Суд: Рівненський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №569/11462/26
Суддя: Красовський О.О.
Справа № 569/11462/26
Номер провадження 2/570/2395/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в :
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між сторонами був укладений кредитний договір. Позичальниці були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідачка не виконує покладені на неї зобов`язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки наявну заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.05.2026 року справа була передана за підсудністю до Рівненського районного суду Рівненської області.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.06.2026 р. справа була прийнята до провадження судді Красовського О., та призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, на 06.07.2026, 17.09.2026, 22.10.2026.
22.06.2026 року представником відповідачки - адвокатом Штогрін В.С. подано відзив на позовну заяву. Представник відповідачки зазначає, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору № 1511-6029 від 12.02.2025 року та отримання кредиту у розмірі 17 600 грн, визнає позовні вимоги в частині основної суми заборгованості. Водночас заперечує проти стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 50 019,20 грн, оскільки вважає їх розмір непропорційно великим, таким, що майже втричі перевищує суму кредиту та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказує, що позивач безпідставно включив до складу заборгованості 8 800 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, без урахування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також зазначає, що позивач не має права стягувати комісію за видачу кредиту у розмірі 2 640 грн, оскільки така послуга має надаватися позичальнику безоплатно. Крім того, просить врахувати складний майновий та сімейний стан відповідачки, яка перебувала у стані вагітності та на стаціонарному лікуванні. 02.10.2026 року представником відповідачки подано письмові пояснення, у яких вона просить суд врахувати правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), здійснити тлумачення умов кредитного договору на користь споживача, стягнути проценти за користування кредитом у меншому погодженому розмірі, а у стягненні решти нарахованих процентів відмовити. Також зазначає, що відповідачка народила дитину, у зв`язку з чим не має можливості працювати.
Представник позивача не з`явився в судове засідання. Згідно до поданої позовної заяви просить справу розглядати без його участі.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Свою позицію виклали у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Представник відповідачки подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, та без участі ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Обставини, встановлені при розгляді справи.
12 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1511-6029 продукту «CreditKasa» на суму 17600 грн на підставі та умовах, визначених договором.
Кредитний договір укладено у електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором A0272.
Згідно з п. 4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом за Стандартною процентною ставкою: 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, та 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору. Відповідно до п. 4.7 договору тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 10.1 договору передбачено Промо-ставку у розмірі 0,90 % за кожен день користування кредитом протягом перших 27 календарних днів першого Базового періоду.
Відповідно до п. 4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту та нараховується одноразово в день видачі кредиту.
Згідно з п. 4.14 договору строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення (виплати) кредиту - 11.02.2026 року.
Відповідно до пунктів 4.15 - 4.18 договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 3379,73 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 76 546,50 грн, денна процентна ставка - 0,918 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 58 946,50 грн. Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графіка платежів), яка є Додатком № 2 до договору, за весь строк кредитування позичальник мала сплатити 17 600,00 грн суми кредиту, 55 774,40 грн процентів за користування кредитом, 2 640,00 грн комісії за видачу кредиту та 532,10 грн платежів на користь третіх осіб.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальниці кредитні кошти відповідно до узгоджених умов. Позичальниця кредит отримала, що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1511-6029 від 12.02.2025 року. Факт отримання кредитних коштів відповідачкою не заперечується.
Заборгованість відповідачки, за розрахунками позивача за договором № 1511-6029 від 12.02.2025 року станом на 27.03.2026 року, становить 79 059,20 грн, з яких:
17 600 грн - тіло кредиту;
50 019,20 грн - відсотки;
8 800 грн - проценти на підставі ст. 625 ЦК України;
2 640 грн - комісія.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом нараховувалися позивачем з 12.02.2025 року по 11.02.2026 року включно, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, за ставками 0,90 %, 1,00 % та 0,74 % від суми кредиту за день, з урахуванням періоду, у якому проценти не нараховувалися (0,00 %).
Відомостей про здійснення відповідачкою платежів на погашення заборгованості розрахунок не містить.
Норми права щодо укладення договору.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку, підписаний стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Кредитний договір підписано боржницею за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами. Якщо вказані документи підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Цей Закон визначає правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Щодо волевиявлення сторін при укладенні договору.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
«Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами».
Про це вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.03.2020 р., справа № 387/554/18.
Норми права щодо виконання договору.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду.
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами Кредитного договору. Таким чином, між кредитором та відповідачкою укладений Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов`язання за даним Договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Норми права щодо нарахування відсотків.
Згідно із положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX) встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою). Після завершення 240-денного перехідного періоду, тобто з 20 серпня 2024 року, максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.
У цій же постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Норми права щодо нарахування в порядку ст. 625 ЦК України.
Згідно з ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.
Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив про тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Норми права щодо нарахування комісії.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), Закон № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту».
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно п. 10 ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформульовано висновок, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які встановлена комісія, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, і для визнання його недійсним рішення суду не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Суд, якщо виявить нікчемність правочину (його частини), має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).
Висновки суду.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся до суду. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушила умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором.
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 17600 грн відповідачка не заперечує, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту визнає. Відтак вимога про стягнення 17600 грн заборгованості за кредитом підлягає задоволенню.
Щодо доводів представника відповідачки про необхідність тлумачення умов кредитного договору на користь споживача та стягнення процентів у меншому погодженому розмірі, суд зазначає наступне.
Договором чітко визначено розмір процентних ставок (пункти 4.10, 10.1 договору), їх фіксований тип та незмінність протягом усього строку дії договору (пункти 4.7, 4.21 договору), строк кредитування - 365 днів (п. 4.14 договору), а також розмір процентів за весь строк кредитування - 55 774,40 грн, визначений у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Графіку платежів). Ці умови узгоджуються між собою та з Правилами відкриття кредитної лінії і не передбачають кількох варіантів тлумачення щодо розміру процентів.
Заявлені до стягнення проценти у розмірі 50 019,20 грн нараховані в межах строку кредитування (з 12.02.2025 року по 11.02.2026 року) та не перевищують розміру процентів, погодженого сторонами у Графіку платежів (55 774,40 грн).
Посилання представника відповідачки на п. 4.18 договору також не свідчить про погодження сторонами меншої суми процентів, оскільки визначені у цьому пункті загальні витрати за споживчим кредитом (58 946,50 грн) включають у себе проценти за весь строк кредитування, комісію за видачу кредиту та комісійну винагороду третіх осіб і перевищують заявлену позивачем суму процентів та комісії (52 659,20 грн).
За таких обставин нечітких або двозначних положень щодо розміру процентів договір не містить, а тому підстави для застосування частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, щодо тлумачення умов договору на користь споживача відсутні.
Договір укладено 12.02.2025 року, тобто після 20.08.2024 року, а тому на нього поширюється обмеження максимального розміру денної процентної ставки у 1 %. Процентні ставки, передбачені договором (0,90 %, 1,00 % та 0,74 % на день), а також денна процентна ставка, визначена у п. 4.17 договору (0,918 %), зазначеного обмеження не перевищують, отже підстави для висновку про нікчемність умов договору щодо розміру процентів відсутні.
Доводи представника відповідачки про несправедливість умов договору щодо розміру процентів у розумінні частин першої - третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», про їх непропорційність сумі кредиту, а також посилання на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 суд відхиляє, оскільки Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 відступила від висновків, викладених у постанові у справі № 679/1103/23, та зазначила, що за відсутності позовних вимог споживача про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або про зміну договору суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Таких позовних вимог відповідачкою не заявлено, договір недійсним не визнавався. Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 також не є підставою для зменшення процентів, оскільки висновки у цій справі стосуються зменшення неустойки та процентів річних як заходів відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а не процентів за правомірне користування кредитом.
Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 50 019,20 грн підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 2640 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Тому вимога про стягнення комісії у розмірі 2 640,00 грн підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідачки 8 800 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачкою мало місце в період дії в Україні воєнного стану, а тому відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальниця звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Доводи представника відповідачки щодо складного майнового та сімейного стану відповідачки, перебування її на стаціонарному лікуванні та народження дитини не є передбаченою законом підставою для звільнення боржника від виконання грошового зобов`язання чи зменшення розміру заборгованості за кредитним договором. Водночас зазначені обставини можуть бути враховані на стадії виконання рішення суду при вирішенні питання про відстрочку або розстрочку його виконання в порядку, визначеному статтею 435 ЦПК України.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково у розмірі 70259,20 грн (17 600 грн - заборгованість за кредитом та 50 019,20 грн - заборгованість за відсотками, 2640 грн. – комісія), з урахуванням положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та нікчемності умови договору щодо сплати комісії за видачу кредиту.
Судові витрати.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позов був заявлений на суму 79059,2 грн.
Суд дійшов висновку про задоволення позову на суму 70259,20 грн, що складає 88,9 % від заявленого позову.
Позивачка визнала позов на суму 67 619,2 грн, що складає 85,5% від заявленого позову.
88,9 % від судового збору у розмірі 2 662,40 грн складає 2366,87 грн.
85,5 % від судового збору у розмірі 2 662,40 грн складає 2276,35 грн.
50 відсотків судового збору від суми позову, яку визнала позивачка, складає 1138,17 грн.
Тому судовий збір у розмірі 1138,17 грн підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету.
Судовий збір у розмірі 1228,7 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача (2366,87 грн - 1138,17 грн).
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 1511-6029 від 12.02.2025 року в розмірі 70259,20 грн, та судові витрати (сплата судового збору) у розмірі 1228,70 грн, а всього 71487 (сімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн 90 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" з державного бюджету судовий збір (в порядку ст. 142 ЦПК України) у розмірі 1138 (одна тисяча сто тридцять вісім) грн 17 коп, із загальної суми 2662, 40 грн, що був сплачений згідно платіжної інструкції № 32124 від 04 травня 2026 року через АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 38548598, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133).
Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: « АДРЕСА_1 ).
Суддя Красовський О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua