Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №598/2730/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/2730/24Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т.

Провадження № 22-ц/817/1156/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Хоміцька С.О.

з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - адвоката Баюк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 - адвоката Баюк Ірини Ігорівни на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Олещуком Б.Т. у цивільній справі №598/2730/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що з 2006 року вона проживала спільно із ОСОБА_5 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні витрати, взаємні права та обов`язки, підтримували сімейні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув під час військових дій у Донецькій області. Заявниця зазначала, що факт їхнього спільного проживання підтверджується відповідними письмовими доказами, а його встановлення необхідне для подальшого захисту її прав та інтересів, оскільки іншого способу підтвердити зазначені обставини вона не має.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року заяву задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м.Збаража Тернопільської області, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Збаража Тернопільської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 — адвокат Баюк І.І. просить поновити строк на апеляційне оскарження, залучити ОСОБА_3 та її сина до участі у справі як заінтересованих осіб, скасувати рішення суду першої інстанції та залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Вказує, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина, хоча оскаржуване рішення безпосередньо стосується їхніх прав та інтересів. Зазначає, що ОСОБА_3 з 15 травня 2008 року по 26 вересня 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , від якого має сина, тоді як суд встановив факт його безперервного проживання однією сім`єю із ОСОБА_1 з січня 2007 року по 09 вересня 2024 року.

Вважає, що встановлення такого факту впливає на визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а також на спадкові права неповнолітнього ОСОБА_4 , що свідчить про наявність спору про право, який не може вирішуватися в порядку окремого провадження.

Крім того, посилається на неповне з`ясування судом обставин справи та неналежну оцінку доказів. Зокрема, суд не врахував перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , подальше відбування ним покарання у виді позбавлення волі, а також відсутність належних доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. Вважає, що показання допитаних свідків та надані заявницею письмові докази не підтверджують безперервного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 однією сім`єю протягом установленого судом періоду.

У відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази, зокрема показання свідків, письмові докази, фотографії, банківські виписки, довідки про фактичне проживання та інші матеріали, які у своїй сукупності підтверджують факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу. Натомість ОСОБА_3 не надала належних доказів на спростування встановлених судом обставин, а її твердження ґрунтуються на припущеннях.

Стверджує, що ОСОБА_5 у період з 2011 по 2015 рік відбував покарання у виді позбавлення волі, однак протягом цього часу їхні сімейні стосунки не припинялися, оскільки вона підтримувала з ним зв`язок, відвідувала його та передавала посилки. Після звільнення він повернувся проживати до неї та фактично проживав із нею до своєї загибелі. Крім того, в анкеті особової справи військовослужбовця ОСОБА_5 зазначив її своєю дружиною.

Вважає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності між ними усталених сімейних відносин, неналежності показань свідків та недоведеності спільного проживання не підтверджені доказами. На її переконання, апеляційна скарга фактично зумовлена небажанням ОСОБА_3 допустити її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 — адвоката Баюк І.І., яка доводи апеляційної скарги підтримала, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Обставини справи.

2 жовтня 2006 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , на яке послався суд першої інстанції.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , батьками якого у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому 19 листопада 2008 року, зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою № 1263 від 02 жовтня 2024 року, виданою МКП «Добробут», за адресою: м. Збараж, вул. Садова, 14, зареєстрована та проживає ОСОБА_1 разом із членами сім`ї, а ОСОБА_5 проживав за цією адресою без реєстрації.

В акті обстеження матеріально-побутових умов від 01 жовтня 2024 року зазначено, що за вказаною адресою до 29 червня 2022 року без реєстрації постійно проживав ОСОБА_5 , який разом із ОСОБА_1 вів спільне господарство та виховував сина. Відповідно до довідки № 1264 від 02 жовтня 2024 року ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак за цією адресою не проживав.

На підтвердження заявленого факту судом першої інстанції досліджено також експрес-накладні про надсилання ОСОБА_1 . ОСОБА_5 продуктів харчування, документів та речей, копію довіреності, посвідченої нотаріусом, банківські виписки, фотографії та інші письмові матеріали.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повідомили про тривалі стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , їхнє спільне проживання, виховання сина та підтримання зв`язку під час проходження ОСОБА_5 військової служби. Заінтересована особа ОСОБА_2 , мати ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримала заяву, зазначивши, що її син проживав із ОСОБА_1 однією сім`єю.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був призваний на військову службу під час мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув у м. Торецьку Бахмутського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01 жовтня 2024 року, лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті від 20 вересня 2024 року. З акта № 554/24 та акта розслідування нещасного випадку від 22 жовтня 2024 року вбачається, що смерть настала під час проходження військової служби при виконанні службових обов`язків.

В акті розслідування нещасного випадку у відомостях про членів сім`ї загиблого зазначені, зокрема, його мати ОСОБА_2 , син ОСОБА_6 та ОСОБА_1 як цивільна дружина. З копії спадкової справи № 7/2025 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 його мати ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Водночас до апеляційної скарги ОСОБА_3 додано копію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2011 року у справі про розірвання шлюбу, яким розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , зареєстрований 15 травня 2008 року. У цьому рішенні зазначено, що від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а на час розгляду справи разом не проживали та не вели спільного господарства.

Відповідно до долученої до апеляційної скарги копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 16 січня 2009 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками записані ОСОБА_5 і ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61 24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20).

Пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено можливість встановлення судом у порядку окремого провадження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Водночас застосування такого порядку судочинства допустиме лише за відсутності спору про право, що виникає у зв`язку з юридичними наслідками встановлюваного факту.

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Отже, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції насамперед повинен з`ясувати, чи стосується оскаржуване рішення її прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 568/310/22 наголошено, що вирішення питання про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, є необхідною передумовою перегляду рішення за її апеляційною скаргою. У разі відсутності такого зв`язку апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 підтверджено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На час загибелі батька ОСОБА_4 був неповнолітнім. Він належить до кола осіб, для яких законом передбачено можливість отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. ОСОБА_3 діє, зокрема, як його законний представник.

Натомість суд першої інстанції розглянув заяву про встановлення факту проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_5 однією сім`єю без залучення ОСОБА_4 та його законного представника.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до осіб, які за визначених законом умов мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднесено, зокрема, дітей загиблого військовослужбовця, а також жінку (чоловіка), з якою (яким) загибла особа проживала однією сім`єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови встановлення цього факту рішенням суду, що набрало законної сили. Відповідно до статті 16-3 цього Закону така допомога за відсутності особистого розпорядження розподіляється між визначеними законом отримувачами рівними частками.

Отже, встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем є не лише підтвердженням обставин її особистого життя, а й юридичною передумовою для вирішення питання про належність її до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. У разі включення до цього кола додаткової особи змінюється кількість отримувачів та, відповідно, розмір частки, на яку може претендувати кожен із них, у тому числі неповнолітній син загиблого ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, оскаржуване рішення безпосередньо стосується охоронюваних законом майнових інтересів ОСОБА_4 , в інтересах якого подано апеляційну скаргу. Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 як його законний представник має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, незважаючи на те, що вона та її син не брали участі в розгляді справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), зокрема у пунктах 143–146, роз`яснено, що спір стосовно одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками, може виникати між самими суб`єктами її отримання. Натомість орган, уповноважений призначати виплату, не є її отримувачем, тому саме його участь або заперечення не свідчать про існування спору про право між такими особами.

У цій справі наявність спору про право підтверджується не лише можливою метою використання рішення про встановлення юридичного факту, а й прямо висловленими запереченнями ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , щодо визнання ОСОБА_1 особою, яка проживала із загиблим однією сім`єю, та щодо набуття нею у зв`язку з цим права на частку одноразової грошової допомоги.

У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 також посилається на вплив встановленого факту на спадкові права сина загиблого.

Таким чином, між заінтересованими фізичними особами існують конкретні суперечності щодо юридичного факту та пов`язаних із ним майнових прав.

У цій справі спір має конкретний характер, оскільки особа, яка представляє інтереси сина загиблого, заперечує сам факт, на встановленні якого наполягає ОСОБА_1 , та оспорює пов`язані з ним майнові наслідки для отримувачів допомоги.

Наявність такого спору виключає можливість розгляду відповідної заяви за правилами окремого провадження.

Крім того, встановлений судом першої інстанції період спільного проживання — із січня 2007 року до 09 вересня 2024 року — охоплює час перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , укладеному 15 травня 2008 року та розірваному на підставі рішення суду від 26 вересня 2011 року. Ця обставина істотна для визначення правової природи заявлених відносин, але не була врахована під час вирішення справи.

Посилання ОСОБА_1 у відзиві на свідчення очевидців, письмові докази спільного побуту, підтримання стосунків під час відбування ОСОБА_5 покарання та зазначення її дружиною в анкеті військовослужбовця не спростовують наявності спору про право. Такі докази можуть мати значення для вирішення матеріально-правового спору, однак не усувають процесуальних обмежень, встановлених для окремого провадження.

Встановлення судом першої інстанції юридичного факту за відсутності участі особи, інтересів якої це рішення безпосередньо стосується, позбавило її можливості заявити заперечення та порушити питання про наявність спору про право під час первісного розгляду справи. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для його скасування.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи заяву за правилами окремого провадження, не врахував наявності інших заінтересованих осіб, на права та інтереси яких може вплинути встановлюваний факт, та не з`ясував відсутності між ними спору про право.

Виявлені під час апеляційного перегляду обставини свідчать, що відповідна заява не могла бути розглянута в порядку окремого провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу — залишенню без розгляду на підставі частини шостої статті 294 та частини четвертої статті 315 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 право звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

На підставі наведеного та керуючись статтями 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 - адвоката Баюк Ірини Ігорівни — задовольнити.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року — скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу — залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.