Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №707/2652/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/2652/26

2/707/2003/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волкової Н.С.,

за участю секретаря Костроміної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернулася через свого представника до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання їхньої дитини не надає. На підставі викладеного вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

1.2. Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 22.10.2026 поновлено строк представнику відповідача на подання відзиву на позовну заяву.

1.3. Представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказав, що у відповідача є діти та рідні які знаходяться на його матеріальному утриманні, а саме син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який навчається на даний час в училищі, та знаходиться на матеріальному утриманні у відповідача, донька ОСОБА_5 , яка розлучилась з чоловіком і виховує сина одна та знаходиться в декретній відпустці, а також 68 річна матір, яка сама практично не ходить, має інвалідність 2 групи, є вдовою та потребує стороннього постійного догляду. Також відповідач проживає в орендованій квартирі і сплачує орендну плату за житло і комунальні послуги в розмірі 10 000 грн. орендна плата та 4500 грн. комунальні послуги. Щомісячна заробітна плата відповідача складає 36940 грн., з яких 14500 грн. оплата оренди житла та комунальних послуг, 9000 грн. допомога матері та дітям і залишається на прожиття (харчування, власні потреби на ліки) в місяць 13440 грн., додаткового доходу у Відповідача немає. Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

1.4. Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій вказала, що донька сторін знаходиться на повному утриманні позивачки. Відповідач є працевлаштований, станом на березень 2026 року має заробітну плату у розмірі 36 940 грн., інших неповнолітніх дітей на утриманні немає. Отже, останній в силу норм СК України має можливість сплачувати аліменти на спільну доньку сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів доходів (заробітку) останнього. Надані відповідачем медичні документи осіб, які є повнолітніми та перебувають у шлюбі та які не зрозуміли, яким чином пов?язані із відповідачем та яким чином їх хвороби впливають на матеріальний стан відповідача та можливість останнього сплачувати аліменти своїй рідній малолітній дитині, адже згідно норм СК України, розмір аліментів, які просить стягнути позивачка, не суперечить положенням чинного законодавства.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 03.10.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 25.10.2019 складено відповідний актовий запис № 2244. Батьком записаний ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 .

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади № 2026/009946297 від 16.06.2026 та № 2026/010169671 від 16906.2026 та, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , 21.05.1984 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

2.2. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.03.2019, ОСОБА_2 є учасником бойових дій.

Відповідно до договору оренди квартири від 03.01.2026, ОСОБА_2 орендує квартиру за аресою: АДРЕСА_2 та сплачує орендну плату в розмірі 10000грн.

Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення за травень 2026 виданої військовою частиною НОМЕР_3 , розмір доходу ОСОБА_2 за травень 2026 становить в загальному розмірі 37751 грн.

На підтвердження доводів позивача, щодо перебування на утриманні ОСОБА_2 його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем надано: копію паспорта ОСОБА_4 , актовий запис про народження ОСОБА_2 , розписку про отримання грошових коштів від 30.07.2026, довідку видану ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» № 01-15/222 від 25.09.2026, відповідно до якого ОСОБА_4 навчається у ДНЗ «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» з 01.09.2026 по 25.02.2027.

На підтвердження доводів позивача, щодо перебування на утриманні ОСОБА_2 його доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та онуки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачем надано: копію паспорта ОСОБА_5 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31.03.2025 у справі № 707/593/25, про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

На підтвердження доводів позивача, щодо перебування на утриманні ОСОБА_2 його матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 позивачем надано: копію паспорта ОСОБА_8 , свідоцтво про смерть ОСОБА_9 серії НОМЕР_5 від 07.12.1998, довідку до акту огляду МСЕК серії ЖИА № 030478, довідку про огляд ОСОБА_8 сімейним лікарем від 19.06.2024, висновок № 65/284 про наявність у ОСОБА_8 порушення функцій організму які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, заяву ОСОБА_8 № 4950 посвідчену приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу щодо підтвердження ОСОБА_8 , що із числа військовозобов`язаних членів її сім`ї першого ступеню споріднення для свого утримання вона обирає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , акт обстеження матеріально побутових умов проживання ОСОБА_8 від 27.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_8 , має ІІ групу інвалідності загального захворювання, має вади опорно рухомого апарату, пересувається на електроскуторі та обслуговується соціальним робітником , який відвідує 2-3 рази на тижєень, розписку про отримання щомісячних грошових коштів від 01.08.2026.

3. Релевантні джерела права та акти їх застосування

3.1. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Суд враховує, що відповідач є батьком дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, доказів надання відповідачем допомоги на утримання дитини до суду надано не було.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що надає матеріальну допомогу повнолітньому сину, повнолітній дочці та онуку, утримує матір, яка має інвалідність ІІ групи, а також несе витрати на оренду житла.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що наявність у платника аліментів інших сімейних зобов`язань та витрат є обставинами, які можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів, однак не зумовлюють автоматичного звільнення від установленого законом обов`язку утримувати неповнолітню дитину.

Сам по собі факт надання відповідачем матеріальної допомоги повнолітнім дітям та онуку не свідчить про відсутність у нього обов`язку брати участь в утриманні його дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та не є достатньою підставою для відмови в позові. При цьому наявність у відповідача матері з інвалідністю ІІ групи підлягає оцінці з урахуванням обставин, які підтверджують необхідність її утримання та наявність відповідного обов`язку відповідача. Витрати на оренду житла також характеризують його матеріальне становище, проте самі по собі не усувають обов`язку забезпечувати потреби власної дитини.

Суд зауважує, що визначення розміру аліментів потребує дотримання справедливого балансу між обов`язком батьків забезпечувати належне утримання дитини та необхідністю врахування матеріального і сімейного становища платника аліментів. Водночас таке врахування не повинно призводити до покладення основного тягаря утримання дитини лише на того з батьків, з ким вона проживає.

За встановлених обставин саме позивачка забезпечує повсякденні потреби дитини, тоді як доказів участі відповідача в її матеріальному утриманні до суду не подано. Наведене суд ураховує в сукупності з іншими обставинами справи, зокрема віком дитини та необхідністю забезпечення її належного фізичного, інтелектуального й соціального розвитку.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що доводи відповідача не спростовують наявності в нього обов`язку утримувати неповнолітню доньку та не дають достатніх підстав для відмови в задоволенні позову.

Визначаючи розмір аліментів, суд ураховує положення статей 182, 183 СК України, характер спірних правовідносин, вік дитини, її потребу в належному матеріальному забезпеченні, а також обставини, на які посилається відповідач. За результатами оцінки цих обставин у їх сукупності суд вважає обґрунтованим стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідає критеріям необхідності та достатності для забезпечення потреб дитини, узгоджується з вимогами сімейного законодавства та забезпечує належну участь відповідача у виконанні батьківського обов`язку з її утримання.

Тобто, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат, інші процесуальні питання

5.1. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», а також задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1331 грн. 20 коп.

5.2. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідні для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем ОСОБА_1 послуг адвоката Манзар Т.В. та понесення витрат на правову допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (пункт 185 Великої Палати Верховного Суду постанови від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, пункт 141 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Висновок щодо порушеного правового питання щодо застосування пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК в частині права суду з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2026 у справі № 372/6826/24.

Враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, предмет спору, складність справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт оцінюється судом в загальному розмірі 6000 грн. Вказана сума відповідає вимогам пропорційності (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України), в той час як більша сума таких витрат не відповідає вимогам пропорційності.

5.3. У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 1331(одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. (реквізити для сплати судового збору – отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. С. Волкова