-2025, в якому вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО 11658 від 24.02.2025 року, не є особою з інвалідністю.

З урахуванням вказаного листа, позивач прийняв рішення про відмову у призначенні відповідачці пенсії по інвалідності у зв`язку з непідтвердженням встановлення їй групи інвалідності.

За період з 06.05.2024 року по 30.11.2024 року виникла переплата пенсії у сумі 20379 грн. 35 коп., яка відповідачкою не відшкодована в добровільному порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ГУ ПФУ в Донецькій області, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно зі статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, який призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, про що відповідачка була повідомлена і наявний її підпис у заяві про призначення пенсії. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсію, заподіяну шкоду.

Наголошує, що відповідачкою, всупереч статті 81 ЦПК України, не надано суду доказів, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини, а в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 була повідомлена про прийняте рішення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за №ЦО 11658 від 24.02.2025 року про те, що їй групу інвалідності не встановлено і немає підстав визнати її особою з інвалідністю.

Звертає увагу на те, що відповідачка достовірно знала, що не має статусу особи з інвалідністю, однак, умисно не повідомила про це позивача, незважаючи на обов`язок повідомлення та усвідомлення правових наслідків такого неповідомлення, у добровільному порядку не повернула суму надміру виплаченої пенсії.

17.02.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги скаржника.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.10.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 16.10.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з інвалідністю.

Згідно з випискою з акта огляду Медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №787743, виданою Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Бахмута, ОСОБА_1 за результатом первинного огляду 14.05.2024 року встановлено третю групу інвалідності з 06.05.2024 року загального захворювання. Інвалідність встановлена до 01.06.2025 року, дата чергового переогляду – 14.05.2025 року.

Рішенням про призначення пенсії №053130012704 від 05.06.2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності загального захворювання. Термін дії посвідчення – до 31.05.2025 року, дата видачі – 17.07.2024 року.

За період з травня 2024 року до листопада 2024 року ОСОБА_1 виплачено всього 20379 грн. 35 коп. пенсії. У подальшому, пенсія їй не виплачувалась.

Листом від 05.02.2025 року №268/03-19 Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повідомив ОСОБА_1 , що Центр проводить перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення їй інвалідності. У зв`язку з цим, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності Центр оцінювання запросив ОСОБА_1 до клініки для проведення додаткового стаціонарного обстеження, з урахуванням результатів якого буде винесено відповідне експертне рішення. Повідомлено про необхідність прибути до клініки в період з 10 по 24 лютого 2025 року; термін обстеження – від двох до п`яти робочих днів.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з рішення ЦО 11658 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 24.02.2025 року підстава ініціювання перевірки обґрунтованості рішення – постанова слідчого ГУ НП в Полтавській області від 07.11.2024 року у кримінальному провадженні №12024170000000087 від 18.01.2024 року. Дати перевірки – з 20 до 24 лютого 2025 року. Обґрунтування рішення – «команда вивчила надану медико-соціальну документацію та прийшла до висновку, що рішення ІІІ група інвалідності загальне захворювання по патології центральної нервової системи з 14.05.2024 року безстроково встановлено необґрунтовано. Ступінь обмеження життєдіяльності відповідає незначному ступеню, що не є підставою для встановлення групи інвалідності».

Як вбачається з інформаційного листа Головного слідчого управління Національної поліції України від 10.04.2025 року №53816-2025, адресованого Пенсійному фонду України, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області, Державній прикордонній службі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024170000000087 від 18.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332, ч.1 ст.368, ч.1 ст.369, ч.ч.2,4 ст.354, ч.3 ст.358 КК України. ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО 11658 від 24.02.2025 року, не є особою з інвалідністю. Враховуючи наведене, просить вирішити питання щодо статусу пенсійного посвідчення ОСОБА_1 .

З рішення №б/н без зазначеної дати його ухвалення, без номера, без суб`єкта прийняття про скасування рішення про призначення виплати пенсії від 05.06.2024 року вбачається, що цим рішенням на підставі інформації, наданої листом НПУ №53816-2025 від 10.04.2025 року та відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.02.2025 року вирішено скасувати рішення про призначення виплати пенсії №053130012704 від 05.06.2024 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 року за №374/7695, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За правилом частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Приписами статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера; або коли такі дані були надані страхувальником.

При цьому, зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2019 року у справі №473/1575/17.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року), до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Саме таке тлумачення статей 1212, 1215 ЦК України наведено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15.

У відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено частинами першою та другою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Процесуальним законом передбачено, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у пункті 1 частини першої статті 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

У поданому відзиві на позовну заяву, який знаходиться в матеріалах справи, відповідачка наполягала на тому, що нею не надавалися завідомо неправдиві дані, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з її боку при отриманні наведеної в позові суми не було. Зазначила, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховується при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала пенсію по інвалідності ІІІ групи, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі виписки з акта огляду Медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №787743, виданої Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Бахмута, і позивачем не надано доказів на підтвердження факту недобросовісності (зловживання, подання недостовірних відомостей тощо) зі сторони відповідачки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту, на який покликається позивач, як на підставу позову – приховання чи надання недостовірних даних, чи завідомо неправдивих документів відповідачкою до органу Пенсійного фонду України, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з її сторони чи недобросовісності дій.

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі №556/1231/17).

Матеріалами справи не встановлено які саме недобросовісні дії ОСОБА_1 допущено при поданні нею заяви про призначення пенсії та документів, долучених до заяви, а обов`язок проведення перевірки підставності призначення пенсії та обчислення стажу покладено саме на позивача, і, в той же час, враховуючи, що обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті навіть у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких, не залежить від пенсіонера.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ГУ ПФУ в Донецькій області про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, оскільки заявлені позовні вимоги є недоведеними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 жовтня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич