Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №358/1915/26 — Богуславський районний суд Київської області

Суд: Богуславський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №358/1915/26

Суддя: Буравова К. І.

Справа № 358/1915/26 Провадження № 3/358/646/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною третьою статті 173-2 та статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

УСТАНОВИЛА:

25 липня 2026 року близько 19 год. 00 хв. перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинив словесну сварку відносно своєї матері ОСОБА_2 перебуваючи в наркотичному сп`янінні, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, яке вчинено повторно протягом року після накладення стягнення, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за ст. 173-2 ч. 3 КУпАП.

Крім того, 25 липня 2026 року близько 19 год. 15 хв., за адресою: в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи в кухні даної квартири після неодноразових законних вимог працівника поліції припинити правопорушення та покинути місце проживання матері, умисно та зухвало відмовився виконувати законні вимоги працівника поліції, шарпав за формений одяг та руку працівника поліції, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, за що передбачена відповідальність за ст. 185 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав. Пояснив, що між ним та матір`ю виник побутовий конфлікт, після чого вона викликала поліцію. Стверджував, що працівники поліції діяли надмірно агресивно, застосували до нього фізичну силу та сльозогінний засіб, хоча він не чинив фізичного опору.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 22 вересня 2026 року у відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП у Київській області витребувано повний та безперервний відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського № 859987 щодо події, яка мала місце 25 липня 2026 року близько 19 год 15 хв за адресою: АДРЕСА_1 , за період від прибуття працівників поліції на місце події до завершення спілкування з ОСОБА_1 та його доставлення до відділення поліції.

Необхідність витребування зазначеного відеозапису була зумовлена істотними розбіжностями між обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, та поясненнями ОСОБА_1 щодо поведінки працівників поліції, застосування до нього фізичної сили і спеціального засобу сльозогінної дії. Суд виходив із того, що відеозапис міг містити об`єктивні відомості про зміст та законність вимог поліцейських, поведінку ОСОБА_1 , наявність або відсутність злісної непокори, а також про обставини застосування до нього заходів примусу.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Згідно зі ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно зі статтями 251, 252 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винуватість особи та інші істотні обставини. Суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності.

На підтвердження обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, судом досліджено такі докази:

- протокол серії ВАД № 966360 від 21.08.2026, що складений відносно ОСОБА_1 , в якому викладені обставини адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП;

- протокол серії ВАД № 966353 від 25.07.2026, що складений відносно ОСОБА_1 , в якому викладені обставини адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП;

- копію рапорту ст. інспектора чергового ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області В. Пасічного від 25.07.2026 про реєстрацію звернення в ЄО за № 3124 від 25.07.2026;

- копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.07.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 25.07.2026, що долучені до протоколу на окремому аркуші, в яких вона зазначає, що 25.07.2026 близько 18:00 год. вона повернулася з кладовища додому, у цей час її син ОСОБА_1 перебував вдома на кухні. Зайшовши на кухню вона побачила як її син розмовляв сам з собою, інструментами почав відбивати штукатурку на стінах, вибивати отвори в стелі, звинувачуючи її в тому, що провела на кухню відеокамери. Її син на регулярній основі вживає наркотичні речовини, після чого створює неприємні умови для її проживання;

- копію довідки КНП БМР «Богуславська центральна лікарня № 220 від 29.07.2026;

- копію довідки КНП БМР «Богуславська центральна лікарня № 247 від 29.07.2026;

- копію журналу інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги затриманим;

- копію протоколу АЗ №002727 від 25.07.2026 про адміністративне затримання ОСОБА_1 ;

- рапорт ст. інспектора чергового ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області В. Пасічного від 25.07.2026 про реєстрацію звернення в ЄО за № 3126 від 25.07.2026;

- копію рапорту дільничного офіцера поліції сектору пробації ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області О. Підлужнього від 25.07.2026;

- копію рапорту слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області Я.Ткаченка від 25.07.2026;

- рапорт ст. інспектора чергового ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області В. Пасічного від 25.07.2026 про реєстрацію звернення в ЄО за № 3129 від 25.07.2026.

Щодо правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП

Диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Частина третя статті 173-2 КУпАП установлює адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, необхідно довести: умисне вчинення діяння фізичного, психологічного або економічного характеру; настання або можливість настання внаслідок такого діяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи; перебування правопорушника та потерпілої особи у відносинах, на які поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству; а також факт застосування до правопорушника протягом попереднього року адміністративного стягнення за порушення, передбачене частиною першою або другою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння у формі фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперішнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають чи проживали однією сім`єю, але не перебувають або не перебували в родинних відносинах чи шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 зазначеного Закону психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За пунктом 7 частини другої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на відносини між батьками та дітьми.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є особами, на відносини між якими поширюється дія зазначеного Закону, оскільки вони є сином і матір`ю. Перебування події у спільному житлі додатково підтверджує сімейно-побутовий характер відповідних правовідносин.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, полягає не лише в діях, якими фактично завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи. Для наявності складу цього правопорушення достатньо встановити, що внаслідок відповідного умисного діяння така шкода могла бути завдана. Тому відсутність медичного висновку про психічний розлад або психологічну травму сама собою не виключає складу правопорушення, якщо характер поведінки правопорушника та її сприйняття потерпілою об`єктивно свідчать про виникнення побоювань за безпеку, емоційної невпевненості чи нездатності захистити себе.

Водночас не кожна сімейна сварка або побутовий конфлікт є домашнім насильством. Для правильної правової оцінки необхідно встановити не лише наявність суперечностей між членами сім`ї, а й умисну поведінку фізичного, психологічного або економічного характеру, яка за своїм змістом та обставинами могла завдати або завдала шкоди фізичному чи психічному здоров`ю постраждалої особи.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966360 від 21 серпня 2026 року; заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 25 липня 2026 року; рапортами працівників поліції; матеріалами реагування на повідомлення про домашнє насильство; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні; постановою Богуславського районного суду Київської області від 16 лютого 2026 року у справі № 358/211/26 (ЄДРСР № 134300762).

У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що 25 липня 2026 року, повернувшись додому, побачила сина на кухні, де він розмовляв сам із собою, інструментами відбивав штукатурку зі стін і робив отвори у стелі, звинувачуючи її у встановленні відеокамер. Потерпіла також повідомила, що син регулярно вживає наркотичні речовини, після чого створює для неї неприйнятні та небезпечні умови проживання.

На відеозаписі з нагрудної камери працівниці поліції зафіксовано безпосередні пояснення ОСОБА_2 про те, що така поведінка її сина має постійний характер. Потерпіла висловлювала занепокоєння його станом та поведінкою, повідомляла, що не знає, як діяти і яким чином запобігти повторенню подібних випадків.

Емоційний стан потерпілої, зміст її пояснень, характер поведінки ОСОБА_1 , пошкодження ним елементів житла за допомогою інструментів, безпідставні звинувачення матері у встановленні відеокамер, а також повторюваність такої поведінки у своїй сукупності свідчать, що подія не обмежувалася одноразовою побутовою сваркою або звичайним сімейним конфліктом.

Установлені обставини об`єктивно створювали для ОСОБА_2 обстановку тривалої психоемоційної напруги, викликали в неї побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість та почуття безпорадності у власному житлі, а тому відповідні дії могли завдати шкоди її психічному здоров`ю.

Поведінка ОСОБА_1 мала усвідомлений характер. Він розумів, що перебуває у житлі разом із матір`ю, усвідомлював характер своїх дій, пошкоджував елементи приміщення, висловлював на її адресу безпідставні звинувачення, не припиняв такої поведінки та свідомо допускав виникнення у потерпілої стану страху, емоційної невпевненості й нездатності самостійно захистити себе. Отже, суб`єктивна сторона правопорушення у формі умислу також є доведеною.

Доводи ОСОБА_1 про те, що між ним та матір`ю відбувся лише побутовий конфлікт, спростовуються узгодженою сукупністю досліджених доказів, зокрема характером його поведінки, використанням інструментів, пошкодженням житла, безпідставними звинуваченнями матері та поясненнями потерпілої щодо постійного характеру таких випадків і неможливості самостійно їм запобігти.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 16 лютого 2026 року у справі № 358/211/26, тобто менш ніж за рік до події 25 липня 2026 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню. Таким чином, кваліфікуюча ознака повторності протягом року підтверджена належним і допустимим доказом.

Оцінивши наведені докази відповідно до статті 252 КУпАП у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у повторному протягом року умисному вчиненні домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок якого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, доведена поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Щодо правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП

Статтею 185 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків.

Обов`язковими ознаками цього правопорушення є законність розпорядження або вимоги поліцейського, доведення їх до відома особи, наявність у неї реальної можливості виконати відповідну вимогу та злісний характер непокори, який може полягати у наполегливій відмові від виконання неодноразово повтореної вимоги, демонстративному її ігноруванні або активній протидії її виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, виявляє причини й умови, що сприяють учиненню правопорушень, уживає заходів для їх припинення, а також заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці.

Пунктом 6 частини першої статті 31 зазначеного Закону до превентивних поліцейських заходів віднесено обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю.

За змістом статті 36 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський уповноважений вимагати від особи залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити їй доступ до визначеної території або об`єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя та здоров`я людей, збереження і фіксації слідів правопорушення.

Отже, повноваження поліцейського тимчасово вимагати від особи залишити певне приміщення з метою усунення безпосередньої загрози життю чи здоров`ю людей є самостійним превентивним заходом і не залежить від попереднього винесення щодо такої особи термінового заборонного припису. У цьому випадку вимога поліцейського була спрямована не на позбавлення ОСОБА_1 права користування житлом, а на тимчасове припинення небезпечної ситуації та забезпечення безпеки присутніх осіб.

Як убачається з досліджених у судовому засіданні відеозаписів, після прибуття працівників поліції ОСОБА_1 перебував у стані сильного психоемоційного збудження, поводився неадекватно, не реагував належним чином на звернення поліцейських та демонстрував ознаки можливої дії наркотичних засобів. Під час спілкування з поліцейськими у його руках перебували інструменти, зокрема ніж та плоскогубці, які за відповідних обставин могли бути використані для заподіяння шкоди.

Перед прибуттям поліцейських ОСОБА_1 інструментами відбивав штукатурку зі стін та робив отвори у стелі квартири, безпідставно звинувачуючи матір у встановленні відеокамер. Потерпіла повідомила працівникам поліції, що така поведінка сина має постійний характер, висловлювала занепокоєння його станом та зазначала, що не знає, як діяти і яким чином запобігти повторенню подібних випадків.

За таких обставин поліцейський, оцінюючи обстановку безпосередньо на місці події, поведінку ОСОБА_1 , його збуджений стан, наявність у руках інструментів, попереднє пошкодження ним елементів житла та висловлені потерпілою побоювання, мав обґрунтовані підстави вважати, що подальше перебування ОСОБА_1 у приміщенні створює реальну загрозу безпеці його матері, працівників поліції та самого ОСОБА_1 .

Тому вимога поліцейського припинити протиправну поведінку, покласти інструменти та тимчасово вийти з приміщення на подвір`я відповідала обстановці, була спрямована на охорону життя і здоров`я людей, припинення правопорушення та недопущення його продовження, а отже, ґрунтувалася на положеннях статей 23, 31 та 36 Закону України «Про Національну поліцію» і була законною.

З відеозаписів убачається, що відповідна вимога була висловлена ОСОБА_1 у зрозумілій формі та неодноразово повторювалася. Об`єктивних перешкод для її виконання він не мав. Незважаючи на це, ОСОБА_1 демонстративно відмовився залишити приміщення, не реагував на повторні вимоги поліцейського, упирався під час спроби вивести його на подвір`я, вчинив активну фізичну протидію, шарпав працівника поліції за формений одяг та руку, після чого його поведінка набула агресивного характеру.

Наведені дії не можуть розцінюватися як звичайне нерозуміння вимоги або пасивне невиконання розпорядження поліцейського, оскільки ОСОБА_1 усвідомлював зміст неодноразово повтореної вимоги, мав можливість її виконати, однак умисно відмовився це зробити та активно перешкоджав її реалізації. Така поведінка свідчить про злісний характер непокори.

Застосування поліцейським спеціального засобу сльозогінної дії відбулося після неодноразового невиконання ОСОБА_1 законної вимоги та початку активної фізичної протидії.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966353 від 25 липня 2026 року, протоколом про адміністративне затримання серії АЗ № 002727 від 25 липня 2026 року, рапортами працівників поліції та дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Зазначені докази узгоджуються між собою щодо змісту вимоги, її неодноразового висловлення, відмови ОСОБА_1 від виконання та подальшої активної протидії працівникові поліції.

Таким чином, досліджені докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують, що ОСОБА_1 умисно вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків, а тому його дії підлягають кваліфікації за статтею 185 КУпАП.

При накладенні стягнення, згідно з вимогами ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. Повторне протягом року вчинення домашнього насильства окремо як обставина, що обтяжує відповідальність, не враховується, оскільки воно є кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Згідно з частиною другою статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Вчинення правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Ураховуючи характер учинених правопорушень, а також те, що санкцією частини третьої статті 173-2 КУпАП передбачено істотно більший розмір штрафу, суд визнає більш серйозним правопорушення, передбачене частиною третьою статті 173-2 КУпАП, та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції цієї норми.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, урахувавши характер учинених правопорушень та особу правопорушника, суд вважає необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одну тисячу двадцять) гривень.

Відповідно до положення статті 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не встановлено підстав для направлення ОСОБА_1 на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбаченої законом.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Керуючись статтями 9, 10, 23, 33–36, 40-1, частиною третьою статті 173-2, статтями 185, 245, 251, 252, 268, 280, 283–285, 287–289, 307, 308 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 та статтею 185 КУпАП.

На підставі частини другої статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини третьої статті 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Реквізити для плати штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Богуслав.міс./21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA308999980313010106000010750, Код класифікації доходів бюджету: 21081100 (Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966360 від 21.08.2026 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966353 від 25.07.2026).

Відповідно до ч. 1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до неї може бути застосоване подвійне стягнення розміру штрафу визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в порядку ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (стягувач — Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; отримувач коштів — ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) — 37993783; банк отримувача — Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача — UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету — 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

СуддяК. І. Буравова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua