Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №295/8908/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Суд: Богунський районний суд м. Житомира

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №295/8908/25

Суддя: Довгалюк Л. В.

Справа №295/8908/25

Категорія 9

1-кп/295/280/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025060000000067 від 01.05.2025, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сайбали Азербайджанської Республіки, одруженого, маючого на утриманні трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, із вищою освітою, фізичної особи підприємця, інваліда 3-ої групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Не пізніше 29 квітня 2025 року у громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з корисливих спонукань та з метою особистого збагачення, виник злочинний умисел у сприянні незаконному переправленню через державний кордон України осіб призовного віку задля ухилення ними від мобілізації.

З метою реалізації зазначеного злочинного умислу ОСОБА_4 , не пізніше 29 квітня 2025 року, перебуваючи у невстановленому місці, усвідомлюючи, що окремі громадяни з числа військовозобов`язаних осіб бажають ухилитися від мобілізації та незаконно покинути територію України в умовах обмежень на пересування, що діють під час воєнного стану, почав підшукувати чоловіків призовного віку з указаної категорії та за грошову винагороду пропонувати останнім усунути перешкоди в їх незаконному переправленні через державний кордон України, чим умисно створив умови для зриву процесу забезпечення належної мобілізаційної готовності та мобілізаційного резерву військовослужбовцями підрозділів Збройних Сил України - Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що призвело б до перешкоджання вказаній законній діяльності в умовах особливого періоду.

Продовжуючи діяти на виконання зазначеної злочинної мети, ОСОБА_4 не пізніше 29 квітня 2025 року, перебуваючи у невстановленому місці, з використання власного мобільного телефону у ході розмови запропонував посприяти у незаконному переправленні через державний кордон України військовозобов`язаному громадянину призовного віку ОСОБА_7 (анкетні дані особи змінено на підставі Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993).

ОСОБА_4 , бажаючи незаконно збагатитись шляхом вчинення зазначених протиправних дій, у ході подальших телефонних розмов запевнив ОСОБА_7 у тому, що усуне перешкоди у його незаконному переправленні через державний кордон України, шляхом досягнення домовленостей із військовослужбовцями мобільних блок-постів, у тому числі співробітниками ТЦК та СП, під час перевезення ОСОБА_7 до лінії перетину державного кордону України.

Крім того, ОСОБА_4 протягом 09.10.2025 - 10.05.2025, перебуваючи у невстановлених слідством місцях, у ході телефонних розмов повідомив ОСОБА_7 , що особисто прибуде до м. Житомира, щоб організувати його незаконне переправлення через державний кордон України та забезпечити безперешкодне перевезення до місця перетину державного кордону.

Бажаючи настання вказаних суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення військовозобов`язаних осіб призовного віку через державний кордон України з метою ухилення останніми від мобілізації,

керуючись корисливим мотивом у вигляді отримання грошової винагороди за надання ОСОБА_7 порад і вказівок у сприянні вказаним злочинним діям, усвідомлюючи, що останній є особою призовного віку та бажає ухилитись від мобілізації, ОСОБА_4 10.05.2025 близько 21:00 години прибув до АЗС «UPG» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, де зустрівся з зазначеним громадянином. У подальшому, під час розмови, перебуваючи на території вказаної АЗС, ОСОБА_4 особисто запропонував ОСОБА_7 за свого посередництва незаконно перетнути державний кордон України.

Зокрема, ОСОБА_4 вказав ОСОБА_7 на те, що він повинен зранку 11.05.2025 прослідувати разом із ним до м. Львова, після чого він організує його незаконне переправлення через державний кордон України шляхом досягнення домовленостей зі службовими особами, відповідальними за контроль перетину державного кордону України.

При цьому, 10.05.2025 близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи на території зазначеної АЗС, ОСОБА_4 під час розмови особисто озвучив, що

за вчинення таких дій, тобто за надання зазначених порад і вказівок щодо незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_7 має сплатити йому грошову винагороду у розмірі 15 000 доларів США та покрити додаткові витрати, пов`язані з прибуттям ОСОБА_4 до м. Житомира.

Таким чином, за вказаних обставин, ОСОБА_4 шляхом надання порад та вказівок, сприяв незаконному переправленню через державний кордон України особи - військовозобов`язаного громадянина призовного віку, бажаючого ухилитись від мобілізації, тим самим умисно створив умови для зриву процесу забезпечення належної мобілізаційної готовності та мобілізаційного резерву військовослужбовцями підрозділів Збройних Сил України - Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що призвело б до перешкоджання вказаній законній діяльності в умовах особливого періоду.

Однак, довести свій вказаний вище злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, ОСОБА_4 не зміг до кінця, оскільки 10.05.2025 о 22:00 год. затриманий слідчим слідчого відділу УСБУ в Житомирській області.

29.09.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у приміщенні Житомирської обласної прокуратури, за адресою: м. Житомир, вул. С. Ріхтера, буд. 9 на підставі статтей 468-470, 471-473 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_4 , який під час судового розгляду добровільно ініціював укладення даної угоди, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, у повному обсязі визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, висловив жаль та бажає виправити ситуацію, що склалася.

Дії ОСОБА_4 сторонами угоди кваліфіковано за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України як готування до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та за ч. 3 ст. 332 КК України як сприяння порадами та вказівками незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчиненому з корисливих мотивів.

Сторони угоди дійшли згоди, що ОСОБА_4 слід призначити покарання: за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України з застосуванням ст. 68 КК України - 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 332 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

При цьому, сторони вважають за можливе застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, тривалість якого визначить суд, із покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, обвинувачений зобов`язався у місячний строк після набрання вироком законної сили перерахувати суму внесеної за нього застави у розмірі 623 768 гривень на підтримку Збройних Сил України за наступними реквізитами:

Отримувач: Військова частина НОМЕР_11, Код НОМЕР_12, МФО 820172, Рахунок: UA898201720313261001301096286, Держказначейська служба України м. Київ, Призначення: Благодійні внески.

Щодо можливості непризначення додаткових покарань, сторони виходять із наступного.

Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

Стосовно додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю установлено, згідно з роз`ясненнями, які викладені в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у відповідності до ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину.

На момент вчинення злочину за ч. 3 ст. 332 КК України обвинувачений займався підприємницькою діяльністю, як фізична особа - підприємець, не займав посаду та не займався діяльністю, з якими пов`язано вчинення злочину, а тому до нього не застосовується додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 332 КК України, у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні обвинувачений беззастережно та у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, у скоєному щиро розкаявся, критично поставився до вчиненого і підтвердив, що йому цілком зрозумілі його права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, суть обвинувачення, а також вид покарання, що буде застосоване до нього у разі затвердження угоди, яку просив затвердити. Підтвердив добровільність її укладення, без будь-якого якого тиску та примусу.

Захисники ОСОБА_4 підтвердили позицію свого підзахисного, заявили про відсутність будь-якого впливу на їх підзахисного, добровільність укладення ним угоди у його ж інтересах, просили затвердити вказану угоду у кримінальному провадженні та визначити іспитовий строк у мінімальному розмірі, зважаючи на відомості про особу обвинуваченого та обставини вчиненого ним злочину. Адвокати зазначили, що ОСОБА_4 зобов`язується у місячний строк після набрання вироком законної сили перерахувати заставу у сумі 623 768 гривень на підтримку Збройних Сил України. Крім того просили врахувати, що ОСОБА_4 вже добровільно перерахував в якості благодійного внеску на користь ЗСУ грошові кошти у сумі 374 000 гривень, що загалом складає один мільйон гривень.

Прокурор вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості у порядку ст. 474 КПК України, враховуючи думку обвинуваченого, його захисника, позицію прокурора суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні, суд має право, зокрема затвердити угоду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. 4 ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Інкриміновані ОСОБА_4 діяння правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України як готування до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та за ч. 3 ст. 332 КК України як сприяння порадами та вказівками незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчиненому з корисливих мотивів.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти основ національної безпеки України.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 КК України за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином у сфері недоторканості державних кордонів.

За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Можливість застосування угоди про визнання винуватості щодо вказаних кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 , передбачена законом; угоду укладено після повідомлення йому про підозру у вчиненні зазначених злочинів.

Таким чином, сторони при укладенні угоди дотримались вимог частин 4 та 5 ст. 469 КПК України. Зміст угоди відповідає вимогам, встановленим ст. 472 КПК України, угода містить передбачені ст. 473 КПК України наслідки її укладення та затвердження.

При цьому суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє свої права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та погоджується на призначення узгодженого сторонами покарання, укладення угоди є добровільним, без застосування насильства, примусу, погрози або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 КПК України, зокрема, обмеження в праві на оскарження вироку суду та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства, оскільки сплачені ОСОБА_4 грошові кошти необхідні для потреб оборони держави в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії рф проти України в умовах повномасштабного вторгнення, не порушують права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб. Для визнання винуватості ОСОБА_4 наявні фактичні підстави. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань судом не встановлено.

При цьому сторона захисту запевнила у реальній можливості за рахунок застави здійснити добровільний внесок грошових кошти на потреби ЗСУ відповідно до умов даної угоди.

Також судом враховано, що обвинувачений раніше несудимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, на його утриманні перебуває троє дітей, двоє з яких є неповнолітніми, має інвалідність 3-ої групи, ФОП, що у сукупності свідчить про наявність стійких соціальних зв?язків та істотно знижує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та критичне ставлення до вчиненого, усвідомлення протиправності своїх дій, з огляду на його посткримінальну поведінку, належне виконання своїх процесуальних обов`язків протягом досудового розслідування та під час судового розгляду, надання визнавальних показань тощо.

Також суд враховує, що інкримінований ОСОБА_4 замах на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, не призвів до настання негативних наслідків та відсутність матеріальної шкоди, добровільне перерахування ним грошових коштів у сумі 374 тисяч гривень на потреби Збройних Сил України та зобов`язання обвинуваченого у місячний строк після набрання вироком законної сили передати на користь Збройних Сил України заставу у сумі 623 768 гривень. При цьому сторона захисту запевнила суд у реальній можливості здійснення такого добровільного грошового внеску відповідно до умов укладеної між сторонами угоди.

Обставин, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 332 КК України.

Узгоджені сторонами угоди вид і міра покарання визначені у межах санкцій ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, а звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, на переконання суду будуть достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 затримано 10.05.2025.

Як вбачається з ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 12.05.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.07.2025 включно з визначення розміру застави.

Згідно з довідкою про звільнення № 8/5025 від 14.05.2025 ОСОБА_4 13.05.2025 звільнено під заставу у розмірі 623 768 гривень на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 12.05.2025.

Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день (ч. 5 ст. 72 КК України).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

З огляду на наведене, у строк покарання обвинуваченого слід зарахувати його попереднє ув`язнення з 10.05.2025 по 13.05.2025 із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання стосовно речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Корольовського районного суду м. Житомира від 13.05.2025, 14.05.2025, 05.06.2025, 24.06.2025, на речові докази підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто у період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладенні на нього обов`язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України заставу, внесену за нього заставодавцями у загальній сумі 623 768 гривень, відповідно до ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12.05.2025, після набрання вироком законної сили заставу слід повернути заставодавцям: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відповідно до внесених ними коштів.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

З огляду на призначене покарання, суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 394, 472-475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити у кримінальному провадженні № 22025060000000067 від 01.05.2025 угоду про визнання винуватості, укладену 29.09.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у приміщенні Житомирської обласної прокуратури.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1 КК України з застосуванням ст. 68 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

- за ч. 3 ст. 332 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

На підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати його попереднє ув`язнення з 10.05.2025 по 13.05.2025 із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання / роботи.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили залишити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду (ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України).

Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Корольовського районного суду м. Житомира від 13.05.2025, 14.05.2025, 05.06.2025, 24.06.2025 на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а саме:

- мобільний телефон IPhone 14 ProMax, IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою НОМЕР_2 , вилучені 11.05.2025 під час особистого обшуку ОСОБА_4 ;

- квартиру загальною площею 114.7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ;

- легкові автомобілі: MERCEDES-BENZ ML 350, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , VOLKSWAGEN PASSAT, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 , вантажний автомобіль УАЗ 452А, 1982 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 , які належать ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy M32, IMEI1: НОМЕР_9 із сім-карткою з номером НОМЕР_10 , добровільно наданий ОСОБА_7 (анкетні дані особи змінено), ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасувати, а вказані речові докази повернути їх власникам (законним володільцям).

Після набрання вироком законної сили заставу у загальній сумі 623 768 (шістсот двадцять три тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень, внесену відповідно до ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 12.05.2025, повернути заставодавцям: ОСОБА_8 - 175 768 грн, ОСОБА_4 - 148 500 грн, ОСОБА_9 - 149 500 грн, ОСОБА_10 - 150 000 грн.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому. Захисники мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua