Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №165/2440/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2440/26

Провадження № 3/165/924/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Рибас А.В., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , не працює,

за ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

встановив:

07 липня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області з ВП № 1 Володимирського РВП ГУНП у Волинській області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 206596, складеного 26.06.2026 року ПОГ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Недорізом С.М., 22.06.2026 року о 22 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 здійснив дрібну крадіжку грошових коштів в гр. ОСОБА_2 . Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Розгляд справи було призначено на 11.30 год. 14 липня 2026 року. У зв`язку з неявкою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судове засідання було відкладено на 09.45 год. 18 серпня 2026 року. Разом з тим, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 18.08.2026 року ухвалено піддати ОСОБА_1 приводу у судове засідання на 09.45 год. 07.09.2026 року, однак на вказану дату правопорушника для розгляду даної справи до суду не доставлено, постанову про привід не виконано, та судове засідання відкладено на 15.30 год. 15.10.2026 року.

09 жовтня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області від захисника ОСОБА_1 – адвоката Улибіна-Вельгуса В.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення через недоведеність вчинення ним інкримінованого діяння, оскільки наявні адміністративні матеріали вказують на те, що було повідомлення про зникнення грошей та наявну підозру щодо сусіда, проте не містять достатніх фактичних даних, які доводять викрадення цих грошей саме ОСОБА_1 .

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог статті 19 Конституціх України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на статтю 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами, визначеними відповідними нормами КУпАП, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№ 2)» від 08.04.2010 року, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011 року, на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Виходячи з практики застосування ЄСПЛ ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.

Основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 КУпАП.

Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і у спосіб, передбачений законодавством, а також обставини, викладені у ньому, підтверджуються сукупністю інших доказів, долучених на його обґрунтування.

Частиною 2 статті 51 КУпАП встановлено відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги стосовно оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376.

Пунктом 15 розділу ІІ Інструкції № 1376 визначено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Тобто, вказані положення Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.

Системний аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та перевіряє їх дійсність на підставі оцінки сукупності долучених до матеріалів справи доказів.

До протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , на підтвердження викладених у ньому обставин долучено рапорт, зареєстрований в ІКС ІПНП (журналі ЄО) ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області 23.06.2026 року № 7145; заяву та пояснення гр. ОСОБА_2 ; рапорт, зареєстрованим в ІКС ІПНП (журналі ЄО) ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області 23.06.2026 року № 7146; рапорт працівника СКП ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Семенухи В. від 23.06.2026 року та характеристику на гр. ОСОБА_1 .

В той же час, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже це не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при розгляді справ.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У відповідності до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відсутні беззаперечні докази його вини в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, а тому суд вважає, що обставини, викладені у протоколі, є недоведеними.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.

Враховуючи викладене, та те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на його користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 51 КУпАП слід закрити за відсутності в діях останнього вказаного складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 51, 245, 247, 251, 280, 283-284 КУпАП, на підставі Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, суддя, –

ухвалив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Алла РИБАС