Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №357/4155/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №357/4155/26

Апеляційне провадження №22-ц/824/12949/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Ярмоли О.Я. 04 травня 2026 року в м. Біла Церква,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 120340,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 20 червня 2024 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 09 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

На примусовому виконанні у Білоцерківському ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції знаходиться виконавчий лист з виконання вказаного рішення суду про стягнення аліментів.

Відповідач ухилявся від обов`язку, щодо сплати аліментів, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач надала розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 лютого 2024 року по 01 липня 2025 року, що становить 120340,61 грн. Позивач стверджує, що відповідач почав виконувати рішення суду по стягненню аліментів і заборгованості по аліментам лише, з березня 2025 року, а тому вона має право на отримання пені у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суду не надано доказів, що відповідач був обізнаний про наявність рішення суду про стягнення з нього аліментів чи про примусове виконання даного рішення. На момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів, відповідач був офіційно працевлаштований в ТОВ «Білоцерківський автобусний парк», однак державним виконавцем не були вчасно проведені дії з направлення виконавчого лита на виконання за місцем його роботи, а тому не відбувалося відрахування аліментних платежів із доходу боржника. При дослідженні всіх обставин та наданих доказів, суд не вбачав підстав свідомого та навмисного умислу ухилення від сплати аліментів, а тому відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментних платежів за період з 01 лютого 2024 року по 01 липня 2025 року та ще й розмірі 120340,61 грн, що перевищує 100 відсотків заборгованості, яка станом на 01 липня 2025 року становила 32232,25 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення неустойки/пені/ за прострочення сплати аліментів не підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилася із рішенням суду першої інстанції позивач, її представником - адвокатом Рашковою В.В., подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що у період з лютого 2024 року по червень 2025 року відповідачем належним чином не виконувалися покладені на нього зобов`язання, що спричинило утворення заборгованості.

Зазначає, що відповідачем вносилися періодичні платежі, розмір яких не відповідав встановленим сумам по сплаті аліментів, та які було віднесено в рахунок погашення заборгованості за попередній період. Відповідач не бажав належним чином виконувати свої батьківські зобов`язання всіляко ухилявся від добросовісної сплати аліментів та вчиняв дії націлені на завдання моральної шкоди позивачу.

Звертає увагу, що оскільки відповідач знав про судове рішення та свій обов`язок по сплаті аліментів, однак свідомо його не виконував, уникав виконання своїх батьківських обов`язків та приховував від скаржника істотні обставини, заборгованість виникла з його вини і не залежала від будь-яких непереборних обставин, це дало скаржнику підстави звернутися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для стягнення з нього пені (неустойки) в період з лютого 2024 року по червень 2025 року.

Позивач посилається на те, що відповідач був належним чином повідомлений та знав про розгляд справи, а відтак і про судове рішення, з чого вбачається, що твердження про необізнаність відповідача є безпідставним, жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували відсутність обізнаності відповідача про обов`язок сплачувати аліменти на утримання власної дитини до суду не надані.

Вважає, що твердження щодо того, що державним виконавцем не було направлено стягнення за офіційним місцем роботи відповідача, також не можуть трактуватися на користь відповідача, оскільки робота посадових осіб не залежить від волі скаржника та не може ним контролюватися, а враховуючи той факт, що відповідач знав про обов`язок утримувати власну дитину ще раз підтверджує те, що він свідомо ухилявся від сплати аліментів, використовуючи бездіяльність державного виконавця як спосіб уникнути відповідальності.

Звертає увагу, що доказів про вжиття всіх залежних від нього дій щодо своєчасної та належної сплати аліментів відповідачем у період з лютого 2024 року по червень 2025 року суду не надано, а саме за цей конкретний період Апелянт просила стягнути пеню, оскільки відповідач не сплачував аліменти у вказаний період, що призвело до виникнення заборгованості.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Коннова Н.І. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Рашкової В.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі скаржниці та її представника.

З урахуванням цього колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 січня 2021 року (а.с.12).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 20 червня 2024 року у справі № 357/16294/23 розірвано шлюб між позивачем та відповідачем (а.с.15-16).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09 травня 2025 року (а.с.14).

Постановою державного виконавця Білоцерківського ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Шаповал А.В. від 09 вересня 2024 року, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/2076/24, виданого 20 червня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 09 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.17).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця від 10 лютого 2026 № № 41659, заборгованість відповідача станом на 01 січня 2026 року складає 9819 грн 28 коп. (а.с. 18).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця від 12 березня 2026 № 62582, заборгованість відповідача за період з 09 лютого 2024 по 01 лютого 2026 становить 1010 грн 39 коп (а.с.19-20).

Зі звіту про здійснені відрахування та виплати № 939/7/1690 від 06 листопада 2025 року наданого військовою частиною № НОМЕР_2 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_3 за період з липня 2025 року по грудень 2025 року утримано 55108 грн 78 коп. (а.с. 21).

Також до позову долучено платіжні документи про сплату аліментів відповідачем 28 грудня 2024 року на суму 2500 грн, 13 листопада 2024 року на суму 2000 грн, 10 квітня 2025 року в розмірі 3000 грн, 13 червня 2025 року на суму 3000 грн (а.с. 22-25).

Крім того відповідач надав довідку Форма ОК-7 Пенсійного фонду України (а.с. 42-44).

З довідки № 2755/2/2/320 від 26 лютого 2026 року виданою військовою частиною НОМЕР_3 вбачається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом з 05 грудня 2025 року по теперішній час (а.с. 50).

Застосовані норми права.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно із частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В порядку визначеному частиною тринадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 359/6170/24 вказав на те, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Тобто, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

В порядку визначеному частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З наведених обставин справи вбачається, що рішення про стягнення аліментів було ухвалене судом 20 червня 2024 року, а примусове виконання в органах ДВС розпочалося за постановою від 09 вересня 2024 року. При цьому аліменти стягувалися починаючи з 09 лютого 2024 року, тобто на день відкриття виконавчого провадження вже існувала заборгованість за попередній період. Водночас судом першої інстанції вірно зазначено, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач був належним чином обізнаний про наявність судового рішення чи про точний розмір заборгованості за цей період.

Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, позивач звернулася до державної виконавчої служби із пред`явленням виконавчого документа у вересні 2024 року, хоча рішення суду було ухвалене в червні 2024 року. Така поведінка стягувача також певною мірою сприяла затягуванню процесу примусового виконання та накопиченню боргу.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач свідомо ухилявся від сплати аліментів, спростовуються тим, що на момент відкриття виконавчого провадження боржник був офіційно працевлаштований у ТОВ «Білоцерківський автобусний парк». Однак державним виконавцем не були вчасно проведені дії з направлення виконавчого листа на виконання за місцем його роботи, через що своєчасне відрахування аліментних платежів із доходів боржника не відбувалося. Сама по собі бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо несвоєчасного направлення виконавчого документа роботодавцю не може автоматично ставитися у вину платнику аліментів як свідчення його свідомого ухилення.

При цьому зі звіту про здійснені відрахування та виплати № 939/7/1690 від 06 листопада 2025 року наданого військовою частиною № НОМЕР_2 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_3 за період з липня 2025 року по грудень 2025 року утримано 55108 грн 78 коп., вказане відображено у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Як підтверджується матеріалами справи, з моменту обізнаності про існуючу заборгованість відповідач почав вчиняти активні дії, спрямовані на її погашення (здійснював добровільні платежі за червень та грудень 2024 року, а також у 2025 році), внаслідок чого наразі заборгованість повністю погашена. Жодних доказів умисного приховування доходів чи уникнення обов`язку утримувати дитину позивачем не надано.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що позивач просить стягнути пеню в сумі 120340,61 грн за період з 01 лютого 2024 року по 01 липня 2025 року, тоді як загальний розмір заборгованості станом на 01 липня 2025 року становив 32232,25 грн. Стягнення неустойки, яка більш ніж утричі перевищує суму основного боргу, за відсутності доведеної вини боржника суперечило б засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам і дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування пені. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук