Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №369/15069/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15069/26

Провадження № 3/369/7504/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенко В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Бучанського РУП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративне правопорушення –

ВСТАНОВИВ:

25.07.2026 року близько 17 години 35 хвилин, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , під час вигулу собаки породи «міні бультер`єр» не забезпечила належний контроль за твариною, внаслідок чого собака перебуваючи без намордника напала на іншу собаку, заподіявши їй тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила правила вигулу собак, чим вчинила адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явилася, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, визнала в повному обсязі. Обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не заперечувала. У вчиненому щиро розкаялася. Разом із тим зазначила, що готова відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 154 КУпАП утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 25.07.2026 року серії ВАД № 973379 та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд ураховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до частини другої статті 34 КУпАП суд вправі визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в законі.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала в повному обсязі, обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не заперечувала, у вчиненому щиро розкаялася та висловила готовність відшкодувати завдані збитки.

Щире каяття правопорушниці суд визнає обставиною, що пом`якшує відповідальність. Її готовність відшкодувати завдану шкоду також ураховується при індивідуалізації адміністративного стягнення, хоча сама по собі не свідчить про фактичне відшкодування збитків.

Суд виходить із того, що адміністративне стягнення має бути співмірним характеру вчиненого правопорушення та забезпечувати досягнення мети, визначеної статтею 23 КУпАП. При цьому застосування стягнення має ґрунтуватися на принципі законності та враховувати встановлені обставини конкретної справи.

Оцінюючи питання про застосування конфіскації тварини, суд бере до уваги, що таке стягнення має незворотні наслідки для правопорушниці та змінює правовий режим належної їй тварини. Застосування цього заходу має оцінюватися з урахуванням мети адміністративної відповідальності, характеру правопорушення та обставин, установлених під час судового розгляду.

У цьому контексті суд звертає увагу на положення частини другої статті 69 Кримінального кодексу України, яка за визначених законом умов допускає незастосування обов`язкового додаткового покарання. Хоча зазначена норма безпосередньо регулює призначення кримінального покарання, суд розглядає її як можливий нормативний орієнтир при оцінці співвідношення основного та додаткового заходів державного примусу.

Застосування зазначеного підходу за аналогією права суд пов`язує з необхідністю індивідуалізації відповідальності, урахуванням пом`якшуючих обставин та забезпеченням справедливого співвідношення між характером правопорушення і наслідками застосованого стягнення.

Оцінивши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що визнання вини, щире каяття правопорушниці, її готовність відшкодувати завдану шкоду та інші встановлені обставини свідчать про необхідність індивідуального підходу при визначенні адміністративного стягнення.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, її щире каяття, визнання вини та готовність відшкодувати завдані збитки, з метою забезпечення індивідуалізації адміністративної відповідальності та досягнення мети адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації тварини, застосувавши за аналогією підхід, передбачений частиною другою статті 69 КК України, щодо можливості незастосування обов`язкового додаткового покарання.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 40-1, ч. 3 ст. 154, Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , визнати винуватою за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави без конфіскації тварини (собаки).

Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Києво- Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання – три місяці з дня її винесення.

У разі примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя Лисенко В.В.