Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №159/3099/24 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3099/24

Провадження № 2-др/159/54/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області:

головуючого - судді Чалого А.В.,

з участю: секретаря судового засідання Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представниці позивачки за первісним позовом - відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Татарин Вікторії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі №159/3099/24 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2026 до суду надійшла заява представниці позивачки за первісним позовом - відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Татарин Вікторії Миколаївни в якій вона просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача усіх судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 40000,00 гривень.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд не вбачає необхідності викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2026 позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2026 позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

14.10.2026 до суду надійшла заява представниці позивачки за первісним позовом відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Татарин Вікторії Миколаївни в якій вона просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача усіх судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 40000,00 гривень.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до заяви від 14.10.2026 про ухвалення додаткового рішення надано такі документи: договір про надання правової/правничої допомоги від 15.03.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Татарин В.М.; акт до договору про надання правової/правничої допомоги від 15.03.2024.

В позовній заяві позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 не подавала попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, лише зазначила, що: "Прогнозований орієнтовний розмір судових витрат позивача у цій справі становить 40000,00 грн, у тому числі складається зі сплаченого позивачем судового збору, витрат на проведення оцінки транспортних засобів та витрат на професійну правничу допомогу".

Таке зазначення не можна вважати попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат на професійну правничу допомогу в розумінні статті 134 ЦПК України, оскільки відсутня деталізація типу правничих послуг, їх орієнтовна вартість та витрати часу представника, а договір від 15.03.2024 не передбачає фіксованої суми гонорару представника за виконання послуг у справі № 159/3099/26.

Відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової допомоги від 15.03.2024 за надану правову допомогу передбачену даним договором, клієнт сплачує адвокату гонорар який визначається згідно актів.

В акті до договору визначено, що вартість професійної правничої допомоги в межах даної судової справи становить 40000,00 гривень. Ця сума є фіксованою та включає в себе: надання усної консультації з питань поділу майна подружжя; процедуру, орієнтовні строки розгляду, перелік необхідних документів та даних; підготовка та подання до суду позовної заяви (з додатками) про поділ спільного майна подружжя; контроль руху справи в суді першої інстанції; підготовка тa подання до суду додаткових пояснень у справі від 07.08.2024; представництво інтересів позивача у суді першої інстанції у судових засіданнях у вказаній справі; отримання судових рішень та виконавчих листів суду у цій справі та надання консультацій щодо подальших дій клієнта для їх виконання.

В пункті 2 даного акта зазначено, що клієнт на дату підписання акту оплатив згідно договору про надання правової допомоги від 15.03.2024 року юридичні (правничу допомогу) по цьому акту на загальну суму 40 000, 00 гривень.

Доказів оплати ОСОБА_1 адвокату Татарин В.М. послуг з надання правової допомоги на підставі зазначеного договору та акту, матеріали справи не містять.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Акт до договору про надання правової/правничої допомоги від 15.03.2024 з зазначенням переліку виконаних робіт не містить відомостей щодо затраченого адвокатом часу. До заяви про ухвалення додаткового рішення не додано погодинних тарифів надання послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, а також те, що доказів оплати за надану правову допомогу не надано, суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 260-261, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представниці позивачки за первісним позовом - відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Татарин Вікторії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі №159/3099/24 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, – відмовити повністю.

Позивачка за первісним позовом - відповідачка за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представниця позивачки за первісним позовом відповідачка за зустрічним позовом: адвокат Татарин Вікторія Миколаївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №632 від 05.09.2012.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено 22.10.2026.

Головуючий:А. В. Чалий