Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №688/4850/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/4850/25

Провадження № 22-ц/820/1578/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представника апелянта Нікольченка Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівської міської ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шепетівської міської ради Хмельницької області (далі – Рада) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір, ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Позивач як єдиний спадкоємець за законом звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, проте йому було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на її прийняття. Позивач пропустив цей строк через необізнаність, постійні хвороби, агресію росії проти України, введення воєнного стану на території України, тобто з поважних причин, що є підставою для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю 3 місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2025 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у 3 місяці для прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин – через тривалу хворобу, а тому йому слід визначити додатковий строк для її прийняття.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 , який є його батьком і сином ОСОБА_3 , постійно проживав разом із останньою на час відкриття спадщини та прийняв її в установленому порядку. Після смерті ОСОБА_4 право на спадщину баби ОСОБА_3 перейшло до нього за правом представлення. Суд першої інстанції не з`ясував коло спадкоємців ОСОБА_3 , не залучив його до участі у справі та неправомірно задовольнив позов до неналежного відповідача. Крім того, ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 та Рада не подали відзив на апеляційну скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, неправильно витлумачив норми статті 1268, 1277 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) і не врахував приписи статей 13, 48 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 .

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 проживала за вказаною адресою разом із сином ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У встановлений законом строк ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

20 жовтня 2025 року приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Огородник Л.Ю. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за № 2720) на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

У періоди з 31 серпня до 10 вересня, з 26 вересня до 4 жовтня, з 26 листопада до 4 грудня 2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах.

Листом приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Мартиненко А.М. від 27 серпня 2025 року №222/01-16 відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадщини після смерті матері ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

В силу статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із положень статті 1277 ЦК України слідує, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

У частині першій статті 4 ЦПК України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що суб`єктами цивільних відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Ці особи вправі захистити свої порушені, невизнані чи оспорювані права, свободи та інтереси, пред`явивши відповідний позов до суду. Відповідачами за таким позовом є особа та/або держава, які мають безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушили, не визнали або оспорили його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється як за заповітом, так і за законом.

Діти спадкодавця відносяться до спадкоємців першої черги за законом.

Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі.

Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі №642/6181/16-ц).

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 постійно проживав разом із нею, а тому він вважається таким, що прийняв спадщину. Водночас ОСОБА_2 у встановленому порядку прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4

ОСОБА_1 пред`явив позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до Ради, хоча спадщина ОСОБА_3 не є відумерлою. ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4 має безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами, відтак повинен брати участь у справі як відповідач.

ОСОБА_2 не був залучений до участі у справі як відповідач, хоча ухвалене рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки.

Отже, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача.

Суд першої інстанції помилково не звернув уваги на вказані обставини та безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1 .

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно чинні норми закону, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

В позові ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки цей позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Зважаючи на те, що в позові ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги, які стосуються вирішення спору по суті.

У порядку розподілу судових витрат ОСОБА_1 повинен відшкодувати ОСОБА_2 1 816 грн 80 коп. обґрунтовано понесених витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) 1 816 гривень 80 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Цідик А.Ю.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 39