Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №524/2640/26
Суддя: Мельник Н. П.
Справа № 524/2640/26
Провадження №2/524/3128/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі
головуючого судді Мельник Н. П.,
з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою,
УСТАНОВИВ:
До суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:
1) визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом:
виділення ОСОБА_1 на належні йому 2/3 частини квартири: кімнату «2» площею 17,1 кв.м, комору «8» площею 1,9 кв.м, лоджію площею 2,5 кв.м, всього площею 38,42 кв.м, що на 2,58 кв.м менше, ніж належна йому 2/3 частина квартири;
виділення ОСОБА_2 на належну їй 1/3 частину квартири: кімнату «3» площею 11,6 кв.м, балкон площею 0,9 кв.м, всього площею 20,58 кв.м, що на 2,58 кв.м більше ніж належна їй 1/3 частина квартири;
залишення у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передпокій «1» площею 4,8 кв.м, кухню «4» площею 7,4 кв.м, коридор «5» площею 2,5 кв.м, ванну кімнату «6» площею 2,1 кв.м, вбиральню «7» площею 1,3 кв.м, коридор «9» площею 1,9 кв.м, всього площею 20,0 кв.м;
2) зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 кімнатою «2» площею 17,1 кв. м шляхом її звільнення від належних ОСОБА_2 предметів домашньої обстановки та вжитку.
Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, що складаються з витрат по оплаті судового збору - 2662,40 грн; по оплаті проведення будівельно-технічного дослідження і надання висновку експерта - 4537,45 грн; по оплаті витрат на правничу допомогу - 6500,00 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що позивач та його батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 11.06.1996 у порядку приватизації набули право спільної сумісної власності на двокімнатну кв. АДРЕСА_2 .
3 2007 року позивач постійно проживав однією сім`єю без реєстрацію шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем її проживання і реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , продовжуючи бути зареєстрованим за попереднім місцем проживання. Від фактичного шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 в приватизованій квартирі проживала ОСОБА_3 , яка в подальшому отримувала житлову субсидію по оплаті комунальних послуг, оскільки проживала в квартирі одна, перебувала на пенсії і була одноосібним користувачем комунальних послуг, які сплачувала за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який продовжував рахуватися за померлим ОСОБА_1 . У подальшому субсидія ОСОБА_6 не надавалася.
26.12.2008 рішенням Автозаводського районного суду в м. Кременчуці в справі № 2-5651/2008 визначені частки співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 та визнано, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та померлому ОСОБА_1 належать по 1/3 частки і спадкова частка квартири після померлого ОСОБА_1 складає 1/3.
07.06.2022 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Козирєву О. О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири після померлого ОСОБА_1 , в тому числі з урахуванням відмови ОСОБА_3 від своєї 1/2 частки у спадщині на користь ОСОБА_1
3 2022 року з ОСОБА_3 почала постійно проживати її дочка ОСОБА_2 , продовжуючи бути зареєстрованою в належному їй на праві особистої власності житловому будинку АДРЕСА_4 . За період спільного проживання, користуючись приміщеннями квартири та будучи безпосередніми користувачами комунальних послуг ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не сплачували комунальні послуги за надану теплову енергію та частково сплачували інші комунальні послуги.
Позивач не звертався до ТОВ «Житлорембудсервіс» щодо оформлення особового рахунку. Він надавав ОСОБА_3 копію свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна і таку інформацію могла надати саме вона.
08.04.2024 відповідач отримала свідоцтво право на 1/3 частку цієї квартири, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 08.04.2024.
Окремий особовий рахунок по оплаті комунальних послуг ОСОБА_2 не оформляла, продовжуючи проживати в квартирі без реєстрації та користуватися приміщеннями квартири. Єдиним зареєстрованим мешканцем квартири є позивач.
Будучи єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 , відповідач успадкувала не лише право спадкодавця, зокрема право на спадкове майно, але і обов`язки спадкодавця, зокрема по оплаті заборгованості за комунальні послуги. Продовжуючи одноосібно проживати в квартирі ОСОБА_2 почала чинити перешкоди відповідачу в його подальшому користуванні квартирою, замінивши замок на вхідних дверях, одноосібно користуватися приміщеннями квартири і комунальними послугами, оплату за їх спожиття не вносила, внаслідок чого збільшувалася заборгованість.
ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 дублікат ключа від вхідних дверей до квартири, однак відмовилася звільнити окрему кімнату «2» площею 17,1 кв.м від належних їй меблів, речей домашнього побуту. ОСОБА_2 продовжує користуватися вказаною кімнатою. Відмовляється її звільняти.
Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки.
Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі за підсудністю згідно ч.1 ст. 30 ЦПК України.
Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі.
25.06.2026 до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Марискіної О. О. про вступ у справу в якості представника.
16.07.2026 від представника відповідача надійшли клопотання про:
1) відкладення розгляду справи;
2) долучення до матеріалів справи листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.07.2026 за вих. № 9/4753 та витребування від адвоката Скиби В. Б. оригіналу договору про надання правничої допомоги позивачу.
У клопотанні про долучення доказів зазначено, що за номером телефону, зазначеним представником позивача в позові здійснено телефонний дзвінок та виявлено, що він не є номером телефону позивача. На пропозицію адвокату передати довірителю про наміри його сестри (відповідачки) вирішити питання шляхом укладення мирової угоди, останній відповів, що зв`язок з позивачем не підтримує. На адвокатський запит від 06.07.2026 листом від 10.07.2026 за вих. № 9/4753 надійшла інформація від ІНФОРМАЦІЯ_4 , що ОСОБА_1 призваний 17.11.2025 за мобілізацією. Виявлено, що адвокатом до позову додано ордер на підтвердження його повноважень із зазначенням дати укладення з позивачем договору про надання правничої допомоги 12.03.2026, що є неможливим і не відповідає дійсності.
03.09.2026 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів представника відповідача. Не заперечував щодо приєднання до матеріалів справи листа ІНФОРМАЦІЯ_4 , вимогу щодо витребування договору про надання правничої допомоги просив залишити без задоволення.
Представник позивача посилається на те, що відповідачу та її представнику достовірно відома послідовна та незмінна позиція позивача щодо відсутності у нього наміру продавати свою частку квартири, навпаки він має намір визначити порядок користування квартирою між сторонами та усунути перешкоди, які утворює відповідач в користуванні позивачем приміщеннями квартири.
У вказаних запереченнях зазначено, що спірні відносини між сторонами виникли з листопада 2023 року. Відповідач та її представник, яка надає ОСОБА_2 правничу допомогу з 2024 року, восени 2024 року ініціювали зустріч з позивачем для досудового вирішення спору.
В листопаді 2024 року відповідач та її представник особисто зустрічалися з ОСОБА_4 , з якою ОСОБА_1 спільно проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2007 року і яка згідно нотаріально посвідченої довіреності від 23.10.2024 за № 1255 є його представником з питань належного йому нерухомого майна, в тому числі і зазначеної квартири. Довіреність видана строком на п`ять років та дійсна до 23.10.2029. Відповідач та її представник достовірно обізнані про мобільного зв`язку ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7 , оскільки така зустріч планувалася заздалегідь.
Під час зустрічі, яка відбулася в офісі представника відповідача адвоката Марискіної О. О., сторона відповідача пропонувала ОСОБА_1 укласти з ОСОБА_2 договір міни своїх 2/3 часток квартири на жилий будинок в с. Салівка Кременчуцького району з подальшою розстроченою доплатою ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці в вартості квартири та будинку, на що ОСОБА_1 не погодився. Наміру відчужувати або міняти свою частку не мав і не має.
Як зазначено у цих запереченнях, ОСОБА_1 25.09.2025 у порядку досудового врегулювання спору направив зі свого мобільного телефону на мобільний додаток «Вайбер» ОСОБА_2 та рекомендованим листом досудову пропозицію щодо визначення порядку користування квартирою та усунення відповідачем перешкод в користуванні позивачем жилої кімнати площею 17,1 кв. м. Станом на 03.11.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прибули до спірної квартири, де відповідач повідомила, що жилу кімнату площею 17,1 кв. м звільняти не буде.
04.11.2025 з мобільного додатку «Дія» ОСОБА_1 дізнався про відкриття Автозаводським районним судом міста Кременчука провадження у справі № 524/13396/25 за позовом ПОКВПТГ «Полтаваобленерго» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості за постачання теплової енергії та призначення розгляду справи 18.11.2025.
17.11.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 призваний на військову службу за мобілізацією, а з 18.11.2025 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України.
06.07.2026 представник відповідача ОСОБА_8 зателефонувала представнику позивача та запитала чи не бажає позивач продати свою частку квартири. Представник позивача повідомив про відсутність такого наміру у позивача та повідомив, що не телефонує позивачу, оскільки він є військовослужбовцем і за попередньою домовленістю між ними у разі потреби він дзвонить коли йому зручно, або дзвонить його представник ОСОБА_4 , тому з часу перебування позивача на військовій службі мобільний зв`язок з ним підтримується через ОСОБА_4 , номер телефону якої зазначено в позові.
Під час перебування у Полтавській області за місцем постійного знаходження військової частини, оперативне місце базування якої знаходиться в Харкіській області, ОСОБА_1 підписано договір про надання правничої допомоги, примірник якого йому надала ОСОБА_4 під час короткочасного побачення.
10.09.2026 від представника позивача надійшла заява про продовження розгляду справи без зупинення провадження.
10.09.2026 у судове засідання з`явився представник позивача.
Ухвалою суду без постановлення окремого процесуального документа, заслухавши позицію представника позивача:
задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи копію листа від 10.07.2026 за вих. № 9/4753 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача у витребуванні від адвоката Скиби В. Б. оригіналу договору про надання правничої допомоги позивачу;
задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи копії довіреності, якою позивач уповноважив ОСОБА_4 на представництво його інтересів та ведення справ щодо нерухомого майна, у тому числі спірної квартири;
відкладено засідання з метою забезпечення права сторони відповідача надати свою позицію щодо заперечень сторони позивача про мирне врегулювання спору, оскільки заперечення представника позивача направлено іншій стороні 03.09.2026.
22.10.2026 у судове засідання не з`явилися учасники справи.
Від представника позивача надійшла 22.10.2026 письмова заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити. Не заперечують проти постановлення заочного рішення суду.
У судове засідання не з`явилася відповідач та її представник повідомлені належним чином про дату, час, місце розгляду справи.
Про причини неявки відповідач суду не повідомлено, заяв про розгляд справи за їх відсутності та відзив не подано.
На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими гл. 11 ЦПК України.
З`ясувавши обставини, на які посилається представник позивач, як на підставу позовних вимог, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.
Установлено, що 11.06.1996 позивач та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у порядку приватизації набули право спільної сумісної власності на двокімнатну кв. АДРЕСА_2 . Свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 11.06.1996 № 7833/1. Квартира зареєстрована в Кременчуцькому бюро технічної інвентаризації на підставі зазначеного свідоцтва і записана у реєстрову книгу М-1 за реєстровим № 55.
Згідно позовної заяви з 2007 року позивач постійно проживав однією сім`єю без реєстрацію шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її проживання і реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , продовжуючи бути зареєстрованим за попереднім місцем проживання. Від фактичного шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2007 року в приватизованій квартирі проживала ОСОБА_3
26.12.2008 рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука в справі № 2-5651/2008 позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та померлому ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 належить по 1/3 частині ідеальної частки кв. АДРЕСА_2 , спадковою частиною є 1/3 частина цієї квартири
Зазначеним рішенням суду встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 відкрилася спадщина на частку у вказаній квартирі. При зверненні ОСОБА_1 до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не визначені частки кожного зі співвласників цієї квартири.
Зазначене рішення суду від 26.12.2008 набрало чинності 05.01.2009, про що наявна відповідна відмітка на копії рішення, долученої до матеріалів справи.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
07.06.2022 державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Козирєву О. О., ІНФОРМАЦІЯ_7 , видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири після померлого ОСОБА_1 , 1934 року народження, в тому числі з урахуванням відмови частки у спадщині, від якої відмовилася дружина померлого ОСОБА_3 . Зареєстровано в реєстрі за № 5-513.
Право власності ОСОБА_1 на спадкову 1/3 частку квартири зареєстровано 07.06.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно інформації з реєстру згідно витягу з реєстру № 455976845, сформованого 11.12.2025.
Згідно з актом про встановлення фактичного місця проживання, затвердженого генеральним директором ТОВ «Житлорембудсервіс» 23.07.2026 за № 323, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає з 2022 2022 року по дату складення акта за адресою: АДРЕСА_5 , а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не проживає з 2007 року за цією адресою.
Як зазначено в позові під час спільного проживання ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 , користуючись приміщеннями квартири та будучи безпосередніми користувачами комунальних послуг, не сплачували комунальні послуги за надану теплову енергію та частково сплачували інші комунальні послуги.
Згідно відповіді ТОВ «Житлорембудсервіс» від 07.08.2025 за вих. № 01-05/1063 за адресою: АДРЕСА_5 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 , який з 01.07.2008 оформлено на ОСОБА_1 . З травня 2023 року особовий рахунок № НОМЕР_3 оформлено на ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину від 07.06.2022.
Позивач у позові стверджує, що не звертався до ТОВ «Житлорембудсервіс» щодо оформлення особового рахунку. Надавав матері ОСОБА_3 копію свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна і таку інформацію могла надати вона до ТОВ «Житлорембудсервіс». Окремий особовий рахунок по оплаті комунальних послуг ОСОБА_2 не оформляла, продовжуючи проживати в квартирі без реєстрації та користуватися усіма приміщеннями квартири. Єдиним зареєстрованим мешканцем квартири є позивач.
21.10.2016 ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Остаховою Н. П. та зареєстровано у реєстрі за № № 1853, 1854. Згідно заповіту ОСОБА_3 заповіла для ОСОБА_2 належну їй частку зазначеної квартири та предмети домашньої обстановки і вжитку.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про те, що 08.04.2024 відповідач зареєструвала право на 1/3 частку цієї квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1354, виданого 08.04.2024 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А. Г.
14.10.2023, 19.11.2023 позивач звертався до Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області з письмовими заявами щодо протиправних дій ОСОБА_2 , на що 14.12.2023 отримано відповідь про наявність між сторонами цивільно-правових відносин.
З наведених обставин у позові, слідує, що ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 дублікат ключа від вхідних дверей до квартири, однак відмовилася звільнити окрему кімнату «2» площею 17,1 кв.м від належних їй меблів, речей домашнього побуту.
25.09.2025 позивач направив відповідачці письмову пропозицію рекомендованим листом № 3960000592433 з описом вкладення в цінний лист, згідно якого пропонував врегулювати спірні відносини щодо користування зазначеною квартирою, здійснити поділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг, погасити борг за комунальні послуги, усунути перешкоди в користування належною йому часткою квартири.
У зазначеній претензії наявна пропозиція визначення порядку користування квартирою, що відповідає прохальній частині позову. Пропонував також звільнити окрему кімнату «2» площею 17,1 кв.м від належних їй меблів, речей домашнього побуту.
У матеріалах справи відсутні відомості про надання відповіді відповідачем для позивача.
08.12.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності позивача ОСОБА_1 на 1/3 частку цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.06.1996.
Таким чином, з урахуванням рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.12.2008, яким визначено частки у праві спільної сумісної власності, позивачу належить 2/3 частки, відповідачу - 1/3 частка спірної квартири.
Відповідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України на замовлення позивача від 10.02.2026 судовим експертом Шлапак С. Л. 16.02.2026 складено висновок експерта № 2/2-26 за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження спірної квартири щодо визначення варіанту порядку користування квартирою відповідно до часток співвласників ОСОБА_1 (2/3) та ОСОБА_2 (1/3) без проведення переобладнання квартири.
Відповідачем доводів на спростування позиції позивача суду не надано. Протилежного суду не доведено. Заяв, клопотань суду не надано. Своїм правом на подання відзиву та на участь в судовому засіданні відповідач не скористалася.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності (співвласника) житлового приміщення передбачає, насамперед, право на використання помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї (ст. 383 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема житловим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 447/455/17.
У статтях 358, 361 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згоди і кожний співвласник самостійно розпоряджається своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
У ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, право кожного зі співвласників на володіння, користування та розпорядження спільним майном одночасно зумовлює обов`язок узгоджувати свою поведінку щодо здійснення цих прав з іншими співвласниками. У разі недосягнення співвласниками згоди з питань здійснення повноважень щодо володіння та користування спільним майном спір, що виник, підлягає вирішенню судом.
Суд приходить до висновку, що сторони у цій справі не дійшли згоди щодо порядку користування спірною квартирою.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2023 у справі № 607/22941/21 висловив правову позицію про те, що судове рішення про встановлення порядку користування спільним майном не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їхніх прав як власників, оскільки суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їхніх часток у праві власності на спільне майно. При цьому, допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, тобто з наближенням до ідеальних часток.
При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Вирішуючи спір щодо встановлення порядку спільного користування квартирою, суд керується тим, що при визначенні такого порядку допускається виділення сторонам у користування частин житлового приміщення, співмірних їхнім ідеальним часткам у праві спільної часткової власності. При цьому можливі незначні відступи від точної відповідності реальних часток ідеальним, зумовлені об`єктивною неможливістю забезпечити їх повну тотожність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно та не порушує їхніх прав як власників.
Суд, установивши, що між сторонами, як співвласниками зазначеної квартири, існує спір щодо порядку користування квартирою, відсутність у сторін можливості та бажання однієї зі сторін досягнути домовленості щодо порядку користування спільною квартирою, дійшов висновку про наявність підстав для встановлення порядку користування квартирою.
Вирішуючи питання визначення порядку користування двокімнатною квартирою загальною житловою площею 54,0 кв. м, яка має дві окремі житлові кімнати, наявність технічної можливості експлуатувати кожну кімнату відокремлено, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та доцільним визначити порядок користування спірною квартирою згідно із запропонованим позивачем варіантом, який не порушує вимог закону та прав сторін без необхідності проведення переобладнання квартири, а саме:
виділити ОСОБА_1 на належні йому 2/3 частини квартири: кімнату «2» площею 17,1 кв.м, комору «8» площею 1,9 кв.м, лоджію площею 2,5 кв.м, всього площею 38,42 кв.м, що на 2,58 кв.м менше, ніж належна йому 2/3 частина квартири;
виділити ОСОБА_2 на належну їй 1/3 частину квартири: кімнату «3» площею 11,6 кв.м, балкон площею 0,9 кв.м, всього площею 20,58 кв.м, що на 2,58 кв.м більше ніж належна їй 1/3 частина квартири;
залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передпокій «1» площею 4,8 кв.м, кухню «4» площею 7,4 кв.м, коридор «5» площею 2,5 кв.м, ванну кімнату «6» площею 2,1 кв.м, вбиральню «7» площею 1,3 кв.м, коридор «9» площею 1,9 кв.м, всього площею 20,0 кв.м.
Суд виходить з необхідності допустити відступ від повної відповідності реальних часток ідеальним, оскільки виділення в натурі частин спільного майна, які б точно відповідали часткам співвласників у праві спільної часткової власності, об`єктивно є неможливим.
Крім того, відповідач за результатами визначення порядку користування спірною квартирою отримує в користування частину квартиру загальною площею 20,58 кв.м, що на 2,58 кв.м більше ніж належна їй 1/3 частина квартири.
Зазначений варіант порядку користування квартирою відповідно до часток співвласників ОСОБА_1 (2/3) та ОСОБА_2 (1/3) здійснений відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України на замовлення позивача від 10.02.2026 судовим експертом Шлапак С. Л. (висновок експерта № 2/2-26 від 16.02.2026).
Суд звертає увагу, що відповідачем іншого варіанту поділу спірної квартири не запропоновано, заперечень щодо заявленого варіанту порядку користування квартирою не надано. Клопотання про заявлення відповідачем про призначення судової будівельно-технічної експертизи не заявлялося.
Суд не зобов`язаний з власної ініціативи призначати експертизу за відсутності відповідного клопотання сторони та за умови достатності інших доказів для вирішення спору.
У цій справі також встановлено, що позивач та відповідач є співвласниками спірної квартири. Водночас позивач позбавлений можливості у повному обсязі реалізовувати належне йому право співвласника унаслідок створення відповідачем перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Як слідує з позову, ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 дублікат ключа від вхідних дверей до квартири, однак відмовилася звільнити окрему кімнату «2» площею 17,1 кв.м від належних їй меблів, речей домашнього побуту. Крім того, вказану кімнату вона використовує не лише для зберігання вказаних речей, а й для власного проживання.
Позивач є повноправним співвласником вказаної квартири, однак позбавлений можливості користуватися належною йому частиною квартири, оскільки співвласник ОСОБА_2 без відома та згоди позивача (співвласника) використовує всю площу квартири виключно для власного проживання.
Відповідач проігнорувала звернення позивача, відмовляється вирішити це питання мирним шляхом та надати позивачу можливість користування належною йому часткою квартири, чим порушує права позивача.
Відповідач та її представник, будучи обізнаними з наведеними у позові обставинами, заперечення щодо позовних вимог не надали, наведені позивачем у позові обставини та факт вчинення нею перешкод у користуванні квартирою, не спростовано. Протилежного суду не доведено.
Відповідно до ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.
Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22.
Установивши наведені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов`язавши ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 кімнатою «2» площею 17,1 кв. м шляхом її звільнення від належних ОСОБА_2 предметів домашньої обстановки та вжитку.
Заперечення співвласника квартири ОСОБА_2 щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном, а також посилання позивача на відсутність у нього, як співвласника спірної квартири, можливості реалізовувати свої права щодо користування належною йому часткою квартири, є підставою для висновку про вчинення іншим співвласником перешкод у користуванні належним позивачу майном.
Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.11.2023 у справі № 397/355/22, від 18.11.2024 у справі № 727/8103/23.
Відповідно до ст.с т. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. ст. 76-81 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В порядку розподілу судових витрат позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, а саме:
2662,40 грн по оплаті судового збору;
4537,45 грн по оплаті проведення будівельно-технічного дослідження і надання висновку експерта;
6500,00 грн по оплаті правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: ( 1) на професійну правничу допомогу; ( 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; ( 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; ( 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
З урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що стверджується доданими документами до позову.
Крім того, оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір та витрати на проведення експертизи підлягають стягненню звідповідача, що стверджується доданими документами до позову.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 315-319, 352 - 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом:
виділення ОСОБА_1 на належні йому 2/3 частини квартири: кімнату «2» площею 17,1 кв.м, комору «8» площею 1,9 кв.м, лоджію площею 2,5 кв.м, всього площею 38,42 кв.м, що на 2,58 кв.м менше, ніж належна йому 2/3 частина квартири;
виділення ОСОБА_2 на належну їй 1/3 частину квартири: кімнату «3» площею 11,6 кв.м, балкон площею 0,9 кв.м, всього площею 20,58 кв.м, що на 2,58 кв.м більше ніж належна їй 1/3 частина квартири;
залишення у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передпокою «1» площею 4,8 кв.м, кухні «4» площею 7,4 кв.м, коридору «5» площею 2,5 кв.м, ванної кімнати «6» площею 2,1 кв.м, вбиральні «7» площею 1,3 кв.м, коридору «9» площею 1,9 кв.м, всього площею 20,0 кв.м.
Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 кімнатою «2» площею 17,1 кв.м шляхом її звільнення від належних ОСОБА_2 предметів домашньої обстановки та вжитку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2662 грн 40 коп судового збору, 4537 грн 45 коп витрат на проведення будівельно-технічного дослідження, 6500 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6
Суддя Н. П. Мельник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua