Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №671/1166/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/1166/25

Провадження № 22-ц/820/1038/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника апелянта ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законної представниці Літепло Тетяни Олегівни, про звернення стягнення на спадкове майно, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області в складі судді Никифорова Є.О. від 16 лютого 2026 року.

Заслухавши доповідача, представника апелянта, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року АТ «Укрсиббанк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що ОСОБА_5 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» (поточне найменування – АТ «Укрсиббанк») договір поруки №1 від 13.06.2007 року та іпотечний договір від 13.06.2007 року та зобов`язався відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_6 усіх його зобов`язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11168902000 від 13.06.2007 року з додатковими угодами №1 та №2 від 02.02.2009 року (в системі обліку банку договір №11168902001).

В зв`язку з невиконанням ОСОБА_6 кредитних зобов`язань за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» звернувся з позовом до суду про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 02.11.2015 року у справі № 671/1611/15-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 25996,80 швейцарських франків кредитної заборгованості, 12978,73 швейцарських франків заборгованості по процентах за користування кредитом, 50839,87 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 107739,57 грн. пені за прострочення сплати процентів. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 1827 грн. судового збору.

Вказане судове рішення залишається не виконаним, заборгованість, що підлягає стягненню за рішенням суду не погашена у повному обсязі, сплачено лише 595,33 швейцарських франків боргу по процентах.

Згідно інформації про виконавче провадження стосовно ОСОБА_5 25.02.2025 року зареєстровано припинення виконання виконавчого документа.

Станом на 28.05.2025 року залишається непогашеною заборгованість за вказаним кредитним договором, що підлягає стягненню за рішенням суду, у розмірі 38380,20 швейцарських франків та 158579,44 грн., з яких: 25996,80 швейцарських франків - заборгованість по кредиту, 12383,40 швейцарських франків - заборгованість по процентах, 50839,87 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 107739,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Позивачеві стало відомо, що боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно інформації від 06.06.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за померлим ОСОБА_5 залишається зареєстроване нерухоме майно: - земельна ділянка, кадастровий номер 6820983500:04:042:0230, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський р-н., Копачівська с/рада;

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в іпотеці «УкрСиббанк»;

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.ст. 1218, 1219, 1282 ЦК України вказана заборгованість та нерухоме майно увійшли до складу спадщини ОСОБА_5 .

Тому позивач, дізнавшись з матеріалів виконавчого провадження про смерть ОСОБА_5 , 19.09.2022 року направив вимогу №27-1-01/936 до спадкоємців померлого до Волочиської державної нотаріальної контори.

На запит позивача 20.03.2025 року Волочиська державна нотаріальна контора повідомила, що по вимозі AT «УкрСиббанк» заведено спадкову справу №276/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Згідно заповіту від 09.08.2016 року ОСОБА_5 все майно заповів ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частки, ОСОБА_7 – 1/4 частка, ОСОБА_4 – 1/4 частка.

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Волочиської міської Ради за адресою місця проживання ОСОБА_5 – АДРЕСА_1 на момент смерті були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які вказані у заповіті, вважаються такими, що фактично прийняли спадщину, так як на момент смерті проживали за однією адресою зі спадкодавцем та не відмовилися від спадщини, відповідно, зобов`язання ОСОБА_5 щодо сплати боргу перейшло до відповідачів як його спадкоємців.

Оскільки відповідачі не задовольнили вимогу банку про погашення заборгованості одноразовим платежем, AT «Укрсиббанк» має право вимагати звернення стягнення на майно, прийняте спадкоємцями у спадщину в межах вартості спадкового майна, вартість якого може бути доведена спадкоємцем під час розгляду цього позову у суді чи встановлена під час виконавчого провадження.

Тому позивач просив з метою погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11168902000 від 12.09.2007 року у розмірі 38380,20 швейцарських франків та 158579,44 грн., з яких: 25996,80 швейцарських франків - заборгованість по кредиту, 12383,40 швейцарських франків - заборгованість по процентах, 50839,87 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 107739,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, та судових витрат у розмірі 31473,69 грн., звернути на його користь стягнення на майно, що прийнято у спадщину у розмірі 1/2 частки ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частки ОСОБА_7 , у розмірі 1/4 частки ОСОБА_4 , у тому числі на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 6820983500:04:042:0230, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський р-н., Копачівська с/рада;

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в іпотеці AT «Укрсиббанк»;

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на спадкове майно відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача Акціонерне товариство «Укрсиббанк».

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 13800 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу кожному.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк» просить рішення суду скасувати як незаконне та задовольнити його позов. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до спадкоємців боржника, визначеного за ст. 1281 ЦК України, який за висновком суду закінчився 13.06.2022 року, по спливі 6 місяців з часу, коли позивач міг дізнатися про прийняття спадщини спадкоємцями.

Суд неправильно застосував норми ч.ч. 2-3 ст. 1281 ЦК України, за якими кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Зміст вказаних норм свідчить, що перебіг строку на пред`явлення вимог до спадкоємців починається з часу, коли кредитор дізнався про певний факт, а не коли він міг про нього дізнатися.

Суд першої інстанції фактично застосував ч. 2 ст. 1281 ЦК України в попередній редакції, що вже втратила чинність, ототожнивши момент отримання інформації про смерть боржника з моментом, коли кредитор міг дізнатися про прийняття спадщини. Факт смерті боржника не означає автоматичного прийняття спадщини його спадкоємцями.

Суд безпідставно послався на Закон №1871-IX, оскільки він не покладає на банк обов`язок здійснювати розшук спадкоємців шляхом запитів щодо реєстрації місця проживання кожного з потенційних родичів боржника. Навпаки, згідно ст. 1281 ЦК України саме спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, враховуючи, що смерть боржника настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а воєнний стан введено 24.02.2022 року, перебіг строків для прийняття спадщини було продовжено, відповідно, і строк на пред`явлення претензій кредитора продовжено.

Суд також не врахував, що житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , знаходиться в іпотеці «Укрсиббанк», а за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду статті 1281, 1282 ЦК України не поширюються на правовідносини, що виникають у зв`язку зі спадкуванням майна, яке майновий поручитель передав у іпотеку. У цій ситуації іпотека є дійсною для набувачів іпотечного майна, які набувають статусу іпотекодавців і несуть всі обов`язки за іпотечним договором. Тому банку як іпотекодержателю не потрібно дотримуватися спеціальних строків пред`явлення вимоги до спадкоємців, оскільки іпотека є речовим обтяженням, яке «слідує за річчю» незалежно від того, хто є власником.

У відзиві ОСОБА_9 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає правильними висновки суду про пропуск позивачем строку звернення до спадкоємців боржника, визначеного ст. 1281 ЦК України, а також щодо розподілу заявлених витрат на правничу допомогу. Позивач, дізнавшись про спадкоємців за заповітом ще 07.10.2024 року та маючи змогу дізнатися про прийняття ними спадщини, подав позов до спадкоємців по спливі 6 місяців, в червні 2025 року.

У відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з тих же підстав, що наведені у відзиві ОСОБА_9 .

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід змінити.

Так, судом встановлено, що 13.06.2007 року ОСОБА_6 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» ( зараз - АТ «Укрсиббанк») договір про надання споживчого кредиту №11168902000, за яким він отримав кредит у сумі 34090 швейцарських франків на умовах, визначених цим договором.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальником ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором між ОСОБА_5 з АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір поруки № 1 від 13.06.2007 року та іпотечний договір від 13.06.2007 року, відповідно до яких ОСОБА_5 зобов`язався відповідати за невиконання позичальником ОСОБА_6 усіх його зобов`язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11168902000 від 13.06.2007 року з додатковими угодами № 1 та № 2 від 02.02.2009 року.

Рішенням Волочиського райсуду Хмельницької області від 02.11.2015 року у справі № 671/1611/15-ц задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк», стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 25996,80 швейцарських франків кредитної заборгованості, 12978,73 швейцарських франків заборгованості по процентах за користування кредитом, 50839,87 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 107739,57 грн. пені за прострочення сплати процентів, стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 1827 грн. судового збору.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість, що підлягає стягненню за рішенням суду, не погашена у повному обсязі. На погашення боргу за процентами надійшло 595,33 швейцарських франків.

Станом на 28.05.2025 року вказане рішення суду не виконане, не погашена заборгованість за вказаним кредитним договором, що підлягає стягненню за рішенням суду, у розмірі 38380,20 швейцарських франків та 158579,44 грн.

На виконанні Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного МУ МЮ України перебуває виконавче провадження № 51782360 щодо примусового виконання виконавчого листа від 20.11.2015 № 671/1611/15-ц, виданого у справі щодо виконання вказаного рішення суду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Згідно інформації від 06.06.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за померлим ОСОБА_5 залишається зареєстрованим нерухоме майно: земельна ділянка, кадастровий номер 6820983500:04:042:0230, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський р-н, Копачівська с/рада; домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в іпотеці «Укрсиббанк»; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

19.09.2022 року AT «Укрсиббанк» направив до Волочиської державної нотаріальної контори вимогу №27-1-01/936 про погашення заборгованості за рішенням Волочиського райсуду Хмельницької області від 02.11.2015 року у справі № 671/1611/15-ц до спадкоємців померлого.

На підставі вказаної вимоги AT «Укрсиббанк» Волочиською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №276/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Його спадкоємці до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини не зверталися.

Згідно заповіту від 09.08.2016 року ОСОБА_5 все майно заповів ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частки, ОСОБА_7 – 1/4 частка, ОСОБА_4 – 1/4 частка.

Згідно довідки Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Волочиської міської ради № 01-37-418/25 від 22.04.2025, за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_5 - АДРЕСА_1 на момент смерті були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 у зв`язку з укладенням шлюбу 22.10.2022 року змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, відповідачі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 як спадкоємці боржника за заповітом належно прийняли спадщину, тому зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині. Відповідач ОСОБА_14 спадщину не прийняла і такого обов`язку не має. За змістом норми ч.3 ст. 1281 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців необхідно відраховувати з моменту, коли кредитор дізнався про прийняття ними спадщини - про факт смерті ОСОБА_5 позивач дізнався 13.12.2021 року, після отримання постанови державного виконавця від 07.12.2021 про закриття виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника. Тому саме з 13.12.2021 року позивач міг дізнатися про фактичне прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_5 , звернувшись з відповідним запитом про осіб, що були зареєстровані разом із спадкодавцем на момент його смерті. Тож шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців сплинув 13.06.2022 року, а направлена 19.09.2022 року до Волочиської державної нотаріальної контори вимога AT «Укрсиббанк» про погашення заборгованості за рішенням суду до спадкоємців ОСОБА_5 подана з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч.3 ст. 1281 ЦК України.

Проте цих висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст. 1223 ЦК України).

За змістом ч.ч.1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.4 ст. 1268 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до частин 1-2 статті 1281 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин (час смерті спадкодавця) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч.3 ст. 1281 ЦК України).

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4 ст. 1281 ЦК).

Згідно з статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З врахуванням змісту статей 1281, 1282 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, підстав і предмета заявленого позову, до предмета доказування входили, зокрема, обставини щодо кола спадкоємців боржника та прийняття ними спадщини чи одержання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину.

Суд першої інстанції правильно констатував, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 як спадкоємці ОСОБА_5 за заповітом належно прийняли спадщину, постійно проживаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інша спадкоємиця за заповітом ОСОБА_3 спадщину у встановленому порядку не прийняла.

При цьому суд не встановив обставини щодо юридичної долі частки ОСОБА_3 (1/4) у спадщині згідно заповіту.

Так, згідно з ч.ч.1-2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до актового запису про народження № 5 від 28.01.1976 року (а.с.185, том 2) ОСОБА_6 є сином спадкодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_15 є його донькою (актовий запис № 20 від 29.09.1979 року, а.с.154, том 2).

Отже, за статтею 1261 ЦК України ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .

Тож у зв`язку з неприйняттям спадщини спадкоємицею за заповітом ОСОБА_3 право на спадкування її частки у спадщині згідно заповіту за ч.2 ст.1223 ЦК України перейшло до ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в рівних частках.

Вони в свою чергу належно прийняли цю спадщину відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, проживаючи за однією адресою зі спадкодавцем згідно довідки ЦНАП виконавчого комітету Волочиської міської ради № 01-37-418/25 від 22.04.2025 року. У справі також відсутні дані про їх відмову від цієї спадщини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, що на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно з частиною 2 статті 50 ЦПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 лютого 2022 року в справі № 200/5013/17, належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто, коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17, від 16 вересня2022 року в справі № 642/2316/20).

Отже, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ, роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, виходячи з підстав і предмета заявленого позову, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 мали б відповідати за заявленими вимогами позивача, і брати участь у справі як співвідповідачі.

Позивач не пред`являв позовні вимоги до ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , остання бере участь у справі як законний представник відповідача ОСОБА_4 .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції в порушення ст. 51 ЦПК України не роз`яснив відповідні процесуальні норми позивачу і не вирішив питання про залучення до участі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 як співвідповідачів, що унеможливлює повне з`ясування обставин справи і правильне вирішення спору.

Оскаржуваним рішенням фактично вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які не були залучені до участі в справі відповідачами.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Водночас суд неправильно застосував норму ч.3 ст. 1281 ЦК України, не врахувавши, що шестимісячний строк для пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини слід визначати з врахуванням того, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України. Тож висновок суду про те, що шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців сплинув 13.06.2022 року попри сплив строку для прийняття спадщини лише 09.05.2022 року, суперечить наведеним нормам матеріального права.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови – в позові слід відмовити з підстав незалучення до участі в справі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом неспівмірності заявлених відповідачами витрат на правничу допомогу, апеляційний суд враховує таке.

За змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін). Такий правовий висновок викладений в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, додатковій постанові Верховного Суду від 23.01.2025 року у справі №369/849/18.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських послуг (їхньої дійсності та потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд першої інстанції стягнув заявлені відповідачами витрати на правничу допомогу по 13800 грн. кожному, при цьому не обговорив питання співмірності цих витрат, попри те, що в судових дебатах представник заявляв про їх неспівмірність.

Дійсно, за окремими договорами про надання правничої допомоги від 15.08.2025 року, що укладені між відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , як законним представником малолітнього ОСОБА_4 , та адвокатом Севастьяновою В.І., остання на підставі ордерів надавала їм правничу допомогу в цій справі в суді першої інстанції, в т.ч. здійснювала підготовку процесуальних документів, представництво в суді. За умовами договорів гонорар адвоката визначено у фіксованій сумі, 13800 грн. Згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів б/н від 15.08.2025 року адвокатом прийнято від кожного з відповідачів 13800 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги (а.с.155-167, том 1).

Зважаючи на однакову позицію усіх відповідачів у цій справі, більшість процесуальних дій в суді першої інстанції представниця відповідачів здійснювала одночасно від імені усіх відповідачів (подача адвокатського запиту, клопотань про продовження строку на подання відзиву та доказів, про витребування доказів, подача єдиного відзиву відповідачів, їх представництво в суді).

З врахуванням цих обставин заявлені відповідачами витрати на правничу допомогу є завищеними і не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт, тож витрати кожного з відповідачів на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід визначити в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України з врахуванням відмови у позові слід стягнути з позивача на користь відповідачів з відповідачки по 7000 грн. понесених витрат на правничу допомогу, рішення у зв`язку з цим слід змінити також в частині розподілу цих витрат.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , як законний представник малолітнього ОСОБА_4 , також заявили про розподіл по 10500 грн. витрат на правничу допомогу, понесених кожним на стадії апеляційного розгляду справи за договорами про надання правничої допомоги від 01.04.2026 року, що укладені між ними та адвокатом Севастьяновою В.І.

Згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів б/н від 01.04.2026 року адвокатом прийнято від обох відповідачів по 10500 грн. згідно цих договорів. За змістом актів приймання-передачі виконаних робіт від 06.04.2026 року надані послуги зводилися до складання та подачі відзивів на апеляційну скаргу (а.с. 95-130, том 2).

З врахуванням клопотання представника позивача про неспівмірність заявлених витрат, зважаючи на ідентичний зміст відзивів на апеляційну скаргу за однакової позиції відповідачів щодо апеляційної скарги, заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними і не відповідають обсягу наданих послуг, тож слід стягнути з позивача на користь відповідачів по 3000 грн. понесених витрат на правничу допомогу в апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Змінити розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) 7000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) 7000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ), що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 7000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) 3000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ), що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 3000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк