Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №695/1725/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1725/26

номер провадження 2/695/3228/26

22 жовтня 2026 року м. Золотоноша

олотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

представника відповідача – адвоката Заруби С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у залі суду у м. Золотоноша цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі – позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням суду від 20.07.2026 у вказаній справі позов задоволено повністю, ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №487420-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 у сумі 16 120 грн 72 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп.

У подальшому 14.08.2026 до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась представник ОСОБА_1 – адвокат Заруба Світлана Олександрівна із заявою про перегляд заочного рішення від 20.07.2026 у справі № 695/1725/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач не був належним чином повідомлений про судовий розгляд даної справи, судові повістки він не отримував, оскільки є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відтак, відповідач був фактично позбавлений можливості надати суду докази, які спростовують позицію позивача. Так, ОСОБА_1 заперечує нарахування та стягнення з нього відсотків за користування кредитом поза визначеними строками кредитування. Також у заяві зазначено, що відповідач має право на застосування до нього пільг визначених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.08.2026 прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання з розгляду заяви на 10 год 00 хв. 08.09.2026.

Заперечуючи проти задоволення заяви сторони відповідача про скасування заочного рішення у даній справі, представник позивача 17.08.2026 надав до суду заперечення, у яких вказує про безпідставність доводів сторони відповідача про наявність правових підстав для перегляду заочного рішення у справі.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Заруби Світлани Олександрівни про перегляд заочного рішення від 20.07.2026 у справі № 695/1725/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської від 20.07.2026 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

14 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача вказала, що не погоджується з позовними вимогами в частині нарахування та стягнення процентів за користування кредитом, оскільки при визначенні розміру заборгованості позивачем не враховано спеціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 – на відповідача поширюються передбачені законом гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій і пені. Представник відповідача вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 10 370,72 грн підлягає виключенню з розрахунку заборгованості в частині, що припадає на період, протягом якого на відповідача поширюється гарантія передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім того, представник відповідача заперечує проти нарахування процентів за користування кредитом після закінчення визначеного договором строку кредитування. Представник відповідача вказала, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у частині, яка підтверджена належними доказами, однак заперечує проти визначеного позивачем розміру заборгованості та, зокрема, проти стягнення процентів, нарахованих у період проходження відповідачем військової служби.

30 вересня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник позивача просила суд під час розгляду та вирішення справи врахувати визнання стороною Відповідача укладення Кредитного договору з Позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; порушення умов Кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість за Кредитним договором та наявність заборгованості за Кредитним договором. Представник позивача зазначила, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців (їх дружинам чи чоловікам) від обов`язку по сплаті процентів за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких проценти за користування кредитом не нараховуються. Крім того, представник позивача вказує, що сторона Відповідача не надала суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що справді саме Відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору, а саме з 23.01.2024 по 14.05.2024, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям до спірних правовідносин. Щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування представник позивача посилаючись на п. 3.2. Кредитного договору, яким передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, вказала, що якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Представник позивача зазначила, що як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором після 14.05.2024 припинила змінюватися (тобто Позивач не нараховував жодних процентів за користування кредитом) у зв`язку із закінченням строку дії Кредитного договору. Представник позивача вважає, що право Кредитодавця на встановлення у Кредитному договорі обов`язку Позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування», а тому нарахування заборгованості за комісією вважає правомірним.

У судове засідання представник позивача не прибула, у додаткових поясненнях у справі просила розгляд справи проводити за її відсутності та вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що позивачем нараховано відсотки за користування кредитними коштами за період, коли відповідач проходив військову службу, про що був повідомлений позивач, а тому заперечує проти нарахування відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Також представник відповідача вказала, що відповідач проходить військову службу за контрактом з 07.03.2024.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 23.01.2024 між сторонами був укладений Договір №487420-КС-001 про надання кредиту (далі – договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Згідно із пунктом 2.3 Договору, строк кредиту 16 тижнів.

Відповідно до пункту 2.4 договору, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15514127%, фіксована.

Сторони у п. 2.5 Договору погодили комісію за надання Кредиту – 750 грн 00 коп., яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Пунктом 2.7 договору встановлений строк дії Договору – до 14.05.2024.

Згідно з пунктом 2.11 договору, денна процентна ставка: 0,97%.

Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі – Проценти за користування Кредитом), нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче. 3.2.1. У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору (пункт 3.2 договору).

Відповідно до підпункту 4.1.8 договору, продовження Строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором.

У пункті 8 договору відповідачем зазначений номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 , на який кредитодавцем здійснюється перерахунок кредитних коштів.

Даний кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення договору №487420-КС-001 від 23.01.2024 позивачем надано послідовність укладення цього договору.

Кредитний договір був підписаний відповідачем 23.01.2024 о 10 год 27 хв шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-8425.

Таким чином, між сторонами було укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5 000 грн 00 коп. у повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: 23.01.2024 о 10 год 27 хв. у сумі 5 000 грн 00 коп. на електронний платіжний засіб: НОМЕР_2 , призначення платежу: «Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №487420-КС-001 від 23.01.2024 Без ПДВ».

На виконання ухвали суду від 29.04.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» направило до суду лист за вих. № БТ/Е-17820 від 01.05.2026, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_4 та надано виписку по вказаній картці за період з 23.01.2024 до 14.05.2024, з якої вбачається зарахування платежу у сумі 5 000 грн 00 коп. о 10 год 27 хв 23.01.2024.

Однак, відповідач умов договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених договором.

Станом на 08.04.2026, згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, загальна заборгованість відповідача за становить 16 120 грн 72 коп., з яких: по тілу кредиту – 5 000 грн 00 коп., сума по відсотках – 10 370 грн 72 коп. (за період з 23.01.2024 до 14.14.05.2024) та по комісії – 750 грн 00 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Наведена позиція щодо застосування вказаних норм права викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи № 127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір №487420-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 підписаний відповідачем електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву визнала факт укладення кредитного договору між сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №487420-КС-001 від 23.01.2024 вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховано за період з 23.01.2024 до 14.05.2024 (у межах погодженого сторонами договору строку) у сумі 10 370 грн 72 коп. за ставкою 1,15514127% та 2%.

Однак, представник відповідача до заяви про перегляд заочного рішення додав довідку Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №431 від 22.07.2026, підписану командиром військової частини, у якій зазначено, що відповідач – ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 07.03.2024 по теперішній час.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відтак, на підставі викладеного вище, на відповідача – ОСОБА_1 , з 07.03.2024, як на військовослужбовця, поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися відсотки за користування кредитом під час дії особливого періоду, як військовослужбовцю, що бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у даному випадку з 07.03.2024.

Відповідно до наданих представником відповідача доказів, з урахуванням норм чинного законодавства України, суд вирішив, що вимоги у частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами з 07.03.2024 не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного вище, суд погоджується з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами за період з 23.01.2024 до 06.03.2024, однак не погоджується з їх розміром встановленому у договорі та відображеному у розрахунку заборгованості за договором, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.4 договору, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2%, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15514127%, фіксована.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023.

Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

У справі, що розглядається, Договір №487420-КС-001 було укладено 23.01.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.

Так, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів – 2,5%, протягом наступних 120 днів – 1,5%.

Таким чином, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.

При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зазначене вказує на те, що строк, встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови Договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними у силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, нараховані за процентною ставкою 1,15514127% та 2%, незважаючи на те, що з 24.12.2023 вже діяло законодавчо визначене обмеження по денній процентній ставці 1 %.

Таким чином, сума відсотків за користування кредитними коштами за договором №487420-КС-001 від 23.01.2024 за період з 23.01.2024 до 06.03.2024 (44 календарних днів) становить 2 200 грн 00 коп. ((5 000 грн 00 коп. х 1%) х 44 дні).

Відтак, суд приходить до висновку, що належною сумою заборгованості по відсотках, що підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором №487420-КС-001 від 23.01.2024 становить 2 200 грн 00 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії у сумі 750 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Сторони у п. 2.5 Договору погодили комісію за надання Кредиту – 750 грн 00 коп., яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VІІІ.

Зазначений Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 у справі № 168/349/20, та постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21.

Крім того, відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі – Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язані в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

Таким чином, положення пункту 2.5 договору, яким встановлений обов`язок позичальника сплачувати кредитодавцю комісію, в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемним.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 750 грн 00 коп. в задоволенні позову належить відмовити.

Вказані висновки здійснені судом на підставі правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного вище, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за кредитним договором №487420-КС-001 від 23.01.2024 у сумі 7 200 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. – сума прострочених платежів по тілу кредиту та 2 200 грн 00 коп. – сума прострочених платежів по відсотках.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 189 грн 10 коп.

Керуючись ст.10,12,13,141,264,265,274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №487420-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 у сумі 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп., з яких: 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. – сума прострочених платежів по тілу кредиту та 2 200 (дві тисячі двісті) грн 00 коп. – сума прострочених платежів по відсотках.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у сумі 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) грн 10 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська