Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №697/2044/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №697/2044/26

Суддя: Деревенський І. І.

Справа № 697/2044/26

Провадження № 2-о/697/84/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Деревенського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Задорожнього К.О.

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Константінової Т.М.,

заінтересованої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів Черкаської області цивільну справу, яка подана в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Константінова Тетяна Миколаївна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , заявник) в інтересах якої діє адвокат Константінова Тетяна Миколаївна (далі – адвокат Константінова Т.М., представник заявника) звернулася до Канівського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що заявниця та ОСОБА_4 мали близькі стосунки. Починаючи з травня 2018 року вони почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали обов`язки чоловіка та дружини по відношенню один до одного, вели спільне господарство. Планували реєстрацію шлюбу, але відклали урочисту подію одруження після закінчення війни в Україні.

Представник заявниці зазначає, що у квітні 2026 року ОСОБА_5 був мобілізований до лав ЗСУ. 15.07.2026 родина отримала звістку про зникнення безвісти.

З метою встановлення інформації щодо місця перебування та статусу ОСОБА_4 заявниця зверталася до військомату, однак у наданні інформації їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю підтвердження родинних відносин з ОСОБА_5 .

Представник заявника зазначає, що встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини надасть заявниці можливість безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб`єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_5 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті», а у разі його знаходження у шпиталі в непритомному стані - вона офіційно матиме допуск до чоловіка із можливістю догляду за ним.

У зв`язку з цим, представник заявника просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, а саме громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, в порядку окремого провадження з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України та витребувано докази по справі.

20.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Міністертва оборони України – Матвієнка О.Б. надійшли пояснення відповідно до яких представник просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви у повному обсязі.

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.09.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 - особисте розпорядження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї загибелі (смерті)..

14.10.2026 від Військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали суду надійшла заява відповідно до якої ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що у ВЧ НОМЕР_1 особисте розпорядження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї загибелі (смерті) не реєструвалося та не зберігається.

У судовому засіданні 21.10.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим оголошено перерву для виготовлення повного тексту судового рішення до 13.00 год. 23.10.2026.

Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі. Зазначила, що встановлення даного факту їй необхідне для документального підтвердження її сімейного статусу, оскільки вона не може офіційно звертатися у відповідні органи з метою здійснення пошуку зниклого безвісти ОСОБА_6 .

Представник заявника адвокат Константінова Т.М. у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити. Пояснила суду, що заявниця та покійний ОСОБА_7 разом проживали в квартирі заявниці, разом там робили ремонт, мали права та обов`язки притаманні чоловіку та дружинні, вели спільне господарство, купували речі. Вадим виховував сина заявниці як рідного.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував, щодо задоволення заяви. Суду пояснив, що він являється дядьком ОСОБА_5 . Також зазначив, що спільних дітей у заявниці та ОСОБА_5 не було. Мати ОСОБА_5 померла у 2015 році, а батько у 2001 році. Заявниця та ОСОБА_5 разом проживали у Каневі, вели господарство у с. Мартиніка.

Представник Міністерства оборони України – ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» надіслав пояснення у яких просив відмовити у задоволені заяви та здійснювати розгляд справи без його участі.

Заінтересовані особи Війська частина НОМЕР_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що заявниця з ОСОБА_5 проживали разом з 2018 року без реєстрації шлюбу. Також свідок суду зазначила, що ОСОБА_5 гарно відносився до заявниці, забирав її з роботи, дарував подарунки. Заявниця та ОСОБА_5 проживали у квартирі заявниці, разом там робили ремонт, разом їздили на дачу в с. Мартинівка. Також свідок наголосила на тому, що ОСОБА_5 добре відносився до сина ОСОБА_10 , вони рибалили разом. Після того, як ОСОБА_5 мобілізували заявниця відправляла йому посилки, піклувалася про нього як про чоловіка. Вадим використовував автівку ОСОБА_10 . Також зазначила, що брата ОСОБА_5 вона не знає.

Допита в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є дружиною дядька заявниці та знайома з родиною заявниці, товаришували сім`ями. Пояснила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 почали проживати разом з 2018-2019 року, спільних дітей не мали, однак разом виховували сина ОСОБА_12 . ОСОБА_13 не знає. ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та син ОСОБА_14 проживали в квартирі заявниці.

Допитана в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснила, що вона являється сусідкою заявниці з 2005 року. Зазначила, що ОСОБА_10 та ОСОБА_5 років 8-9 проживали разом. Вадим добре відносився до сина заявниці ОСОБА_14 , підтримував його як батько. На випускному ОСОБА_16 був присутній як батько. Зазначила, що вона навіть не здогадувалася, що вони не одружені, оскільки вони разом робили спільні покупки, привозили продукти з села та вели спільне господарство.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснив, що він являться сином заявниці. Пояснив суду, що ОСОБА_5 проживав у них з 2018 року, іноді жили в селі, вели господарство, разом і окремо їздили в село. Мама з ОСОБА_5 разом робили ремонти, відпочивали разом, їздили до лісу на природу, скуповувалися на свята. Купували техніку для дому за спільні кошти. Зазначив, що ОСОБА_5 відносився до нього як до рідного сина, приходив на його концерти, був на випускному як батько. Наголосив на тому, що ОСОБА_5 дуже любив маму.

Допитана в якості свідка ОСОБА_18 суду пояснила, що вона та заявниця являються однокласницями. Підтвердила той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 почали проживати разом з 2018 року, вели спільне господарство, жили вони добре. Жили вони в квартирі ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 , вони одне одного підтримували, робили разом ремонт, купували техніку за спільні кошти. Проживали в трьох, ОСОБА_5 відносився до ОСОБА_10 як до дружини, а ОСОБА_14 виховував як сина.

Заслухавши заявницю, її представника, заінтересовану особи, свідків, оцінивши та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім' єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Заявниця вказує, що встановлення даного факту їй необхідне для можливості безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб`єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_5 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті», а у разі його знаходження у шпиталі в непритомному стані - вона офіційно матиме допуск до чоловіка із можливістю догляду за ним.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 (на момент видачі довідки), що підтверджується копією довідки №3504 від 22.06.2026 виданої командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_19 (а.с. 19).

Відповідно до копії Повідомлення №2/155 від 15.07.2026, яке адресоване ОСОБА_2 як дядьку, вбачається, що його племінник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стрілець помічник гранатометника 1 десантно штурмового батальйону 1 десантного штурмового взводу 6 десантно штурмової роти НОМЕР_2 десантно штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини зник безвісти 09.07.2026 в районі с. Зірка Волноваського району Донецької області (а.с.18).

З акту фактичного проживання від 23.07.2026 №439, вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 та її син ОСОБА_17 . Фактично у даній квартирі проживає дві особи: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_17 . ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві. ОСОБА_4 проживав у даній квартирі з травня 2018 року без реєстрації, як чоловік ОСОБА_1 . Вони проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали обов`язки чоловіка та дружини по відношенню один до одного, вели спільне господарство та вели спільний бюджет. У квартирі разом робили ремонти, облаштовували її для спільного проживання. У квітні 2026 року ОСОБА_4 було мобілізовано до ЗСУ. Даний акт підписано мешканцями будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 (а.с.11).

Крім того заявницею долучено до матеріалів справи роздруківку листування з месенджера, копією листа, з яких вбачається, що спілкування між заявницею та ОСОБА_22 відбувалось як між чоловіком та жінкою (а.с. 26-29).

Суду надані копії світлин, на яких зображені заявниця та ОСОБА_7 разом, а також під час спільного дозвілля в колі знайомих їм осіб (а.с.34-53).

З скріншотів з мобільного телефону та копії експрес-накладних, вбачається, що заявниця позивач неодноразово здійснювала поштові відправлення, а саме: побутові речі отримувачу ОСОБА_4 (а.с.22-25).

До матеріалів справи заявницею також долучено копію декларації пацієнта ОСОБА_4 укладеної з сімейним лікарем (а.с. 12); копію полісу №ЕР-22114662 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з якої вбачається, що страхувальником транспортного засобу ВАЗ 11183, н.з. НОМЕР_3 (власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 є ОСОБА_1 ) є ОСОБА_3 (а.с. 13-17); копію сертифікату серії НОМЕР_5 виданого ОСОБА_3 (а.с. 20); копію грамоти виданої ОСОБА_3 (а.с. 21); копії свідоцтв про смерть батька та матері ОСОБА_3 – ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (а.с. 31-32);

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство у період з 2018 року.

Таким чином, метою встановлення факту проживання заявниці ОСОБА_1 з ОСОБА_3 виступає необхідність безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб`єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку Вадима як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті», а у разі його знаходження у шпиталі в непритомному стані - вона офіційно матиме допуск до чоловіка із можливістю догляду за ним.

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.

Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. theUnitedKingdom, заява № 4451/70), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення справи.

За положеннями ч.ч. 1, 2ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1ст. 36 Сімейного Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №552/4291/22 зазначив, що «для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо».

Аналогічні правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 15.07.2020 по справі № 524/10054/16, від 03.11.2022 у справі 361/4744/19.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, змін або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у даній справі вплине на кількість осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно на її розмір для кожної особи, яка має на неї право, тобто встановлення такого юридичного факту пов`язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставою для розгляду зазначеної справи в порядку позовного провадження.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - складають сім`ю.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть бути також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловив свою думку Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

У рішенні по справі «Джонстон та інші проти Ірландії» від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

Таким чином, предметом доказування у при встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18.07.2018 у справі №544/1274/16-ц та в постанові від 12.02.2020 у справі № 207/3371/17.

У Віснику Верховного Суду України № 8 (144) за 2012 рік викладені правові позиції Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог ч.4 СК України, сім' я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до п. 16 Європейської соціальної хартії, сім`я як головний осередок суспільства має право на належний соціальний, правовий та економічний захист для забезпечення її всебічного розвитку.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» від 13.07.2000, заява № 25735/94, суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

У відповідності до вищевказаних вимог, заявником ОСОБА_1 на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 надано низку доказів, які у повному обсязі підтверджують обставини спільного проживання однією сім`єю у період з 2018 року по 09.07.2026 (день зникнення безвісти).

Факт спільного проживання однією сім`єю заявником ОСОБА_26 із ОСОБА_3 як подружжям без реєстрації шлюбу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Надані пояснення, письмові, речові докази та показання свідків підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2018 року по 09.07.2026, виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, піклування чоловіка та жінки один про одного.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи подані до суду докази, як окремо кожен, так і в сукупності між собою, з урахуванням стандарту більшої переконливості суд приходить до висновку про встановлення факту того, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 01.05.2018 по 09.07.2026 (день зникнення безвісти) проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без шлюбу, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,4,13,76-81,89,141,259,263-265,294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Константінова Тетяна Миколаївна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу з 01.05.2018 року по 09.07.2026 року 2021 року громадян ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_7 , який має статус безвісти зниклого з 09.07.2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий І . І . Деревенський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua