Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №348/2491/25 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2491/25

Провадження № 1-кп/348/144/26

23 жовтня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Надвірна Івано-Франківської області, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025096200000003 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с-ща Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківсьої області з професійно-технічною освітою, розлученого, який не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст.126-1 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

представник потерпілої ОСОБА_6 ,

встановив:

ОСОБА_3 умисно систематично (22.12.2024, 29.12.2024, 30.12.2024, 04.01.2025, 15.01.2025 та 18.02.2025) вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_7 , з якою проживає в одному домогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 , що проявлялося у: словесних образах потерпілої нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, штовханні та завданні ударів та легких тілесних ушкоджень.

Зокрема, 22.12.2024 ОСОБА_3 приблизно о 16.00 та 29.12.2024 приблизно о 14.00 за місцем свого проживання висловлювався нецензурно та погрожував фізичною розправою своїй дружині, ОСОБА_7 . 30.12.2024 ОСОБА_3 приблизно об 11.00 за місцем свого проживання висловлювався нецензурно та погрожував фізичною розправою своїй дружині, ОСОБА_7 , переслідував потерпілу. 15.01.2025 ОСОБА_3 приблизно об 11.00 та 18.02.2025 приблизно о 07.30 за місцем свого проживання висловлювався нецензурно та погрожував фізичною розправою своїй дружині, ОСОБА_7 , а також штовхав потерпілу. 04.01.2025 приблизно о 08.00 ОСОБА_3 за місцем свого проживання вчинив словесний конфлікт із дружиною, ОСОБА_7 , у ході якого обвинувачений умисно завдав потерпілій декілька ударів, внаслідок яких у потерпілої утворилися тілесні ушкодження у вигляді синців лівої руки, синця ділянки правого ліктьового суглобу, синця правого колінного суглобу, а також синця гомілки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Така систематична поведінка обвинуваченого призвела до психологічних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_7 , а саме: посилення негативних переживань та емоційної напруженості, втраті позитивних емоцій, погіршення психо-емоційного стану. Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст.126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо своєї дружини, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

У ході судового розгляду обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, пояснив, що у нього з потерпілою час від часу виникають конфлікти. Однак ініціатором цих конфліктів є виключно потерпіла. Раніше він їздив на заробітки у Францію, передавав потерпілій кошти, за які вона організовувала побут, а також покривала свої потреби та потреби дітей. Пізніше через стан здоров`я обвинувачений припинив працювати і повернувся додому. Кошти потерпілій також припинив надавати, оскільки не мав і не міг заробити. Через це почали виникати конфлікти із потерпілою. Вона відверто почала говорити, що на утримання сім`ї потрібні значні кошти і якщо обвинувачений не буде надавати кошти, то вона знайде того хто буде про неї дбати. Після повернення додому обвинувачений почав допомагати ЗСУ, а саме: ремонтував машини для військових. Часто на це витрачав власні кошти, що також не подобалося потерпілій. Щоб мати хоча б якісь засоби до існування обвинувачений таксував, але потерпіла почала забирати в нього автомобіль. На даний час потерпіла хоче виселити його із спільного будинку, а тому періодично викликає поліцію і викривляє події. Обвинувачений вважає, що в цьому винні вони обоє, оскільки потерпіла провокує конфлікти, а обвинувачений не може стриматися і відповідає їй тим самим. Зазначає, що на потерпілу також складали протокол про адміністративне правопорушення і виносили тимчасовий заборонний припис. Тілесних ушкоджень обвинувачений потерпілій не завдавав. Дружина має певні системні захворювання, а тому тілесні ушкодження могли бути наслідком цього. До 2023 року у них у сім`ї були нормальні відносини. Обвинувачений зазначив, що не пригадує точно, через що саме у них виникали конфлікти у дні, що вказані у обвинувальному акті, оскільки це було давно. На скільки він може пригадати 22.12.2024 дружина викинула його речі з дому, він забрав речі і пішов. Попередньо сказавши їй, щоб повернула авто. Нецензурно не висловлювався і не погрожував. Щодо події 29.12.2024 зазначив, що дружина не давала користуватись плитою і виганяла його з дому. Обвинувачений нічого не робив, лише стояв. 30.12.2024 та 18.02.2025 зазначив, що не пам`ятає через що саме виник конфлікт. 15.01.2025 дружина вимагала в нього гроші і це стало причиною сварки. Він ніколи не погрожував потерпілій. 04.01.2025 потерпіла сказала обвинуваченому віддати ключі від будинку. Знову відбувся конфлікт через гроші та житло. Тілесних ушкоджень він потерпілій не завдавав ніколи. У задоволенні цивільного позову просив відмовити. Витрати на правничу допомогу вважає необгрунтованими.

Потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що її батьки померли коли вона була ще неповнолітньою. Після смерті її батьків потерпілій залишився у спадок будинок, у якому вона на даний час проживає разом із обвинуваченим. Оскільки на час смерті батьків вона була неповнолітньою, спадщину не оформила у визначеному законом порядку. Потім потерпіла одружилася із обвинуваченим. Вони спільно здійснили ремонт цього будинку і право власності було зареєстроване за час шлюбу, як на нове будівництво. Іншого житла у потерпілої немає. Сімейне життя у них із обвинуваченим не склалося. Протягом 25 років шлюбу обвинувачений її бив та знущався з неї. Потерпіла із дітьми була вимушена неодноразово втікали з дому, щоб врятуватися. Вона хвилювалася за своє життя і здоров`я, а також за життя і здоров`я своїх дітей, намагалася знайти підтримку у родичів чи друзів, однак всі боялися обвинуваченого і не хотіли навіть спілкуватися із потерпілою, не те що їй допомагати. Одного разу, коли вона втекла з дому через прояв домашнього насильства, сусідка прихистила її у себе. Обвинувачений вибив вхідні двері у будинку сусідки і змусив потерпілу повернутися. Після цього потерпілу більше ніхто у житло не впускав. Свідчити на її користь у суді сусіди бояться. Коли вона втікала з дому їй ніде було ночувати і через деякий час вона змушена була повертатися у спільне житло. Раніше через дітей і постійні погрози обвинуваченого, вона не зверталася у поліцію. Коли діти виросли і більше не потребували її постійної присутності вдома, потерпіла поїхала на заробітки, щоб більше не терпіти знущання і жити спокійно. Однак обвинувачений з цим не змирився, він продовжив її переслідувати. Навесні 2025 року обвинувачений приїхав у ОСОБА_9 , де працює потерпіла, і там її побив. Потерпіла намагалась кілька разів розлучитись із обвинуваченим, однак він залякував її і завжди домагався того, щоб потерпіла цього не зробила. Так, одного разу обвинувачений закрив її вдома, відкрив газові крани на кухні і погрожував вбити потерпілу, якщо вона не облишить спроби розлучитися. Тільки у квітні 2025 року, після того як щодо обвинуваченого було відкрите кримінальне провадження щодо домашнього насильства, шлюб між ними було розірвано. З 2023 року потерпіла почала звертатися у поліцію. Після відкриття кримінального провадження у 2025 році нічого не змінилося, вона й далі потерпає від домашнього насильства, боїться за своє життя та здоров`я. 04.01.2025 потерпіла зверталась до чергового лікаря, який зафіксував побої. У цей день обвинувачений намагався сексуально познущатися з неї, почав її роздягати. Його обурили неодноразові виклики поліції, він здавлював шию потерпілою, казав забрати заяви з поліції, копав. Після цього потерпілій встановили діагноз - невропатія. Потерпіла встановила камери у будинку, щоб стримувати прояви агресії з боку обвинуваченого. Однак обвинувачений відключає світло у будинку, щоб камери перестали працювати, і далі вчиняє щодо неї домашнє насильство. Також обвинувачений погрожує їй по телефону, тому потерпіла заблокувала його номер. Погрози вона сприймає реально. Крім цього, обвинувачений з метою психологічного тиску на потерпілу встановив у ванній кімнаті камери і знімав потерпілу оголеною, а потім погрожував опублікувати ці файли в мережі Інтернет. Більше ніж пів року потерпіла лікується від безсоння. Також, зазначила, що обвинувачений проживає у будинку, однак не платить за комунальні послуги. Все оплачує потерпіла, при цьому обвинувачений говорить, що вона платитиме за нього «поки не здохне». Потерпіла час від часу звертається до обвинуваченого, щоб він компенсував ці витрати, однак йому байдуже.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 , яка є донькою обвинуваченого та потерпілої, зазначила, що обвинувачений систематично тривалий час вчиняє щодо потерпілої домашнє насильство. Потерпіла боїться обвинуваченого. З 2024 року вони з потерпілою почали звертатися у поліцію. Вона постійно підтримує зв`язок із потерпілою, щоб знати, що із нею все добре, коли потерпіла перебуває на території України. Ініціатором конфліктів є обвинувачений. Коли потерпіла повернулася із заробітків і прибирала у ванній кімнаті - знайшла камеру. Цю камеру потерпіла показала свідку. Свідок її розбила. У мобільному телефоні обвинуваченого є файли з цієї камери, якими він шантажував потерпілу і погрожував завантажити їх в YouTube. На даний час обвинувачений із потерпілою проживають у одному домогосподарстві, при цьому обвинувачений проживає у літній кухні, а потерпіла - в будинку. 04.01.2025 свідок збиралася на роботу і зателефонувала потерпілій, яка не відповіла на виклик. Це було незвично, оскільки свідок завжди телефонувала потерпілій, щоб знати, що потерпіла у безпеці. В цей день потерпіла «збивала» виклики і просто відписувала, що все добре. Потім потерпілій вдалося вибігти на вулицю, зателефонувати свідку, яка у свою чергу вже викликала поліцію. Потерпіла перебуває у важкому психологічному стані. Цей стан спровокований також і тим, що потерпіла змушена проживати на одному подвір`ї із обвинуваченим. Тому перш ніж вийти з дому вона спочатку перевіряє чи обвинуваченого немає поруч. У будинку встановлені камери, однак, електричний щиток знаходиться у літній кухні, тому обвинувачений може безперешкодно вимкнути електроенергію у домогосподарстві і камери перестають працювати. 15.01.2025 свідок була присутня під час конфлікту батьків, який спровокував обвинувачений. Потім обвинувачений почав знімати свідка, однак вона цього не хотіла і вирвала з його рук телефон. Після побиття, яке мало місце 04.01.2025, обвинувачений виїхав за межі України і побив потерпілу в Бельгії. Потерпіла перебувала у важкому стані, їй була дуже соромно і неприємно. Свідок також зазначила, що виклики поліції не дають жодного результату: обвинувачений на них не реагує, а поліція з цього сміється.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що проживає по-сусідству, але на подвір`я до сім`ї ОСОБА_12 ніколи не приходив. Він чув як у сусідів відбуваються конфлікти. На думку свідка сварки не серйозні, просто побутові. Також свідку відомо, що до них часто приїздить поліція, коли потерпіла проживає вдома. Нецензурних слів свідок не чув. Через що сваряться сусіди і хто є ініціатором конфліктів свідок достовірно не знає.

Відповідно до рапорту від 04.01.2025 о 09.59 годині надійшло повідомлення на службу 102 від ОСОБА_13 , яка повідомила про конфлікт між обвинуваченим та потерпілою у ході якого обвинувачений застосував фізичне насильство до потерпілої, а саме: у стані алкогольного сп`яніння обвинувачений увійшов до будинку потерпілої, погрожував їй, шарпав за верхній одяг, завдав удари руками по шиї, тулубу та тілу потерпілої, внаслідок чого у потерпілої з`явилися садна на лівій руці і правій нозі. О 10.25 у потерпілої було відібрано усну заяву про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої вона зазначила, що приблизно о 08.00 обвинувачений, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, прийшов до неї у будинок і влаштував скандал, погрожував їй, а потім побив, внаслідок чого у неї утворилися тілесні ушкодження у виді синців на лівій руці та на правій нозі (т. 1 арк. спр. 141). Цього ж дня о 12.07 надійшло повідомлення від лікаря ОСОБА_14 , який зазначив, що у травмпункт звернулася потерпіла і заявила, що її побив чоловік. Діагноз: забої м`яких тканин лівого плеча, обох гомілок (т. 1 арк. спр. 140).

04.01.2025 на підставі заяви потерпілої були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №12025096200000003, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. 13.01.2025 кваліфікацію дій обвинуваченого було змінено на ст.126-1 КК України

Відповідно до догоспітального клінічного протоколу від 04.01.2025 №41 о 12.00 на огляд звернулась ОСОБА_7 , діагноз: забій м`яких тканин лівого плеча, обох гомілок.

Відповідно до висновку експерта від 06.01.2025 №06 у ОСОБА_7 виявлені такі тілесні ушкодження: синці лівої руки, синець ділянки правого ліктьового суглобу, синець ділянки правого колінного суглобу, а також синець лівої гомілки. Вищевказані тілесні ушкодження отримані від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати за терміном утворення 04.01.2025 та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Характер, локалізація виявлених тілесних ушкоджень, не виключають можливості їх утворення і від ударів руками чи ногами у вказані анатомічні ділянки, в якості не менше п`яти фізичних контактних дій.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 09.01.2025 потерпіла, у присутності понятих: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , продемонструвала механізм завдання їй тілесних ушкоджень, а саме: як обвинувачений увійшов у будинок, закрив двері, залишивши у дверях ключ, увійшов у дитячу кімнату, в якій перебувала потерпіла, схопив її і повалив на диван, обмотав тканиною від тюлі її голову та шию і почав її роздягати, потерпіла кричати і оборонялася руками і ногами. Після цього, вона від браку повітря, почала задихатися. Обвинувачений схопив її за волосся і потягнув по підлозі на кухню, де дав їй води. Потерпіла присіла на кухонний диван, обвинувачений підійшов до неї та завдав кілька ударів, обзивав і кричав. Після цього, знову схопив за волосся і потягнув назад у дитячу кімнату, потерпіла опинилася на підлозі, обвинувачений сів на тулуб потерпілої і знову намагався роздягнути. У цей час потерпілій почала телефонувати донька. Обвинувачений сказав написати доньці, що все добре. Для цього, утримуючи потерпілу за руку обвинувачений відвів її на кухню, дав їй у руки телефон і змусив відписати доньці, що із нею все добре. Потім обвинувачений ненадовго вийшов у кімнату, а потерпілій вдалося відімкнути вхідні двері і втекти на вулицю до воріт. Однак обвинувачений наздогнав її і намагався затягнути назад у будинок. Потерпілій вдалося вирватись і вибігти на дорогу. Після цього обвинувачений втік з місця події. Хід слідчої дії зафіксований на відеозаписі, із якого встановлено, що потерпіла сама розповідала про все, що відбувалося, ніхто із учасників слідчої дії не ставив навідних запитань, не допомагав їй висловити свою думку, зауважень до ході слідчої дії в учасників не було.

У ході судового розгляду досліджено аудіо запис до протоколу дослідження носія інформації від 19.06.2025, на якому зафіксовано фрагмент голосового повідомлення такого змісту: «Ти так на себе багато візьмила, що тобі… (ненормативна лексика) буде ОСОБА_17 , повір мені. Навіть якщо мені …». Голос чоловіка, що зафіксований на цьому фрагменті схожий на голос обвинуваченого за тембром, стилем та манерою мовлення. На відеозаписах (т. 2 арк. спр. 116) зафіксовано як між обвинуваченим та потерпілою відбувається конфлікт у присутності доньки. Під час цього конфлікту обвинувачений висловлюється до потерпілої нецензурно, потім телефонує у поліцію і повідомляє, що його дружини два дні не було вдома, зазначає, що потерпіла гуляща і просить працівників поліції приїхати, одночасно застерігаючи, щоб приїхали швидко, бо якщо він ще трохи вип`є алкоголь, то взагалі вб`є потерпілу. На дослідженій фотографії зображена потерпіла із синцем на обличчі. На звукозаписах зафіксований чоловічий голос, що схожий на голос обвинуваченого за тембром, стилем та манерою мовлення, що висловлює: вимогу (із застосуванням нецензурної лексики) повернути машину, у доповнення якої висловлена погроза: «Як не буде машини – тебе теж не буде.»; образи гідності потерпілої нецензурними словами; повідомлення про наявність фотоматеріалів, де потерпіла є оголеною; погрози знищення майна потерпілої.

Відповідно до витягу із інформаційної системи ГУНП щодо обвинуваченого, на лінію 102 було заявлено про 7 випадків вчинення ним домашнього насильства щодо потерпілої, а саме: 04.01.2025 – фізичне насильство (за результатами розгляду заяви внесено відомості у ЄРДР); 30.12.2024 – психологічне насильство (складено адміністративний протокол); 29.12.2024 – психологічне насильство (складено адміністративний протокол); 11.12.2024 – психологічне насильство (винесено тимчасовий заборонний припис); 12.12.2024 – після винесення тимчасового заборонного припису обвинувачений намагався контактувати із потерпілою, вона не впустила його у будинок, а після приїзду працівників поліції передала обвинуваченому ключі від літньої кухні; 23.10.2023 – фізичне насильство (не зазначено, які заходи були вчинені для здійснення належного розслідування цього випадку) і 10.10.2023 – психологічне насильство (не зазначено, які заходи були вчинені для здійснення належного розслідування цього випадку).

Згідно із рапортом від 11.12.2024, о 15.11 надійшло повідомлення на службу 102 від ОСОБА_7 про те, що обвинувачений вчиняє домашнє насильство: б`є потерпілу. При виїзді на місце події потерпіла повідомила, що обвинувачений, веде аморальний спосіб життя, висловлювався нецензурно і погрожував їй фізичною розправою. За результатами розгляду цього звернення щодо обвинуваченого складено тимчасовий заборонний припис. Обвинуваченому у період з 11.12.2024 до 16.12.2024 було заборонено контактувати у будь-який спосіб із потерпілою, що підтверджується копією тимчасового заборонного припису (т. 2 арк. спр. 38).

Відповідно до рапорту від 22.12.2024, о 16.46 надійшло повідомлення на службу 102 від ОСОБА_7 про те, що обвинувачений вчиняє домашнє насильство. При виїзді на місце події потерпіла повідомила, що обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, розпочав із нею конфлікт у ході якого висловлювався нецензурно і погрожував їй фізичною розправою, на час приїзду поліції обвинуваченого не було вдома. Згідно із заявою потерпілої від 22.12.2024, ОСОБА_7 повідомила про вчинення правопорушення щодо неї, а саме, що її чоловік, приблизно о 16.00 за місцем проживання перебував у стані алкогольного сп`яніння, розпочав із потерпілою конфлікт, у ході якого шарпав потерпілу за верхній одяг, висловлювався нецензурно, погрожував підпалити будинок, зазначивши, що це відбувається систематично. Після встановлення обставин цієї події, 09.01.2025 було прийнято рішення скласти щодо обвинуваченого протокол серії ВАД №252688 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до рапорту від 29.12.2024 о 14.32 надійшло повідомлення на службу 102 від ОСОБА_7 про те, що обвинувачений вчиняє домашнє насильство, а саме: вибиває двері сокирою. При виїзді на місце події потерпіла повідомила, що обвинувачений розпочав із нею конфлікт у ході якого висловлювався нецензурно і погрожував їй фізичною розправою, потім пішов із будинку у невідомому напрямку. Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.12.2024, о 15.17 прийнято усну заяву від ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої потерпіла зазначила, що її чоловік, приблизно о 14.00 перебуваючи у стані сп`яніння висловлювався нецензурно, погрожував вибити вікна у будинку і підпалити його. Після встановлення обставин цієї події, 09.01.2025 було прийнято рішення скласти щодо обвинуваченого протокол серії ВАД №252689 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до рапорту від 30.12.2024 о 12.15 надійшло повідомлення на службу 102 від потерпілої про те, що обвинувачений у стані сп`яніння вчиняє фізичне насильство, а саме: переслідував потерпілу та погрожував їй фізичною розправою. Потерпіла зазначила, що такі дії обвинувачений вчиняє щодо неї систематично. На момент приїзду працівників поліції обвинувачений залишив місце події. Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.12.2024, о 13.00 прийнято усну заяву від ОСОБА_7 про те, що приблизно об 11.00 її чоловік, перебуваючи у стані сп`яніння переслідував її та погрожував фізичною розправою на словах, такі речі відбуваються систематично. Після встановлення обставин цієї події, 09.01.2025 було прийнято рішення скласти щодо обвинуваченого протокол серії ВАД №252690 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до заяви від 15.01.2025, ОСОБА_7 повідомила про вчинення правопорушення щодо неї, а саме: потерпіла зазначила, що її чоловік, приблизно об 11.00 висловлювався нецензурно, ображав потерпілу і шарпав за верхній одяг, такі дії є систематичними. Після встановлення обставин цієї події, 15.01.2025 було прийнято рішення скласти щодо обвинуваченого протокол серії ВАД №252676 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до заяви від 18.02.2025, ОСОБА_7 повідомила про вчинення правопорушення щодо неї, а саме, що її чоловік, систематично вчиняє із нею конфлікти і виганяє її із будинку. Після встановлення обставин цієї події, 18.02.2025 було прийнято рішення скласти щодо обвинуваченого протокол серії ВАД №206963 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Незважаючи на те, що у працівників поліції були достатні підстави вважати, що випадки домашнього насилтства щодо потерпілої мають систематичний характер, належних заходів для ініціювання досудового розслідування за ст.126-1 КК України не було вжито. 11.03.2025 Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у справі 348/74/25 виніс постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення і направлення протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД №№ 252688, 252689, 252690 від 09.01.2025, серії ВАД №252676 від 15.01.2025 та серії ВАД №206963 від 18.02.2025 для здійснення досудового розслідування за ст.126-1 КК України. Постанова набрала законної сили 28.04.2025 після її перегляду Івано-Франківським апеляційним судом (т. 2 арк. спр. 1-2).

Згідно з рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.03.2025 у справі №348/467/25 видано обмежувальний припис ОСОБА_3 на строк три місяці, яким заборонено обвинуваченому перебувати за місцем проживання потерпілої – у житловому будинку А, який є частиною домоволодіння на АДРЕСА_1 .

Відповідно до результатів комплексного психологічного дослідження потерпілої (т. 1 арк. спр. 155-156), у потерпілої спостерігається стурбованість щодо власної безпеки та внутрішній неспокій через поведінку обвинуваченого. Їй рекомендовано: психотерапевтичну роботу з психологом усунення тривожності та агресивності, нормалізувати середовище для зниження відчуття тривожності і депресивних станів, а також психологічний захист для повернення базового відчуття безпеки.

Досліджені у ході судового провадження докази є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ст.126-1 КК України поза розумним сумнівом.

Так, із наведених доказів суд достовірно встановив, що потерпіла з 2023 року почала звертатися у поліцію із заявами щодо випадків домашнього насильства. Зібрані у справі докази доводять, що обвинувачений систематично з грудня 2024 року вчиняв щодо потерпілої, яка на момент вчинення інкримінованих дій була його дружиною, різні прояви домашнього насильства, а саме: психологічне і фізичне. Ці обставини доведені показаннями потерпілої та показаннями свідка ОСОБА_18 , які є послідовними та детальними, невідповідностей у цих показаннях немає. З цих показань можна відтворити обстановку у якій проживала потерпіла, коли перебувала на території України. Ці показання в частині застосування психологічного насильства також підтвердив свідок ОСОБА_11 . Твердження сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_11 зазначив, що конфлікти відбуваються тільки коли у будинку проживає потерпіла, свідчить про те що саме вона і є ініціатором конфлікту, суд оцінює критично, оскільки цей свідок не зміг у ході судового розгляду розповісти про зміст конфлікту чи зазначити хто був його ініціатором. Свідок прямо зазначив, що йому про ці обставини достовірно невідомо.

Крім цього, у ході проведення слідчого експерименту потерпіла детально розповіла про обставини завдання їй тілесних ушкоджень 04.01.2025, її розповідь узгоджується із тілесними ушкодженнями, що були у неї виявлені як під час обстеження у травмпункті, безпосередньо після нападу, такі і під час проведення судово-медичної експертизи. Твердження сторони захисту про те, що тілесні ушкодження, що вказані у догоспітальному клінічному протоколі і ті що зазначні у висновку експерта відрізняються суд відхиляє, оскільки лікар тільки поверхнево оглядав потерпілу через кілька годин після події, а експерт пізніше, коли тілесні ушкодження були вже чітко виражені, експерт зазначив, коли ці ушкодження могли утворитися, що за час відповідає часу події. Водночас локалізація тілесних ушкоджень як у протоколі так і у висновку експерта збігається. Показання обвинуваченого в частині, що тілесні ушкодження потерпілої є наслідком системних захворювань на які вона страждає, а не наслідком ударів, не підтверджене доказами, у ході судового розгляду сторона захисту не просила суд витребувати медичні документи, що б могли підтвердити ці обставини.

Слід також зазначити, що достовірність показань потерпілої також підтверджується і тим, що у різні проміжки часу (як безпосередньо після кожної із подій, так і зі спливом певного часу) потерпіла послідовно, детально розповідала одне і те ж. Пояснення потерпілої, які вона надавала під час слідчого експертименту повністю відповідають, як локалізації тілесних ушкоджень, що вказані у медичних документах, так і тим показанням, які потерпіла надавала у ході судового розгляду.

За результатами виїзду на місце події та встановлення обставин події, працівники поліції неодноразово складали протоколи про адміністративне правопорушення щодо обвинуваченого, що передбачено ч.1 ст.173-2 КУпАП. Суд на розгляді якого перебували зазначені протоколи обгрунтовано встановив, що ці випадки мають бути розслідувані у ході кримінального провадження.

Наявність внесених відомостей в ЄРДР щодо вчинення потерпілою домашнього насильства щодо обвинуваченого не може бути належним доказом того, що вона є ініціатором конфліктів, оскільки відповідно до вимог ст.214 КПК України заява про вчинення кримінального правопорушення має належно розслідуватися, а досудове розслідування може бути розпочате тільки після внесення відомостей до ЄРДР. Так, 03.02.2026 обвинувачений подав заяву про вчинення потерпілою кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України щодо нього. Відомості не були своєчасно внесені у ЄРДР. Захисник подав скаргу на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення у ЄРДР. 06.03.2026 слідчий суддя задовольнила скаргу захисника. Відповідно до копії витягу з ЄРДР 25.03.2026 зареєстроване кримінальне провадження №12026091200000111, попередня кваліфікація ст.126-1 КК України про систематичне вчинення ОСОБА_7 домашнього насильства щодо ОСОБА_3 . Крім цього, 16.01.2025 були внесені відомості в ЄРДР та зареєстроване кримінальне провадження №12025096200000009, попередня кваліфікація ч.1 ст.125 КК України щодо завдання ОСОБА_7 під час конфлікту тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Водночас, суду не надано доказів того, як ці досудові розслідування пов`язані із обставинами, що підлягають встановленню у даній справі, а також не надано доказів на підтвердження того, що саме потерпіла була ініціатором конфліктів, що є предметом даного судового розгляду.

З метою доведення того, що докази зібрані працівниками поліції є недопустимими, сторона захисту заявила, що такі докази отримані внаслідок катування та нелюдського поводження, а також підозра була вручена обвинуваченому із порушенням права на захист. Тому суд не може покликатися на жоден із доказів при ухваленні вироку.

Щодо цих обставин суд зазначає таке.

Повідомлення про підозру було складене 22.07.2025 у змісті повідомлення про підозру зазначено про права та обов`язки підозрюваного. Об 11.23 повідомлення про підозру було вручене обвинуваченому, який відмовився від підпису і відмова була зафіксована на відео. Повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений ст.278 КПК України, що не передбачає конкретної форми роз`яненнс прав та обов`язків.

Згідно із вказаним відеозаписом (т. 2 арк. спр. 22) обвинувачений перебував у вестибюлі відділення поліції. Поруч із ним стояла слідча, яка оголосила йому зміст повідомлення про підозру, доступною мовою і передала примірник повідомлення про підозру обвинуваченому для ознайомлення. Обвинувачений не взяв цей документ, зазначив, що від отримання відмовляється і прийде з адвокатом, оскільки не розуміє того, що говорить йому слідча. Також обвинувачений відмовився поставити свій підпис у графі щодо вручення йому цього документу. Після цього слідча залишила вказаний документ на стільці і повідомила обвинуваченого про необхідність з`явитися наступного дня до неї із адвокатом, повноваження якого мають бути належно підтверджені. Це свідчить про те, що їй до того моменту не було відомо про наявність у обвинуваченого захиснихка у цьому кримінальному провадженні.

Із відеозапису також встановлено, що обвинуваченого не утримували у відділенні поліції проти його волі, він не висловлював скарг щодо катування його у відділенні поліції. На шиї та руках обвинуваченого не було видимих тілесних ушкоджень, почервонінь, тощо, що могли б свідчити про застосування до нього катування у відділенні поліції. Обвинувачений виглядав спокійним і врівноваженим. Після того як слідча залишила обвинуваченому документ на стільці обвинувачений безперешкодно вийшов із приміщення, не забрав зазначені процесуальні документи. Постанова про залучення захисника була винесена 28.08.2025 на підставі поданого ордеру, згідно із змістом ордеру обвинувачений уклав договір із захисником 28.08.2025 (тобто більше ніж через місяць після вручення підозри).

01.10.2025 захисник подав скаргу на повідомлення про підозру, яку слідчий суддя повернула 02.10.2025, оскільки до скарги не було долучено документ, що підтверджує повноваження захисника. Відповідно до викопіювання з електронної пошти захисника клопотання про приєднання до вказаної скарги ордера було надіслане о 14.15 02.10.2025. Більше сторона захисту цю скаргу не подавала.

Після належної оцінки позиції сторони захисту щодо незаконності вручення повідомлення про підозру, суд вважає, що ця процесуальна дія не була вчинена з істотним порушенням прав обвинуваченого. Так, обвинуваченому було достовірно відомо, що з 04.01.2025 щодо нього здійснювали кримінальне провадження щодо прояву домашнього насильства. При цьому обвинувачений не був затриманий і щодо нього не було обрано запобіжного заходу, участь захисника у такому кримінальному првоадженні не є обов`язковою. З моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення і до вручення йому повідомлення про підозру пройшло більше ніж пів року. За цей час обвинувачений, за умови добросовісної реалізації своїх прав міг залучити захисника і повідомити про це орган досудового розслідування. Водночас договір із адвокатом він уклав більш ніж через місяць після вручення йому повідомлення про підозру і у той же день захисник був залучений до участі у провадженні за постановою слідчого. Тому при врученні повідомлення про підозру слідча діяла добросовісно, відповідно до норм ст.278 КПК України.

22.07.2025 обвинувачений подав заяву щодо незаконних дій працівників поліції щодо нього, оскільки цього ж дня приблизно о 10.00-10.30 вони увірвалися у кімнату, де він проживає, нічого йому не пояснили, одягнули на нього кайданки і привезли у відділення поліції. При цьому дільничний інспектор ОСОБА_19 душив обвинуваченого. Крім нього були ще два працівники поліції, яких обвинувачений не знає. На запитання обвинуваченого щодо причин затримання, працівники поліції відповіді не надали. Зазначив, що має на руках сліди від кайданок.

Після укладення договору про надання правничої допомоги захисник обвинуваченого з`ясовував стан розслідування цього звернення. У відповідь на адвокатський запит Надвірнянським РВП була надана відповідь про те, що 23.06.2025 на гарячу лінію надійшло звернення від ОСОБА_20 , яка просила вжити заходів щодо її батька, ОСОБА_3 , який вчиняє систематично домашнє насильство щодо неї. 22.07.2025 працівники поліції ОСОБА_19 , ОСОБА_21 і ОСОБА_22 здійснили виїзд за місцем проживання обвинуваченого. ОСОБА_20 повідомила працівникам поліції, де саме перебував обвинувачений. Двері будинку були відчинені, обвинувачений був вдома, однак відмовився виходити. Кайданки до обвинуваченого застосували, оскільки він погрожував заподіяти собі щось, а також у працівників поліції були побоювання, що він може завдати шкоди їм. Коли обвинувачений заспокоївся, кайданки з нього зняли. Копії відеозаписів із боді-камер працівників поліції відсутні. У матеріалах справи наявні фотографії ушкоджень на руках обвинуваченого (в ділянках зап`ястя) і копія до госпітального клінічного протоколу, відповідно до якої у обвинуваченого 22.02.2025 виявлено забої м`яких тканин на руках.

06.04.2026 захисник подав адвокатський запит щодо надання йому інформації та матеріалів щодо розгляду скарги обвинуваченого на дії працівників поліції. Зазначені матеріали знаходяться у т.2 арк. спр. 71-91, скаргу обвинуваченого розслідували належно, працівників поліції, що були причетними до події притягнули до дисциплінарної відповідальності, вони отримали догани.

З цього приводу суд зазначає, що затримання обвинуваченого у ході здійснення провадження про адміністративне правопорушення, яке було здійснене з порушеннями, не може бути підставою для визнання доказів у кримінальному провадженні недопустимими. Обвинувачений не подавав скарг на дії слідчого у кримінальному провадженні із обгрунтуванням щодо затосування до нього нелюдського поводження чи катування. Також суд зазначає, що усі докази на які сторона обвинувачення покликається на підтвердження вини обвинуваченого були зібрані до липня 2025 року. Це саме по собі виключає можливість отримання таких доказів шляхом катування обвинуваченого чи застосування до нього нелюдського поводження органом досудового росзілудвання.

Тому суд відхиляє доводи сторони захисту у цій частині.

У ході досудового розслідування сторона захисту подавала клопотання про проведення додаткових слідчих дій, а саме: від 24.09.2025, цього ж дня у задоволенні цього клопотання було відмовлено, оскільки воно стосувалося слідчих дій, які вже були проведені слідчим; від 24.09.2025 №116, цього ж дня у задоволенні клопотання було відмовлено, оскільки всі матеріали досудового розслідування були відкриті стороні захисту 19.09.2025, а усі слідчі дії у кримінальному провадженні були вже проведені. У ході судового розгляду стороні захисту було забезпечено можливість поставити запитання потерпілій і свідкам, щоб усунути невідповідності, про які вони зазначали у наведених клопотаннях. Всі заперечення сторони захисту щодо письмових доказів оцінені судом.

У ході судового розгляду сторона захисту долучила відеозаписи на спростування доводів сторони обвинувачення. На електронному носії є файли, що стосуються дій, які інкриміновані обвинуваченому, а саме: за 15.01.2025 та за 18.02.2025. Так, за 15.01.2025 на відеозаписі «110902» зафіксовано, що потерпіла та свідок ОСОБА_18 знаходилися за місцем проживання разом із обвинуваченим, потерпіла зазначила, що боїться залишатися у будинку разом із обвинуваченим і викликає поліцію. Обвинувачений знімав події і запитував чому потерпіла його боїться. На відеозаписах із боді-камер працівників поліції потерпіла чітко вказує на те, що обвинувачений зафіксував не всі події на відео, а тільки ті, де він поводився пристойно. Що передувало виклику поліції на відео не зафіксовано. На фрагментах відеозаписів за 18.02.2025 зафіксовано, що на подвір`ї розкидані речі. Потерпіла заперечувала, щоб обвинувачений знімав її на відео у присутності працівників поліції. Також вона сварилася із працівником поліції через те, що їй дали підписати документи і не оголосили попередньо їх змісту.

Файли за 27.01.2025 (між обвинуваченим і потерпілою виник конфлікт через те, що потерпіла не хотіла впускати обвинуваченого у будинок, зазначала, що він не надає кошти за комунальні послуги, а обвинувачений викликав поліцію, також зафіксовано як приїхали працівники поліції і обвинувачений надавав їм пояснення), 06.02.2025 (обвинувачений перебував у приміщенні літньої кухні, вони сварилися із потерпілою через постіль і особисті речі), 11.01.2026 (потерпіла висловлює свої переживання працівникам поліції, про те, що вона психологічно виснажена тим, що обвинувачений постійно її знімає, куди б вона не пішла; зазначає, що як тільки працівники поліції поїдуть обвинувачений знову продовжить її ображати і вона більше не витримує цього; свариться із обвинуваченим через ненадання коштів за комунальні послуги і через те, що їх вагітна донька має бути свідком постійних сварок і не може спокійно народити дитину) не містять інформації про епізоди, що інкриміновані обвинуваченому, однак вони дають уявлення щодо обстановки спільного проживання потерпілої та обвинуваченого. Ці події супроводжуються нецензурною лексикою, плачем потерпілої.

Ці докази надані стороною захисту з метою забезпечення суду інформацією про суть конфліктів між обвинуваченим і потерпілою та їх взаємне ставлення один до одного. Також сторона захисту надала копію постанови від 14.04.2025 відповідно до якої за результатами розгляду протоколу від 18.02.2025 серії ВАД №250996 щодо ОСОБА_7 суд дійшов висновку про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а саме – вчинення домашнього насильства щодо обвинуваченого.

Суд оцінює вказані докази також і у взаємозв`язку із результатами психологічного дослідження потерпілої. Так, за результатами бесід та спостереження за поведінкою потерпілої психолог констатував, що внаслідок систематично несприятливої обстановки за місцем проживання, якість життя потерпілої суттєво погіршилася. Їй систематично спричиняють психологічні страждання. Ресоціалізація потерпілої відбувається помірно, її адаптація проходить поступово, проте з ускладненнями через повторні випадки домашнього насильства. Їй притаманний тривожний тип акцентуації характеру, що тісно пов`язаний із тривожними подіями, що відбуваються в її житті. Їй притаманна нестійка увага, пасивна активність, неврівноваженість процесів, збудження та гальмування в поведінці, егоцентричні особливості, агресивність, депресивні стани та порушення сну. Такий емоційний стан відповідає її актуальним переживанням, має місце стурбованість власною безпекою, внутрішній неспокій. Безумовно поведінка потерпілої, що зафіксована на відео не відповідає загальноприйнятим правилам, однак саме тривалий негативний психологічний вплив на неї, як зазначає психолог, спричинив такі зміни.

Водночас, надані відеозаписи не виключають можливість негативного ставлення обвинуваченого до потерпілої чи проявів домашнього насильства. Зокрема, із інших відео та звукозаписів встанволено, що обвинувачений таки неодноразово проявляє психологічне насильство до потерпілої. Внаслідок детального дослідження сукупності доказів у кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що вони повністю спростовують показання обвинуваченого та позицію сторони захисту із наведених вище підстав.

В ході судового розгляду були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: довідка про те, що обвинувачений зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з потерпілою та їх спільними дітьми; довідка про неперебування на обліку у лікаря-психіатра та про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; характеристики з місця проживання обвинуваченого, згідно з якою обвинувачений характеризується позитивно; вимога щодо відсутносі у обвинуваченого судимостей; акт обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання обвинуваченого, відповідно до якого обвинувачений проживає на АДРЕСА_1 у літній кухні, його колишня дружина проживає у будинку за цією ж адресою, іншого житла обвинувачений не має, із сусідами не конфліктує.

Враховуючи викладене, суд, допитавши учасників судового розгляду, дослідивши докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена і його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо своєї дружини, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Згідно з досудовою доповіддю та витягом з оцінки ризиків, у обвинуваченого середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. Суд вважа, що підстав не враховувати характеристику особи обвинуваченого, яку підготував орган пробації немає.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину передбаченого ст. 126-1 КК України (нетяжкий злочин), обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, сімейний стан, його стан здоров`я, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та обставин, які обтяжують покарання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду, поклавши на нього обов`язки, що передбачені ч.2,3 ст.59-1 КК України. Враховуючи те, що ОСОБА_3 призначено покарання не пов`язане з позбавленням волі, відповідно до ст.91-1 КК України суд вважає за доцільне направити обвинуваченого для проходження програми для кривдників.

До початку судового розгляду кримінального провадження потерпіла пред`явила цивільний позов, покликаючись на те, що внаслідок незаконних дій обвинуваченого їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 100000,00 гривень. Так, у зв`язку із шкодою здоров`ю та постійними знущаннями з боку обвинуваченого, вона перенесла значні страждання, їй було соромно, її життя стало нестерпним. Вона відчуває постійний неспокій. Дані обставини глибоко вразили її і викликали у душевні страждання у вигляді занепокоєння та нервозності, страх і невпевненість. Після актів агресії домашнього насильника, вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, на цей час не має віри у можливість захисту від кривдника з боку працівників поліції, випадки домашнього насильства не припиняються. Також просила стягнути судові витрати у розмірі 16000,00 гривень, а саме: за надання консультації і збір доказів – 1000,00 гривень (2 години), за ознайомлення із матеріалами кримінального провадження – 2000,00 гривень (2 години), за підготовку і подання цивільного позову – 3000,00 гривень (3 години), за участь адвоката у судових засіданнях 10000,00 гривень (10 годин). На підтвердження цих витрат надала акт прийому-передачі наданих послуг від 11.08.2026 та квитанції: від 30.09.2025 – на суму 6000,00 гривень, від 16.08.2026 – на суму 10000,00 гривень.

Сторона захисту подала відзив на позовну заяву, відповідно до обвинувачений цивільний позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Покликаються на те, що єдиний доказ, який доданий до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди від злочину на підтвердження позовних вимог, є догоспітальний клінічний протокол №41 від 04.01.2025. В цьому догоспітальному клінічному протоколі вказано лише про забій м`яких тканин лівого стегна та обох гомілок. Опис тілесних ушкоджень, зазначений в позовній заяві є абсолютно інший. З цього випливає, що потерпіла вводить всіх в оману, а правоохоронні органи потурають їй. ОСОБА_7 вчиняє такі дії з метою помсти обвинуваченому, який не хоче давати їй гроші, які вона вимагає. Після повернення ОСОБА_7 у листопаді 2024 року, остання, в надзвичайно грубій формі, в тому числі із ганебною нецензурною лайкою, заявляла обвинуваченому про його обов`язок надавати їй кошти, а з січня 2025 року - вимагала щоб він покинув домогосподарство. При цьому, неодноразово погрожувала, що зробить все можливе, щоб його забрали на війну або посадили у в`язницю. З середини 2022 року, потерпіла хоче вигнати обвинуваченого із місця його проживання, оскільки він не має великих заробітків, які мав до того. Судові витрати сторона захисту вважає необгрунтованими, оскільки докази на підтвердження таких витрати були надані із пропуском строку і суд прийняв такі докази на стадії судових дебатів, що прямо заборонено законом.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1994 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У ході судового розгляду було встановлено, що потерпіла у період з грудня 2024 року до лютого 2025 року потерпала від проявів домашнього насильства зі сторони обвинуваченого, а саме психологічного та фізичного насильства. На підтвердження більш тривалого строку застосування домашнього насильства не було надано доказів, а тому суд не враховує ці обставини при вирішенні цивільного позову. Медичні документи підтверджують засосування фізичного насильства, консультативний висновок психолога підтверджує глибину душевних переживань потерпілої.

Враховуючи ці обставини, а також заперечення сторони захисту, що не суперечать сукупності досліджених судом доказів, позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 20000,00 гривень. З урахуванням характеру та обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої, присуджене судом відшкодування моральної шкоди є достатнім для компенсації шкоди завданої внаслідок вчинення щодо неї злочину.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Обсяг матеріалів досудового розслідування - 260 аркушів та електронні докази. Ознайомлення сторони захисту із цими матеріалами тривало з 14.30 22.09.2025 до 10.36 02.10.2025 (т. 1 арк. спр. 51-52). Представник потерпілої ознайомився із цими ж матеріалами протягом 2 годин, а тому витрати у цій частині є обгрунтованими. Згідно з матеріалами справи у цьому провадженні було проведено судові засідання загальною тривалістю орієнтовно 12 годин, до відшкодування заявлено витрати за 10 годин, що також на думку суду є обгрунтованим. У ході розгляду справи у визначений процесуальним законом строк потерпіла пред`явила цивільний позов, на підготовку якого представник витратив 3 години, що є обгрунтованою тривалістю надання такої послуги. Судове провадження у даній справі тривало з 02.10.2025 і за цей період представнику слід було підготувати потерпілу до допиту, обговорювати із нею хід судового розгляду, тощо, а тому витрати - 2 години на консультацію є також виправданими.

Тому на думку суду, заявлені представником витрати відповідають складності справи та обсягу наданих представником послуг, є обґрунтованими, тому на підставі ч.1 ст.124 КПК України ці витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої.

Що стосується заперечень сторони захисту щодо стадії подання доказів на підтвердження таких витрат суд зазначає таке. Відповідно до ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ході судових дебатів представник потерпілої заявив клопотання про долучення документів на підтвердження витрат потерпілої на професійну правничу допомогу. Суд роз`яснив представнику, що долучення будь-яких документів у ході дебатів не допускається. Після цього, у ході виступу у дебатах представник зазначив, що відповідно до вимог ЦПК України докази на підтвердження таких витрат буду надані суду після ухвалення вироку для постановлення додаткового рішення.

Дозволивши представнику завершити свій виступ, враховуючи те, що нормами КПК України не передбачено ухвалення додаткового вироку, у разі подання доказів на підтвердження судових витрат після ухвалення вироку, суд керуючись нормою ч.5 ст.364 КПК України, відповідно до якої: якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати, з`ясувавши думку учасників, які не висловили заперечень з цього приводу, відновив з`ясування обставин та відклав судове засідання на час достатній для сторони захисту для ознайомлення із цими доказами і підготовки заперечень. У наступному судовому засіданні суд дослідив ці докази, заслухав додаткові пояснення учасників щодо цих доказів, закінчив з`ясування обставин і перейшов до судових дебатів.

За наведених обставин, відсутні підстави стверджувати, що суд отримав нові докази і дослідив ці докази у судових дебатах.

Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, речовий доказ, а саме: догоспітальний клінічний протокол виданий щодо огляду ОСОБА_7 , який відповідно до постанови від 06.01.2025 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні слід повернути у КНП «Надвірнянська ЦРЛ».

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покаранняу виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці та покласти на нього обов`язок пройти цю програму.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягунути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 процесуальні витрати у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Речові докази:

- догоспітальний клінічний протокол щодо огляду ОСОБА_7 - повернути у КНП «Надвірнянська ЦРЛ».

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1