Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №352/2089/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2089/26

Провадження № 2/352/1726/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

20.08.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 28.12.2025 року між сторонами укладено кредитний договір № 28.12.2025-100001843 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору № 28.12.2025-100001843 ТОВ «Споживчий центр» було надано кредит позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування суми кредиту на її банківську картку № 5168-74XX-XXXX-8594, у розмірі 13000 грн, строком на 182 днів за процентною ставкою "Стандарт" –у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Кредитним договором було передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 2600 грн (20% від суми кредиту).

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 40108.59 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 грн, по процентах в розмірі 19630 грн, по комісії за надання кредиту – 978,59 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 6500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За указаних обставин позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 40108,59 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без її участі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення є 01.09.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав наступне. Так, відповідач заперечує факт укладення кредитного договору, оскільки питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово. Попри це, відповідач не заперечує перерахування їй коштів в сумі тіла кредиту, однак жодного кредитного договору відповідач не укладала, з нею не було погоджено всі умови Кредитного договору. Вважає, що сам по собі факт отримання відповідачем грошових коштів не означає автоматичного погодження особи з усіма умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру процентів, комісій чи інших платежів.

Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки стягнення з відповідача грошових коштів в сумі тіла кредиту, отриманих на рахунок відповідача регулюють положення статті 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює повернення безпідставно набутого майна, а не на підставі стягнення заборгованості з кредитних договорів. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надіслала суду відповідь на відзив, у якому вказала, що позивач надав належні докази, тоді як відповідач лише заперечує позов, не додавши жодного доказу на спростування вимога (банківських виписок, доказів втрати телефону чи викрадення персональних даних).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України, електронний кредитний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), за правовими наслідками повністю прирівнюється до письмового. Вказала, що кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

При цьому зазначила, що посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Позивач надав первинний документ з інформаційної системи (звіт про платіжну операцію через інтернет-еквайринг), що містить усі необхідні реквізити відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Зауважила, що Договір укладено шляхом послідовних дій: підписання та надіслання заявки-анкети, прийняття оферти та введення одноразового пароля з SMS. Крім цього вказала, що Відповідач проходив верифікацію через державну систему BankID НБУ (із застосуванням багатофакторної автентифікації через свій інтернет-банкінг) та вказав свої паспорти та ІПН. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.08.2026 року відкрито провадження у справі постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року постановлено клопотання відповідача задовольнити та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» оригінали електронних доказів, оформлені відповідно до вимог ч.1 ст.7 закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а саме: оригінал електронного кредитного договору №28.12.2025-100001843 від 28.12.2025 року (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/ КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 28.12.2025 року ОСОБА_1 ознайомилася із пропозицією про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» та підписав її одноразовим ідентифікатором Е133 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до договору від 28.12.2025 року за №28.12.2025-100001843 кредитодавець, яким є позивач, надає позичальнику кредит у сумі 13000 грн строком на 182 дні, дата повернення кредиту – 27.06.2026 року, Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п.7 договору, комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання кредиту) – 20% від суми кредиту та дорівнює 2600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

У п.12 договору міститься графік платежів що визначає дати чергових періодів, загальний розмір платежу у черговий період, розмір платежу за комісією, розмір суми кредиту.

Відповідно до п. 13 договору день укладення даного Договору Позичальнику відкривається Кредитна лінія, яка реалізується наступним чином: Сума кредиту, яка визначена у п.2 даного Договору, є одночасно і 1-им Траншем, з якого складається Сума кредиту, яка надається відповідно до умов даного Договору. В подальшому Кредитодавець протягом строку дії цього Договору має право повідомити Позичальника в усній та/або письмовій (паперовій або електронній) формі про наявність у нього можливості збільшити Суму Кредиту, що надається Позичальнику за цим Договором. У випадку отримання вказаного повідомлення від Кредитодавця та у разі виникнення у Позичальника наміру збільшити Суму Кредиту за даним Договором Позичальник ініціює укладення Додаткового Договору шляхом особистого звернення у підрозділ Кредитодавця або шляхом вчинення необхідних дій в Особистому кабінеті на сайті/в мобільному застосунку Кредитодавця. Після узгодження Сторонами зміни умов Договору, пов`язаних зі збільшенням Суми Кредиту, сторони укладають Додатковий Договір, у якому викладають змінені умови Договору.

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від сум заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України”) (пункт 15 договору).

У відповідності до п. 17 договору спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е133, який був надісланий на відповідний номер телефону. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74XX-XXXX-8594 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до інформації № 340849173341779220042026 від 20.04.2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», яке надає послуги з переказу коштів згідно договору з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» №050225/А16833 від 05.02.2025 року, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.12.2025 на суму 13000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції 1733417792 (доказ в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію щодо користувача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її номер мобільного телефону та адресу реєстрації проживання (доказ в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься договір № 050225/А1-6833 про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (виплати платежів) від 05.02.2025 року укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» предметом якого є надання фінансовою компанією Клієнту фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (переказ): виконувати платіжні операції (перекази Платежів), що ініційовані Клієнтом, а Клієнт зобов`язується сплачувати ФК вартість цих платіжних послуг (винагороду) ( доказ в електронному вигляді).

Із розрахунку заборгованості за договором № 28.12.2025-100001843 від 28.12.2025 року, станом на 11.08.2026 року слідує, що загальний залишок заборгованості становить 40 108.59 грн з яких 13000 грн – заборгованість за основним боргом, 19630 грн – заборгованість за процентами, залишок комісій – 978,59 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України - 6500 грн. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось кредитором за період з 28.12.2025 року по 27.06.2026 року за ставкою 1%. При цьому позичальником 27.01.2026 року здійснювалось погашення заборгованості за даним кредитним договором в розмірі 5651,41 грн (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, як вбачається з правового висновку ВС у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене ЗУ «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо одноразової комісії за надання кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Щодо стягнення відсотків за ст. 625 КК України.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, у відзиві відповідач посилався на недоведений факт підписання нею договору, та погодження з їх умовами, у зв`язку із чим просила витребувати у позивача оригінал кредитного договору разом з доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 07 серпня 2026 року клопотання відповідача задоволено. Витребувано у ТОВ «Споживчий центр» оригінали електронних договорів, укладених між ОСОБА_1 та товариством, оформленими відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надіслано оригінали пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявки кредитного договору № 28.12.2025-100001843 (кредитної лінії); відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 28.12.2025-100001843 (кредитної лінії), підписані кваліфікованим електронним підписом представника позивача.

Суд за допомогою онлайн-сервісу Центрального засвідчувального органу

Міністерства цифрової трансформації України перевірив достовірність, цілісність і незмінність електронного документа, підписаного 28.12.2025 року представником позивача кваліфікованим електронним підписом та зазначає, що вищевказані документи приймаються судом, оскільки у суду не виникає сумнівів щодо їх відповідності оригіналу.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, що виникли внаслідок укладання договору 28.12.2025-100001843 від 28.12.2025 року, який відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отримання кредитних коштів на банківську картку позичальника підтверджено інформацією товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім». Крім цього, факт отримання тіла кредиту підтверджує і сама відповідач, про що її представником зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у належному виконанні умов зобов`язання, визначеного спірним договором, а також спростування розрахунку заборгованості чи факту надання кредиту.

Однак, через порушення умов договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку та в повному обсязі не погасив. Відтак, слушними є вимоги позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 13 000 грн та відсотків за користування кредитом нарахованих в межах строку кредитування в розмірі 19 630 грн (13000*1%*182 дні)-4030).

Крім цього, суд наголошує стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 6500 грн, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

В той же час, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, яку передбачає кредитний договір №28.12.2025-100001843.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином залишок несплачених сум комісій, нарахованих за видачу кожного з траншів по кредиту, в розмірі 978,59 грн (13000*20%-1621,41) підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 33608,59 грн.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2230,93 грн.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення у розмірі 134,58 грн, при цьому до позовної заяви долучив квитанцію «Поштової служби «Е-пост» від 18.08.2026 №2208254 на загальну суму 134,58 грн, що складається з плати за пересилку – 72 грн та плати за друк документів 60,48 грн та сервісний збір 2,10 грн.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, поштові витрати позивача, які слід стягнути з відповідача становитимуть 112,77 грн.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.12.2025-100001843 від 28.12.2025 року, у сумі 33 608 (тридцять три тисячі шістсот вісім) грн 59 коп., з яких: 13 000 (тринадцять тисяч) – тіло кредиту, 19 630 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять) грн – відсотки за користування кредитом, 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) грн 59 коп. – залишок комісії за надання кредиту.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у сумі 2230 (дві тисячі двісті тридцять) грн. 93 коп. та 112 (сто дванадцять) грн 77 коп. поштових витрат позивача.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене в повному обсязі 22.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.