Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №357/17662/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року місто Київ.

Справа № 357/17662/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12947/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року (у складі судді Кошель Б. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1385-2123 від 23.04.2024р. в розмірі 77441,25 грн та витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 травня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник відповідача - Кірюшин А.А. через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ухвалене із порушенням норм матеріального права та на підставі неповною мірою та неналежним чином досліджених доказів.

Вказує, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем Кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин.

Вказує, що судом не було перевірено дійсність електронних підписів, та відповідність електронних доказів (Договору) оригіналу.

Зазначає, що довідка про перерахування суми кредиту, видана директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки даний документ створений зацікавленою у справі особою та її зміст цілком і повністю залежить від волі особи, яка його створила. Між тим первинних документів на перерахування коштів відповідачу позивачем не надано.

Зазначає, що умови договору про надання споживчого кредиту №1561190, який укладений 17 квітня 2024 року, не відповідають вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

Вважає, що оскільки позивач у справі, яка переглядається, не заявляв вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, виходячи з облікової ставки Національного банку України на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України, для стягнення судом процентів з розрахунку облікової ставки Національного банку України після 23 квітня 2024 року відсутні підстави.

Вважає, що проценти в сумі 60941,25 грн, які нараховані за ставкою 1,491 % в день, які просить стягнути позивач, є занадто завищеними, неспівмірними із сумою тіла кредита, яка становить 16500,00 грн, фактично в 3,7 разів перевищує його розмір, що суперечить принципам розумності та добросовісності, призводить до суттєвого дисбалансу сторін договору і ставить споживача у вкрай невигідне становище, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами, що має наслідком невиправдане отримання прибутку позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

22 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зазначає, що позичальник, з метою укладення Договору та отримання кредитних коштів, самостійно формує відповідну Заявку на сайті позивача. Крім того один з дозволених Законом підписів (Електронний підпис одноразовим ідентифікатором) було використано при укладенні кредитного договору № 1385-2123 від 23.04.2024 року між позивачем та відповідачем.

Вказує, що документи про рух коштів клієнта по рахунку в тому числі виписка по рахунку, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Оскільки, позивач є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльності з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_2 у тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку) є неможливим.

Звертає увагу, що клієнт (відповідач) самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит.

Вважає, що Квитанції про перерахування коштів від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» щодо видачі кредиту ОСОБА_2 за договором та Довідка про перерахування суми кредиту є достовірними і належними доказами перерахування відповідачу кредитних коштів.

Вважає, що оскільки на дату укладення Кредитного договору № 1385-2123 від 23.04.2024 року - діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,50%, договір було укладено саме в цей перехідний період (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.

Звертає увагу, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг позивача, а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 16 575,75 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 77 441,25 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 23.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1385-2123.

Відповідно до умов даного кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15000,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 21 днів; пільгова процентна ставка 0,01 % в день, знижена процентна ставка 1,45 % в день; стандартна процентна ставка 1,45% в день. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору (за весь строк кредитувння) складає: 94 387,50 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Договором передбачено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування.

Позичальник має право протягом чотирнадцяти днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних чотирнадцяти календарних днів.

Також судом встановлено, що Додатковою угодою від 24.04.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1385-2123 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1500,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти 23.04.2024 у розмірі 15000,00 грн та 24.04.2024 в розмірі 1500,00 грн, шляхом переказу на платіжну картку № 537541*93 , зазначену відповідачем в договорі, що підтверджується квитанціями № 2453433976 від 23.04.2024 та № 2453775067 від 24.04.2024.

Згідно з наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанас» розрахунком, заборгованість відповідача станом на 19.09.2025 перед позивачем становить 94017,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 16500,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 77517,00 грн.

Нарахування відсотків позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанас» здійснював до 23.04.2025, тобто в межах строку кредитування.

Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими а процентами у загальній сумі 16575,75 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 77441,25 гривень.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд у цьому позові стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочену заборгованість за кредитом - 16500,00 гривень; - прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 60941,25 гривень, що разом становить 77441,25 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків належним чином не виконав, з огляду на це утворилася заборгованість, яка складає суму в розмірі 94017,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 16500,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 77517,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1385-2123 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) С0002, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 15000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,45% (стандартна процентна ставка), 0,01% (пільгова процентна ставка), строком на 365 календарних днів.

Також судом встановлено, що Додатковою угодою від 24.04.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1385-2123 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1500,00 грн.

Згідно п. 4.2. Правил відкриття кредитної лінії, для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих Правилах, та отримання Оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказую чи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові, або передавши такі дані Кредитодавцю через Приват24 або Систему BankID НБУ. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні власні особисті дані, які відмічені у Заявці як такі, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти).

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення та електронного листа, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був би укладений.

Зазначене також підтверджується Моніторингом дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі.

Тобто, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги про неналежне ознайомлення з умовами кредитного договору та неукладення його.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 15000,00 грн та 1 500,0 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою ро перерахування суми кредиту та Розрахунок заборгованості за договором №1385-2123 від 23.04.2024 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay.

Крім того, на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу стороною позивача були надані квитанції від АТ КБ «Приват Банк».

У квитанції від АТ КБ «Приват Банк» № 2453433976 від 23.04.2024 зазначено, зокрема стосовно кредитного договору №1385-2123 від 23.04.2024 року: номер платежу (ГО операції): 2453433976; дата та час операції: 2024.04.23 13:37; сума грошових коштів: 15000.00 грн.; номер платіжного інструменту (карта отримувача): № 537541******2593 ; призначення платежу: Видача кредитних коштів за договором 1385-2123, 2 024-04-23. У квитанції № 2453775067 від 24.04.2024 зазначено: номер платежу (ГО операції): 2453775067; дата та час операції: 2024.04.24 11:41; сума грошових коштів: 1500.00 грн.; номер платіжного інструменту (карта отримувача): № 537541******2593 ; призначення платежу; видача кредитних коштів за договором 1385-2123, 2 024-04-24.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_2 - 37541******2593 .

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем кредитних коштів апеляційний суд відхиляє, як помилкові та безпідставні, оскільки факти їх надання підтверджуються наявним у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів, та вищенаведеними доказами.

При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним до суду заявлено не було.

Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, його зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб, оскільки зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.

Доказів того, що на картку 37541******2593 не було перераховано суму у розмірі 15 000,00 та 1 500,00 грн стороною відповідача не надано, тому доводи апеляцій скарги про те, що довідка про перерахування коштів, створена позивачем, не може бути належним доказом апеляційний суд відхиляє та вважає їх необґрунтованими.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що кредитний договір є укладеним відповідно до чинного законодавства, відповідно до якого відповідачу були пререраховані кошти на її картковий рахунок.

Доказів того, що картковий рахунок на який було здійснено переказ грошових коштів не належить ОСОБА_2 стороною відповідача не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання стороною позивача первинних документів, які підтверджують отримання відповідачем кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані у позовній заяві, апеляційний суд зазначає наступне.

Ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно п. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Отже, виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Ч. 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду документи, зокрема розрахунки позивача, для підтвердження позовних вимог, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі.

Щодо посилань в апеляційній скарзі, на те, що розмір нарахованих відсотків є неспівмірним та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, то апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак положенння договору, щодо розміру відсотків не містили умов, які могли б трактуватись споживачем двозначно, їх розмір був чітко визначений в межах всього строку кредитування, і позичальник з умов договору чітко розумів, що розмір відсотків залежить від строку користування ним кредитом. Також договором визначена вартість кредиту в більшому розмірі, ніж в даній справі позивач просив стягнути з відповідача. Тобто відсутні підстави вважати, що умови договору, щодо визначеного розміру процентів за користування кредитом є несправедливими та нікчемними в розумінні ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» так як нараховувалися за користування кредитним коштами протягом строку кредитування згідно з умовами Кредитного договору.

Проаналізувавши зміст договору, суд не встановив, що він містив двозначні положення, щодо порядку та визначення відсотків впродовж передбаченого договором строку кредитування.

Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність встановленої договором денної ставки нормам Закону України № 3498-ІХ.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон України «Про захист прав споживачів» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів відхиляє заперечення позивача у відзиві та відмічає, що кредитний договір укладено 24 квітня 2024 року, тобто, після набрання чинності Законом №3498-ІХ, а тому, він повинен був укладатися з урахуванням норм пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» та розмір денної процентної ставки повинен відповідати відповідним положенням закону.

Отже, відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», визначена Договором денна ставка відсотків з 24 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року відповідала нормам закону, однак оскільки в подальшому денна відсоткова ставка має бути не більше 1 %, за період з 20 серпня 2024 року по 23 квітня 2025 року розмір відсотків, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 , становить 40 755 грн (247 дні х 1% (165грн)).

Відтак розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, становить 59 147,25 грн (23 451 (відсотки нараховані з 24 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року)+40 755 (з 20 серпня 2024 року по 23 квітня 2025 року) - 5 058,75 (сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості)).

Однак суд першої інстанції, не врахувавши вищезазначені норми та не проаналізувавши наданий позивачем новий розрахунок заборгованості, стягнув з відповідача суму заборгованості, що складається в тому числі з інфляційних втрат, сума яких є більшою, ніж було заявлено позивачем у прохальній частині позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення слід змінити, зменшивши стягнуту з відповідача загальну суму боргу - з 77 441,25 грн до 75 647,25 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 (2,39%) та як наслідок часткове задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (97.68%), на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 2 366,20 грн судового збору за розгляд справи районним судом та з позивача на користь відповідача слід стягнути 86,84 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, провівши взаєморозрахунок, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 279,35 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2026 року - змінити.

Зменшити стягнуту з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1385-2123 від 23.04.2024р. до 75 647 грн 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 279,35 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова