Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №357/10976/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10976/26

Провадження № 2/357/7530/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

23 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

26.06.2026 представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал», адвокат Маслюженко Микола Павлович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019 в розмірі 39 591,36 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом ( в тому числі прострочена) в розмірі 13 900,26 грн, заборгованості по сплаті відсотків ( в тому числі прострочена) в розмірі 25 688,10 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 11 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2019 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі – Клієнт/Відповідач) була укладена заява про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0946/82/91881022, відповідно до якої банк відкриває Клієнту Картковий рахунок (далі - КР) в гривні, випускає на надає Клієнту Платіжну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки або її (їх) реквізитів відповідно до правил Платіжних систем, Правил і Тарифів на ведення та обслуговування Карткових рахунків фізичних осіб.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (далі – Дата початку кредитування) Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (кредит), а Клієнт зобов`язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на Картковий рахунок одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій по Картковому рахунку або шляхом договірного списання Банком коштів Кредиту з Карткового рахунку у випадках, визначених договором. Сторонами в Кредитному договорі (п.1.4-1.6.) визначені наступні необхідні істотні умови кредитування, зокрема: розмір поточного ліміту кредитування на дату початку кредитування – 10 000,00 грн; строк кредиту – 48 місяців, який може бути продовжено; проценти за користування кредитом в розмірі – 45 % річних. Мета кредиту - придбання Клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Порядок погашення заборгованості за кредитом визначений у розділі 3 Кредитного договору. Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку обов`язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед Банком, але не менше тридцяти гривень або суми власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Клієнт зобов`язаний здійснити остаточне погашення Кредиту та Процентів не пізніше дати закінчення Строку Кредиту, а у разі його подовження – в останній робочий день строку користування кредиту (п.3.2. Кредитного договору). Інші умови надання Банком Кредиту, зокрема порядок нарахування Банком процентів, умови виникнення та погашення недозволеного овердрафту, черговість погашення заборгованості за Кредитом регламентуються Правилами (п.6 Кредитного договору). Правила банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» оприлюднені на сайті Банку www.aval.ua. Клієнт висловив повну та безумовну згоду з Правилами, підписавши Заяву про акцепт Публічної пропозиції/Угоди, про що зазначено в преамбулі Кредитного договору. Запевнення Клієнта щодо ознайомлення та дотримання Правил містяться в п.7 Кредитного договору. Сторони в п.6 Кредитного договору також погодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з підписанням та виконанням заяви (Кредитного договору) застосовується строк позовної давності тривалістю у 70 років.

Кредитний договір укладено в письмовому вигляді і підписано особисто відповідачем.

Після укладення кредитного договору банк виконав свої зобов`язання перед клієнтом за Кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених Кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку клієнта. Проте, всупереч умовам Кредитного договору, клієнт припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.

09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (Новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F. згідно з умовами якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019.

11.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» уклали Попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/2025, відповідно до якого зобов`язались у майбутньому укласти Договір відступлення прав вимоги (надалі – Основний договір), предметом якого буде відступлення Первісним кредитором на користь Нового кредитора прав вимоги до Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, укладених між Боржниками та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», які належать Первісному кредитору на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020. 07.10.2025 вказані сторони уклали основний Договір відступлення права вимоги №1-07/10.

На виконання укладеного договору сторонами 07.10.2025 підписаний Реєстр Боржників, Права Вимоги до яких відступлені за договором. Серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/0946/82/91881022 від 05.08.2019.

Згідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/0946/82/91881022 від 05.08.2019, сформованої Первісним кредитором (АТ «Райффайзен Банк») станом на 28.10.2021 заборгованість Боржника/Позичальника становила: заборгованість за основним боргом в сумі 15 903,26 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 0,00 гривень, що разом складає 15 903,26 гривень. В подальшому ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювало нарахування відсотків за кредитом та згідно до Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019, сформованої ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» станом на 07.10.2025 заборгованість Боржника/Позичальника становить: заборгованість за основним боргом в сумі 13 903,26 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 25 688,10 гривень, що разом становить 39 591,36 гривень.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року, після отримання інформації про реєстрацію місця проживання відповідача, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18 серпня 2026 року.

В зв`язку з неявкою відповідача, судове засідання призначене на 18 серпня 2026 року було відкладено на 23 жовтня 2026 року.

21 жовтня 2026 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача адвоката Маслюженка Миколи Павловича, в якій просив розглянути справу за відсутності представника позивача. Повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

В свою чергу, сторона позивача скористувалися своїм правом, визначеним в ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

05.08.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 була укладена заява про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0946/82/91881022, відповідно до якої банк відкриває Клієнту Картковий рахунок в гривні, випускає на надає Клієнту Платіжну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки або її (їх) реквізитів відповідно до правил Платіжних систем, Правил і Тарифів на ведення та обслуговування Карткових рахунків фізичних осіб.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (далі – Дата початку кредитування) Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (кредит), а Клієнт зобов`язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на Картковий рахунок одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій по Картковому рахунку або шляхом договірного списання Банком коштів Кредиту з Карткового рахунку у випадках, визначених договором.

Пунктами 1.4-1.6. Кредитного договору визначені наступні істотні умови кредитування: розмір поточного ліміту кредитування на дату початку кредитування – 10 000,00 грн; строк кредиту – 48 місяців, який може бути продовжено; проценти за користування кредитом в розмірі – 45 % річних. Мета кредиту - придбання Клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно розділу 3 Кредитного договору Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку обов`язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед Банком, але не менше тридцяти гривень або суми власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Клієнт зобов`язаний здійснити остаточне погашення Кредиту та Процентів не пізніше дати закінчення Строку Кредиту, а у разі його подовження – в останній робочий день строку користування кредиту (п.3.2. Кредитного договору).

Інші умови надання Банком Кредиту, зокрема порядок нарахування Банком процентів, умови виникнення та погашення недозволеного овердрафту, черговість погашення заборгованості за Кредитом регламентуються Правилами. Правила банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» оприлюднені на сайті Банку www.aval.ua. Клієнт висловив повну та безумовну згоду з Правилами, підписавши Заяву про акцепт Публічної пропозиції/Угоди, про що зазначено в преамбулі Кредитного договору. Запевнення Клієнта щодо ознайомлення та дотримання Правил містяться в п.7 Кредитного договору. Сторони в п.6 Кредитного договору також погодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з підписанням та виконанням заяви (Кредитного договору) застосовується строк позовної давності тривалістю у 70 років.

Кредитний договір укладено в письмовому вигляді і підписано особисто відповідачем.

Згідно Додатку № 1 до Заяви № № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019: дата щомісячного платежу – до 20 числа; сума щомісячного платежу – 1 267,19 грн; погашення суми кредиту – 500,00 грн; проценти за користування кредитом – 382,19 грн; комісія за зняття готівки – 315,00 грн; розмір страхового платежу (від суми заборгованості на початок місяця) – 0,7% (мін. 15 грн); неустойка (від суми простроченого щомісячного платежу) – 1,0% (мін. 50 грн); реальна річна процентна ставка – 45,07%; загальна вартість кредиту – 28 315.00 грн.

Також додано Паспорт споживчого кредиту, який відповідач власноручно підписав, де зазначені основні умови кредитування.

Після укладення кредитного договору банк виконав свої зобов`язання перед клієнтом за Кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених Кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку клієнта та розпискою ОСОБА_1 про отримання платіжної картки № НОМЕР_1 .

Проте, всупереч умовам Кредитного договору, клієнт припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.

Згідно розрахунку заборгованості по картковому АТ «Райффайзен Банк» станом на 26.10.2021 загальна сума заборгованості за Кредитним договором № № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019 становить 15 903,26 грн, яка складається з: заборгованість за дозволеним овердрафтом – 13 500,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом – 2 403,26 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання Кредитного договору № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019 та Паспорту споживчого кредиту від 05.08.2019 свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови даного договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Вказаний Договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні Договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем вищевказаного Кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справ, первісний Кредитор виконав взяті на себе зобов`язання, відповідач в свою чергу, не виконує зобов`язання за вищевказаним договором у зв`язку з чим має заборгованість з повернення тіла кредиту та відсотків, що передбачено умовами укладеного Кредитного договору.

09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (Новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, згідно з умовами якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами вказаними в Реєстрах боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019 в розмірі 15 903,26 гривень згідно Реєстру боржників від 28.10.2021.

Відповідно до п. 2.4 Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F, внаслідок передачі (відступлення) Прав вимоги за цим Договором, Новий кредитор замінює Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі (ах) Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.

Пунктом 2.5. вищевказаного Договору передбачено, що Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди Первісного Кредитора.

11.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» уклали Попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/2025, відповідно до якого зобов`язались у майбутньому укласти Договір відступлення прав вимоги (надалі – Основний договір), предметом якого буде відступлення Первісним кредитором на користь Нового кредитора прав вимоги до Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, укладених між Боржниками та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», які належать Первісному кредитору на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020. 07.10.2025 вказані сторони уклали основний Договір відступлення права вимоги №1-07/10.

На виконання укладеного договору сторонами 07.10.2025 підписаний Реєстр Боржників, Права Вимоги до яких відступлені за договором. Серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/0946/82/91881022 від 05.08.2019 в розмірі 39 591,36 грн.

Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання за кредитним договором, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Отже, відповідач не виконав свого зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно із ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту. Згідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/0946/82/91881022 від 05.08.2019, ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювало нарахування відсотків за кредитом, оскільки є фінансовою установою та має діючу ліцензію на діяльність фінансової установи, та згідно до Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019, сформованої ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» станом на 07.10.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 39 591,36 грн та складається з: заборгованість за основним боргом в сумі 13 903,26 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 25 688,10 гривень, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь позивача.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн судового збору за подання позову.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн до матеріалів справи надано копію Договору про надання правничої допомоги 1/04 від 01.04.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та ТОВ «Санфорд Капітал», Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №110280 від 07 травня 2026 року.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 11 200,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 4000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 010/0946/82/91881022 від 05.08.2019 суму заборгованості в розмірі 39591,36 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати у справі по сплаті судового збору в сумі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», місцезнаходження: 49005, вул. Сімферопольська, 21, 5 поверх, приміщення 68,69, м. Дніпро, Дніпропетровська область. Код ЄДРПОУ: 43575686.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя М. М. Бебешко