Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №377/987/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/987/26

Провадження №2/377/768/26

23 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Приліпко К.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 59.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07 червня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 59. Сторони мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач. Причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою стало те, що у неї з відповідачем так і не склалося сімейне життя, між ними відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння, наявні різні погляди на сімейне життя. Між сторонами втрачено почуття любові та поваги один до одного, внаслідок чого подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, та суперечитиме інтересам позивача.

Ухвалою судді від 07 вересня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02 жовтня 2026 року.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року відкладено розгляд справи на 23 жовтня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, в позовній заяві просила розглянути справу без її участі. Заяви про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення до суду не подала.

Відповідач ОСОБА_2 повторно в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою та доданими документами повернуто до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_2 , якому адресовано судову повістку разом із доданими документами, за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 07 червня 2013 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, про що 07 червня 2013 року складено відповідний актовий запис № 59. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_5 .

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи.

Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою стало те, що у неї з відповідачем так і не склалося сімейне життя, між ними відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння, наявні різні погляди на сімейне життя. Між сторонами втрачено почуття любові та поваги один до одного, внаслідок чого подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, та суперечитиме інтересам позивача.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно з частиною другою статті 18, пункту 3 статті 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливо.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.

Як вбачається із змісту позовної заяви, син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишається проживати разом з позивачем. Спір про розподіл спільного майна подружжя між сторонами відсутній.

У відповідності до статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

В позовній заяві позивач просила після розірвання шлюбу залишити за нею прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 331,20 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 331,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 59.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_5 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 331 гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька