Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №403/259/26 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/259/26 провадження № 2/403/439/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 26600 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 25 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про споживчий кредит №2480582, за умовами п.2.1 якого кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за наданими відповідачем реквізитами платіжної картки. Відповідно до п.6 кредитного договору він був укладений в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-комунікаційній системі товариства та підписаний ним за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору факторингу №28012026 від 28 січня 2026 року сторони кредитора у кредитному договорі з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за: основною сумою боргу 10000 грн. 00 коп., комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 12600 грн.00 грн. та за неустойкою (штрафом, пенею) в сумі 4000 грн. 00 коп., а всього: 26600 грн. 00 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви, прохала розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.4 зворот).

Представник позивача згідно з клопотанням, викладеним в прохальній частині позовної заяви, прохала суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, що становлять банківську таємницю, а саме: інформацію щодо належності відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по вказаному рахунку за період з 25 лютого по 02 березня 2025 року з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерела надходження коштів (а.с.4 зворот).

Згідно з поданим до суду 11 червня 2026 року клопотанням представник позивача прохав суд витребувати від АТ «ОщадБанк» інформацію про: наявність у відповідача ОСОБА_1 картки банку станом на 25 лютого 2025 року; належність відповідачу картки банку № НОМЕР_1 ; надходження на картковий рахунок грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. та виписку по картці банку за період з 25 лютого по 25 березня 2025 року (а.с.83-86).

03 червня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подана заява про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження проходження ним військової служби на період отримання кредиту (а.с.64).

У поданій до суду 04 червня 2026 року заяві відповідач ОСОБА_1 прохав приєднати до матеріалів цивільної справи докази направлення ним копій документів позивачу (а.с.78).

Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.51-52).

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року за клопотанням представника позивача від АТ КБ «ПриватБанк» витребувано виписку по рахунку відповідачу ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 за період з 25 лютого по 25 березня 2025 року (а.с.93).

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ «Державний ощадний банк України» виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 за період з 25 лютого по 25 березня 2025 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.103).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»», як товариством, та ОСОБА_1 , як позичальником, згідно з поданою ним заявою на отримання кредиту №2480582, було укладено договір про споживчий кредит №2480582 (індивідуальна частина) (далі - Договір, кредитний договір), який відповідно до положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений у формі електронного правочину шляхом його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 934537, надісланого йому у виді смс-повідомлення на мобільний телефонний номер НОМЕР_3 (пункти 6.1, 6.2, 6.4, розділ 10 Договору «Реквізити сторін») (а.с.10-15, 17).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 1.2, 2.1) ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язується надати відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) в розмірі 10000,00 грн. в безготівковій формі з використанням карти НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

За змістом пунктів 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4, 2.2.2, 4.1 Договору: 1) кредит надається строком на 345 днів з 25 лютого 2025 року (дата надання кредиту) по 05 лютого 2026 року (дата остаточного погашення заборгованості); 2) комісія за надання кредиту становить 1250,00 грн. та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 12,50% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування - 30800,00 грн., що нараховується за ставкою14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору; 3) проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом; 4) проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів; 5) база для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році; 6) у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше 2 днів.

Згідно з Додатком №1 «Графік платежів», який є невід`ємною частиною Договору (пункт 7.1), загальна вартість кредиту складає 42050,00 грн., з яких 10000,00 грн. - сума кредиту, комісія за надання кредиту - 1250,00 грн., комісія за обслуговування кредиту - 30800,00 грн.. Кожен розрахунковий період становить 15 днів. Перший розрахунковий період починається з 27 березня 2025 року та закінчується 10 квітня 2025 року (а.с.16).

25 лютого 2025 року відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 147968 було підписано паспорт споживчого кредиту з викладеними в ньому умовами кредитування (а.с.19-20).

25 лютого 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 10000 грн. 00 коп. на платіжну картку відповідача за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру платіжної картки, зазначених в пунктах 1.2, 2.1 Договору, та підтверджується платіжним дорученням №41176025 від 25 лютого 2025 року (а.с.24).

Належність відповідачу ОСОБА_1 платіжної картки за № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_4 та зарахування на цей рахунок 25 лютого 2025 року грошових коштів в сумі 10000,00 грн. підтверджується випискою про рух коштів на вказаному рахунку, наданої АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.118, 121-122).

28 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу №28012026, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2 (пункти 1.1, 1.2) (а.с.27-31).

Судом встановлено, що Акт прийому-передачі Реєстру боржників був підписаний сторонами договору факторингу 28 січня 2026 року (а.с.32).

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №28012026 від 28 січня 2026 року, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2480582 на суму заборгованості 26600,00 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу складає 10000,00 грн., заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 12600,00 грн., заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) - 4000,00 грн. (а.с.34).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2480582 від 25 лютого 2025 року сума заборгованості відповідача за період з 29 лютого 2025 року по 28 січня 2026 року складає: заборгованість за кредитом - 10000,00 грн., за нарахованою комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 12600,00 грн., нараховані штрафи згідно з п.4.1 Договору - 4000,00 грн.. Сума сплаченої комісії за надання кредиту - 1250,00 грн.. Сума внесених відповідачем 16 травня 2025 року грошових коштів на оплату штрафу становить 1000,00 грн. Сума платежів, здійснених відповідачем в рахунок комісії за обслуговування кредиту складає 18200,00 грн. (по 1400,00 грн. за кожен з 11 періодів)(а.с.25).

З наявних в матеріалах цивільної справи довідки №45/1940 від 25 вересня 2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України вбачається, що лейтенант ОСОБА_1 в період часу з 24 лютого 2022 року по 17 червня 2022 року, з 24 серпня 2022 року по 21 листопада 2022 року, з 31 листопада 2022 року по 09 січня 2023 року, з 25 січня 2023 року по 26 січня 2023 року, з 17 березня 2023 року по 23 липня 2023 року, з 04 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року, з 01 листопада 2023 року по 20 листопада 2023 року, з 22 листопада 2023 року по 25 листопада 2023 року, з 05 грудня 2023 року по 15 грудня 2023 року, з 15 грудня 2023 року по 06 січня 2024 року, з 16 лютого 2024 року по 02 травня 2024 року, з 03 травня 2024 року по 05 травня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 02 серпня 2024 року, з 13 жовтня 2024 року по 06 січня 2025 року, з 17 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 19 лютого 2025 року по 27 лютого 2025 року та з 23 серпня 2025 року по 25 вересня 2025 року брав участь у таких заходах (а.с.65).

Зі змісту наданої відповідачем копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №9 від 09 січня 2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 20 листопада 2025 року №226 звільнений з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.66).

Проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби, починаючи з 31 липня 2020 року, підтверджується також копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) №213 від 31 липня 2020 року та записами у належному йому військовому квитку (а.с.67, 70-76).

Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 25 лютого 2025 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів (кредиту) у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит №2480582 від 25 лютого 2025 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 934537, отриманого ним на номер мобільного телефону: НОМЕР_3 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора 934537 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до суми заборгованості відповідача за кредитним договором заборгованості по комісії за надання кредиту - 1250 грн. 00 коп. та за обслуговування кредитної заборгованості в сумі по 1400,00 грн. за кожний розрахунковий період на загальну суму 12600,00 грн. (9 періодів х 1400,00 грн.) відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 10000,00 грн., а заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 12600,00 грн..

Відповідно до п.1.5.2 Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів (Додаток №1 до цього Договору).

Графіком платежів встановлена сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі по 1400,00 грн. (14,00% від 10000,00 грн.) за кожний розрахунковий період (15 календарних днів).

Станом на 28 січня 2026 року кількість розрахункових періодів становить 9, а тому загальна сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 12600,00 грн. (9 періодів х 1400,00 грн.).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до акті цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факту добровільного укладення ним кредитного договору, який є предметом судового розгляду, та який містить умови щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості. За відсутності доказів протилежного, судом враховується, що відповідач належно і у доступній формі ознайомився з усіма умовами договорів, повністю і однаково з кредитором їх розумів, вважав їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мав. Діючи покроково та надаючи свої персональні дані, генеруючи ідентифікаційний підпис, врешті решт відповідач отримав кредит та не відмовився від отриманого кредиту протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання грошових коштів за кредитним договором.

Вибір контрагента правочину та електронний договір із ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» був підписаний відповідачем добровільно, його волевиявлення, як позичальника, було вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин, відповідало його внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобов'язань. Обставин, які б суперечили волевиявленню відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, при укладанні кредитного договору в електронній формі, а також про наявність у діях первісного кредитодавця ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» умислу, спрямованого на введення відповідача в оману судом не встановлено.

Отже, наведений позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 в цій частині відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щодо нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі, визначеному п.1.5.2 Договору за ставкою 14,00% від суми кредиту, що становить 1400,00 грн. (14,00% від 10000,00 грн.) за кожний із розрахункових періодів, встановлених Графіком платежів до дати відступлення первісним кредитором права вимоги позивачу (9 періодів х 1400,00 грн.), що складає 12600 грн. 00 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею), як зазначено в позовній заяві, в розмірі 4000 грн. 00 коп. суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) представник позивача посилається на положення ч.1 ст.625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, починаючи з 14 травня 2025 року відповідачу первісним кредитором нараховувався штраф в розмірі по 1000,00 грн. згідно з п.4.1 Договору, яким визначено обов'язок позичальника сплатити на користь кредитодавця штраф за порушення зобов'язання зі сплати платежів у розмірі 1000,00 грн. за кожний випадок, якщо порушення триває більш ніж 2 днів (а.с.25).

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору про споживчий кредит №2480582 - 25 лютого 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стан, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати штрафу за даним договором, а тому правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки (штрафу) в сумі 4000,00 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, внаслідок чого позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, враховуючи відсутність правових підстав для нарахування штрафів за кредитним договором, сплачені відповідачем ОСОБА_1 16 травня 2025 року грошові кошти в сумі 1000,00 грн., зараховані ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» на погашення штрафу за порушення зобов`язання, підлягають зарахуванню на погашення комісії за обслуговування кредиту на підставі п.2.2.1 Договору, внаслідок чого розмір комісії за обслуговування кредиту складає 11600,00 грн. (12600,00 - 1000,00 грн.).

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та комісією.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору, укладеного між первісним кредитором ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем, а також договору факторингу №28012026 від 28 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за договором про споживчий кредит №2480582 від 25 лютого 2025 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Судом враховується, що у даній справі відповідач здійснював часткове виконання умов кредитного договору шляхом внесення грошових коштів в рахунок сплати комісії за обслуговування кредиту (26.03.2025 - 1400,00 грн., 10.04.2025 - 1400,00 грн., 27.04.2025 - 1400,00 грн і т.д); укладений відповідачем договір у встановленому законом порядку ним не оспорювався та не визнавався недійсним, дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит №2480582 від 25 лютого 2025 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, комісії) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 10000 грн. 00 коп. та комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 11600 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 21600 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кошти по сплаті судового збору в розмірі 2161 грн. 95 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 500 грн. 45 коп. (18,796992%), при цьому 18,796992% = 5000 грн. 00 коп. (сума заборгованості, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Натомість вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1664,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у вказаному розмірі.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит №2480582 від 25 лютого 2025 року в загальній сумі 21600 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2161 грн. 95 коп. (дві тисячі сто шістдесят одна гривня дев'яносто п'ять копійок).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул.Лісова, буд.№2, м.Бровари Броварського району Київської області, поштовий індекс 07400, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова