Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №166/1245/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1245/26

провадження № 3/166/445/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 жовтня 2026 року с-ще Ратне

Суддя Ратнівського районного суду Волинської області Свистун О.М., з участю секретаря Омелько Н.І., захисника Мамая А.С., розглянувши скеровану відділенням поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

ОСОБА_1 07 липня 2026 року о 17 год. 30 хв. на вул. Ковельська в с. Видраниця Ковельського району Волинської області керував електроскутером "Dozer", без д.н.з., з явними ознаками алкогольного сп`яніння, серед яких – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, почервоніння очей, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки траспортного засобу та проходження такого огляду в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився, чим вчинив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі – ПДР), за яке передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Захисник Мамай А.С. 07 серпня 2026 року заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Клопотання мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів керування особою транспортним засобом 07 липня 2026 року о 17 год 30 хв, натомість відеозапис із бодікамери поліцейського починається із 17 год 33 хв а долучений відеозапис “signal-2026-07-07-201816.mp4” тривалістю 39 секунд, не містить назви, дати, часу, номера портативної камериполіцейського, прізвище поліцейського та інших властивостей. Крім цього, як на підставу для закриття провадження захисник вказує на відсутність доказів факту зупинки транспортного засобу, а також причин такої зупинки, що свідчить про незаконність вимоги працівника поліції до ОСОБА_1 про необхідність проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння. На думку захисника, долучені відеозаписи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, навпаки, останній, спочатку зазначаючи про відсутність потреби в цьому з огляду на проходження ним щоденного огляду за місцем роботи, згодом на пропозицію пройти огляд відповідає "Давайте".

Крім цього, захисник указав, що електроскутер «Dozer», який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не є механічним транспортним засобом, так як він обладнаний двигуном потужністю 2000 Вт, що є меншим 3 кВт. Відтак особа, яка ним керує, не може вважатися водієм у значенні норм, що регулюють відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп`яніння. Відповідно, ОСОБА_1 , незалежно від факту доведення наявності самої події, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд, дослідивши подані докази, дійшов такого висновку.

Згідно з п. 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оскільки визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП сам КУпАП не містить, для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, трицикли зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

При цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії посвідчення водія (А1 або А).

У рішенні в справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера, трицикла за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Тому безпідставними є доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, навіть за умови доведеності факту керування ним електроскутером із потужністю менше 4 кВт.

Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 713239 від 07.07.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, почервоніння очей, відмовився від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.07.2026, згідно з яким ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, почервоніння очей, відмовився від огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Ратнівська ЦРЛ»; рапортом інспектора СРПП ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Демчука С. від 07.07.2026; безперервним відеозаписом з нагрудної камери поліцейського із фіксацією фактів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також відмови останнього від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.

Обставини керування ОСОБА_1 стверджуються відеозаписом “signal-2026-07-07-201816.mp4”, на якому видно, що ОСОБА_1 керує скутером, рухаючись другорядною дорогою у напрямку до центральної дороги; після розвороту службового автомобіля із запису відеореєстратора вбачається, що скутер стоїть на другорядній дорозі в протилежному напрямку (від центральної дороги), а ОСОБА_1 стоїть біля транспортного засобу. При цьому, на відеозаписі з бодікамери поліцейського зафіксовано події, що хронологічно та логічно продовжують подію, зафіксовану на відеореєстраторі. Захисник сумнівів у правдивості зафіксованих обставин не висловлював. Відтак доведеним є керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння стверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського. Так, поліцейський повідомив останнього про ознаки сп`яніння, за наявності яких він запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. На таку пропозицію ОСОБА_1 повідомив запитанням про те, навіщо це робити, адже він щодня вранці та ввечері за місцем роботи такий огляд проходить. Проте згодом відповів "Давайте", однак пізніше знову сказав про те, навіщо той огляд проходити. Загалом така поведінка ОСОБА_1 як реакція на неодноразову пропозицію пройти огляд свідчить про відмову пройти огляд на стан сп`яніння.

Доводи захисника про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і така зупинка незаконна, є безпідставними, оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо перебування особи, яка керувала транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.9а ПДР України.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Водночас керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак суд накладає на нього безальтернативне основне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу.

ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалося, про що свідчить довідка інспектора САП відділу взаємодії з громадами Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Борисюка А.Б.

Однак суд застосовує щодо нього обов`язкове додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на таке.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Віденська конвенція про дорожній рух від 8 листопада 1968 року була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 12 липня 1974 року, набрала чинності дляУкраїни 21 травня 1977 року. Згідно із ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Правила дорожнього руху України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, у разі колізії між дефініцією «водій» у ПДР та у Віденській конвенції, суд зобов`язаний застосовувати норму Конвенції, яка має вищу юридичну силу. Згідно з підпунктом «v» статті 1 Віденської конвенції про дорожній рух водій (погонич) означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або яка веде по дорогах худобу, стада, поодиноку в`ючну, тяглову чи верхову худобу. Відтак Конвенція пов`язує статус водія виключно з фактичною дією — здійсненням керування транспортним засобом у просторі та часі. Віденська конвенція, зокрема ст. 8, не містить жодних додаткових умов щодо обов`язкової наявності у такої особи фізичного документа (посвідчення водія) для визнання її водієм у розумінні закону.

На переконання суду, адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування спрямоване на превенцію — тимчасове недопущення особи до джерела підвищеної небезпеки. Суд позбавляє особу суб`єктивного права керувати транспортними засобами (забороняє їй реалізовувати це право у майбутньому), а не документа у вигляді посвідчення водія.

Таким чином, особа, яка фактично перебувала за кермом у стані сп`яніння, є суб`єктом правопорушення (водієм) у розумінні Конвенції та ст. 130 КУпАП. Відсутність у неї посвідчення водія не звільняє суд від обов`язку застосувати щодо неї додаткове стягнення.

Суд із зазначених вище мотивів щодо суб`єкта правопорушення не погоджується із доводами захисника про те, що ОСОБА_1 , як водій електроскутера, є згідно із санкцією частини 1 ст. 130 КУпАП іншою особою, тому щодо нього не може бути застосоване додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. На переконання суду, водій електроскутера є суб`єктом вказаного правопорушення й незалежно від наявності посвідчення водія щодо нього повинно бути застосоване обов`язкове додаткове стягнення. Під іншою особою, на думку суду, в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП законодавець розуміє особу, яка не є водієм, а згідно з диспозицією цієї норми передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння.

Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із ОСОБА_1 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч.1, 280, 283, 284 ч.1 п. 1 КУпАП,

ухвалив:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів ГУК у Волин.обл/с.Заброди/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, номер рахунку (IBAN) UA848999980313050106000003510, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 308 ч. 2 КУпАП в разі несплати штрафу особою, яка притягується до адмінвідповідальності, в добровільному порядку не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови стягнути у порядку примусового виконання подвійний розмір штрафу – 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп. (отримувач коштів ГУК у Волин.обл/смт Ратне/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN) UA898999980313111206000003566).

Постанову може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун