Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №557/842/26 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 1-кп/557/112/2026

Справа № 557/842/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

секретар судового засідання ОСОБА_5

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026186080000046 від 03.06.2026, щодо обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Світанок Корецького району Рівненської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера по інвалідності ІІІ-ї групи, раніше судимий 22 жовтня 2025 року Гощанським районним судом за ст.126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, яким йому було призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік за встановленням обов`язків на підставі п.п. -3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, а саме: періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, ухилився від відбування цього покарання.

Так, вказаний вирок після набрання ним законної сили 18 грудня 2025 року надійшов для виконання до Рівненського районного сектору № 2 Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області та був прийнятий до виконання.

Засуджений ОСОБА_3 , 23 грудня 2025 року з`явився до уповноваженого органу з питань пробації, де останньому під підпис оголошено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію: перша, друга середа кожного місяця, а також відповідно до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов?язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом № 272/5 від 29.01.2019 Міністерства юстиції України, були роз?яснені права й обов?язки засудженої особи, порядок та умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду та наслідки, що наступають у разі ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що засуджений власноруч заповнив підписку.

За час перебування на обліку в органі пробації, засуджений ОСОБА_3 ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду та вчинив п?ять адміністративних правопорушень, а саме: 4 січня 2026 року згідно постанови серії ЕГА № 1950356 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, 10 січня 2026 року згідно постанови серії ЕНА № 6491557 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.127 КУпАП, 5 лютого 2026 року згідно постанови Рівненського міського суду № 569/1371/26 ОСОБА_3 визнано виним вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.3 ст.178, ст.173 КУПАП, 14 березня 2026 року згідно постанови серії ЕГА№1991569 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП.

2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 389 КК України, а саме: ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

3.Позиції сторін кримінального провадження.

3.1.Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 16 червня 2026 року дізнавачем СД відідлення поліції № 5 Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 та затверджений прокурором Гощанського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_7 .

За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 389 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні крмінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 389 КК України, зазначила, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, обставини, що обтяжують покарання – рецидив злочинів. Прокурор просила визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 389 КК України, без призначення покарання. Вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2025 року виконувати самостійно.

3.2. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав, надав показання, не оспорював правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи. Просив суворо не карати.

Захисник ОСОБА_4 просив суд застосувати щодо обвинуваченого положення ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 389 КК України, а саме — штраф у мінімальному розмірі.

У судових дебатах захисник підтримав позицію прокурора щодо непризначення обвинуваченому покарання.

4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

4.1.Показання обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 389 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся, підтвердив обставини скоєння ним злочину, які викладені в обвинувальному акті, та дав показання стосовно обставин скоєння ним кримінальних правопорушень, - час, місце, спосіб, мета скоєння кримінального правопорушення.

Зокрема, показав, що на момент, коли потрібно було йти на реєстрацію до органу пробації захворів, а потім взагалі потрапив до лікарні.

4.2. Письмові докази.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

5.Висновки суду.

Сторони кримінального провадження під час судового розгляду не заявляли клопотання про визнання наданих прокурором доказів недопустимими, відповідно до положень частини третьої статті 89 КПК України.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.

Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.

Суд дійшов висновку, що прокурор надав допустимі, належні, достовірні та достатні докази для визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою статті 389 КК України, а саме в ухиленні від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

6. Обставини, які пом`якшують, обтяжують покарання.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є рецидив кримінальних правопорушень.

7. Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий: 22.10.2025 Гощанським районним судом Рівненської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, офіційно не працює, досяг пенсійного віку, одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколого не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу, мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності, обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_3 суд враховує що останній 1959 року народження, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку в лікаря нарколога, та досяг пенсійного віку.

Санкцією ч. 3 ст. 389 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років. Тобто вказаною статтею визначено безальтернативний вид покарання - обмеження волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Положення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначають вік пенсіонера, відповідно до яких особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років.

Обвинувачений ОСОБА_3 є особою, яка досягла пенсійного віку, що підтверджується копією паспорта громадянина України, конкретно, на момент вчинення кримінального правопорушення досяг віку 66 років, а тому з урахуванням ч. 3 ст. 61 КК України йому не може бути призначено покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, при тому, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.

Оскільки судом не встановлено визначених законом про кримінальну відповідальність підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до нього застосований як до особи, що досягла пенсійного віку, суд приходить до висновку, що його слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення без призначення покарання. При цьому у суду відсутні підстави для призначення йому покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України.

Суд при цьому враховує, що можливість засудження особи без призначення покарання припускається відповідно до ч. 3 ст. 88 КК України.

8. Мотиви ухвалення рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення, щодо вирішення цивільного позову.

У цьому кримінальному провадженні заходи забезпечення не застосовувались, цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

9. Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів.

Речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, без призначення покарання.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом 30 діб після проголошення.

Учасники судового провадження отримують копію вироку в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1