Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №601/348/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/348/26Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А.

Провадження № 22-ц/817/898/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Ліщак І.С.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь І.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Сідорова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 — адвоката Сідорова Віталія Михайловича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 7 травня 2026 року, ухвалене суддею Коротич І.А. у цивільній справі №601/348/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 09 жовтня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що у вересні 2016 року ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_4 , з яким з жовтня 2016 року почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вони проживали у будинку матері позивачки в м. Кременці, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом несли витрати на утримання житла та побутові потреби, спільно проводили дозвілля і святкували сімейні свята. ОСОБА_4 брав участь у вихованні дітей позивачки від першого шлюбу, піклувався про них, матеріально підтримував сім`ю. Позивачка також підтримувала близькі стосунки з матір`ю ОСОБА_4 , яку вони разом відвідували та якій допомагали по господарству.

20 квітня 2022 року ОСОБА_4 був мобілізований до Збройних Сил України. Позивачка вказувала, що й після його мобілізації їхні сімейні відносини не припинилися: вони постійно спілкувалися, підтримували один одного, а ОСОБА_4 передавав їй кошти для ведення спільного господарства, оплати комунальних послуг, придбання продуктів харчування, одягу, медикаментів та забезпечення інших потреб сім`ї. На підтвердження цього посилалася на платіжні документи, особисте листування та фотоматеріали. Після поранення ОСОБА_4 доглядала за ним та супроводжувала його до лікувального закладу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув поблизу населеного пункту Новоданилівка Запорізької області під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Позивачка зазначала, що після того, як ОСОБА_4 перестав виходити на зв`язок та був офіційно визнаний зниклим безвісти, вона вживала заходів, спрямованих на його розшук: підтримувала постійний зв`язок із представниками підрозділу цивільно-військового співробітництва, зверталася за інформацією щодо його місцезнаходження, разом зі старшою дочкою їздила до м. Запоріжжя для з`ясування обставин його зникнення та отримання додаткових відомостей, а також брала участь у мирних акціях на підтримку родин військовополонених та зниклих безвісти.

Вказувала, що встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю необхідне їй для підтвердження статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця та реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з його смертю. Оскільки шлюб між ними зареєстрований не був, підтвердити такі сімейні відносини в позасудовому порядку вона не може. При цьому встановлення відповідного факту впливає на права інших членів сім`ї померлого, у тому числі його матері та дитини, щодо отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із чим вважала, що спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Посилаючись на те, що їхні з ОСОБА_4 відносини мали характер усталених сімейних відносин, були пов`язані спільним проживанням, побутом, веденням господарства, взаємною турботою, матеріальною підтримкою та наявністю взаємних прав і обов`язків, просила позов задовольнити.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 7 травня 2026 року позов задоволено.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки з жовтня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Сідоров В.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та не надав належної оцінки достатності й допустимості доказів, поданих позивачкою на підтвердження факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Зазначає, що для встановлення такого факту недостатньо підтвердити лише близькі особисті стосунки між чоловіком та жінкою, їх спільне проведення часу, перебування на святах, листування чи перерахування коштів. Необхідним є доведення саме усталених відносин, притаманних подружжю, зокрема постійного спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, участі у спільних витратах і придбанні майна для спільного користування.

ОСОБА_2 не заперечує, що її батько ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у близьких стосунках, однак стверджує, що ОСОБА_4 постійно з позивачкою не проживав, не вважав її своєю дружиною та не мав наміру укладати з нею шлюб. Періодичне перебування ОСОБА_4 за місцем проживання ОСОБА_1 саме по собі не свідчить про ведення ними спільного побуту та господарства.

Звертає увагу, що з 20 квітня 2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу та проходив її у військовій частині НОМЕР_2 , брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку, де ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув поблизу с. Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. Вважає, що за таких обставин висновок суду про проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім`єю протягом усього заявленого періоду, зокрема з 20 квітня 2022 року по 25 серпня 2025 року, належними доказами не підтверджений.

Стверджує, що показання свідків та надані позивачкою спільні фотографії не доводять факту постійного спільного проживання сторін, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків. Крім того, із фотоматеріалів неможливо встановити період, у який вони були зроблені. Скріншоти особистого листування підтверджують лише наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 близьких особистих стосунків, проте не є достатнім доказом існування між ними сімейних відносин, притаманних подружжю.

Також зазначає, що квитанції про перерахування ОСОБА_4 коштів ОСОБА_1 стосуються лише 2024–2025 років, тоді як позивачка просила встановити факт проживання однією сім`єю з жовтня 2016 року. Тому такі платежі не підтверджують наявності спільного бюджету та ведення спільного господарства протягом усього заявленого періоду.

Посилається й на те, що після загибелі ОСОБА_4 відповідні повідомлення та інформація про його загибель надходили його матері ОСОБА_3 , а в особовій справі військовослужбовця як члена сім`ї зазначено матір. Відомості про дружину, наречену чи особу, з якою він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема про ОСОБА_1 , відсутні.

Рапорт ОСОБА_4 , у якому місцем проведення відпустки зазначено адресу: АДРЕСА_1 , не підтверджує його постійного проживання за цією адресою разом із ОСОБА_1 .

Вважає безпідставним також посилання суду на акт обстеження, оскільки з його змісту не вбачається, хто саме та в який період проживав за вказаною адресою, не зафіксовано умов спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а сам акт складено вже після смерті останнього.

Крім цього, позивачкою не надано доказів того, що протягом періоду, за який вона просила встановити факт проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Вважає цю обставину істотною для правильного вирішення спору, оскільки проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу передбачає, що жоден із них не перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Отже, ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами факту постійного спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю з жовтня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим.

У відзиві Міністерство оборони України підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_2 , вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і просить його скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами сукупності обставин, необхідних для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Вказує, що акт обстеження житлових умов, рапорт ОСОБА_4 , квитанції про переказ коштів, фотоматеріали, листування та показання свідків самі по собі не підтверджують наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усталених сімейних відносин протягом усього заявленого періоду. Також вважає, що визнання позову ОСОБА_3 не може бути визначальною підставою для встановлення такого юридичного факту, оскільки він впливає на права інших осіб.

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 травня 2026 року — без змін. Зазначає, що суд першої інстанції повно дослідив докази та дійшов правильного висновку про проживання її з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що факт сімейних відносин підтверджується сукупністю доказів, зокрема показаннями свідків, особистим листуванням, квитанціями про переказ коштів, актом обстеження житлових умов, рапортом ОСОБА_4 із зазначенням адреси їх спільного проживання та сімейними фотографіями, які мають оцінюватися не окремо, а у взаємному зв`язку.

Також зазначає, що проходження ОСОБА_4 військової служби не припинило їхніх сімейних відносин, оскільки він продовжував матеріально забезпечувати сім`ю, підтримував постійний зв`язок, під час відпусток повертався за місцем їх спільного проживання, а після поранення вона доглядала за ним під час лікування та реабілітації. Вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції та не спростовують встановлених ним обставин.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Сідорова В.М., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь І.М., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з жовтня 2016 року підтримували особисті стосунки та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстрований шлюб між ними не укладався.

Разом із ОСОБА_1 за вказаною адресою проживали її діти від попереднього шлюбу. ОСОБА_4 брав участь у їх вихованні та матеріальному забезпеченні.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здійснювали побутові витрати, придбавали речі та побутову техніку, виконували ремонтні роботи у будинку, а також підтримували стосунки з матір`ю ОСОБА_4 — ОСОБА_3 .

20 квітня 2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу до Збройних Сил України та проходив військову службу, беручи участь у бойових діях. Під час відпусток він приїжджав до м. Кременця.

У рапорті від 03 квітня 2025 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 про надання відпустки ОСОБА_4 зазначив місцем проживання адресу: АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи наявні квитанції про переказ ОСОБА_4 коштів на ім`я ОСОБА_1 за період з 19 серпня 2024 року по 08 серпня 2025 року, сімейні фотографії, на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зображені разом із членами родини, а також скріншоти їх особистого листування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у с. Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. Свідоцтво про смерть № НОМЕР_3 видане 22 листопада 2025 року Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області.

26 листопада 2025 року складено акт обстеження житлових умов про фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У суді першої інстанції ОСОБА_3 пояснила, що її син ОСОБА_4 із жовтня 2016 року проживав із ОСОБА_1 та її дітьми, представляв ОСОБА_1 як свою дружину та мав намір зареєструвати з нею шлюб після закінчення війни.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали показання щодо спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їх побуту, придбання речей, ставлення ОСОБА_4 до дітей ОСОБА_1 , спільного проведення часу та його приїздів до ОСОБА_1 під час відпусток із військової служби.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

За змістом частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Водночас чинне законодавство пов`язує з фактом проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу настання окремих юридичних наслідків.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 роз`яснено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї є, зокрема, спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт та інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц вказала, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту та наявності взаємних прав і обов`язків.

Разом з тим закон не визначає одного чи декількох доказів, які самі по собі є беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю. Висновок про існування або відсутність таких відносин має бути результатом оцінки всієї сукупності доказів, їх взаємного зв`язку, узгодженості та здатності підтвердити сталість відносин, характерних для сім`ї.

Такий підхід підтверджений Верховним Судом у постанові від 08 липня 2026 року у справі №741/310/25 (провадження №61-6098св26).

Крім того, на час смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямо відносила до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Отже, встановлення у цій справі факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу має юридичне значення для реалізації позивачкою прав, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця, а предметом доказування є наявність між ними не формальних чи епізодичних особистих стосунків, а сталих сімейних відносин, які характеризувалися спільністю побуту, взаємною турботою, участю у сімейних витратах, веденням спільного господарства та взаємними правами й обов`язками.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність таких обставин.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтримували тривалі особисті стосунки з 2016 року, проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільно організовували побут, здійснювали витрати на потреби домогосподарства, придбавали речі та побутову техніку, виконували роботи з утримання житла, спільно проводили дозвілля та підтримували сталі зв`язки з родинами один одного. ОСОБА_4 брав участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей ОСОБА_1 , які сприймали його як члена сім`ї.

Наведені обставини підтверджуються не одним доказом, а їх взаємопов`язаною сукупністю: показаннями свідків, у тому числі осіб, які безпосередньо спостерігали за побутом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; поясненнями матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ; сімейними фотографіями; особистим листуванням; квитанціями про переказ коштів; рапортом ОСОБА_4 від 03 квітня 2025 року; актом обстеження житлових умов та іншими матеріалами справи.

Так, ОСОБА_3 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що її син із жовтня 2016 року проживав із ОСОБА_1 та її дітьми, представляв ОСОБА_1 оточуючим як свою дружину, мав намір у подальшому зареєструвати з нею шлюб, а до дітей ОСОБА_1 ставився як до рідних. Такі пояснення узгоджуються з показаннями інших допитаних свідків щодо спільного проживання, ведення побуту, придбання речей для сімейних потреб, спільного проведення часу та сприйняття ОСОБА_1 і ОСОБА_4 оточуючими як сімейної пари.

Доводи апеляційної скарги про недостатність показань свідків для встановлення факту проживання однією сім`єю колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції не покладав в основу свого висновку лише ці показання. Показання свідків оцінювалися у сукупності з письмовими та електронними доказами, зокрема рапортом ОСОБА_4 , квитанціями про переказ коштів, особистим листуванням, сімейними фотографіями та іншими матеріалами справи. У своїй сукупності зазначені докази взаємно доповнюють один одного та стосуються різних обставин і періодів відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Визнання позову ОСОБА_3 також не було самостійною підставою для його задоволення. Разом із тим? її пояснення як матері ОСОБА_4 , яка була обізнана з характером його відносин із ОСОБА_1 , узгоджуються з іншими доказами у справі. Тому посилання Міністерства оборони України на те, що визнання позову одним із відповідачів не може бути підставою для встановлення спірного факту, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки такий факт встановлено не на підставі самого лише визнання позову, а за результатами оцінки всієї сукупності зібраних у справі доказів.

Істотне значення має також рапорт ОСОБА_4 від 03 квітня 2025 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 про надання відпустки, в якому він за життя зазначив місцем свого проживання адресу: АДРЕСА_1 , тобто адресу фактичного проживання ОСОБА_1 .

Сам по собі такий документ не встановлює наявності сімейних відносин, проте, будучи складеним самим ОСОБА_4 за життя та до виникнення цього спору, він об`єктивно узгоджується з іншими доказами щодо визначення ним зазначеного житла як місця свого проживання.

Тому посилання у апеляційній скарзі на те, що зазначення адреси у рапорті могло бути зумовлене виключно потребами проходження військової служби чи отримання відпустки, не спростовує доказового значення цього документа у сукупності з іншими матеріалами справи.

Квитанції про переказ Клим`юком М.В. коштів ОСОБА_1 охоплюють період з 19 серпня 2024 року по 08 серпня 2025 року. Колегія суддів погоджується, що окремо взяті перекази коштів не доводять існування сімейних відносин протягом усього заявленого періоду. Водночас ці перекази припадають на час проходження ОСОБА_4 військової служби, коли можливість безпосередньої щоденної участі у спільному побуті була об`єктивно обмежена, та у поєднанні з листуванням, приїздами під час відпусток і іншими доказами свідчать про продовження матеріальної участі у забезпеченні потреб сім`ї.

Саме такий підхід до оцінки доказів, сформованих у період військової служби, викладений Верховним Судом у постанові від 05 серпня 2026 року у справі №484/82/25 (провадження №61-5026св26). Верховний Суд зазначив, що факт перебування особи на військовій службі, особливо в період воєнного стану, не може сам по собі переривати спільне проживання однією сім`єю, а характер сімейних відносин за таких умов, ураховуючи специфіку проходження військової служби під час воєнного стану може підтверджуватися доказами спілкування з особами, яких військовослужбовець вважає своєю сім`єю, з висвітленням порядку вирішення побутових питань та особистісної взаємодії з ними (в силу об`єктивних обставин дистанційно), доказами переказу коштів та обговорення і визначення спільних витрат.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про неможливість проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю після його мобілізації 20 квітня 2022 року ґрунтується на помилковому ототожненні фізичної відсутності військовослужбовця за місцем проживання у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби з припиненням сімейних відносин.

Матеріалами справи підтверджено, що після мобілізації зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не припинився: вони підтримували постійне спілкування, ОСОБА_4 переказував кошти, під час відпусток повертався за адресою їх попереднього проживання, а після поранення ОСОБА_1 супроводжувала його під час лікування та реабілітації і здійснювала за ним догляд.

Ці обставини за своїм характером узгоджуються з поведінкою осіб, пов`язаних сталими сімейними відносинами, та свідчать про збереження взаємної турботи й обов`язків у період військової служби.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й доводи про те, що сімейні фотографії та особисте листування не можуть самостійно довести спірний факт. Суд не надавав цим доказам самостійного вирішального значення. Фотографії відображають спільне проведення часу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , у тому числі їх взаємодію з дітьми та родичами, а листування відображає характер спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . У сукупності з іншими доказами зазначені обставини підтверджують наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сталих сімейних відносин.

Щодо акта обстеження житлових умов від 26 листопада 2025 року колегія суддів зазначає, що такий акт, складений після смерті ОСОБА_4 , дійсно не може самостійно встановлювати юридичний факт проживання однією сім`єю протягом попередніх років. Водночас суд першої інстанції не надав йому такого значення. Акт оцінено як один із письмових доказів разом із рапортом, показаннями свідків, листуванням, грошовими переказами та іншими матеріалами. Тому зауваження щодо дати його складення або компетенції органу, який його оформив, не є достатніми для виключення з оцінки всієї сукупності інших доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що в особовій справі військовослужбовця, ОСОБА_1 не була зазначена як дружина чи наречена, а повідомлення про загибель надходили матері ОСОБА_4 , також не є визначальними.

Сама по собі відсутність у військово-облікових документах відомостей про ОСОБА_1 як дружину не спростовує існування фактичних сімейних відносин, оскільки шлюб між ними не був зареєстрований.

При цьому, наявний у справі рапорт ОСОБА_4 , в якому він зазначив адресою свого проживання житло ОСОБА_1 , а також поведінка сторін упродовж тривалого часу мають оцінюватися не ізольовано від формальних військово-облікових відомостей, а у їх взаємному зв`язку.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про ненадання ОСОБА_1 доказів того, що у спірний період вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Із копії паспорта ОСОБА_1 , наявної у матеріалах справи, вбачається, що її шлюб із ОСОБА_9 , зареєстрований 08 вересня 2001 року, було розірвано 10 серпня 2012 року, тобто задовго до початку періоду, за який заявлено вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 .

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про укладення ОСОБА_1 у подальшому іншого зареєстрованого шлюбу, а апеляційна скарга не містить посилань на конкретні обставини чи докази, які б свідчили про протилежне.

Колегія суддів також враховує, що показання свідків стосуються не лише факту перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом у певні моменти часу, а описують характер їх повсякденних відносин: спільне проживання, ведення побуту, придбання речей, участь ОСОБА_4 у вихованні дітей ОСОБА_1 , відвідування його матері, спільні сімейні події та повернення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 під час відпусток. Ці показання є послідовними у суттєвих обставинах та узгоджуються з письмовими й електронними доказами.

Натомість твердження ОСОБА_2 про те, що її батько лише періодично проживав у ОСОБА_1 , не вважав її дружиною та не мав наміру одружуватися, не підтверджені доказами, які б спростовували встановлену сукупність обставин. Сам факт незгоди одного з родичів загиблого з характером його відносин із позивачкою не є достатнім для висновку про відсутність сімейних відносин, якщо інші докази у своїй сукупності свідчать про протилежне.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що у справах цієї категорії не може вимагатися документальне підтвердження кожної повсякденної сімейної витрати за багаторічний період. Визначальним є не формальна кількість чеків, квитанцій чи документів, а те, чи дозволяє сукупність доказів встановити існування усталеного сімейного союзу, спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. У справі, що переглядається, така сукупність наявна.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з жовтня 2016 року по 25 серпня 2025 року існували сталі відносини, притаманні сім`ї, ґрунтується на взаємопов`язаній сукупності доказів, а не на одному окремому документі чи показанні. Встановлені обставини характеризують спільність їх побуту, взаємну участь у сімейному житті, матеріальну підтримку, ставлення до дітей та родичів, а після мобілізації — збереження сімейних зв`язків у формах, об`єктивно можливих під час проходження військової служби.

Тобто, рапорт ОСОБА_4 із зазначенням адреси проживання ОСОБА_1 , грошові перекази у період військової служби, особисте листування, сімейні фотографії, показання кількох свідків, у тому числі матері загиблого, відомості про його участь у вихованні дітей ОСОБА_1 , повернення до неї під час відпусток та її догляд за ним після поранення не є розрізненими і випадковими фактами, а в сукупності підтверджують тривалий характер сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

За таких обставин, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки кожного доказу окремо, без урахування їх взаємного зв`язку, і не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про доведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

За наведених обставин рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 07 травня 2026 року є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для його скасування чи зміни, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 — адвоката Сідорова Віталія Михайловича — залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 7 травня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.