Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №553/3143/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/3143/25

Провадження № 2/553/207/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Тимчука Р.І., розглянувши в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у липні 2025 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що перебував у шлюбі із ОСОБА_2 з 26.02.2011 року, 11.01.2017 року шлюб розірвано згідно рішення Ленінського районного суду м.Полтви у справі №553/3707/16-ц. Від шлюбу у позивача з відповідачкою народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_3 .

Після розлучення, донька ОСОБА_3 проживає з батьком та перебуває на повному його утриманні та вихованні. Мати ОСОБА_2 взагалі не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не спілкується із донькою та не підтримує зв`язок, не цікавиться її здоров`ям, навчанням, розвитком тощо.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 28.07.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22.09.2025 року о 11:35 год.

Виконавчий комітет Подільської районної у м.Полтаві ради 11.12.2025 року надав до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Подільської районної у м.Полтаві ради та висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини по справі 553/3143/25.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 22.12.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 09.02.2026 року.

20.04.2026 року Подільським районним судом міста Полтави ухвалено повернутися при розгляді цивільної справи №553/3143/25 на стадію підготовчого засідання; замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Службу у справах дітей Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 45920809, 36014, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, буд. 5). Розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання, призначено на 28.05.2026 року о 13:00 год.

18.08.2026 року стороною позивача заявлено клопотання про зміну предмету позову та продовження розгляду справи №553/3143/25 з урахуванням позовних вимог у новій редакції.

06.09.2026 року від представника позивача адвоката Кумечко М.С. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалами Подільського районного суду м. Полтави від 07.09.2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кумечко М.С. задоволено. Підготовче судове засідання відкладено до 07.10.2026 на 16:00 год.

Ухвалою Подільського районного суду м.Полтави від 07.10.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09 год. 15 хв. 19.10.2026 року.

19.10.2026 року представником позивача подано заяву, я якій прохали розглядати справу без їхньої участі.

Відповідач про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, відзив на позовну заяву до суду не направила.

Служба у справах дітей Полтавської міської ради подала заяву про розгляд справи без участі їх представника, висновок у матеріалах наявний.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи положення ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути скаргу у відсутність учасників справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі письмових матеріалів справи.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу- ОСОБА_4 ) з 26.02.2011 року по 11.01.2017 року. Шлюб розірвано згідно рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 11.01.2017 року у справі №553/3707/16-ц. Від шлюбу у позивача з відповідачкою народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2023 року неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 09.06.2026 року, складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей Полтавської міської ради Мартиненко А.П. Висновком органу опіки та піклування ВК Подільської районної у м.Полтаві ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідність його інтересам затвердженого рішенням виконавчого комітету Подільської районної у м.Полтаві ради від 09.12.2025 №215 та листом №01—23/224 від 19.06.2025 року КЗ «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 Полтавської міської ради Полтавської області.

Відповідач у справі ОСОБА_2 два рази притягувалася до кримінальної відповідальності, згідно вироку Київського районного суду м.Полтави у справі №552/8841/25, провадження №1-кп/552/405/26 від 24.03.2026 року згідно якого за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком частини невідбутого покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 06.01.2025 року, остаточно призначено покарання ОСОБА_2 у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Факт відбування покарання відповідачкою за двома вироками суду підтверджується і наданою на виконання ухвали Подільського районного суду м.Полтави від 07.09.2026 інформацією Міністерством внутрішніх справ Департаментом інформатизації у листі від 23.09.2026 за №38407/16-2026.

Окрім того, у Шевченківському. районному суді міста Полтави в провадженні судді Лизенка А.В. перебуває справа №554/9208/26, провадження №1-кп/554/448/2026 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України, що підтверджується листом Шевченківського районного суду м.Полтави №554/9208/25/103036/2026 від 04.08.2026. На виконання ухвали Подільського районного суду м.Полтави про витребування доказів за клопотанням представника позивача, адвоката Кумечко М.С. Шевченківським районним судом м.Полтави надано копія висновку експерта №253 за результатом судово-психіатричної експертизи від 04.05.2026, відповідно до якого комісія припускає наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 психічного розладу у вигляді органічного шизофреноподібного розладу, проте в амбулаторних умовах неможливо виключити агравацію у особи з розладом психіки та поведінки, внаслідок вживання психоактивних речовин.

Висновком щодо визначення місця проживання дитини, встановлення факту одноосібного самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 03.09.2026 за №К/01.2-12/815 затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 425 від 19.09.2026 року, встановлено, що з першої половини 2023 року ОСОБА_5 проживає з батьком, переведено до школи № 22, як за територіальність знаходиться поряд з місцем проживання позивача. ОСОБА_5 надала пояснення комісії, що дійсно проживає з батьком, що він повністю її забезпечує матеріально, створює належні умови для навчання та проживання та самостійно займається її вихованням. Мати ОСОБА_2 взагалі з нею не спілкується, не цікавиться її життям. Окрім того, як у матеріалах справи та і у висновку органу опіки наявна письмова заява рідної матері відповідачки (бабусі дитини по материнській лінії) – ОСОБА_6 , згідно якої вона зазначила, що єдино правильним рішенням є проживання дитини із батьком, оскільки він спроможний її забезпечити всім необхідним та піклується про неї. На підставі наявних матеріалів та здійснених перевірок, Служба у справах дітей вважає доведеним факт одноосібного самостійного виховання та утримання батьком дитини.

Суд, оцінюючи в сукупності, наявні в матеріалах справи докази, вважає доведеним факт одноосібного самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та приходить до висновку про задоволення в цій частині позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою проживання батька, а саме: АДРЕСА_2 , шляхом, реєстрацiї мiсця проживання (перебування) з одночасним із зняттям з задекларованого/зареєстрованого мiсця проживання (перебування) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка досягла 14-ти років, суд приходить до наступних всиновків.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами.

Згідно до пункту 31 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) від 7 лютого 2022 р. № 265, особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування).

Частиною 3 статті 160 Сімейного кодексу України встановлено, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

При цьому, судом встановлено, що стороною позивача було вжито заходів щодо реєстрацiї мiсця проживання (перебування) з одночасним зняттям iз задекларованого/зареестрованого мiсця проживання (перебування) неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка досягла 14-ти років.

Раніше судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_5 фактично проживає з батьком, що є її самостійним рішенням та узгоджується із нормами ст. 160 СК України. Дитина особисто з батьком подала заяву до Центру надання адміністративних послуг Полтавської міської ради з метою зміни місця проживання, оскільки має бажання бути зареєстрованою з батьком за однією адресою.

30 липня 2026 року на електронну пошту ОСОБА_5 надійшло Повідомлення про залишення відповідної заяви без руху вих. №01-12-05.1-03/10709 від 30.07.2026 року, було відмовлено у наданні послуг, керуючись пунками 32 та 52 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) від 7 лютого 2022 р. №265, а саме, через відсутність згоди iншого законного представника (матері).

Неповнолітня ОСОБА_5 повторно подала заяву до ДМС для зміни місця проживання, додавши до пакету документів копію вироку Київського районного суду м.Полтави по справі №552/8841/25 від 24.03.2026 року, за яким ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяців та Витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, з якого вбачається, що 11.06.2020 року ОСОБА_7 , уклала шлюб, номер актового запису 116, та змінила прізвище на ОСОБА_8 , але вдруге отримала відмову, у зв`язку з відсутністю згоди матері.

Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області листом від 10.08.2026 за №5301.7-5450/53.1-26 на запит адвоката Кумечко М.С. щодо правомірності залишення заяви ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її батька ОСОБА_1 стосовно рестрації місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, порушень вимог чинного законодавства відділом ведення реєстру територіальної громади управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питянь реєстрації не виявило.

Суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо встановлення місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою проживання батька ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , шляхом, реєстрацiї мiсця проживання (перебування) з одночасним зняттям iз задекларованого/зареєстрованого мiсця проживання (перебування) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка досягла 14-ти років.».

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а такожзумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, Зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем надано докази того, що відповідачка умисно, протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов`язків, від участі у вихованні та утриманні доньки.

Перебування матері неповнолітньої ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі є підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини. Крім того, матір відповідачки, бабуся дитини, підтвердила письмовою заявою про ухилення ОСОБА_2 від виконання материнських обов`язків та перебування дитини на повному утриманні та одноосібному вихованні батька ОСОБА_1 , що узгоджується з висновком органу опіки та піклування виконкому Полтавськоїї міської ради.

Додатково судом встановлено обставини, які свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки та права стосовно дитини в міру стану здоров`я, згідно наявного у матеріалах справи висновку експерта №253 за результатом судово-психіатричної експертизи від 04.05.2026, відповідно до якого комісія припускає наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 психічного розладу у вигляді органічного шизофреноподібного розладу.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що підставою звернення до суду з вказаною позовною заявою ОСОБА_1 є захист прав та інтересів своєї неповнолітньої дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно виховує, утримує та спільно проживає з неповнолітньою донькою. За результатом розгляду справи, суд приходить до висновку, що виконання ОСОБА_2 обсягу батьківських прав є обмеженим у зв`язку з відбуванням покарання у місцях позбавлення волі. Окрім того, відповідачка з 2023 року свідомого та умисного не виконувала своїх материнських обов`язків та вела аморальний спосіб життя, зловживаючи наркотичними речовинами, у зв`язку з чим, на думку суду, позовна заява є обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 84, 141, 150, 160-161, 180, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 11, 12, 19, 79-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 430 ЦПК України, суд, ?

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини – задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою місця проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: АДРЕСА_2 , шляхом, реєстрацiї мiсця проживання (перебування) з одночасним зняттям iз задекларованого/зареєстрованого мiсця проживання (перебування) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) факт одноосібного самостійно виховання та утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), без сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .) чи інших осіб.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.10.2026.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук